Ухвала суду № 102162148, 23.12.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1772/21

Провадження № 2-др/202/35/21

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Кухтін Г.О.

за участю секретаря судового засідання Калантаєнко Д.В.

представника позивача Ковальчука Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро питання щодо ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу було задоволено, а саме:

-) визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України № 28 від 01 березня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби безпеки Державного підприємства «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України;

-) поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби безпеки Державного підприємства «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України з 16 квітня 2021 року;

-) стягнуто з Державного підприємства «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 01 березня 2021 року по 16 квітня 2021 року. Вирішено питання щодо негайного виконання рішення суду в порядку ст. 430 ЦПК України та стягнення судового збору (далі рішення суду).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18.05.2021 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було повернено до суду першої інстанції для усунення недоліків, а саме для визначення судом розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року відмовлено в прийнятті додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. Ухвала обґрунтована тим, що рішенням суду було вирішено спір щодо всіх заявлених позовних вимог.

24 листопада 2021 року постановою Дніпровського апеляційного суду ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року про відмову у прийнятті додаткового рішення у справі скасовано і направлено справу для прийняття додаткового рішення до суду першої інстанції, оскільки в рішенні не визначено розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що сума заборгованості по заробітній платі ним та позивачем розрахована самостійно під час апеляційного провадження, жодного документу з приводу заборгованості, від ДП «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України вони не отримували.

Вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в прийнятті додаткового рішення має бути відмовлено з огляду на таке.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення.

Частинами 3, 5 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Слід зазначити, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням обов`язку, зокрема, про необхідність надання судом відповідей на всі заявлені позивачем вимоги.

Отже, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази.

Разом з тим додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Водночас додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.

Додаткове рішення не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що, окрім інших, позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 березня 2021 року до дня поновлення на роботі.

Як вбачається із рішення суду, за конкретною вимогою, було вирішено стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2021 року по 16 квітня 2021 року (по день ухвалення рішення), також вирішено визнати незаконним та скасувати наказ № 28 про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді; вирішено питання щодо негайного виконання рішення суду в порядку ст. 430 ЦПК України та стягнення судового збору, тобто жодна із заявлених вимог не залишилася поза увагою суду.

При цьому розмір середнього заробітку (конкретна сума) не були предметом дослідження судом у даній справі з огляду на зміст заявленої позивачем конкретної позовної вимоги, яка містила лише відповідний період.

Додатково слід звернути увагу, що Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, закріплено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з п.32 Постанови пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

В той же час, під час розгляду цивільної справи суду не було надано доказів виплат позивачу за фактично відпрацьований час. У зв`язку із чим суд був позбавлений можливості здійснити розрахунок середнього заробітку.

Додатково слід звернути увагу, що зі сторони позивача не було надано суду жодного належно оформленого клопотання про витребування доказів з підтвердженням неможливості у позасудовий порядок отримати відповідну інформацію (п.4 ч.2 ст.84 ЦПК України).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Докази, які представник позивача долучав на стадії апеляційного провадження не можуть бути підставою для ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення.

Відтак, суд приходить до висновку, що рішенням суду вирішено спір щодо всіх заявлених позовних вимог у межах заявлених вимог та з приводу яких досліджувалися докази у справі, вирішено питання про право і визначено спосіб виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного суд вважає, що підстави для прийняття додаткового рішення у даній цивільній справі відсутні.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в прийнятті додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Г.О. Кухтін