Рішення № 102162089, 14.07.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1213/20

№ провадження 2/208/885/21

РІШЕННЯ

Іменем України

14 липня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Камянської міської ради про визнання прав осіб на приватизацію житла-

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради про визнання прав осіб на приватизацію житла.

У своєму позові позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 загальною площею 72,5 кв.м житловою площею 47,2 кв.м за відсутності ордеру на жиле приміщення.

Судові витрати по сплаті співпозивачами судового збору у розмірі 840,40 грн. віднести на рахунок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що вони та їх мати ОСОБА_4 проживають в квартирі АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 25807 від 07.05.1996 року.

Згідно технічного паспорту виготовленого 22.10.2018 року інвентарна справа № 931 квартира АДРЕСА_1 загальною площею 72,5 кв.м житловою площею 47,2 кв.м складається трьох кімнат.

Відповідно до архівного витягу наданого Архівним управлінням Кам`янської міської ради від 23.10.2018 року № Т-439/02-13 з протоколу від 28.02.1996 року № 2 засідання виконавчого комітету Заводської районної Ради народних депутатів рішення від 28.02.96 р. № 50 «Про надання житлової площі громадянам району» затверджено списки на розподіл житлової площі комбінату ім. Дзержинського на 78 сімей, зокрема під № 26 ОСОБА_4 у складі сім`ї: син ОСОБА_3 , син ОСОБА_2 на квартиру

АДРЕСА_2 року ОСОБА_4 звернулася до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради з заявою про оформлення передачі у власність квартири АДРЕСА_1 .

Листом від 15.03.2019 року № 05-11/522, у доповнення до листа від 19.12.2018 № 05-11/3162, Департамент повідомив про те, що ОСОБА_4 до пакету документів на приватизацію житла не подано копію ордеру на жиле приміщення, тому відсутні підстави для передачі квартири у власність заявниці.

Розпорядження про відмову у приватизації житла Департамент не виносив.

У ОСОБА_4 не зберігалася копія ордеру № 25807 від 07.05.1996 року, оригінал якого був. зданий у ЖЕК при реєстрації у житловому приміщені у 1996 році.

Житлове приміщення, яке позивач просила передати у власність не відноситься до приміщень визначених ч.2 статті 2 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 № 2482-ХІІ.

Відмова відповідача у передачі квартири у власність позивача з мотивів лише відсутності копії ордеру на жиле приміщення носить формальний характер, оскільки дана підстава не регламентована нормами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 № 2482-ХІІ та Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396.

2. Заяви, клопотання позивача, відповідача.

В судове засідання позивачі та представник позивачів - адвокат Чупилка Ю.С. в судове засідання не з`явились наддали заяву про розгляд справи без їх участі, просили задовільнити в повному обсязі.

Представник відповідача Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за відсутністю представника, рішення винести на розсуд суду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

3. Процесуальні дії по справі.

21 лютого 2020 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

10 квітня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання, ухвалою від 17 червня 2021 року призначено справу до розгляду по суті.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Відповідно до довідки № 3/22611 від 02.08.2018 р. позивачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_3 , яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄРЦ КП». Факт родинних відносин підтверджується копіями свідоцтва про народження співпозивачі. Співпозивачі та їх мати ОСОБА_4 проживають в квартирі АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 25807 від 07.05.1996 р.

Згідно з архівного витягу від 23.10.2018 р. № Т-439/02-13 з протоколу від 28.02.1996 р. № 2 засідання виконавчого комітету Заводської районної Ради народних депутатів рішення від 28.02.1996 р. № 50 «Про надання житлової площі громадянам району» затвердженого списки на розподіл житлової площі комбінату ім. Дзержинського на 78 сімей, зокрема під « 26 ОСОБА_4 у складі сім`ї: ОСОБА_3 , син ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

Від відповідача надійшов лист від 15.03.2019 р. №05-11/522 за підписом заступника директора департаменту комунальної власності Селищева О.В. із зазначенням, що у наданому позивачем пакеті документів відсутня копія ордера на жиле приміщення, тому відсутні підстави для передачі квартири у власність заявниці.

5. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на повагу до житла.

Статтею 47 Конституції України гарантовано кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 345 ЦК України, фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 9 Житлового Кодексу Української РСР (надалі - ЖК Української РСР), громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду (ч. 1). Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом (ч. 3). Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4). Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій (ч. 5).

Статтею 58 ЖК Української РСР унормовано, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (ч. 1). Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР (ч. 3). Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР (ч. 4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 61 ЖК Української РСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Спори, що виникають при приватизації квартир державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до п.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Водночас, всупереч ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує рівність у здійсненні основних свобод, позивачу з огляду на його рід занять відмовлено у приватизації займаного ним та членами його сім`ї жилого приміщення, в той час як без будь-якого об`єктивного і розумного обґрунтування приватизація здійснюється за іншими особами, які перебувають в однаковому із позивачем положенні, однак мають інший рід занять. Безоплатна передача квартир у власність громадян (приватизація) не зупинена за іншими особами, які працюють в інших сферах та секторах державного впливу та економіки. Таким чином, має місце вочевидь наявне запровадження дискримінації відносно позивача при здійсненні останнім права на мирне володіння майном.

Набуття квартири у приватну власність пов`язане із майновим правом у контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини ст.1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини поняття майно, оскільки існує у вигляді вимог, стосовно яких позивач наводить доводи, що він має сподівання, котрі ґрунтуються на законодавчих нормах, на набуття права володіння, користування, розпорядження. Такі сподівання виникли у позивача з моменту надання йому житла в користування та його виключення із числа службового.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

6. Висновки суду.

Враховуючи наведене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

7.Розподіл судових витрат.

Судові витрати покласти на позивача .

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 15, 16, 345, 661 ЦК України, ст.ст. 7, 19, 258, 259, 261, 264, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Камянської міської ради про визнання прав осіб на приватизацію житла, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 загальною площею 72,5 кв.м житловою площею 47,2 кв.м. за відсутністю ордеру на житлове приміщення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Похваліта С. М.