Рішення № 102178026, 07.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року Справа № 160/1712/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Молоданова М.Ю.,

представника позивача: Сомсікова К.В.,

представника відповідача: Жиделяєвої Ю.Г.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ ГРУПП» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03.02.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ ГРУПП» (далі – ТОВ «РВ ГРУПП», позивач) до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі – Міндовкілля, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щодо не визначення ТОВ «РВ ГРУПП» , як такого, що має право здійснювати розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян – суб`єктів підприємницької діяльності, протиправною;

- зобов`язати Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України внести ТОВ «РВ ГРУПП» до Переліку установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян – суб`єктів підприємницької діяльності на необмежений строк.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 28.10.2020р. ТОВ «РВ ГРУПП» звернулося до Міндовкілля з листом, в якому просило включити позивача до Переліку установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян – суб`єктів підприємницької діяльності (далі – Перелік), відповідно до ч.9 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», проте, відповідач фактично самоусунувся від вирішення цього питання, пославшись у листі від 02.12.2020р. за вих. №25/6-14/10770-20 на те, що на підставі рішення Державної регуляторної служби України від 18 серпня 2020 року №25 «Про необхідність усунення Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України порушень принципів державної регуляторної політики» Міністерством юстиції України наказом від 23 жовтня 2020 року № 3708/5 було скасовано рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 01 жовтня 2012 року №475 «Про затвердження Порядку внесення установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, до переліку Мінприроди України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2012 року за №1755/22067, а, наказом Міндовкілля від 20 жовтня 2020 року №289, наказ Мінприроди від 01 жовтня 2012 року № 475 скасовано, отже, на даний час відсутній затверджений порядок щодо внесення підприємств та визначені умови внесення організацій з розробки документів до Переліку. Однак, на думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки фактично спрямовані на заборону або перешкоджання, обмеження здійснення підприємництва та призводять до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, надають окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання, які вже внесені у вищевказаний Перелік, пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно інших конкурентів, в тому числі і позивача. Тим більше, що Законом України «Про охорону атмосферного повітря» не встановлено обов`язкових вимог для організацій подавати до уповноваженого органу відповідні документи для включення до Переліку, не визначено підстав для прийняття рішення про відмову у внесенні організацій до Переліку та про виключення організацій з Переліку, а також не встановлена необхідність затвердження Порядку внесення установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності до Переліку, на відсутність якого посилається відповідач у своєму листі. Крім того, на думку позивача, внесення суб`єкта господарювання до Переліку має здійснюватися з урахуванням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», бо у даному випадку Міндовкілля є органом, який має усі ознаки дозвільного органу, а процедура внесення до Переліку має усі ознаки дозвільної (погоджувальної) процедури. Отже, заява позивача про включення до Переліку мала бути розглянута відповідно до абз.4 ч.1 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у строк, який становить 10 робочих днів, з моменту отримання його заяви, чого у даному випадку зроблено не було, при цьому, абз.11 ч.1 ст.1 цього Закону запроваджено «принцип мовчазної згоди», згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року позовна заява була залишена без руху та позивачу надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

На виконання вимог ухвали суду від 09 березня 2021 року, позивачем 18.03.2021р. усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ ГРУПП» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/1712/21 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 23.04.2021 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

26.04.2021 року до канцелярії суду надійшов відзив Міндовкілля на позовну заяву ТОВ «РВ ГРУПП», в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення у повному обсязі, посилаючись на те, що сам Закон України «Про охорону атмосферного повітря» не встановлює обов`язкових вимог для організацій подавати до уповноваженого органу відповідні документи для включення до Переліку, не визначено підстав для прийняття рішення про відмову у внесенні організацій до Переліку та про виключення організацій з Переліку, проте такі вимоги та умови визначалися Порядком внесення установ, організацій та закладів, які здійснюють розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, до переліку Мінприроди України, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 01 жовтня 2012 року №475 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2012 року за №1755/22067 (далі – Порядок №475). Водночас, на підставі рішення Державної регуляторної служби України від 18 серпня 2020 року №25 «Про необхідність усунення Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України порушень принципів державної регуляторної політики» наказом Міністерства юстиції України від 23 жовтня 2020 року №3708/5 було скасовано рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 01 жовтня 2012 року №475 «Про затвердження Порядку внесення установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, до переліку Мінприроди України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2012 року за №1755/22067, а, наказом Міндовкілля від 20 жовтня 2020 року №289 скасовано наказ Мінприроди від 01 жовтня 2012 року №475. Вищевказана інформація була розміщена та є у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Міндовкілля 20.10.2020р. При цьому, Порядок №475 втратив чинність 13.11.2020р. Отже, повідомивши позивача про неможливість вирішення питання про включення його до Переліку листом від 02.12.2020р. за вих. №25/6-14/10770-20 через скасування Порядку №475 , відповідач діяв у межах повноважень та відповідно до вимог закону, що вказує на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Крім цього, відповідач зауважував, що вважає помилковим твердження позивача, що внесення суб`єкта господарювання до Переліку має здійснюватися з урахуванням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та відповідно має місце застосування принцип мовчазної згоди (відповідно до статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності») у спірних правовідносинах, оскільки відповідно до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, що міститься у Додатку до Закону України від 19.05.2011 № 3392-VІ внесення суб`єкта господарювання до Переліку не є документом дозвільного характеру. Також внесення суб`єкта господарювання до Переліку, на думку відповідача, не відноситься до адміністративних послуг, визначених Переліком адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг, що міститься у Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 №523 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.10.2017 №782-р), а отже твердження позивача, що процедура внесення суб`єкта господарювання до Переліку має ознаки адміністративної послуги є такими, що не відповідають дійсності. Зобов`язання відповідача внести позивача до Переліку буде втручанням у його дискреційні повноваження і виходить за межі повноважень суду, тим більше, що на даний час питання внесення установ, організацій та закладів до Переліку не врегульовано на законодавчому рівні. Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/1712/21 за правилами загального позовного провадження, а також призначено підготовче судове засідання на 30 червня 2021 року об 11:00 год.

07 червня 2021 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем викладено позицію аналогічну висловленій у позові, та додатково зазначено, що відповідно до інформації про суб`єкти господарювання, що внесені до Переліку, який розміщено на офіційному сайті відповідача, Міндовкілля, на власний розсуд, вже після зупинення дії наказу Мінекології від 01.10.2012р. №475, яким затверджено Порядок (19.10.2020) та втрати його чинності (20.10.2020), було здійснено внесення декількох підприємств до Переліку, проте, на лист позивача від 28.10.2020р. №28/10-20 про включення до Переліку, який відповідач отримав 02.11.2020р., позивачу було відмовлено, посилаючись на те, що Порядок було скасовано 20.10.2020р. Також позивачем зауважено на безпідставність доводів відповідача відносно того, що внесення суб`єкта господарювання до Переліку не відноситься до адміністративних послуг, оскільки Державна регуляторна служба України, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, у рішенні від 18 серпня 2020 року №25 «Про необхідність усунення Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України порушень принципів державної регуляторної політики» зазначило, що процедура внесення організації до Переліку установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, має ознаки адміністративної послуги.

29.06.2021р. до суду надійшло клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

30 червня 2021 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідачем викладено позицію, аналогічну висловленій у відзиві на позов, та додатково зауважував, що твердження позивача про те, що Порядок №475 втратив чинність 20.10.2020, є необґрунтованими, оскільки відповідно до інформації з вебсайту Верховної Ради України скасування державної реєстрації Порядку №475 відбулося 23.10.2020, а втрата чинності саме 13.11.2020. Враховуючи вищезазначене, необґрунтованим є також твердження позивача відносно того, що відповідачем вчинено дії щодо внесення до Переліку інших суб`єктів господарювання після втрати чинності Порядку №475, а саме після 20.10.2020.

Представник позивача в підготовче судове засідання 30.06.2021 року не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 30.06.2021 року не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, при цьому 29 червня 2021 року на електронну адресу суду від нього надійшло клопотання, в якому, зокрема, останній просив відкласти розгляд справи.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 21 липня 2021 року о 16:00 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року клопотання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в адміністративній справі №160/1712/21 було задоволено та доручено Вищому антикорупційному суду забезпечення проведення судового засідання в адміністративній справі №160/1712/21, призначеного на 21.07.2021 року о 16:00год. в режимі відеоконференції, у якому братиме участь представник відповідача - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ ГРУПП» додаткові докази у справі, а саме: докази щодо отримання Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ ГРУПП» про включення до Переліку установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян – суб`єктів підприємницької діяльності, від 28.10.2020р. за вих.№28/10-20 саме 02 листопада 2020 року. Цією ж ухвалою суду було продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/1712/21 до 11 серпня 2021 року.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 11 серпня 2021 року о 14:00год.

22.07.2021р. до суду надійшло клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року клопотання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в адміністративній справі №160/1712/21 було задоволено та доручено Вищому антикорупційному суду забезпечення проведення судового засідання в адміністративній справі №160/1712/21, призначеного на 11.08.2021 року о 14:00год. в режимі відеоконференції, у якому братиме участь представник відповідача - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

28.07.2021 року на адресу суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 21.07.2021р.

Позивач в підготовче судове засідання 11.08.2021 року не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 11.08.2021 року також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2021р. закрито підготовче провадження та призначити справу №160/1712/21 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 07 вересня 2021 року о 14:00 год.

18.08.2021р. до суду надійшло клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року клопотання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в адміністративній справі №160/1712/21 було задоволено та доручено Вищому антикорупційному суду забезпечення проведення судового засідання в адміністративній справі №160/1712/21, призначеного на 07.09.2021 року о 14:00год. в режимі відеоконференції, у якому братиме участь представник відповідача - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

У судовому засіданні 07.09.2021р. представник позивача підтримав пред`явлений позов та, посилаючись на викладені в ньому та у відповіді на відзив доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.09.2021р. пред`явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що листом від 28.10.2020 за вих.№28/10-20 ТОВ «РВ ГРУПП» звернулося до Міндовкілля з приводу включення позивача до Переліку установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян – суб`єктів підприємницької діяльності, посилаючись на ч.9 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (а.с.15-17).

Вищевказаний лист ТОВ «РВ ГРУПП» від 28.10.2020 за вих.№28/10-20 отримано Міндовкілля 30.10.2020р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.153).

Листом від 02.12.2020р. №25/6-14/10770-20 Міндовкілля повідомило позивачу, що на підставі рішення Державної регуляторної служби України від 18 серпня 2020 року №25 «Про необхідність усунення Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України порушень принципів державної регуляторної політики» Міністерством юстиції України наказом від 23 жовтня 2020 року № 3708/5 було скасовано рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 01 жовтня 2012 року №475 «Про затвердження Порядку внесення установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, до переліку Мінприроди України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2012 року за №1755/22067, а наказом Міндовкілля від 20 жовтня 2020 року №289 скасовано наказ Мінприроди від 01 жовтня 2012 року №475, отже, на даний час відсутній затверджений порядок щодо внесення підприємств та визначені умови внесення організацій з розробки документів до Переліку (а.с.19-20).

03.12.2020р. ТОВ «РВ ГРУПП» звернулося до Міндовкілля з листом №3/02-20, в якому просило надати роз`яснення щодо можливості ТОВ «РВ ГРУПП», яке не включене до Переліку, здійснювати підприємницьку діяльність з надання послуг щодо розробки документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, враховуючи норми ст.42 та п.8 ч.1 ст.92 Конституції України і ч.9 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (а.с.18).

Листом від 22.12.2020р. №25/6-14/12198-20 Міндовкілля у відповідь на звернення позивача від 03.12.2020р. №3/02-20 надано роз`яснення, в яких зазначено, що у зв`язку із скасуванням наказу Мінприроди від 01.10.2012р. №475, на даний час відсутній затверджений порядок щодо внесення підприємств до Переліку, разом з тим, відповідно до ч.9 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» на офіційному сайті міністерства розміщено Перелік суб`єктів підприємницької діяльності, яким надається таке право.

Станом на час розгляду справи позивача до Переліку не включено.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо включення позивача до Переліку, останній звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч.9 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлено, що Перелік установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року №614, Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки.

Пунктом 2 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року №614, передбачено, що Міндовкілля у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до п.4 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року №614, визначено, що Міндовкілля відповідно до покладених на нього завдань веде перелік установ, організацій та закладів, яким надано право розробляти документи, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, саме Міндовкілля є органом, до повноважень якого віднесено вирішення питання про включення установ, організацій та закладів до Переліку.

Судом встановлено, що на виконання статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» з метою визначення переліку установ, організацій та закладів, які здійснюють розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, розроблено та наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 01.10.2012р. №475 затверджено Порядок внесення установ, організацій та закладів, які здійснюють розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, до переліку Мінприроди України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.10.2012р. за №1755/22067 (далі – Порядок №475).

Цим Порядком було визначено умови внесення організацій з розробки документів до переліку установ, організацій та закладів, які здійснюють розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності (далі - Перелік) та передбачено, що установи, організації та заклади здійснюють розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, після внесення їх до Переліку. До Переліку вносяться організації, які мають вимірювальні лабораторії, уповноважені (атестовані) на проведення відповідних вимірювань (забруднювальних речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню та для яких затверджено методики вимірювання), що засвідчується свідоцтвом про уповноваження (атестацію) (п.1.2 Порядку №475); внесення до Переліку організацій проводить Міністерство екології та природних ресурсів України безкоштовно (п.1.3 Порядку №475).

Документи, які необхідно надати організації для внесення до Переліку були визначені у п.2.1 розділу ІІ Порядку №475.

Розділом ІІІ Порядку №475 було визначено порядок внесення організацій до Переліку та, зокрема, передбачено, що отримані заява та документи згідно з розділом ІІ цього Порядку розглядаються Мінприроди України у двадцятиденний строк з дня надходження документів; про результати розгляду Мінприроди України повідомляє організацію листом (п.3.1); у разі відмови у внесенні організації до Переліку Мінприроди України направляє заявнику лист з обґрунтуванням такої відмови за підписом уповноваженої особи (п.3.2); підставами для прийняття рішення про відмову у внесенні організації до Переліку є: виявлення недостовірних відомостей в документах, поданих заявником; відсутність достатньої кваліфікації фахівців для здійснення такої діяльності відповідно до абзацу сьомого пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку; невідповідність матеріально-технічної бази заявника вимогам цього Порядку (п.3.3).

18.08.2020р. Державною регуляторною службою України прийнято рішення №25 «Про необхідність усунення Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України порушень принципів державної регуляторної політики згідно із вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», яким запропоновано Міндовкілля визнати таким, що втратив чинність наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 01.10.2012р. №475 «Про затвердження Порядку внесення установ, організацій та закладів, які здійснюють розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, до переліку Мінприроди України», як такий, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства України та порушує принцип державної регуляторної політики, оскільки процедура внесення організації до Переліку має бути встановлена виключно законом, а не підзаконним актом, водночас, Закон України «Про охорону атмосферного повітря» не містить норм щодо процедури внесення організації до Переліку та не встановлює обов`язкових вимог для організацій подавати до уповноваженого органу відповідні документи для включення до Переліку, а також не визначає підстав для прийняття рішення про відмову у внесенні організацій до Переліку та про виключення організацій з Переліку, з урахуванням чого постає питання щодо правової обґрунтованості та об`єктивності запровадження механізму державного регулювання, передбаченого Порядком №475, оскільки його доцільність законодавчо не підтверджено. Також у рішенні зазначено, що процедура внесення організації до Переліку має ознаки адміністративної послуги, а відповідно до ст.5 Закону України «Про адміністративні послуги» виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються, зокрема, перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги; суб`єкт надання адміністративної послуги та його повноваження щодо надання адміністративної послуги; платність або безоплатність надання адміністративної послуги; граничний строк надання адміністративної послуги; перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги. Тобто, процедура внесення організації до Переліку має бути встановлена виключно законом, а не підзаконним актом (а.с.23-28).

Наказом Міндовкілля від 20 жовтня 2020 року №289 на виконання рішення Державної регуляторної служби України від 18.08.2020р. №25 скасовано наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 01 жовтня 2012 року №475 «Про затвердження Порядку внесення установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, до переліку Мінприроди України».

Наказом Міністерства юстиції України від 23 жовтня 2020 року №3708/5, з урахуванням рішення Державної регуляторної служби України від 18.08.2020р. №25 скасовано рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 01 жовтня 2012 року №475 «Про затвердження Порядку внесення установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, до переліку Мінприроди України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2012 року за №1755/22067.

Відповідно до Примітки до Наказу Міністерства юстиції України від 23 жовтня 2020 року №3708/5, Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 01 жовтня 2012 року №475 «Про затвердження Порядку внесення установ, організацій та закладів, які здійснюють розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, до переліку Мінприроди України» виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади 13 листопада 2020 року.

Таким чином, Порядок №475 втратив чинність 13.11.2020р.

Аналізуючи вищенаведене, слід зазначити, що у розумінні приписів ч.9 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» право на здійснення господарської діяльності щодо розробки документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, мають лише організації, які включені Міндовкілля до Переліку, який останнє розміщує на своєму офіційному сайті, відсутність організації у такому переліку виключає право останньої на здійснення вищенаведеної господарської діяльності.

При цьому, Закон України «Про охорону атмосферного повітря» не містить норм щодо процедури внесення організації до Переліку та не встановлює обов`язкових вимог для організацій подавати до уповноваженого органу відповідні документи для включення до Переліку, а також не визначає підстав для прийняття рішення про відмову у внесенні організацій до Переліку та про виключення організацій з Переліку, наведені вимоги та умови були закріплені Порядком №475, який втратив чинність 13.11.2020р. Водночас, норма ч.9 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», якою на Міндовкілля покладено повноваження щодо вирішення питання про включення організацій до Переліку, лишається чинною.

Судом встановлено, що станом як на час звернення позивача до відповідача із листом від 28.10.2020 за вих.№28/10-20 з приводу включення ТОВ «РВ ГРУПП» до Переліку, так і на час отримання цього листа Міндовкілля (30.10.2020р.) Порядок №475 був чинний, що відповідачем фактично визнається.

Однак, вищевказане звернення позивача було розглянуто відповідачем з порушенням встановленого чинним на момент його отримання та розгляду п.3.1 Порядку №475 строку на його розгляд - двадцятиденний строк з дня надходження документів, з урахуванням якого це звернення позивача мало бути розглянуте до 19.11.2020р., в той час, як фактично воно було розглянуто лише 02.12.2020р.

При цьому, з листа Міндовкілля від 02.12.2020р. №25/6-14/10770-20 слідує, що відповідач фактично не розглянув по суті звернення позивача щодо включення останнього до Переліку, а лише повідомив про неможливість вирішення цього питання через скасування Порядку №475 та відсутність у зв`язку із цим відповідного законодавчого регулювання означеного питання.

Із цього приводу суд зазначає, що відсутність у Законі України «Про охорону атмосферного повітря» вимог стосовно документів, які має подати організація разом із зверненням про включення її до Переліку, не повинна тлумачитися як можливість самоусунення органу, на який цим Законом покладено обов`язок щодо вирішення питання про включення організацій до такого Переліку, від розгляду такого питання взагалі.

Водночас, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що визначення суб`єкта підприємницької діяльності (у даному випадку Міндовкіллям - органом, який має усі ознаки дозвільного органу), як такого, що входить до Переліку має усі ознаки дозвільної (погоджувальної) процедури, а внесення суб`єкта підприємницької діяльності до Переліку має усі ознаки документу дозвільного характеру, у значеннях, визначених статтею 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», якою передбачено, що -

- дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру;

- документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності;

- дозвільна (погоджувальна) процедура - сукупність дій, що здійснюються адміністраторами та дозвільними органами під час проведення погодження (розгляду), оформлення, надання висновків тощо, які передують отриманню документа дозвільного характеру.

Так, абзацом четвертим частини першої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з абзацом шостим частини п`ятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

При цьому, ст.5 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності затверджений Законом України від 19.05.2011р. №3392-VІ «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності».

Правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг, визначено Законом України «Про адміністративні послуги».

Так, статтею 9 Закону України «Про адміністративні послуги» визначено порядок надання адміністративних послуг та, зокрема, передбачено, що адміністративні послуги надаються суб`єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг. Заява на отримання адміністративної послуги (далі - заява) подається в письмовій, усній чи електронній формі. Перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, визначаються законом. Забороняється вимагати від суб`єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом. Суб`єкт надання адміністративної послуги не може вимагати від суб`єкта звернення документи або інформацію, що перебувають у володінні суб`єкта надання адміністративних послуг або у володінні державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління. Для отримання адміністративної послуги суб`єкт звернення у випадках, передбачених законом, подає документи (якщо відомості, що містяться в них, не внесені до відповідних інформаційних баз в обсязі, достатньому для надання адміністративної послуги), зокрема: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, у тому числі військовослужбовців; 2) документи, що посвідчують: особу іноземця; особу без громадянства; отримання статусу біженця чи притулку в Україні (зокрема, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист); 3) документи військового обліку; 4) свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану; 5) документи, що підтверджують надання особі спеціального права на керування транспортним засобом відповідної категорії; 6) документи, що посвідчують проходження обов`язкового технічного контролю транспортних засобів відповідної категорії; 7) документи на транспортний засіб та його складові частини, у тому числі реєстраційні документи; 8) документи про трудову діяльність, трудовий стаж і заробітну плату громадянина; 9) документи про освіту та/або професійну кваліфікацію, науковий ступінь та вчене звання і документи, пов`язані з проходженням навчання, що надаються закладами освіти; 10) довідки, висновки та інші документи, що надаються закладами охорони здоров`я; 11) документи Національного архівного фонду та інші архівні документи відповідно до законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи; 12) рішення, вироки, ухвали і постанови судів; 13) установчі документи юридичної особи; 14) рішення, висновки і дозволи, що приймаються (надаються) органами опіки та піклування відповідно до законодавства; 15) документи медико-соціальної експертизи; 16) посвідчення та документи, що підтверджують право громадянина на отримання соціальної допомоги; 17) документи про державні і відомчі нагороди, державні премії та знаки розрізнення.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.10 Закону України «Про адміністративні послуги» граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом. У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб`єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.

Таким чином, внесення суб`єкта господарювання до Переліку має здійснюватися відповідно до приписів ч.9 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та з урахуванням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» і Закону України «Про адміністративні послуги», які як станом на час звернення позивача до відповідача, так і станом на час розгляду справи є чинними.

Отже, бездіяльність відповідача саме з приводу не розгляду по суті заяви ТОВ «РВ ГРУПП» про включення до Переліку установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян – суб`єктів підприємницької діяльності, №28/10-20 є протиправною.

При цьому, суд зауважує, що права позивача у даному випадку порушено саме вищевказаною протиправною бездіяльністю відповідача щодо не розгляду по суті заяви ТОВ «РВ ГРУПП» про включення його до Переліку, а не бездіяльністю щодо не визначення ТОВ «РВ ГРУПП» , як такого, що має право здійснювати розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян – суб`єктів підприємницької діяльності, бо безпосередньому включенню організації до Переліку має передувати розгляд звернення останньої з цього приводу по суті, який, як встановлено судом, у даному випадку фактично відповідачем здійснено не було, а тому, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а також враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і визнати протиправною бездіяльність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щодо не розгляду по суті заяви ТОВ «РВ ГРУПП» про включення до Переліку №28/10-20, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У позовній заяві ТОВ «РВ ГРУПП» просить суд зобов`язати Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України внести ТОВ «РВ ГРУПП» до Переліку на необмежений строк, однак, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, з огляду на таке.

Суд, перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено закріплений Конституцією України принцип розподілу влади. Суд не повинен підміняти адміністративний орган, не повинен вирішувати справу по суті і приймати по ній рішення замість адміністративного органу.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень – єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства».

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, з урахуванням Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями (вільним розсудом, адміністративним розсудом) СВП розуміють такі повноваження, які передбачають можливість СВП самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох юридично допустимих варіантів рішення або дій.

Зважаючи на те, що у даному випадку судом встановлено, що відповідач не розглядав заяву позивача по суті порушеного у ній питання щодо включення ТОВ «РВ ГРУПП» у Перелік, тобто не реалізував надані йому законом дискреційні повноваження відносно вирішення питання про наявність або відсутність підстав для включення позивача до Переліку, суд, за таких обставин, не може втручатися у дискрецію Міндовкілля та зобов`язувати останнє безпосередньо включити ТОВ «РВ ГРУПП» у цей Перелік без розгляду звернення останнього з цього приводу по суті самим відповідачем.

Отже, з метою відновлення порушеного права позивача, суд, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати відповідача розглянути по суті заяву ТОВ «РВ ГРУПП» про включення до Переліку №28/10-20 та прийняти відповідне рішення за наслідками її розгляду, а у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Таким чином, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, підлягають відшкодуванню на користь останнього пропорційно частині задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача коштів у сумі 1135,00грн.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 40065676, місцезнаходження: вул. Панікахи, буд.2, корп.10, кв.29, м. Дніпро, 49600) до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853, місцезнаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853, місцезнаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035) щодо не розгляду по суті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 40065676, місцезнаходження: вул. Панікахи, буд.2, корп.10, кв.29, м. Дніпро, 49600) про включення до Переліку установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян – суб`єктів підприємницької діяльності, №28/10-20.

Зобов`язати Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853, місцезнаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035) розглянути по суті заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 40065676, місцезнаходження: вул. Панікахи, буд.2, корп.10, кв.29, м. Дніпро, 49600) про включення до Переліку установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян – суб`єктів підприємницької діяльності, №28/10-20 та прийняти відповідне рішення за наслідками її розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853, місцезнаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 40065676, місцезнаходження: вул. Панікахи, буд.2, корп.10, кв.29, м. Дніпро, 49600) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 1135,00грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова