Ухвала суду № 102158513, 22.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 грудня 2021 року м. ПолтаваПровадження № ЗВ/440/90/21 Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., дослідивши у письмовому провадженні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про заміну сторони у виконавчому провадженні,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду 21.12.2021 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса, у якій ініціатор звернення просив замінити стягувача у виконавчому проваджені з виконання виконавчого напису від 01.02.2020 №420, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" за кредитним договором №77798653AFCLI202 від 01.11.2016 у сумі 42455,70 грн, з Акціонерного товариства "Кредобанк" (код ЄДРПОУ 09807862), його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні Інвестиції" (04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7, код ЄДРПОУ 37356981).

Відповідно до частини першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно з ч.1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Суд наголошує, що заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні подано без додержання вимог ч.1 ст. 167 КАС України, оскільки вона подана за підписом представника ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" Філько А.Р.

За приписами ч. 2 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частинами першою, третьою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII, відповідно до якого розділ XV «Перехідні положення» Конституції України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту).

Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18.12.2019 № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені», а також визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: «відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)».

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, потрібно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Водночас у Єдиному реєстрі адвокатів України немає відомостей про те, що Філько А.Р. має статус адвоката, до заяви такий документ також не був долучений. Заявник також не подав до суду жодних документів, які б підтверджували право Філько А.Р. на здійснення представництва інтересів ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" у порядку самопредставництва.

Отже, заявник не надав суду доказів щодо належного уповноваження Філько А.Р. на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" в розумінні статті 55 КАС України.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважити, що заява про зміну сторони виконавчого провадження підписана заявником чи його повноважним представником.

Отже, заява про заміну сторони виконавчого провадження, яка підписана особою, повноваження якої не підтверджені належним чином, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, є такою, що не підписана повноважною особою заявника, що є підставою для повернення вказаної заяви.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого волевиявлення. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.

Також, суд, оцінюючи наявність підстав для прийняття до розгляду вказаної заяви, дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок заміни сторони виконавчого провадження урегульований ст. 379 КАС України, що знаходиться у розділі IV "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах".

Відповідно до частини першої цієї статті, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Наведене свідчить про те, що урегульований статтею 379 Кодексу адміністративного судочинства України порядок заміни сторони виконавчого провадження стосується виключно розгляду заяв, поданих у виконавчому провадженні, відкритому на виконання судового рішення в адміністративній справі.

На користь такого висновку свідчить як назва відповідного розділу процесуального закону - "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах", так і вжите законодавцем у положенні частини першої статті 379 КАС України словосполучення "суд, який розглядав справу як суд першої інстанції".

Суд зауважує, що виконавче провадження №61857383 відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса, а не виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду в адміністративній справі.

З урахуванням наведеного, положення ст. 379 КАС України, у т.ч. й частини четвертої цієї статті, у силу якої її положення застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, не можуть бути застосовані до цих відносин, адже ними передбачено заміну сторони виконавчого провадження виключно у разі виконання судового рішення в адміністративній справі.

Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування /частина шоста статті 7 КАС України/.

Положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України не застосовуються до розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки стосуються порядку розгляду адміністративним судом справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Стосовно посилань заявника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.01.2019 у справі №826/7941/17, варто зазначити, що у цьому рішенні Суд аналізував положення Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що з 15.12.2017 втратила чинність, а тому такі висновки не є релевантними спірним відносинам.

При цьому суд виходить з того, що у силу ч. 5 ст. 242 КАСУ при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №826/7941/17 стосувалась застосування положень частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017, відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд акцентує увагу на тому, що принциповою відмінністю між положеннями частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 379 названого Кодексу у відповідних редакціях є відсутність у першій нормі вказівки на те, що розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження здійснює суд, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Натомість у частині першій статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України така вказівка є, що, на переконання суду, виключає можливість розгляду заяви вигодонабувача про заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, внаслідок зміни законодавцем чинних положень норм процесуального права врахування судом під час розгляду заяви ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі №826/7941/17, що ґрунтується на тлумаченні норми частини першої статті 264 КАС України, яка з 15.12.2017 втратила чинність, суперечитиме діючим приписам процесуального закону, а саме - статті 379 КАС України, якою передбачено повноваження адміністративного суду щодо заміни сторони виконавчого провадження виключно під час виконання судових рішень в адміністративних справах.

З аналогічних підстав суд визнає помилковими посилання заявника на постанову судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі №6-2391ц15.

Водночас суд звертає увагу заявника на те, що у силу частини другої статті 446 Цивільного процесуального кодексу України процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

А відповідно до частин першої, другої статті 442 названого Кодексу, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Беззаперечно виконавчий напис нотаріуса є рішенням іншого (аніж суд) органу (посадової особи) у розумінні, вжитому законодавцем у наведених вище положеннях ЦПК України.

Отже, наведені вище положення Цивільного процесуального кодексу України у наразі чинній редакції є підставою для висновку про те, що ними урегульовано питання заміни сторони виконавчого провадження, у т.ч. у разі вибуття такої сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

На користь такого висновку свідчать як положення наведених вище статей, що містять вказівку на їх застосування до процесуальних питань, пов`язаних з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), так і безпосередня назва розділу VI Цивільного процесуального кодексу України, у якому розміщені ці статті - "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)".

У свою чергу, виконавчий напис нотаріуса не є ані судовим рішенням адміністративного суду, ані виконавчим листом, що виключає можливість застосування до цих відносин положень статті 379 КАС України.

Просте порівняння наведених вище положень розділу IV КАС України та розділу VI ЦПК України є підставою для висновку, що розгляд заяви ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" за чинного нормативно-правового регулювання має відбуватись у порядку, визначеному ЦПК України, адже виконавче провадження №61857383, у межах якого заявником ініційовано питання про заміну стягувача, відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто рішення іншого органу (посадової особи), а саме - нотаріуса.

До того ж, суд зауважує, що положення статті 442 ЦПК України не виключають можливість розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження виключно судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, а положення частини другої статті 446 ЦПК України безпосередньо вказують на суд, до компетенції якого відноситься розгляд відповідної заяви, тоді як у КАС України такі процесуальні норми наразі відсутні.

Окрім вищевикладеного, суд також звертає увагу на те, що з моменту своєї процесуальної діяльності Велика Палата Верховного Суду з питань визначення підсудності (юрисдикційності) матеріалів виробила підхід, відповідно до якого загальні (цивільні) суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Іншими словами, законодавець запровадив такі правила розмежування юрисдикції судів: загальна (цивільна) юрисдикція є всеохоплюючою; якщо справа не віднесена до юрисдикції інших (адміністративних чи господарських) судів, то вона підлягає розгляду загальним (цивільним) судом. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге – суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Натомість юрисдикцію адміністративних чи господарських судів у спрощеному вигляді можна визначити так: перші мають повноваження вирішувати публічно-правові спори, а другі – спори, що виникають при здійсненні господарської діяльності.

Суд враховує, що у силу частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На цій підставі суд зауважує, що розгляд заяви ТОВ "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з фізичної особи заборгованості за кредитним договором передбачає, перш за все, перевірку компетентним судом дотримання учасниками спірних відносин процедури відступлення права вимоги за кредитним договором, що перебуває у площині цивільних (приватно-правових) відносин та не передбачає залучення при їх реалізації суб`єкта владних повноважень.

Виходячи з предмета доказування у цьому процесі, компетентним судом з розгляду такої заяви буде саме суд цивільної, а не адміністративної юрисдикції.

При цьому суд вкотре звертає увагу на те, що у межах цього провадження не оспорюються рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця, що виключає можливість застосування до розгляду заяви ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" положень статті 287 КАС України, частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".

З урахуванням вищевикладеного, суд визнає помилковими посилання заявника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №822/1659/18, адже у зазначеній справі колегія суддів суду касаційної інстанції не аналізувала наведені вище положення ЦПК України, зіславшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №826/7941/17, у якій Судом наведені висновки щодо застосування у спірних відносинах положень статті 264 КАС України, які з 15.12.2017 втратили чинність.

Прийняття до провадження заяви (справи) судом, до компетенції якого її розгляд не відноситься, буде порушенням вимог статті 6 Європейської Конвенції з прав людини, яка гарантує кожному розгляд його справи "судом, встановленим законом".

Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини у пункті 24 визначив, що фраза "встановлено законом" поширюється не лише на основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Підсумовуючи наведене вище, суд констатує, що розгляд заяви ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про заміну сторони виконавчого провадження не відноситься до компетенції адміністративного суду. Натомість розгляд такої заяви має проводитись місцевим загальним судом у порядку, визначеному статтями 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Згідно з п. 1 ч.1 ст. 170 КАСУ суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Згідно з ч. 2 ст. 167 КАСУ якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає за необхідне заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні Інвестиції" про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача його правонаступником від 13.12.2021 повернути заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 167, 169, 243, 248, 255, 256, 294, 295, 371 та Перехідними положеннями КАСУ, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про заміну сторони у виконавчому провадження - повернути заявнику без розгляду.

Роз`яснити заявнику право звернутись з цією заявою до місцевого загального суду у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7,8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Суддя І.Г. Ясиновський