Рішення № 102162532, 21.12.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6823/21

Провадження № 2/185/3126/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шаповалової І.С.,

за участю секретаря судового засідання Величко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причин неявки суду не повідомив.

Від інших учасників справи, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи – будь-яких заяв не надійшло.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

01.01.2021 року о 01 год. 00 хв. по вул. Дніпровській, 458а в м. Павлоград Дніпропетровської області водій ОСОБА_2 на законних підставах керуючи транспортним засобом Daewoo Nexia д.н.з. НОМЕР_1 , (який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем «Tesla Model X» д.н.з. НОМЕР_2 , в наслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 11.3, 11.4 ПДР. У судовому засіданні ОСОБА_2 свою провину у скоєнні адміністративного правопорушення визнав у повному обсязі та підтвердив обставини його скоєння. У судовому засіданні інший учасник ДТП ОСОБА_1 - позивач по справі, підтвердив обставини скоєння ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди за його участю. Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.02.2021 року по справі № 185/157/21, провадження № 3/185/155/21 ОСОБА_2 визнано винним, на ОСОБА_2 накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на шість місяців. Постанова суду набрала законної сили 19.02.2021 року. Копію постанови суду додаю.

Після вищезазначеного ДТП, автомобілю позивача був необхідний відновлювальний ремонт. Позивач звертався до ФОП ОСОБА_4 де після вищеназваного ДТП був проведений відновлювальний ремонт автомобіля марки «Tesla Model X» д.н.з. НОМЕР_2 .

Відтак, правомірність заявленої до стягнення суми серед іншого підтверджує:

- Звіт № 0121 складений ФОП ОСОБА_5 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ від 01.01.2021 року. Який підтверджує, що розмір матеріального збитку становить 211 505, 09 (Двісті одинадцять тисяч п`ятсот п`ять гривень 09 коп);

- Звіт № 0121/1 складений ФОП ОСОБА_5 про оцінку транспортного засобу від 10.01.2021 року підтверджує те, що ринкова вартість автомобіля позивача до пошкоджень отриманих під час вищезазначеного ДПТ становила 2 386 318, 27 грн. (Два мільйона триста вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят грн. 27 коп.);

- Звіт № 0121/2 складений ФОП ОСОБА_5 про оцінку транспортного засобу від 10.01.2021 року підтверджує те, що ринкова вартість автомобіля позивача після пошкоджень отриманих під час вищезазначеного ДПТ становила 2 174 813, 19 грн. (Два мільйона сто сімдесят чотири тисячі вісімсот тринадцять грн. 19 коп.);

- Звіт № 0121/3 складений ФОП ОСОБА_5 рецензія про відповідність проведеного відновлювального ремонту КТЗ, по усуненню пошкоджень отриманих у наслідок ДТП від 10.04.2021 року підтверджує те, що фактично виконаний відновлювальний ремонт здійснено не у повному необхідному обсязі, але обсяг здійсненного відновлювального ремонту відповідає зафіксованим в протоколі огляду ТЗ від 05.01.2021 року пошкодженням отриманих під час ДТП.;

Отже, станом на дату звернення до суду з даним позовом, позивач здійснив частковий відновлювальний ремонт в межах вкрай необхідного обсягу ремонтних робіт для того, що повернути можливість експлуатації автомобіля. Договір про надання послуг № 0121 від 05.01.2021 р., Акт виконаних послуг від 10.01.2021 року та оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 0121 від 10.01.2021р. свідчить про те, що позивач оплатив ФОП ОСОБА_5 за всі отримані послуги 5 500, 00 грн (П`ять тисяч п`ятсот грн).

Оскільки ДТП є страховим випадком, відповідно позивач після звернення до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» отримав у якості страхового відшкодування 127 500, 00 грн. Виписка по рахунку позивача, яка підтверджує розмір страхового відшкодування додається. Відтак, позивач оплатив за фактично виконаний відновлювальний ремонт 164 070, 00 грн, а страхове відшкодування отримав у розмірі 127 500, 00 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка їх завдала.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч.2 ст. 1187 ЦК України)

При цьому, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»)

Згідно п.1 ч.1 ст.. 1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», в п. 4 зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Пунктом 16 Постанови передбачено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 1192 ЦК України - з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач документально підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ. Таким чином, у страховика у зв`язку з настанням страхового випадку виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

Викладене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17.

Окрім цього, відповідно до приписів статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки – роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Викладене кореспондується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц.

Нормою ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Страхова сума при відшкодуванні шкоди, завданої майну потерпілого, завжди зменшується на суму франшизи, яка не менше 2% від ліміту відповідальності страховика. Страховим полісом № 9448300 забезпеченого ТЗ встановлено, що розмір франшизи становить 2500, 00 грн. Оскільки у позивача не зберіглась копія страхового полісу забезпеченого ТЗ, до страховика надіслано запит з метою підтвердження розміру франшизи за вищеназваним полісом. Копія розрахунку страхового відшкодування від 26.03.2021 року, яка була надана НАСК «ОРАНТА», як додаток до відповіді на запит містить відомості про розмір франшизи 2500, 00 грн.

За правилами п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує втрату товарної вартості пошкодженого майна. Отже, водій, який винний у спричиненні ДТП має відшкодувати потерпілому розмір матеріальних збитків, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу і втрату вартості автомобіля у разі її наявності. Відтак, відповідач має деліктне зобов`язання через шкоду завдану ним позивачу внаслідок ДТП.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Daewoo Nexia ГАЗ 33021 д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», що підтверджується полісом № 9448300, і відповідно названа страхова компанія здійснила страхове відшкодування у зазначеному вище розмірі.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. Викладене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові по справі №344/10730/15-ц 14 лютого 2018 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року ”Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, у зв`язку з суд чим вважає що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 5000 гривень.

Питання про судові витрати суд вирішує за правилами ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, що складається з розміру не відшкодованого матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу у розмірі 84 005, 09 грн., вартості послуг евакуатора 5300, 00 грн., вартості послуг ФОП ОСОБА_5 – 5500, 00 грн., франшизи у розмірі 2500, 00 грн., а всього 97 305, 09 грн.,

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відкодування моральної шкоди - 5 000, 00 грн.

В задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ,на користь ОСОБА_1 , судовий збір сплачений позивачем при поданні позовної заяви в розмірі 1273,05 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 4 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,

адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,Відомості РНОКПП невідомі, адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(скорочена назва ПАТ НАСК «ОРАНТА»), ЄДРПОУ 00034186,юридична адреса: вул. Здолбунівська, 7Д,м. Київ,поштовий індекс 02081.

Суддя І. С. Шаповалова