Рішення № 102164410, 22.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року м. Київ № 640/25984/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНСАЙТ»

до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправними та скасування припису, постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНСАЙТ» з позовом до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати припис винесений Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 104/П від 16.09.2019р.;

- визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини № 13-19 від 04.10.2019р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний припис та постанова є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач немає жодного відношення до вказаного в оскаржуваних рішеннях правопорушення і такі рішення прийняті всупереч порядку визначеного Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Більше того зазначає, що постанова підписана не уповноваженою особою, а розмір фінансових санкцій не відповідає вимогам закону.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що оскаржуваний припис та постанова прийняті у порядку, у спосіб та в межах повноважень визначених Конституцією та законами України, з огляду на що підстави для їх скасування відсутні.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає таке.

16.09.2019р. Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» винесено припис № 104/П, яким ТОВ «Онсайт» зобов`язано в 10-ти денний термін, з дня отримання припису демонтувати сезонний майданчик, а також конструкцію вентиляційної системи з фасаду пам`ятки та привести частину пошкодженого фасаду до належного стану.

26.09.2019р. Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено акт № 26 про вчинення правопорушення в якому зазначено, що користувачем, а саме ТОВ «Онсайт» влаштовано прибудову (сезонний майданчик) до об`єкта культурної спадщини без відповідного дозволу Департаменту, яка спотворює загальний вигляд та його сприйняття в цілому. Також, на частині дворового фасаду пам`ятки змонтовано металеву трубу вентиляційної системи, яка спотворює фасад пам`ятки; на існуючій прибудові у дворі та частині дворового фасаду розміщено п`ять блоків (систем) кондиціонування повітря, що є порушенням ч. 3 ст. 6-1, ч. 1 ст. 22, абз. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 24, абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

04.10.2019р. Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено постанову № 13-19 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини», якою на ТОВ «ОНСАЙТ» накладено фінансові санкції: за невиконання вимог припису Департаменту (абз. 2 ст. 30 Закону) в розмірі 1 700,00 грн. та за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації пам`ятки (ч. 3 ст. 6-1, ч. 1, абз. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 24, абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону) - у розмірі 170 000 грн., а всього на загальну суму 86 700, 00 грн.

Позивач вважаючи вищезазначений припис та постанову протиправними, звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Спеціальним законом, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р. № 1805-III (надалі за текстом - «Закон № 1805-III»).

Частиною 4 статті 4 названого Закону встановлено, що орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним органам виконавчої влади та центральним органам виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини, в межах, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 названої статті Закону № 1805-III рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Частиною 1 статті 6 до Закону № 1805-III органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції віднесено, зокрема: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони; встановлення режиму використання пам`яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них; погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління; укладення охоронних договорів на пам`ятки; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

За змістом статті 6-1 Закону № 1805-III дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Набуття суб`єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об`єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.

Згідно частини 1 статті 18 Закону № 1805-III об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Частиною 1 статті 22 Закону № 1805-III визначено, що пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1805-III передбачено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Згідно частини 2 статті 24 Закону № 1805-III використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Частиною 3 статті 24 Закону № 1805-III встановлено заборону на зміну призначення пам`ятки, її частин та елементів, виконання написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно абзацу 2 частини 1 статті 26 Закону № 1805-III консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Згідно статті 44 Закону № 1805-III відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції, серед іншого, за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за невиконання припису органів охорони культурної спадщини - у розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 45 Закону № 1805-III фінансові санкції, передбачені ст. 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у ст. 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у ч. 2 цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.

Кошти, одержані у вигляді стягнень, передбачених у ст. 44 цього Закону, зараховуються до спеціального фонду відповідного бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ІСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ» є власником об`єкта нерухомого майна загальною площею 227, 8 кв.м. розташованого за адресою м. Київ, вул. Велика Васильківська, 43/16 літера А, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.12.2019р.

30.03.2016р. між ТОВ «ІСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ» та Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини за адресою: вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), буд. 43/16, м. Київ, відповідно до якого власник бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - будинок прибутковий, охоронний № 496-Кв, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 43/16, літера А.

01.03.2019р. між ТОВ «ІСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ» та ТОВ «ОНСАЙТ» укладено дговір оренди нежитлового приміщення загальною площею 227, 8 кв.м. розташованого за адресою м. Київ, вул. Велика Васильківська, 43/16 літера А.

16.09.2019р. Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» винесено припис № 104/П, яким ТОВ «Онсайт» зобов`язано в 10-ти денний термін, з дня отримання припису демонтувати сезонний майданчик, а також конструкцію вентиляційної системи з фасаду пам`ятки та привести частину пошкодженого фасаду до належного стану.

26.09.2019р. Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено акт № 26 про вчинення правопорушення в якому зазначено, що користувачем, а саме ТОВ «Онсайт» влаштовано прибудову (сезонний майданчик) до об`єкта культурної спадщини без відповідного дозволу Департаменту, яка спотворює загальний вигляд та його сприйняття в цілому. Також, на частині дворового фасаду пам`ятки змонтовано металеву трубу вентиляційної системи, яка спотворює фасад пам`ятки; на існуючій прибудові у дворі та частині дворового фасаду розміщено п`ять блоків (систем) кондиціонування повітря, що є порушенням ч. 3 ст. 6-1, ч. 1 ст. 22, абз. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 24, абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

04.10.2019р. Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено постанову № 13-19 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини», якою на ТОВ «ОНСАЙТ» накладено фінансові санкції: за невиконання вимог припису Департаменту (абз. 2 ст. 30 Закону) в розмірі 1 700,00 грн. та за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації пам`ятки (ч. 3 ст. 6-1, ч. 1, абз. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 24, абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону) - у розмірі 170 000 грн., а всього на загальну суму 86 700, 00 грн.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач приймаючи оскаржуваний припис та постанову зобов`язаний був діяти виключно в порядку передбаченому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Водночас, суд вважає вказані доводи позивача помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст. 2 вказаного Закону дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» слід застосовувати до правовідносин, що виникають у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарської діяльності вимог законодавства у відповідній сфері; предметом регулювання цього закону є повноваження органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, межі та порядок реалізації цих повноважень.

Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України «Про охорону культурної спадщини» цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

Відтак, під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме - Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.

З огляду на викладене, суд вважає , що приймаючи оскаржуваний припис Департамент охорони культурної спадщини фактично не здійснював заходів державного контролю, оскільки не перебував на території товариства, не здійснював перевірку господарської діяльності суб`єкта господарювання, а лише вживав охоронних заходів шляхом проведення візуального огляду.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708/17, від 21 серпня 2019 року у справі №826/12524/18, від 16 березня 2020 року у справі №826/6522/15.

З огляду на вказане, також є помилковими доводи позивача про порушення відповідачем процедури здійснення державного контролю регламентованого Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності`складання оскаржуваного припису без складання відповідного акта та не забезпечення позивачу можливості реалізувати свої права визначені ст. 10 вищезазначеного закону.

З доводами позивача про те, що оскаржуваний припис не створює для нього правових наслідків, з огляду на відсутності в оскаржуваному приписі підпису уповноваженої особи, суд погоджується частково, оскільки, так, дійсно, підпис є обов`язком реквізитом зазначеного документа, однак вказане не може бути єдиною та самостійною підставою для визнання такого припису протиправним та скасування його, а має враховуватись у поєднанні з іншими обставинами.

Водночас, незважаючи на вищевикладене, суд вважає оскаржуваний припис та постанову протиправними, а відтак такими, що підлягають скасуванню, щ огляду на таке.

Так, за висновками відповідача, викладеними в оскаржуваній постанові позивачем, як замовником робіт, на частині дворового фасаду змонтовано металеву трубу вентиляційної системи, яка спотворює фасад пам`ятки; на існуючій прибудові у дворі та частині дворового фасаду розміщено п`ять блоків (систем) кондиціонування повітря.

Вказане, на думку відповідача, є порушенням позивачем, як користувачем вказаного об`єкта нерухомості та замовником відповідних робіт, ч. 3 ст. 6-1, ч. 1 ст. 22, абз. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 24, абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за що передбачено накладення фінансових санкцій.

Суд вважає такі доводи відповідача обґрунтованими лише частково, з огляду на таке.

Так, в матеріалах справи наявний акт складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт складений посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 13.12.2018р. щодо ТОВ «МАЙЛАВ» відповідно до розділу «VI. Опис виявлених порушень» якого ТОВ «МАЙЛАВ» 25.04.2018р. укладено з ТОВ «Істейт менеджмент» договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 227, 8 кв.м. розташованого за адресою м. Київ, вул. Велика Васильківська, 43/16 літера А. При цьому, в ході перевірки, серед іншого, встановлено, що повітроводи витяжної вентиляції вищевказаного приміщення прокладені по фасаду житлового будинку, що заборонено п. 5.33 ДБН, що свідчить про самовільну реконструкцію ТОВ «МАЙЛАВ» без отримання відповідного дозволу.

Більше того, відповідно до наявної в матеріалах справи копії припису від 18.12.2018р. № 10/б/ винесеного Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо порушника ТОВ «МАЙЛАВ», на частині дворового фасаду будинку-пам`ятки (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 43/16) виконані роботи з монтажу вентиляційної системи без дозволу Департаменту, з огляду на що ТОВ «МАЙЛАВ» зобов`язано в місячний строку усунути виявлені порушення.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що вказані в оскаржуваному приписі та постанові порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, монтаж на частині дворового фасаду пам`ятки металевої труби вентиляційної системи, яка спотворює фасад пам`ятки, мали місце ще до моменту укладення між позивачем та ТОВ «Істейт Менеджмент», як власником нежитлового приміщення загальною площею 227, 8 кв.м. розташованого за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 43/16 договору оренди.

З огляду на вказане, суд вважає, що доводи відповідача про те, що саме позивач є замовником робіт, які призвели до спотворення фасаду пам`ятки внаслідок на частині дворового фасаду пам`ятки металевої труби вентиляційної системи є передчасними.

Так само не приймаються до уваги доводи відповідача викладені в оскаржуваній постанові в частині допущення позивачем, саме як замовником робіт, розміщення п`яти блоків (систем) кондиціонування повітря, що тягне за собою накладення фінансових санкцій, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаного не надано.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному приписі, на те, що позивач без відповідного дозволу влаштував прибудову до об`єкту культурної спадщини, суд зазначає таке.

Так, правовідносини, що виникають у процесі розміщення майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в місті Києві регламентовані Порядком розміщення майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в місті Києві затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.11.2013р. № 2027 (далі - Порядок № 2027).

Відповідно до п. 1.3 Порядку № 2027, відкритий (літній) майданчик для харчування біля стаціонарного закладу ресторанного господарства (далі - відкритий (літній) майданчик) - різновид майданчика для харчування біля стаціонарного закладу ресторанного господарства, місце для надання послуг з харчування біля стаціонарного (капітального) закладу ресторанного господарства на відкритому повітрі (під тентами, на верандах, у павільйонах легкого типу), що діє щорічно з 01 травня до 31 жовтня відповідного року; сезонний майданчик для харчування біля стаціонарного закладу ресторанного господарства (далі - сезонний майданчик) - різновид майданчика для харчування біля стаціонарного закладу ресторанного господарства, місце для надання послуг з харчування біля стаціонарного (капітального) закладу ресторанного господарства, влаштоване з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, встановлений тимчасово без улаштування фундаменту, не є капітальною спорудою та може функціонувати в термін, визначений в паспорті прив`язки.

При цьому, відповідно до п. 3.1 Порядку № 2027, підставою для розміщення відкритих (літніх) майданчиків є оформлена в установленому порядку інформаційний талон.

Так, в матеріалах справи наявна копія Інформаційного талону виданого ТОВ «Онсайт» на об`єкт розташований за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 43/16 з функціональним призначенням «Майданчик для харчування біля закладів ресторанного господарства» та типом об`єкта «відкритий (літній) майданчик» зі строком дії до 31.10.2019р.

Крім того, підтвердженням факту того, що позивачем був встановлений саме «літній майданчик», а не «сезонний» є надана відповідачем копія припису від 12.06.2019р. № 1914103 винесеного КП «Київблагоустрій» відповідно до якого позивача зобов`язано надати дозвільні документи на встановлення «літнього майданчика».

На підставі вищевикладеного, суд приходит до висновку про те, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту допущення саме ТОВ «Онсайт», як замовником, вказаних в оскаржувному приписі та постанові, порушень.

Крім того, посилання відповідача на пункт 20 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», який надає йому право на застосування фінансових санкцій, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Тобто, ця норма Закону визначає повноваження органів охорони культурної спадщини.

Натомість, стаття 45 Закону встановлює порядок застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, який визначає вичерпний перелік суб`єктів, які можуть застосовувати фінансові санкції.

Як зазначалось, прийняття постанови про накладення фінансової санкції на позивача за порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» належить виключно до компетенції голови та заступника голови Київської міської державної адміністрації, а не директора Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), який очолює структурний підрозділ Київської міської державної адміністрації.

Отже, посилання скаржника на пункт 20 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» як на належну правову підставу для прийняття оскаржуваної постанови, суд відхиляє.

Так, само суд не враховує посилання відповідача на те, що Положенням про Департамент деталізовано та розширено перелік суб`єктів уповноважених на прийняття рішень та притягнення до відповідальності, оскільки підзаконний нормативно-правовий акт не може вносити зміни до законів України.

Одночасно, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що судом у вказаній частині мають бути враховані висновки Вищого адміністративного суду України викладені в постанові від 24.09.2015р. у справі № 826/10265/14, адже відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах саме Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНСАЙТ» - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати припис винесений Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.09.2019р. № 104/П.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини від 04.10.2019р. № 13-19.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНСАЙТ» судові витрати за сплату судового збору в розмірі 3 842, 00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська