Ухвала суду № 102155920, 23.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

23 грудня 2021 р. Справа №200/14285/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 25707002, 87555, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6)

про стягнення вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Донецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги у сумі 29997 грн. 03 коп., стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою від 27 жовтня 2021 року суд прийняв до розгляду адміністративну справу, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/14285/21, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 6 грудня 2021 року суд відмовив Донецькій обласній прокуратурі у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі № 200/14285/21.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов, за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому відповідач вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та просив суд залишити позовну заяву позивача без розгляду.

Позивач в обґрунтування строку звернення до суду послалася на те, що відразу після звільнення позивачу запропоновано іншу посаду в даному органі. Наказом прокурора області № 482-к від 22.05.2020 було призначено на посаду державної служби категорії «В» головного спеціаліста відділу організаційного та правового забезпечення прокуратури Донецької області. В подальшому наказом керівника Донецької обласної прокуратури № 955-к від 13.05.2021 позивача було призначено на посаду державної служби категорії «В» головного спеціаліста відділу організаційного та правового забезпечення Донецької обласної прокуратури, на якій і працює на даний час. Після звільнення на банківський рахунок (картка для виплати заробітної плати) надходили кошти. Позивачу стало відомо, що це були кошти (компенсація) за невикористану відпустку. Про те, що вихідна допомога при звільненні не входила до складу цих виплат, позивачу стало відомо 7 жовтня 2021 року (лист Донецької обласної прокуратури № 21-503вн-21 від 07.10.2021).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За змістом цієї норми процесуальним строком є також строк звернення до суду, який відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України становить шість місяців, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, звернення до суду про стягнення вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку не обмежується будь-яким строком.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі № 360/4485/19.

Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є похідною від основної позовної вимоги.

З урахуванням вищевикладеного, та з метою надання позивачу безперешкодного права доступу до правосуддя для захисту свого порушеного права, суд дійшов до висновку щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної зави позивача без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви позивача без розгляду в адміністративний справі 200/14285/21 відмовити повністю.

2. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

3. Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Повний текст ухвали складений та підписний 23 грудня 2021 року.

Суддя С.В. Смагар