Ухвала суду № 102167213, 22.12.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6026/21

Провадження № 1-кп/645/679/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Сілантьєвої Е.Є.,

за участю секретаря судових засідань – Ятлової Ю.В.,

прокурора – Крачека Д.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника – Назаренко Я.М.

розглянувши в судовому засіданні клопотання про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться вказане кримінальне провадження.

Під час підготовчого судового засідання 15.09.2021 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку обраного на досудовому розслідуванні обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в зв`язку з існуванням ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обґрунтування клопотання про продовження обраного запобіжного заходу прокурор вказав, що завершити судовий розгляд зазначеного кримінального провадження неможливо у строк дії попередньої ухвали суду про застосування запобіжного заходу разом з тим, на теперішній час продовжують бути наявними ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, інші запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст.183 КІ1К України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні у зв`язку з тим, що злочин вчинений ОСОБА_1 спричинив загибель людини.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою не заперечував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – Назаренко Я.М. підтримала позицію підзахисного.

Потерпіла ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, цивільний позов підтримала.

Заслухавши думку прокурора, про необхідність продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, думку захисника та думку обвинуваченого, які не заперечували проти продовження щодо обвинуваченого строку тримання під вартою, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити.

Відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід строк якого спливає 8 січня 2022 року.

Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КПК України, строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

У відповідності до вимогам ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд, вислухавши учасників процесу, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, виходить з необхідності уникнення ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків та вчинити інші кримінальне правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання, пенсіонер, не одружений.

Але, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 обвинувачується у кримінальному правопорушенні, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, судовий не розгляд не розпочато, потерпіла та свідки не допитані, наявність міцних соціальних зав`язків у судовому засіданні не доведено, тобто ризики, які існували на час обрання та продовження запобіжного заходу на цей час не зникли та не змінились.

Враховуючи існування вище зазначених ризиків, а саме: переховуватися від органів суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілу та свідків, а також оцінюючи сукупність обставин, а також враховуючи, що повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим та лише тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам та, з урахуванням положень ст. 183 КПК України, виключає можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу щодо даної особи.

З огляду на викладене, виходячи з усіх обставин провадження, враховуючи неможливість завершення судового розгляду кримінального провадження у строк до 8 січня 2022 року, суд вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який або домашній арешт, і приходить до висновку щодо необхідності продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів, в зв`язку з чим клопотання сторони захисту та обвинуваченого задоволенню не підлягають.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19 лютого 2022 року.

Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, продовжуючи ОСОБА_1 запобіжний захід, обраний в ході досудового розслідування та під час підготовчого розгляду справи, суд вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці, переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 331, 372 КПК України, суд, -

Постановив:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 19 лютого 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п`яти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Е.Є. Сілантьєва