Рішення № 102172481, 21.12.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/8345/16-ц

н/п 2/766/5642/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

при секретарі Романенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в м.Херсоні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним договору іпотеки,

встановив:

Позивач 03.08.2016 року направив до суду вищезазначений позов. Позовні вимоги з урахуванням уточнень за заявою від 19.08.2016 року обґрунтував тим, що 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги. Згідно з п.2.1 цього договору продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. Також, згідно цього договору права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги. 15.06.2012 року між ПАТ «Альфа Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги. Згідно умов цього договору продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. Також, згідно цього договору права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги. Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ПАТ «Альфа Банк» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 30.10.2006 року №2101/1006/88-004, позичальником за яким є ОСОБА_2 . 30.10.2006 року АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №2101/1006/88-004. Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі 100 000,00 євро, на строк з 30.10.2006 року по 30.10.2016 року на умовах, передбачених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені кредитним договором. Відповідно до п.1.3 кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 12,00 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Відповідно до п.5.1.1, 5.2 кредитного договору позичальник зобов`язується забезпечити своєчасне повернення кредиту і сплату нарахованих процентів. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши третій особі за справою ОСОБА_2 кредит у сумі, визначеній умовами кредитного договору. В свою чергу, третя особа, неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, грубо порушує умови кредитного договору, в результаті чого станом на 01.06.2016 року має прострочену заборгованість: за кредитом - 26666,96 євро; по відсотках - 7568,15 євро. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором, 30.10.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір. Відповідно до п.6 іпотечного договору передано в іпотеку адміністративно-побутовий будинок літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . Сторони оцінили вищезазначений предмет іпотеки в 1 134 392,00 грн. Внаслідок укладених 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», а також 15.06.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Дельта Банк» договорів купівлі-продажу прав вимоги, до ПАТ «Альфа-Банк» перейшло право вимоги не лише за кредитним договором №2101/1006/88-004 від 30.10.2006 року, а й право вимоги за договором іпотеки, укладеним в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором. Таким чином, ПАТ «Альфа-Банк» набуло статусу нового Іпотекодержателя за іпотечним договором від 30.10.2006 року, іпотекодавцем, згідно якого є ОСОБА_2 . За результатами розгляду справи №666/6075/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ПАТ «Альфа-Банк» про поділ спільного майна подружжя, 05.03.2014 року Дніпровським районним судом м.Херсона ухвалено рішення, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на частину цілісного майнового комплексу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: адміністративно-побутовий будинок - літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м., магазин - літ. «Б9», навіс - літ. «Б7», навіс - літ. «Б12», ворота №3. Таким чином, новим власником предмету іпотеки на даний час є ОСОБА_1 . На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору, відповідачу та третій особі було направлено вимогу, а саме повідомлення про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, але вимога не виконана. У зв`язку з цим, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: адміністративно-побутовий будинок літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2101/1006/88-004 від 30.10.2006 року, яка станом на 01.06.2016 року складає 34235,11 євро, а саме: за кредитом - 26666,96 євро; по відсотках - 7568,15 євро, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 14108,62 грн.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Єпішина Ю.М. від 09.08.2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

28.09.2016 року ПАТ «Альфа-банк» уточнив позовні вимоги, з урахуванням того, що власником іпотечного майна є ОСОБА_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з адміністративно - побутового будинку літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м., магазину - літ. «Б9», навіс - літ. «Б7», навіс - літ. «Б12», ворота №3, уточнити п.1 позовних вимог, змінити і вважати у наступному тексті: «Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: адміністративно-побутовий будинок - літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м., магазин - літ. «Б9», навіс - літ. «Б7», навіс - літ. «Б12», ворота №3, що знаходяться в АДРЕСА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2101/1006/88-004 від 30.10.2006 року, яка станом на 01.06.2016 року складає 34235,11 євро, а саме: за кредитом - 26666,96 євро; по відсотках - 7568,15 євро, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 14108,62 грн.

28.09.2016 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним договору іпотеки. Свої вимоги обґрунтувала тим, що з первісними позовними вимогами вона не погоджується, оскільки вказані вимоги ґрунтуються на правочині (договорі), який був вчинений із порушенням чинного на той час законодавства, що є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку. 30.10.2006 року між ОСОБА_2 , що був на той час її чоловіком, та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступник якого є ПАТ «Омега Банк», був укладений кредитний договір №2101/1006/88-004. Відповідно до умов вказаного кредитного договору АКБ «ТАС-Комерцбанк» надав кредит ОСОБА_2 у розмірі 100 000 євро з кінцевим строком погашення до 30.10.2016 року зі сплатою щомісяця 12% річних за користування кредитом. В якості забезпечення зобов`язання за вказаним кредитним договором, 30.10.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 передав АКБ «ТАС-Комерцбанк» в іпотеку нерухоме майно, а саме: адміністративно-побутовий будинок літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що був придбаний ОСОБА_2 на підставі договору №162 купівлі-продажу, зареєстрованого 20.11.2003 року Херсонською товарною біржею «Алмаз». Вказаний договір посвідчений 30.10.2006 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М. та зареєстрований у реєстрі за №2943. В подальшому, як стало відомо ОСОБА_1 із тексту позовної заяви ПАТ «Альфа-Банк», в результаті низки договорів ПАТ «Альфа-Банк» набуло прав та обов`язків іпотекодержателя за іпотечним договором від 30.10.2006 року. В свою чергу, у зв`язку із розірванням шлюбу та поділом майна (в т.ч. і того, що перебувало в іпотеці, оскільки це майно було придбано під час перебування у шлюбі), на підставі рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 05.03.2014 року по справі №666/6072/13-ц, ОСОБА_1 стала єдиним власником частини об`єктів нерухомого майна, що були спільною сумісною власністю подружжя, а саме: частини цілісного майнового комплексу, який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 і яка складається з: адміністративно-побутового будинку - літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м., магазину - літ. «Б9», навісу - літ. «Г», навісу - літ. «Б12», ворота №3. Позивач за зустрічним позовом вважає, що вказаний договір іпотеки був укладений із порушенням норм законодавства та порушує права та законні інтереси позивача, що свідчить про необхідність визнати його недійсним. Відповідно до положень ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо в момент вчинення сторонами (стороною) недодержано вимог, встановлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст.203 ЦК України, а саме: зміст правочину суперечить вимогам ЦК України, іншим актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняла правочин не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності; волевиявлення учасника не було вільним та не відповідало його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У випадку із іпотечним договором, укладеним 30.10.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 , вказаний правочин суперечить актам цивільного законодавства, а саме ст.ст.5 та 6 Закону України «Про іпотеку». Так, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. З огляду на те, що предметом іпотеки в Іпотечному договорі від 30.10.2006 року визначено адміністративно-побутовий будинок - літ. «Б», який ніколи не виділявся як окремий об`єкт права власності, що чітко видно із договору №162 купівлі-продажу, зареєстрованого 20.11.2003 року Херсонською товарною біржею «Алмаз», де вказано, що предметом договору є частина цілісного майнового комплексу, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , тому даний договір суперечить ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотеку». Крім того, укладення іпотечного договору відбулося із порушенням прав ОСОБА_1 як співвласника майна, що було визначено предметом іпотеки, оскільки остання не надавала згоди на передачу його в іпотеку, хоча такий обов`язок прямо випливає зі змісту ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку», що також вказує на те, що такий договір має бути визнаний недійсним. У зв`язку з викладеним, позивач просить визнати недійсним іпотечний договір, укладений 30.10.2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 та посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М., зареєстрованим у реєстрі за №2943. Покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати у справі.

15.11.2016 року представник ПАТ «Альфа-Банк» надав до суду заперечення на зустрічний позов. ПАТ «Альфа-Банк» зустрічний позов не визнав. Зазначив, що позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» із вимогами ОСОБА_1 , викладеними у зустрічній позовній заяві, не пов`язані, мають різні підстави і юридичну природу правовідносин: у позовних вимогах ПАТ «Альфа-Банк» йдеться про стягнення заборгованості за кредитним договором, наявність зобов`язань відповідача перед ПАТ «Альфа-Банк», а у позовних вимогах ОСОБА_1 за зустрічним позовом мова йде про майнові права останньої на іпотечне майно, неможливість виділення іпотечного майна в натурі, що є іншими за свого роду правовідносинами, пов`язаними із майновими правами і правами власності ОСОБА_1 . Крім того, у викладеному зустрічному позові ОСОБА_1 остання визнала свої права як співвласника іпотечного майна, зазначивши про це, наголосивши на ст.6 Закону України «Про іпотеку». У нормах ч.2 ст.372 ЦК України, визначено щодо рівності часток кожного із співвласників у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Такої домовленості не встановлено сторонами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку», на яку посилається ОСОБА_1 як порушене право набрала чинності лише 13.05.2014 року, а норми Закону зворотної дії у часі не мають. Ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотеку», на яку посилається позивач, як порушене право, підлягає застосуванню у випадку одночасного сукупного настання вищезазначених умов, які фактично усі не настали, оскільки іпотекодавцем є ОСОБА_2 , а іпотечне майно є спільною сумісною власністю подружжя (як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 ). Частина перша ст.203 ЦК України набрала чинності лише 02.12.2010 року. Отже, матеріальні норми цивільного і сімейного права, а також Закону України «Про іпотеку» на момент укладення іпотечного договору жодним чином не порушували права ОСОБА_1 . Також слід врахувати, що в інший спосіб задовольнити свої матеріальні позовні вимоги і захистити порушенні права ПАТ «Альфа-Банк» не має можливості, заборгованість відповідачами не погашена, спір не врегульовано, а наслідки визнання недійсності іпотечного договору грубо порушують права ПАТ «Альфа-Банк» як кредитора. Крім того, іпотечне майно придбано за час спільного сумісного проживання, що підтверджується договором купівлі-продажу №162 від 20.11.2003 року. Просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимогах ОСОБА_1 за необґрунтованістю та недоведеністю.

Ухвалою суду від 15.11.2016 року прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надав до суду заперечення на первісний позов, згідно яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки. На переконання відповідача, ПАТ «Альфа-Банк» не може звернути стягнення на предмет іпотеки, визначений в іпотечному договорі, оскільки: по-перше, ПАТ «Альфа-Банк» не надав доказів, що саме він є кредитором за кредитним договором від 30.10.2006 року, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 , та іпотекодержателем за іпотечним договором від 30.10.2006 року; по-друге, адміністративно-побутовий будинок літ. «Б8» ніколи не виділявся як окремий об`єкт права власності, що вбачається з договору №62 купівлі-продажу, зареєстрованого 20.11.2003 року Херсонською товарною біржею «Алмаз», де вказано, що предметом договору є частина цілісного майнового комплексу, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 . Більш того, з наданої інформаційної довідки із Єдиного реєстру нерухомого майна вбачається, що адміністративно-побутовий будинок літ. «Б8», входить до складу об`єкту нерухомого майна, який становить єдиний комплекс нерухомого майна під відповідним одним номером і включає, крім будинку «Б8», ще й інші споруди та конструкції, а саме: магазин - літ. «Б9», навіс - літ. «Б12», ворота №3. При цьому, вказані споруди не входять до складу адміністративно-побутового будинку літ. «Б8», а є окремими спорудами, і які ніяким чином не можуть вважатися приналежністю будинку «Б8». Таким чином, без виділення в натурі адміністративно-побутового будинку літ. «Б» в окремий об`єкт права власності на нього не може бути звернено стягнення, в т.ч. під час виконавчого провадження; по-третє, ПАТ «Альфа-Банк» не визначив початкову ціну реалізації предмету іпотеки, хоча саме такий обов`язок впливає із змісту ст.39 Закону України «Про іпотеку». Таким чином, відсутні підстави для задоволення первісного позову.

19.12.2016 року представник ПАТ «Альфа-Банк» надав до суду заперечення на зустрічний позов ОСОБА_1 . Як доповнення до раніше доданих заперечень представника ПАТ «Альфа-Банк» зазначив, що помилковим є застосування положення ч.5 ст.261 ЦК, згідно якої початок перебігу позовної давності для оспорювання дійсності договору іпотеки між сторонами починається зі спливом строку його виконання, оскільки положення частини п`ятої статті 261 ЦК України застосовуються до вимог про зобов`язання сторін (щодо виконання правочину), а не до вимог про недійсність правочину. Отже, важливим є у всіх спорах щодо визнання недійними договорів заявляти про застосування строків позовної давності із посиланням на положення саме ч.1 ст.261 ЦК України. І, оскільки, день, коли ОСОБА_1 могла довідатися про порушення свого права співпадає з днем укладення спірної угоди, суди мають відмовляти у позовах до банку у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Такі твердження представника ПАТ «Альфа-Банк» підтверджуються нормами цивільного та сімейного законодавства. У зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 за необґрунтованістю і недоведеністю, пропуском строків позовної давності та відсутністю поважних причин і обставин такого пропуску.

28.02.2017 року представник позивача за зустрічним позовом надав до суду заяву про збільшення позовних вимог за зустрічною позовною заявою, в якій просив додатково до позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки, скасувати запис, внесений до Державного реєстру прав на нерухоме майно 27.08.2012 року реєстратором Київського міського нотаріального округу до державного реєстру іпотек під №12916050 про реєстрацію іпотеки.

24.03.2017 року ПАТ «Альфа-Банк» надав до суду доповнення до заперечення на заяву про збільшення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначив, що об`єднання вищевказаної позовної вимоги із вимогою про скасування запису, внесеного до Державного реєстру прав на нерухоме майно 27.08.2012 р. реєстратором Київського міського нотаріального округу до державною реєстру іпотек під №12916050 про реєстрацію іпотеки є недоречним і таким, що суперечить нормам матеріального і процесуального цивільного законодавства з огляду на наступне. Виконавцями вказаних вимог є приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та державний реєстратор ДП «Інформаційний центр» у м.Києві. Згідно статті 3 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Фактичним і належним відповідачем у заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_4 є приватний нотаріус Київського нотаріального округу та державний реєстратор ДП «Інформаційний центр» у м.Києві, які фактично могли б виконати вказану зустрічну позовну вимогу, того, ОСОБА_1 не надано доказів і жодним чином не доведено у який спосіб, яким чином, на думку ОСОБА_1 , могли були б бути порушені законні та інтереси її як клієнта нотаріусом, державним реєстратором та новим кредитором ПАТ «Альфа-Банк», не надано відповідних доказів.Просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог з урахуванням заяви про збільшення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 за необґрунтовані і недоведеністю, безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2017 року зазначена цивільна справа передана до провадження судді Херсонського міського суду Херсонської області Майдан С.І.

06.12.2017 року ПАТ «Альфа-Банк» надав до суду заперечення на заяву про збільшення зустрічних позовних вимог, згідно якого просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог з урахуванням заяви про збільшення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 за необґрунтовані і недоведеністю, безпідставністю та необґрунтованістю.

Ухвалою суду від 21.12.2017 року розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

09.01.2018 року ОСОБА_1 надала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначила, що 30.10.2006 року між ОСОБА_2 , що був на той час її чоловіком, та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», був укладений кредитний договір №2101/1006/88-004. Відповідно до умов вказаного кредитного договору АКБ «ТАС-Комерцбанк» надав кредит ОСОБА_2 у розмірі 100 000 євро з кінцевим строком погашення до 30.10.2016 року зі сплатою щомісяця 12% річних за користування кредитом. В якості забезпечення зобов`язання за вказаним кредитним договором, 30.10.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 передав АКБ «ТАС-Комерцбанк» в іпотеку нерухоме майно, а саме: адміністративно-побутовий будинок літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що був придбаний ОСОБА_2 на підставі договору №162 купівлі-продажу, зареєстрованого 20.11.2003 року Херсонською товарною біржею «Алмаз». Вказаний договір посвідчений 30.10.2006 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М. та зареєстрований у реєстрі за №2943. В подальшому, як стало відомо ОСОБА_1 із тексту позовної заяви ПАТ «Альфа-Банк», в результаті низки договорів ПАТ «Альфа-Банк» набуло прав та обов`язків іпотекодержателя за іпотечним договором від 30.10.2006 року. В свою чергу, у зв`язку із розірванням шлюбу та поділом майна (в т.ч. і того, що перебувало в іпотеці, оскільки це майно було придбано під час перебування у шлюбі), на підставі рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 05.03.2014 року по справі №666/6072/13-ц, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 стала єдиним власником частини об`єктів нерухомого майна, що були спільною сумісною власністю подружжя, а саме: частини цілісного майнового комплексу, який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 і яка складається з: адміністративно-побутового будинку - літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м., магазину - літ. «Б9», навісу - літ. «Г», навісу - літ. «Б12», ворота №3. На переконання відповідача, ПАТ «Альфа-Банк» не може звернути стягнення на предмет іпотеки, визначений в іпотечному договорі, оскільки: по-перше, ПАТ «Альфа-Банк» не надав доказів, що саме він є кредитором за кредитним договором від 30.10.2006 року, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 та іпотекодержателем за іпотечним договором від 30.10.2006 року; по-друге, адміністративно-побутовий будинок літ. «Б8» ніколи не виділявся як окремий об`єкт права власності, що вбачається з договору№62 купівлі-продажу, зареєстрованого 20.11.2003 року Херсонською товарною біржею «Алмаз», де вказано, що предметом договору є частина цілісного майнового комплексу, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 . Більш того, з наданої інформаційної довідки із Єдиного реєстру нерухомого майна вбачається, що адміністративно-побутовий будинок літ. «Б8», входить до складу об`єкту нерухомого майна, який становить єдиний комплекс нерухомого майна під відповідним одним номером і включає, крім будинку «Б8», ще й інші споруди та конструкції, а саме: магазин - літ. «Б9», навіс - літ. «Б12», ворота №3. При цьому, вказані споруди не входять до складу адміністративно-побутового будинку літ. «Б8», а є окремими спорудами, і які ніяким чином не можуть вважатися приналежністю будинку «Б8». Таким чином, без виділення в натурі адміністративно-побутового будинку літ. «Б» в окремий об`єкт права власності на нього не може бути звернено стягнення, в т.ч. під час виконавчого провадження; по-третє, ПАТ «Альфа-Банк» не визначив початкову ціну реалізації предмету іпотеки, хоча саме такий обов`язок впливає із змісту ст.39 Закону України «Про іпотеку».

Ухвалою суду від 31.05.2018 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

30.10.2018 року АТ «Альфа-Банк» подано заяву про збільшення розміру позовних вимог та уточнення позовних вимог (т.2 а.с.1). Зазначену вимогу суд не розглядає, як заявлену поза межами підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року зазначена заява повернута позивачу.

Відповідно до статуту АТ «Альфа-Банк», АТ «Альфа-Банк» є правонаступником усіх прав і зобов`язань ПАТ «Альфа-Банк».

Представник позивача АТ «Альфа-Банк» за первісним позовом - представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні первісний позов підтримав, просив його задовольнити. Зустрічні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В останнє судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку. В матеріалах справи наявна заява уповноваженого представника АТ «Альфа-Банк» про розгляд справи у його відсутність, первісний позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, зустрічний позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні зустрічний позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі. Первісний позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні. В останнє судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку. В матеріалах справи наявна заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про подальший розгляд справи у відсутність сторони ОСОБА_1 та її представника, просять у задоволенні первісного позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві, зустрічний позов задовольнити.

Третя особа за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні первісний позов підтримали, вважали, що первісний позов підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 була обізнана про укладення спірного іпотечного договору, при його нотаріальному посвідченні надавала згоду як його дружина. Зустрічний позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні за необґрунтованістю. В останнє судове засідання ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Представник ОСОБА_5 надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність, зазначив, що висловлену в судовому засіданні позицію підтримує.

Представник відповідача за зустрічним позовом ПАТ «Омега Банк» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Відзиву не надавав.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (т.1 а.с.47,48).

Згідно з п.2.1 цього договору продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. Також, згідно цього договору права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги.

15.06.2012 року між ПАТ «Альфа Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги. Згідно умов цього договору продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. Також, згідно цього договору права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги. Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ПАТ «Альфа Банк» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 30.10.2006 року №2101/1006/88-004 позичальником якого є ОСОБА_2 ( т.1 а.с.62-69).

30.10.2006 року АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступник якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №2101/1006/88-004. Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі 100 000,00 євро, на строк з 30.10.2006 року по 30.10.2016 року та на умовах, передбачених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені кредитним договором.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 12,00 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Відповідно до п.5.1.1, 5.2 кредитного договору позичальник зобов`язується забезпечити своєчасне повернення кредиту і сплату нарахованих відсотків за користування кредитом.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши третій особі ОСОБА_2 кредит у сумі, визначеній умовами кредитного договору.

В свою чергу, позичальник ОСОБА_2 , неналежно виконує взяті на себе зобов`язання щодо погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом, внаслідок чого станом на 01.06.2016 року має прострочену заборгованість:

- за кредитом - 26666,96 євро;

- по відсотках - 7568,15 євро.

Зазначена обставина підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем АТ «Альфа-Банк», а також випискою по особовому рахунку ОСОБА_2 за період з 18.06.2012 року по 26.09.2018 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором, 30.10.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М.

Згідно п.2 іпотечного договору за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором №2101/1006/88-004 від 30.10.2006 року, з: повернення кредиту у сумі 100 000 євро; строк до 30.10.2016 року або в інших випадках (в тому числі при зміні строків виконання зобов`язань), встановлених зазначеним вище кредитним договором, повністю погасити заборгованість за кредитом перед іпотекодержателем; сплачувати щомісяця проценти за користування кредитом у розмірі 12,0% відсотків річних; сплатити неустойку та штрафи у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п.6 іпотечного договору передано в іпотеку адміністративно-побутовий будинок літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . Переданий в іпотеку адміністративно-побутовий будинок літ. «Б8» належить Іпотекодавцю на підставі Договору №162 купівлі-продажу, зареєстрованого 20.11.2003 року Херсонською товарною біржею «Алмаз». Право власності Іпотекодавця зареєстроване 20.11.2003 року Херсонським державним бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі №1 за реєстровим №240, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2053053 від 20.11.2003 року, реєстраційний номер 3549150.

Сторони оцінили вищезазначений предмет іпотеки в 1 134 392,00 грн.

Згідно п.11.5 іпотечного договору предмет іпотеки є спільною сумісною власністю подружжя. Згода іншого з подружжя на укладення цього договору отримана у встановленому законом порядку.

Згідно п.15.7 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань за кредитним договором у випадках, передбачених п.15.7.2. іпотечного договору, зокрема, порушення позичальником якого-небудь із зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору.

Відповідно до п.21 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п.15.7.1, 15.7.2, 15.9. іпотечного договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Відповідно до п.15.9. договору у разі звернення стягнення на предмет іпотеки згідно п.15.7. іпотечного договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, комісії, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмету іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог.

Внаслідок укладених 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» та 15.06.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Дельта Банк» договорів купівлі-продажу права вимог за кредитним договором №2101/1006/88-004, до ПАТ «Альфа-Банк» перейшло право вимоги не лише за кредитним договором №2101/1006/88-004 від 30.10.2006 року, а й право вимоги за договором іпотеки, укладеним в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №37539363 від 27.087.2012 року іпотекодержателем будівлі та споруди за РПВН: 3549150, АДРЕСА_1, є ПАТ «Альфа-Банк»; підстава обтяження: договір іпотеки, 2943, 30.10.2006, приватний нотаріус Воєводіна Н.М., договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Мироник О.В. 15.06.2012 року за реєстровим №937. Іпотекодавець: ОСОБА_2 . Розмір основного зобов`язання: 100000 Євро. Строк виконання зобов`язання: 30.10.2016 року. Дата та час реєстрації: 27.08.2012 16:00:38. Таким чином, ПАТ «Альфа-Банк» набуло статусу нового Іпотекодержателя за іпотечним договором від 30.10.2006 року, іпотекодавцем згідно якого є ОСОБА_2 .

За результатами розгляду справи №666/6075/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ПАТ «Альфа-Банк» про поділ спільного майна подружжя, 05.03.2014 року Дніпровським районним судом м.Херсона ухвалено рішення, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на частину цілісного майнового комплексу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: адміністративно-побутовий будинок - літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м., магазин - літ. «Б9», навіс - літ. «Б7», навіс - літ. «Б12», ворота №3. Таким чином, новим власником предмету іпотеки на даний час є ОСОБА_1 .

На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору, відповідачу ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_2 ПАТ «Альфа-Банк» було направлено вимогу про усунення порушень, відповідно до якої у зв`язку з порушенням умов кредитного договору, станом на 01.06.2016 року наявна заборгованість у розмірі 49166,94 Євро, банк вимагає дострокового повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, у разі невиконання цієї вимоги банк попереджає про звернення стягнення на предмет іпотеки, але вимога банку не виконана (т.1 ас.43-46).

Відповідно до звіту про експерту оціночну вартості нежитлової нерухомості станом на 14.02.2018 року вартість нерухомого майна - адміністративно-побутового будинок літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 становить 2429850,00 грн (або 91007 дол. США).

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 578 ЦК України та частина друга статті 6 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Умовою передачі співвласником нерухомого майна в іпотеку своєї частки в спільному майні без згоди інших співвласників є виділення її в натурі та реєстрація права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відсутність згоди одного із співвласників на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.

Тобто, якщо майно, яке є спільною частковою власністю, передано в іпотеку без згоди інших співвласників, то наявність цих обставин свідчить про невідповідність договору іпотеки актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до положень частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

Відсутність нотаріально засвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення договору іпотеки позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном.

Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності.

Зі змісту іпотечного договору судом встановлено, що адміністративно-побутовий будинок літ.«Б8», загальною площею 241,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 на час укладення договору іпотеки належав на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору №162 купівлі-продажу, зареєстрованого 20.11.2003 року Херсонською товарною біржею «Алмаз».

Згідно п.11.5 іпотечного договору предмет іпотеки є спільною сумісною власністю подружжя. Згода іншого з подружжя на укладення цього договору отримана у встановленому законом порядку.

Ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку», на яку посилається ОСОБА_1 як порушене право набрала чинності лише 13.05.2014 року, а норми Закону зворотної дії у часі не мають. Ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотеку», на яку посилається позивач, як порушене право, підлягає застосуванню у випадку одночасного сукупного настання вищезазначених умов, які фактично усі не настали, оскільки іпотекодавцем є ОСОБА_2 , а іпотечне майно є спільною сумісною власністю подружжя (як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 ). Частина перша ст.203 ЦК України набрала чинності лише 02.12.2010 року. Отже, матеріальні норми цивільного і сімейного права, а також Закону України «Про іпотеку» на момент укладення іпотечного договору жодним чином не порушували права ОСОБА_1 .

У відповідності до ч.1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.625 України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з тим, що позичальником ОСОБА_2 не виконувались належним чином умови договору кредиту №2101/1006/88-004 станом на 01.16.2016 року у позичальника існує заборгованість перед АТ «Альфа банк» у розмірі 34235,11 Євро.

В судовому засіданні відповідачем та третьою особою не спростовано існуючої заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Положеннями частини першої ст.39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Виходячи зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

З огляду на зазначене, позовні вимоги АТ «Альфа банк» є законними та обґрунтованими в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: адміністративно-побутовий будинок - літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2101/1006/88-004 від 30.10.2006 року, яка станом на 01.06.2016 року складає 34235,11 євро, а саме: за кредитом - 26666,96 євро; по відсотках - 7568,15 євро, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням первісного позову, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 14108,62 грн.

Магазин - літ. «Б9», навіс - літ. «Б7», навіс - літ. «Б12», ворота №3, що знаходяться в АДРЕСА_1 , не є предметом іпотеки,

а тому звернути стягнення на це нерухоме майно є безпідставним. А тому первісний позов підлягає частковому задоволенню.

У задоволені зустрічного позову суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю, оскільки не встановлено порушення прав та інтересів позивача при укладенні іпотечного договору. Доводи сторони позивача за зустрічним позовом не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Доводи представника відповідача за зустрічним позовом АТ «Альфа-Банк» щодо пропуску строку позовної давності для звернення з вимогою про визнання договору іпотеки недійсним суд до уваги не приймає, оскільки у задоволенні зустрічного позову відмовлено у зв`язку з відсутністю порушеного права.

Судові витрати розподілити між сторонами у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 77, 78, 81, 82, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: адміністративно-побутовий будинок літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2101/1006/88-004 від 30.10.2006 року, яка станом на 01.06.2016 року складає 34235,11 євро, а саме: за кредитом - 26666,96 євро; по відсотках - 7568,15 євро, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 14108,62 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним договору іпотеки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Майдан