Рішення № 102158143, 23.12.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 р. № 400/3914/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

про:визнання протиправною та скасування вимоги від 07.04.2020 № Ф-73530-17,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2020 року за № Ф-73530-17 у розмірі 20904,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зареєстрований адвокатом згідно з рішенням про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 01.10.2005р. Право на заняття адвокатською діяльністю підтверджується свідоцтвом № 378 від 11.01.2019 року. Проте в період з 01.01.2017 року по 15.09.2017 року позивач працював у ТДВ "Актон". У період з 07.10.2019 по теперішній час позивач працює юрисконсультом за основним місцем роботи в Миколаївському управлінні магістрального аміакопроводу державного підприємства «Укрхімтрансаміак», а отже він є застрахованою особою, єдиний внесок за яку сплачується підприємством. Враховуючи наявність трудових відносин, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки), є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству. з 12.03.2018 по 27.12.2018 позивач також не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки його адвокатську діяльність було зупинено на підставі заяви відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду відзив на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що оскаржувана вимога про сплату боргу зі сплати єдиного внеску була сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходу і зборів, що відповідає положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач з 13.04.2007 року по теперішній час зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до інформаційної бази даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника існує заборгованість. З детального розрахунку суми заборгованості з ЄСВ згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф-73530-17 від 13.02.2020 року, ОСОБА_1 , має заборгованість в сумі 27457,32 грн. за період: ІІ квартал 2018 р. - по IV квартал 2019 року.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з в період з 01.01.2017 року по 15.09.2017 року позивач працював у ТДВ "Актон". У період з 07.10.2019 по теперішній час позивач працює юрисконсультом за основним місцем роботи в Миколаївському управлінні магістрального аміакопроводу державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (арк.спр. 6,7).

13.02.2020 року Головне управління ДПС у Миколаївській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-73530-17 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 27457,32 грн.

Позивач, не погоджуючись з вимогою про нарахування єдиного соціального внеску, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд зазначає про таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VІ).

Відповідно до пунктів 2, 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" до платників єдиного внеску.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно зі статтею 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

В той же час Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи у трудових відносинах та здійсненні незалежної професійної діяльності.

Проте, системний аналіз норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" свідчить про те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту, у випадках передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує особа - роботодавець, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще й як самозайнятою особою.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проте лише за умови, що вона не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі №820/1538/17.

Позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю, реалізовував не як самозайнята особа, а як працівник.

Наявність такої обставини є достатньою підставою для висновку про відсутність обов`язку у позивача сплати єдиного внеску ще й як за самозайняту особу, оскільки це призведе до подвійної сплати внеску в рамках здійснення одного й того ж виду діяльності.

Крім того суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, та відповідачем не надано доказів не сплати ТДВ «Актон» та МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» єдиного соціального внеску за позивача.

У постанові від 05.12.2019 по справі №260/358/19, Верховним Судом сформулювано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Необхідно зазначити, що вимога сплачувати єдиний внесок особами, які перебувають на обліку в органах ДПС та які одночасно перебувають у трудових відносинах, як найманий працівник, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи наведене, оскільки позивач у період з 01.01.2017 по 15.09.2017 та з 07.10.2019 по теперішній час є найманим працівником та реалізовував себе не як самозайнята особа, а як працівник, у відповідача відсутні підстави для нарахування йому єдиного внеску за вказані періоди.

Щодо періоду з 12.03.2018 по 27.12.2018, протягом якого адвокатську діяльність позивача було зупинено на підставі його заяви, то суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється, зокрема, з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Виходячи зі змісту ч. 5, 6 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати.

Отже, протягом періоду з 12.03.2018 по 27.12.2018 ОСОБА_1 не міг здійснювати адвокатську діяльність та не отримував доходу, а отже й не мав сплачувати єдиний внесок.

З приводу того, що ані Податковим кодексом України, ані Законом №2464 не врегульовано особливості плати грошових зобов`язань самозайнятою особою в разі зупинення останньою такої діяльності, то за практикою Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника подаків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків ( справи "Серков проти України", "Щокін проти України".

У будь-якому випадку, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою діяльності, зокрема, незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак само по собі не є доказам провадження такої діяльності з отриманням доходу.

Відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави здійснювати автоматичне нарахування позивачу як самозайнятій особі єдиного внеску та виносити вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2020 року № Ф-73530-17.

Відповідачем не надано жодних доказів отримання позивачем у період його роботи за трудовим договором доходів від підприємницької діяльності, та зовсім не надано жодних аргументованих заперечень на позовну заяву.

Відтак, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем.

Аналогічна правова позиція є сталою та була неодноразово викладена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19, від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18, від 28 травня 2020 року у справі №200/10723/18-а.

Таким чином вимога Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-73530-17 від 07.04.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) про сплату боргу (недоїмки) №Ф-73530-17 від 07.04.2020 року на суму 20904,84 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840,00 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник