Ухвала суду № 102168799, 21.12.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14108/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2021 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Козак А.М.,

прокурора – Богданов І.В.,

засудженого – ОСОБА_1 ,

захисників – Корпош І.В., Мицянка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді клопотання адвоката Корпош Івана Васильовича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким,

В С Т А Н О В И В:

22.10.2021 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання адвоката Корпош І.В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, згідно з яким просить замінити ОСОБА_1 невідбутий строк покарання, який становить 1 рік 4 місяці 29 днів, більш м`яким, зокрема обмеженням волі, громадські або виправні роботи.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі. Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з моменту його затримання з 19.03.2020 року.

Зазначає, що ОСОБА_1 відбуває покарання (утримується) у Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».

Мотивуючи клопотання положеннями ст. 82 КК України адвокат зазначає, що згідно із загальною частиною КК України відповідальність за ч. 2 ст. 189 КК України передбачена у виді позбавленням волі на строк від 3 до 7 років. Враховуюче викладене, більш м`яке покарання ОСОБА_1 може бути призначене в межах санкції ч. 2 ст. 189 КК України – від 3 років до 7 років. З урахуванням норми, що призначене покарання не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком, – до 3 років. На підставі п. 2 ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим ОСОБА_1 не менше половини строку покарання, призначеного судом. Початком строку відбуття покарання ОСОБА_1 є 19.03.2020 року. Вироком суду ОСОБА_1 призначений строк покарання у виді 3 років, що складає 1096 днів. Половиною строку визначеного ОСОБА_1 покарання є 548 днів, що становить 1 рік 6 місяців, та сплили 19.09.2021 року. На момент складення та подання до суду даного клопотання ОСОБА_1 відбув покарання 583 дні, що становить 1 рік 6 місяців 22 дні. Тому, як зауважує адвокат, наявні підстави для заміни ОСОБА_1 судом невідбутої частини покарання, який становить 1 рік 4 місяці 29 днів, на більш м`яке покарання.

Адвокат вказує, що згідно з довідкою від 21.10.2021 року, виданою в.о. завідуючої міської частини № 9 про стан здоров`я ОСОБА_1 , відомо, що за час перебування в установі неодноразово звертався за медичною допомогою до медичних працівників. 02.11.2020 року назначалося лікування ноотропними препаратами – Пірацетам 5,0 № 10 в/в струменеві № 10 та консультація лікаря-психіатра. 21.12.2020 року проводилася консультація лікаря психіатра. Діагноз: Розлад адаптації. Було призначено Кветиксол 25 мг № 30 таб., 1 таб. на ніч. Проведено курс вітамінів.

Також адвокат зазначає, що в ОСОБА_1 є дружина ОСОБА_2 , від якої є спільна дитина ОСОБА_3 , яка до моменту ув`язнення ОСОБА_1 перебувала на утриманні в останнього. На даний час дружина ОСОБА_2 ув`язненого ОСОБА_1 ніде не працює, не має постійного матеріального доходу. Згідно з поясненнями дружини остання потребує годувальника сім`ї ОСОБА_1 , так як не в змозі утримувати сім`ю без його участі.

Крім того, в ОСОБА_1 є матір ОСОБА_4 , згідно з поясненнями якої на даний час вона офіційно ніде не працює. Її син ОСОБА_1 вже тривалий час ув`язнений, у зв`язку з чим психологічний фізичний та матеріальний стан їхньої сім`ї погіршився, а тому потребує годувальника сім`ї ОСОБА_1 , так як не в змозі утримувати сім`ю без його участі.

ОСОБА_1 перед складанням даного клопотання також надав пояснення, згідно з якими пояснив, що бажає доглядати за матір`ю, жінкою та дитиною, працевлаштуватися на роботу, так як є годувальником їхньої сім`ї. Щодо його перебування в установі виконання покарань за цей час стан його здоров`я погіршився. В установі дотримується правил перебування. Просить суд дане пояснення взяти до уваги та задовольнити клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Засуджений та його захисники в судовому засіданні просили подане клопотання задовольнити, замінити невідбуту частину призначеного покарання у виді позбавлення волі більш м`яким.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, зауваживши, що засудженим та його захисником не надано достатньо доказів на підтвердження того, що засуджений став на шлях виправлення, а відтак просить відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши думку прокурора, засудженого та його захисників, дослідивши матеріали справи, а також матеріали особової справи ОСОБА_1 , наданої ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», суд вважає, що клопотання не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2020 року (справа № 303/3224/20) ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Цим же вироком засуджено ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки кожного.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18.05.2021 року вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2020 року стосовно ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 змінено в частині визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 19.03.2020 року будинку по АДРЕСА_1 та неналежності доказу протоколу слідчого експерименту від 20.03.2020 року з участю потерпілого. В решті вирок залишено без змін.

Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 19.08.2021 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами захисника Литвин А.О. в інтересах засудженого ОСОБА_5 , захисника Немеша І.В. в інтересах засудженого ОСОБА_7 , захисників Семенова Ю.О., Моняка Р.В., Коструба В.В. в інтересах засуджених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 18.10.2021 року постановлено закінчити підготовку та призначити на 17.02.2022 року об 11:30 касаційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 18.05.2021 року. Здійснити етапування ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з ДУ «Закарпатська установа виконання покарань № 9» до ДУ «Київський слідчий ізолятор», зарахувавши їх за Касаційним кримінальним судом Верховного Суду, доставити їх в приміщення Верховного Суду для участі у розгляді кримінального провадження судом касаційної інстанції, який призначено на 17.02.2022 року об 11:30.

Положеннями ст. 82 КК України передбачена заміна невідбутої частини покарання більш м`яким у разі, якщо засуджений став на шлях виправлення, після фактичного відбуття не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

Стаття 6 КВК України визначає, що виправлення засудженого – це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

В той же час, дотримання порядку і умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання, відповідно до ст. 9 КВК України є обов`язком засудженого.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Порядок вирішення таких питань регламентується ст. 539 КПК України.

Крім того, відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» під час судового розгляду справ даної категорії, судам слід ретельно з`ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених та інше.

На час подання до суду клопотання засуджений відбув половину строку покарання.

Під час судового розгляду матеріалами та документами особової справи судом встановлено відомості щодо того, що засуджений ОСОБА_1 не став на шлях виправлення.

Так, в матеріалах особової справи наявні відомості про те, що на час звернення до суду з даним клопотанням ОСОБА_1 утримується в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» з 23.03.2020 року.

Рішенням Міжрегіональної ЗМУ ОСОБА_1 визначено для відбування покарання виправну колонію середнього рівня безпеки для чоловіків, уперше засуджених до позбавлення волі та направлено для відбування покарання до ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№ 40)».

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.06.2021 року (справа № 308/5729/18) постановлено тимчасово залишити засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)», у зв`язку із розглядом кримінального провадження в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області – до закінчення судового розгляду об`єднаного кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.

Крім того, ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 19.07.2021 року (справа № 936387/21) постановлено залишити обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у Закарпатській УВП № 9 на час розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070000000033 від 08.02.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ст. 348, ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ст. 348 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, в суді.

Засуджений ОСОБА_1 за час перебування в Закарпатській УВП № 9 зарекомендував себе посередньо, до дисциплінарної відповідальності не притягався, адміністрацією установи не заохочувався, що підтверджується характеристикою, наданою начальником Закарпатській УВП № 9 від 24.04.2020 року.

Разом з тим, 08.07.2021 року виконувачем обов`язків начальника ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)» затверджено висновок за результатами службового розслідування по факту вилучення заборонених для зберігання на режимній території предметів. Службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 за власною ініціативою зберігав у камерному приміщенні дів сковорідки фабричного виготовлення, один ніж фабричного виготовлення, моток скотчу, близько півтори метрів резинового канату (саморобного). Своїми діями ув`язнений ОСОБА_1 свідомо допустив порушення Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, зокрема п. 13 ч. 3 глави 4 розділу І (затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019 року).

13.09.2021 року виконувачем обов`язків начальника ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)» затверджено висновок за результатами службового розслідування по факту вилучення заборонених для зберігання на режимній території предметів. Службовим розслідуванням встановлено, що під час вибіркового обшуку спільно з працівниками ЗМУ в камерному приміщенні № 84, серед особистих речей ув`язненого ОСОБА_1 було виявлено та вилучено мобільний телефон. Своїми діями ув`язнений ОСОБА_1 свідомо допустив порушення Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, зокрема п. 3 ч. 4 глави 4 розділу І (затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019 року).

В матеріалах особової справи засудженого відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що засуджений залучався до суспільно-корисних робіт.

Наведені факти не дають достатніх підстав дійти переконання та висновку про те, що засуджений ОСОБА_1 за період відбування покарання став на шлях виправлення, як це передбачено законом.

Виправлення засудженого – це реалізація позитивних чи негативних змін у його психіці. Висновок про виправлення засудженого слід будувати на обґрунтованому прогнозі його поведінки в звичайних умовах життя, поза установою відбування покарання.

Під ступенем виправлення засуджених до позбавлення волі слід розуміти індивідуалізовану комплексну фіксацію рівня зміни зовнішніх (соціально-правових) і внутрішніх (психолого-педагогічних) характеристик особистості засудженого через певні проміжки часу (у період відбування покарання), які виступають передумовами правомірних (неправомірних) дій і поведінки, як показник готовності (неготовності) вести правослухняний спосіб життя в умовах свободи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 123 КВК України участь засуджених у виховних заходах враховується при визначенні ступеня їх виправлення, тобто засуджені добровільно, за власним бажанням приймають участь у цих заходах.

Наведені в особовій справі характеризуючі дані не відображають зазначених обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Обов`язковою умовою для застосування заохочувальної норми, передбаченої ст. 82 КПК України у вигляді заміни невідбутої частини покарання більш м`яким є доведення засудженим того, що він став на шлях виправлення.

Під виправленням засудженого слід розуміти процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що само по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.

Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким – того, що засуджений став на шлях виправлення.

Враховуючи викладене та виходячи з того, що застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням до засудженої особи є правом, а не обов`язком суду, а сам факт відбуття засудженим половини строку покарання, не є для цього достатньою правовою підставою, а також беручи до уваги той факт, що засуджений не залучався до суспільно-корисних робіт, суд приходить до висновку про відсутність достатніх даних, які б свідчили про його виправлення, оскільки засуджений на час розгляду даного клопотання належним чином не довів своє виправлення, у зв`язку з чим клопотання захисника до задоволення не підлягає.

При цьому посилання захисника на сімейний стан засудженого, який одружений, наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, а також його стан здоров`я, як на підстави застосування до останнього положень ст. 82 КК України, не заслуговують на увагу, оскільки такі не є в даному випадку безумовними підставами заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Керуючись ст. 82 КК України, ст. ст. 376, 537, 539 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Корпош Івана Васильовича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 23 грудня 2021 року о 16 год. 00 хв.

Головуюча А.І. Сарай