Ухвала суду № 102175693, 29.11.2021, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/3591/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2021 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді Ємельянової Л.В. при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Здолбунівської міської ради Рівненської області, про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Здолбунівської міської ради Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Здолбунівської міської ради Рівненської області, про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії. Позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради Рівненської області, як органу опіки та піклування № 387 від 20 жовтня 2021 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на придбання квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належної на праві власності ОСОБА_2 ;

2) зобов`язати виконавчий комітет Здолбунівської міської ради Рівненської області, як орган опіки та піклування, розглянути питання про надання дозволу ОСОБА_1 на придбання квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належної на праві власності ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачу слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 09 квітня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області.

26 серпня 2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на придбання квартири АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Спірним рішенням відповідача відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки право користування вказаною квартирою має малолітня дочка позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п.1, 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тобто, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин. Публічно - правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно - правових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, оскільки важливе значення для визначення юрисдикції має питання підстав виникнення спору та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Суд зазначає, що публічно-правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією зі сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника.

Тобто, для наявності такого спору є обов`язковим наявність зв`язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого, крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За правилами ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник щодо правомірності рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради Рівненської області, як органу опіки та піклування, яким відмовлено позивачу в наданні дозволу на придбання квартири, право користування якою має малолітня дитина позивача.

Позивач у позовній заяві пов`язує прийняття відповідачем спірного рішення з порушенням її майнових прав.

Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу реалізації та захисту особою її особистих майнових прав, гарантованих Сімейним та Цивільним кодексами України.

Оскаржуване рішення хоч і прийняте суб`єктом владних повноважень, однак спрямоване на реалізацію приписів сімейного законодавства та впливає, насамперед, на особисті майнові права позивача.

Тобто, предметом спірних правовідносин є майнові права, а відтак спір має приватноправовий характер.

Така правова позиція відповідає позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №496/4271/16-а.

За практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України», суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Оскільки спір, що виник між сторонами, стосується питання щодо нерухомого майна, а саме: квартири, а тому є цивільно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, такий спір має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.108, 109 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Здолбунівської міської ради Рівненської області, про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернення для вирішення даного спору до Здолбунівського районного суду Рівненської області з позовом у порядку цивільного судочинства.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

С у д д я