Вирок № 102151533, 22.12.2021, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 535/364/21

Провадження № 1-кп/529/52/21

ВИРОК

іменем України

22 грудня 2021 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Петренко Л.Є.,

при секретарях – Скрипник Р.А., Бурлизі Н.Л., Федотченко С.Ю.,

за участю:

прокурора – Скубачевського П.П.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

представника потерпілої - адвоката Ольшанської О.Б.

обвинуваченої – ОСОБА_2

захисника - адвоката Тарасенка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12020170210000026 від 25.01.2020 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Лугини Лугинського району Житомирської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, розлученої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

встановив:

22.01.2020 близько 18 год. 40 хв. ОСОБА_2 у темну пору доби, керуючи технічно справним легковим автомобілем CHERY SQR 7130S12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить її сину ОСОБА_3 , рухаючись зі швидкістю близько 30-40 км/год по автодорозі Н-12 «Суми-Полтава» по вул.Полтавський шлях в смт.Котельва Полтавської області, неподалік від будинку № 264, не врахувала дорожню обстановку та погодні умови, не переконалась у відсутності на проїзній частині перешкод для подальшого руху, внаслідок чого передньою частиною автомобіля допустила наїзд на ОСОБА_1 , яка рухалася на велосипеді марки «Либідь» попереду в попутному напрямку, чим порушила п.12.3 ПДР України, який встановлює, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме: закриту травму грудей: перелому задніх відрізків 6,7,8,9 ребер справа, перелом середнього відрізку 11 ребра зліва; закритої травми тазу; обширного забою м`яких тканин з синцями правої здухвинної області з переходом на попереково-крижову область; крайового перелому зовнішньої кісточки правої малогомілкової кістки, забою м`яких тканин в ділянці лівого гомілково-ступеневого суглобу, синців по внутрішній поверхні обох стегон у верхній третині, синців обох гомілок.

В судовому засіданні обвинувачена вину не визнала, вказала, що 22.01.2020 ввечері на автомобілі рухалася додому по вул.Полтавський шлях в смт.Котельва, швидкість автомобіля була близько 40 км/год. Рухалася ближче до розділювальної смуги. Приблизно за 20 м побачила на своїй смузі руху велосипедиста, яка рухалася в попутному напрямку ближче до узбіччя. В цей день сніга на дорозі не було, моросив дощ, вулиця була освітлена. Десь за 4 м побачила, що велосипедист різко виїхав перед автомобілем. Вона гальмувала, зліва не могла об`їхати, бо на зустрічній смузі їхав вантажний автомобіль. Сталося зіткнення, потерпіла впала на лобове скло, а потім на дорогу. Вказала, що потерпіла їхала в темній одежі, на голові був одягнутий капюшон і мабуть потерпіла об`їзжала калюжу, тому різко виїхала на зустріч автомобіля і якби потерпіла не змінила напрямок руху, то вона б її змогла об`їхати. Поліцію та швидку допомогу не викликали. Вона допомогла потерпілій піднятися і тоді остання її впізнала, бо вона працює в аптеці і потерпіла приходила купляти у неї ліки. Тоді потерпіла сказала, що швидку та поліцію викликати не потрібно, бо все було з нею добре, скаржилася на біль в нозі, вирішили, що самі розберемося. Як з`ясувалося, потерпіла їхала у молитовний будинок і потерпіла сама, з її допомогою, пішли туди пішки, відстань була до будинку десь 300м. У молитовному будинку побачили на голові потерпілої «шишку». Там потерпіла умилася, помила руки, зняла брудні брюки, їй дали чистий верхній одяг та гроші і вони пішли у лікарню, відстань до якої десь 150м. Це було приблизно о 19.30 год. У лікарні медсестра зареєструвала у журналі, потерпіла скаржилася на біль в нозі, її оглядав лікар швидкої допомоги та травматолог, направили на рентген голови, сказали, що у неї забій м`яких тканин голови. Після лікарні пішли у молитовний дім, згодом вона поїхала на своєму автомобілі додому. Матеріально потерпілій не допомагала, дзвонила їй питала про стан її здоров`я, коштів на лікування у неї потерпіла не просила. Щодо цивільного позову вказала, що вимоги не визнає у повному обсязі, оскільки на момент ДТП її цивільна відповідальність перед третіми особами була застрахована.

Незважаючи на не визнання вини, винуватість ОСОБА_2 у скоєному злочині підтверджується дослідженими у ході судового розгляду наступними доказами у їх сукупності.

Так, потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні вказала, що 22.01.2020 ввечері їхала на велосипеді по вул.Полтавський шлях в смт.Котельва, біля узбіччя дороги по асфальтному покритті. Їхала прямо, ніяких маневрів не робила і раптом почула удар. Не знає чи втрачала свідомість, але пам`ятає, що її по щоках били два чоловіки. Після цього вона побачила знайоме обличчя ОСОБА_4 і та їй сказала, що її збила автомобілем. Як зрозуміла, що це ОСОБА_5 її збила, яку вона знала, бо вона працює в аптеці, то сказала що поліцію викликати не потрібно. Ліля допомогла їй піднятися, обіцяла, що допоможе відремонтувати велосипед та заплатить їй за ушкодження. Потім, ОСОБА_5 віднесла велосипед до подвір`я біля місця ДТП і вона, обіпершись на ОСОБА_6 пішли до молитовного будинку. Там побачили на її голові гематому і ОСОБА_7 сказав щоб пішли у лікарню обстежитися, а ОСОБА_8 дав 200 грн. Вона із допомогою ОСОБА_9 переодяглася і вони пішли у лікарню у приймальне відділення. Медсестра питала, що сталося і вона сказала, що впала. В лікарні її оглядав лікар та зробили рентген голови і сказали, що все добре. 25 січня вона знову їздила у лікарню в смт.Котельва, бо була біль у нозі, її оглядав лікар ОСОБА_10 , зробили рентген ребер та ніг. Тоді перелому ребер на рентгені не виявили, а на ногу наклали гіпс і вона поїхала додому. Пізніше вдома відчувала біль в області ребер, вважала що все мине, але біль збільшувалася і коли на початку березня приїхала дочка із Росії, то вона повезла її у Полтаву в «Медіон», де провели обстеження і виявили поламані ребра. На стаціонарному лікуванні не перебувала. Цивільний позов підтримала в повному обсязі з підстав у ньому зазначених.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав, що знає потерпілу, як прихожанку церкви, де він є пастором. 22.01.2020 приблизно після 18 год. потерпіла разом із обвинуваченою прийшли до церкви, потерпіла сказала, що сталося ДТП, а ОСОБА_11 казала, що потерпіла їхала на велосипеді і вона її наздогнала на автомобілі, але все добре. Потерпіла була у брудному одязі, скаржилася на біль в районі спини. В церкві медичну допомогу потерпілій не надавали. Потім ОСОБА_12 переодяглася і разом із ОСОБА_13 пішли до лікарні, яка поряд за 100м. Після лікарні вони повернулися до церкви. Також потерпіла казала, що її велосипед затягнули до подвір`я ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні вказав, що був у приміщенні церкви 22.01.2020, у вечері прийшла ОСОБА_5 з ОСОБА_12 , яка допомагала ОСОБА_12 йти. Зі слів ОСОБА_12 чув, що сталася ДТП, також чув, що ОСОБА_12 скаржилася на біль в голові, ребрах та ногах. ОСОБА_12 переодяглася в церкві і разом із ОСОБА_13 вони пішли у лікарню, він дав потерпілій 200 грн., бо у неї не було ніяких коштів.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні вказав, що його будинок знаходиться неподалік від проїзної частини. Дати не пам`ятає, але це було взимку, коли ввечері на своєму подвір`ї побачив незнайомий пошкоджений велосипед, синьо-зеленого кольору, з жіночою рамою, з погнутим колесом, який він викотив на вулицю. Через 2-3 дні приїхала поліція, але велосипеда біля його будинку вже не було. Також зазначив, що дорога біля його будинку освітлюється.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні вказав, що він працює завідувачем відділення Котелевської лікарні та 25.01.2020 його викликали для огляду ОСОБА_1 , яка скаржилася на біль в голові, в області грудної клітини справа та в нозі. Він призначив рентген грудної клітини та ноги. На рентгеновських знімках лікар-рентгенолог виявив пошкодження щиколодки, перелому ребер лікар не виявив. Знає, що з приводу проведеного рентгена згодом проводилася службова перевірка. Потерпілій наклали гіпс на ліву гомілку, госпіталізована не була. Також вказав, що рентген потерпіла проходила на старому апараті, новий в той день не працював.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) вказав, що дати не пам`ятає, але коли йшов ввечері додому по АДРЕСА_2 приблизно в 5м від дороги, поряд із своїм будинком побачив жіночий велосипед, який лежав на землі, на ньому було розбите заднє колесо, зігнутий щиток, на сидінні не було покриття, рама жіноча, колір точно не пам`ятає. Чотири дні він лежав біля його будинку, а на п`ятий день він його забрав. Згодом велосипед пофарбував, замінив сидіння, колесо та певний час їздив на ньому. Приблизно через 2 місяці віддав велосипед поліції. Колесо на велосипеді було зігнуте у внутрішню сторону майже наполовину. Не пам`ятає чи були на велосипеді світлоповертачі.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні вказала, що вона працює медсестрою в Котелевській ЦРЛ приблизно 20 років, точної дати не пам`ятає, але на приймальне відділення зверталася ОСОБА_1 , яка була разом із ОСОБА_2 . ОСОБА_1 скаржилася на біль у голові та у нозі, лікар її оглянув та призначив рентген голови, після отримання рентгензнімків сказав, що струсу немає. На вигляд не видно було, що у ОСОБА_1 в той день була біль в області ребер, але визначити вона точно цього не може, бо в її обов`язки не входить діагностування хворих.

Відповідно до витяга з ЄРДР відомості про злочин за ч.1 ст.286 КК України внесені 25.01.2020, згідно з яким 24.01.2020 надійшло повідомлення від ОСОБА_20 про те, що її мати ОСОБА_1 22.01.2020 отримала тілесні ушкодження внаслідок ДТП, яке мало місце по вул.Полтавський шлях в смт.Котельва Полтавської області. В ході перевірки повідомлення встановлено, що наїзд на велосипедистку ОСОБА_1 здійснила ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем «Чері» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.1 т.2)

Відповідно до протокола огляду автомобіля «Чері», д.н.з. НОМЕР_1 від 25.01.2020, з фототаблицею, встановлено пошкодження, які маються на даному автомобілі (а.с.8-12 т.2).

Постановою слідчого від 25.01.2020 автомобіль марки CHERY, д.н.з. НОМЕР_1 , що зареєстрований на ОСОБА_3 визнано речовим доказом по даному кримінальному провадженню (а.с.23 т.2), а ухвалою слідчого судді від 28.01.2020 накладено на нього арешт (а.с.13, 26-27 т.2).

Згідно даних отриманих в результаті огляду місця ДТП від 26.01.2020 із схемою та фототаблицею, проведеного у присутності двох понятих та ОСОБА_2 , зафіксовано місце ДТП, стан проїзної частини та її розміри, наявність дорожніх знаків та освітлення (а.с.15-25 т.2).

Відповідно до журналів КНКП «Котелевська центральна районна лікарня» вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до Котелевської ЦРЛ 22.01.2020 та 25.01.2020, де зазначено, що 25.01.2020 є самозвернення, а у графі «обставини отримання ушкоджень» - збила машина та вказано перелік тілесних ушкоджень (а.с.28-34 т.2).

Згідно висновка судово-медичної експертизи ОСОБА_1 № 162 від 19.02.2020, на підставі представленої медичної документації у ОСОБА_21 встановлено тілесні ушкодження, які кваліфіковано, як легкі (а.с.36-37).

Постановою слідчого від 28.02.2020 кримінальне провадження № 12020170210000026 від 25.01.2020 закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (а.с. 38), яка постановою від 01.04.2020 начальника Котелевського відділу Миргородської місцевої прокуратури скасована, а матеріали скеровані для подальшого досудового розслідування (а.с.39-40).

Відповідно до протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 24.04.2020 та 19.05.2020, на підставі ухвал слідчого судді, слідчим вилучено з КНП «Котелевський центр первинної медико-санітарної допомоги» амбулаторну картку потерпілої ОСОБА_1 , журнали реєстрації хворих, журнали запису рентгенологічних досліджень та магнітно резонансна томографія (а.с.41-52 т.2).

Згідно даних протокола огляду велосипеда від 05.05.2020, з фототаблицею, який добровільно виданий ОСОБА_18 , зафіксовано стан велосипеда на момент його огляду (а.с.54-63 т.2).

Вказаний велосипед, постановою слідчого визнано речовим доказом по даному кримінальному провадженню (а.с.63 т.2).

12.06.2020 ОСОБА_1 подано до слідчого клопотання про долучення до матеріалів провадження рентгензнімків на її ім`я, висновку рентгенологічного кабінету «Shitek», рентгенологічні дослідження, виписки з магнітно-резонансної томографії головного мозку, консультації лікаря ортопеда-травматолога, які слідчим долучено до матеріалів кримінального провадження (а.с.64-69 т.2)

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_1 № 686 від 10.07.2020, на підставі представленої додаткової медичної документації встановлено у останньої тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Вказано, що ступінь тяжкості з «легке тілесне ушкодження» змінено на «ушкодження середнього ступеня тяжкості» у зв`язку із отриманою додатковою медичною документацією (а.с.72-76 т.2)

Згідно даних, отриманими під час проведення слідчого експерименту, з фототаблицею та схемами, за участю свідка ОСОБА_2 та захисників, у присутності двох понятих, від 10.08.2020 у ході якого ОСОБА_2 розповіла про обставини ДТП 22.01.2020, вказавши на розташування автомобіля під її керуванням та велосипеда на проїзній частині, момент зіткнення та події, які відбувалися після ДТП (а.с.77-92 т.2)

Згідно даних, отриманими під час проведення слідчого експерименту, з фототаблицею та схемою, за участю потерпілої ОСОБА_1 та її представника –адвоката Ольшанської О.Б., у присутності двох понятих, від 18.08.2020, у ході якого ОСОБА_1 розповіла про обставини ДТП 22.01.2020, вказавши на її розташування на проїзній частині, момент зіткнення та події, які відбувалися після події (а.с.93-104 т.2).

Відповідно до висновка судово-автотехнічної експертизи № 574 від 31.08.2020 вбачається, що в умовах заданої пригоди водій автомобіля «Чері» ОСОБА_2 мала технічну можливість уникнути зіткнення з велосипедистом ОСОБА_1 , шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР України. В діях водія ОСОБА_2 вбачаютться невідповідності з вимогами п.12.3 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди (а.с.108-116 т.2).

Згідно даних, які містяться у протоколі огляду одягу ОСОБА_1 , який виданий нею добровільно, від 06.10.2020, з фототаблицею, зафіксовано стан такого одягу (зимова куртка та шарф), пошкодження та плями на ньому (а.с.118-123 т.2).

Вказані речі потерпілої визнано постановою слідчого від 06.10.2020 речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.с.124 т.2).

Як вбачається з висновку комісійної судово-медичної експертизи № 118 від 16.10.2020, згідно даних медичної документації, додаткових методів дослідження у ОСОБА_1 виявлено наступні тілесні ушкодження: перелом задніх відрізків 6,7,8,9 ребер справа, перелом середнього відрізку 11 ребра зліва; обширний забій м`яких тканин зі синцями правої здухвинної області з переходом на попереково-крижову область, крайовий перелом зовнішньої кісточки правої малогомілкової кістки, забій м`яких тканин в ділянці лівого гомілково-ступеневого суглобу, синці по внутрішній поверхні обох стегон у верхній третині, синці обох гомілок. Також зазначено, що по давності всі тілесні ушкодження не суперечать вказаній в постанові даті – 22.01.2020 та утворилися в короткий проміжок часу – майже одномоментно. Механізмом заподіяння тілесних ушкоджень була взаємодія тіла потерпілої з транспортним засобом та дорожнім покриттям під час дорожньо-транспортної пригоди, в якій вона приймала участь як велосипедист. Зазначено, що під час первинного контактування автомобіля і велосипеда утворились тілесні ушкодження на нижніх кінцівках, а подальше переміщення тіла на капот, лобове скло та наступне відкидання на асфальтне покриття дороги призвело до утворення всіх інших тілесних ушкоджень (а.с.129-141 т.2)

Згідно даних, отриманими під час проведення слідчого експерименту, з фототаблицею, за участю свідка ОСОБА_18 , у присутності двох понятих, від 28.10.2020, у ході якого свідок розповів та показав на місці як він знайшов велосипед та як його ремонтував та використовував (а.с. 163-169 т.2).

Згідно даних, отриманими під час проведення слідчого експерименту, з фототаблицею, за участю свідка ОСОБА_16 , у присутності двох понятих, від 30.10.2020, у ході якого свідок розповів та показав на місці як він знайшов велосипед на своєму подвір`ї та з"ясувавши що власник його не встановлений то він його виніс за подвір`я та залишив на вулиці. (а.с.181-185 т.2).

03.11.2020 на підставі ухвали слідчого судді слідчим проведено тимчасовий доступ до речей і документів, під час якого у потерпілої ОСОБА_1 вилучено належний їй велосипед марки Либідь, білого кольору, з відкритим типом рами та на підставі постанови слідчого від 03.11.2020 визнано речовим доказом по даному кримінальному провадженню (а.с.148-160 т.2).

Як вбачається з висновку судової експертизи лакових матеріалів та покриттів № 379 від 10.11.2020 при дослідженні велосипеда марки Либідь, встановлено, що наданий для дослідження велосипед перефарбовувався в кустарних умовах, попередній колір велосипеду темно-бірюзовий типу металік (а.с. 172-174 т.2).

Відповідно до протоколу пред`явлення речей для впізнання від 18.11.2020, з фототаблицею, свідок ОСОБА_18 вказав, що саме велосипед під номером 3 він забрав з вулиці, відремонтував та в подальшому використовував (а.с. 175-179 т.2).

Згідно даних, отриманими під час проведення слідчого експерименту від 12.01.2021, з фототаблицею, схемою та диском, за участю підозрюваної ОСОБА_2 , у присутності захисника Тарасенка М.В. та Литвиненко А.І., двох понятих, у ході якого підозрювана розповіла про обставини ДТП за її участю та участю велосипедиста ОСОБА_1 , що сталося в смт.Котельва 22.01.2020 (а.с.187-202 т.2).

Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № 47 від 18.01.2021 експертом надані відповіді, виходячи з двох варіантів, згідно до показів велосипедиста ОСОБА_1 та згідно до показів підозрюваної ОСОБА_2 (а.с. 207-214 т.2).

22.01.2021 складений протокол додаткового огляду місця події зі схемами до нього (а.с.224-228 т.2).

Згідно протоколу про огляд предмета від 26.01.2021 із фотознімками, слідчим у присутності понятих проведено огляд велосипеда марки «Либідь» на території СПД № 1 ВП № 4 Полтавського РУП (а.с.229-236 т.2).

Відповідно до висновку судової експертизи технічного стану автомобіля від 17.02.2021, експертом встановлено, що на момент проведення огляду ходова частина та рульове керування автомобіля Чері державний номер НОМЕР_1 знаходились у працездатному стан (а.с. 239-245 т.2).

Згідно висновку комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної та судово-автотехнічної експертизи № 19/121/122 від 19.02.2021 в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля CHERY ОСОБА_2 вбачаються невідповідності з вимогами п.12.3 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

Крім цього, згідно з висновком вказаної експертизи, в даній дорожній ситуації водій автомобіля CHERY ОСОБА_2 мала технічну можливість запобігти наїзду на ОСОБА_1 , шляхом своєчасного екстреного гальмування та зниження швидкості руху, керованого нею автомобіля до швидкості руху велосипедиста. Технічна можливість попередити виникнення даної пригоди не залежала від односторонніх дій велосипедиста ОСОБА_1 , а цілком визначалась діями водія ОСОБА_2 , яка завчасно не застосувала засоби екстреного гальмування для уникнення даної пригоди.

Також у даній експертизі встановлено, що первинне контактування транспортних засобів між собою та подальше переміщення тіла потерпілої вздовж поздовжньої вісі автомобіля відбувалося у декілька фаз. Під час першої фази – наїзд автомобіля на велосипедиста – у потерпілої утворилися тілесні ушкодження на її нижніх кінцівках під час другої фази – відкидання тіла потерпілої з велосипеда, закидання на капот та лобове скло автомобіля – у потерпілої на тілі утворилися тілесні ушкодження: забій м`яких тканин правої крижово-здухвинної ділянки та переломи 6,7,8,9 ребер справа і 11 ребра зліва (а.с. 2-39 т.3).

Аналізуючи та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, які є належними, допустимими та в своїй сукупності достатніми для доведення винуватості обвинуваченої.

Твердження сторони захисту щодо недопустимості, як доказу висновку комісійної судово-медичної експертизи від 09.10.2020 та висновку комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної та судово-автотехнічної експертизи від 19.02.2021 з огляду на те, що слідчим отримано з медичного закладу оптичні диски МРТ головного мозку та цифрової рентгенограми не в процесуальний спосіб, а саме без ухвали слідчого судді , суд вважає неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Наведеними кримінальними процесуальними нормами встановлено порядок отримання стороною обвинувачення від підприємств, установ та організацій, речей та документів.

В судовому засіданні слідчий Гвоздик Є.А. вказав, що в рамках даного кримінального провадження потерпілою добровільно долучалися до матеріалів провадження медичні виписки та рентгензнімки. Згодом була призначена експертиза і експерт заявив клопотання про надання додаткових документів, зокрема і дисків МРТ головного мозку та рентгенологічного дослідження в електронному вигляді. Ним складався запит до медичних установ в яких проходила обстеження потерпіла. На телефонний запит в цих установах йому повідомили, що нададуть такі диски в добровільному порядку. Він особисто їздив до клінікі «Сітек» де йому віддали один диск на його запит та також їздив ще в одну клініку, назву якої не пам`ятає, де йому також віддали один диск. Ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ вказані заклади не вимагали, тому він отримав ці електронні диски в порядку ст.93 КПК. Вказані два диска він відвіз до експертної установи. Як йому відомо на цих дисках міститься така сама інформація, як і в паперових виписках, які добровільно надавала потерпіла, але тільки в електронному вигляді.

Згідно із приписами ч. 4 ст. 132 КПК для оцінки потреб досудового розслідування варто враховувати можливість отримати речі й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, без застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Отримання тимчасового доступу до речей, документів і, за наявності підстав для того, розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, обумовлене, за приписами ст. 163 КПК, необхідністю доведення стороною кримінального провадження наявності достатніх підстав вважати, що без такого доступу та вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

За відсутності таких обставин, тим більше за умови добровільного надання документів установою, у володінні яких вони перебувають, у слідчого не виникає підстав та умов до звернення з клопотанням до слідчого судді стосовно застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до документів і речей.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловлену у справі № 333/1539/16-к від 31.03.2021.

Окрім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 12.06.2020 потерпіла ОСОБА_1 звернулася до слідчого із клопотанням про долучення до матеріалів кримінального провадження медичної документації в тому числі і рентген знімків, фотознімків з «Snitek» та виписки з магнітно-резонансної томографії головного мозку медичного центру «Медіон», яке було задоволено слідчим, тому такі медичні документи залучені до провадження у належний процесуальний спосіб (а.с. 64-69 т.2).

Самі ж оптичні диски МРТ головного мозку та цифрової рентгенограми, містять таку ж інформацію, яка міститься і у паперових медичних документах, долучених добровільно потерпілою до даного провадження, та є лише додатком до паперової медичної документації, тому, за умови добровільної їх видачі самою потерпілою та медичною установою, останні отримані слідчим у визначений ст.93 КПК України порядком.

Також, як встановлено в судовому засіданні інших обстежень, окрім тих що долучені потерпілою 12.06.2020 до матеріалів провадження, остання не проходила.

Відсутність у матеріалах досудового розслідування запиту слідчого до медичного центру «Медіон» про отримання оптичного диску з магнітно-резонансної томографії головного мозку потерпілої та супровідного листа слідчого про направлення експерту оптичного диску з клініки «Snitek» не спростовують висновків комісійної та комплексної експертиз та не є, на думку суду, підставою для визнання таких доказів недопустимими.

Отже, дії обвинуваченої ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.1 ст. 286 КК України, як необережні дії, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинуваченою вчинено нетяжкий злочин з необережності, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Згідно досудової доповіді Котелевського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький. Виправлення ОСОБА_2 без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченої, згідно із ст. 66, 67 КК України не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.286 КК України, (в редакції чинній на момент скоєння злочину), а саме у виді штрафа з позбавленням права керувати транспортними засобами, яке буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів.

Що стосується поданого цивільного позову суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, встановити учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, з`ясувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

З поданої позовної заяви вбачається, що внаслідок вчинення обвинуваченою злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, потерпілій було заподіяно матеріальної та моральної шкоди.

Як встановлено в ході судового розгляду, на момент вчинення злочину цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами була застраховано на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між власником транспортного засобу CHERY SQR 7130S12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 та ПАТ «НАСК «Оранта», строк дії якого з 22.04.2019 по 21.04.2020.

Згідно з полісом про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності при настанні страхового випадку страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого в сумі 200 тисяч грн. та за шкоду, заподіяну його майну – 100 тисяч грн., розмір франшизи 1 000 грн.

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам від дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Згідно п.1.4. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Враховуючи, що власником автомобіля CHERY, з участю якого сталася ДТП є син обвинуваченої – ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 правомірно користувалася цим транспортним засобом та перебувала за кермом в момент вчинення ДТП, поліс обов`язкового страхування на цей час був чинним, тому суд вважає, що настав страховий випадок.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 14-176цс18 (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застраховано за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування.

Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15 вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Як вбачається з позовної заяви, відповідачем визначено лише ОСОБА_2 .

Згідно із ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

На підставі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції, встановивши що позовні вимоги заявлені не до тієї особи, має право на підставі клопотання позивача залучити до участі у справі співвідповідача.

В судовому засіданні судом роз`яснено цивільному позивачу вимоги ст.51 ЦПК України, проте клопотань від цивільного позивача та її представника про залучення страхової компанії суду не заявлено, що позбавило суд можливості залучити до участі у розгляді цивільного позову в якості співвідповідача належну страхову компанію.

Оцінивши поданий позивачем цивільний позов, суд зазначає, що відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок ДТП в даному випадку несе не лише обвинувачена, а й страхова організація, яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу.

Оскільки, діючим КПК не передбачений порядок виділення в окреме провадження цивільного позову для розгляду його в порядку цивільного судочинства, а тому виходячи, зокрема, із засади кримінального провадження, як доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне залишити цивільний позов без розгляду, роз`яснивши цивільному позивачу, що залишення цивільного позову в кримінальному проваджені без розгляду, не перешкоджає праву пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати, відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України, слід стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 368-370, 373, 374, 392, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити покарання у виді штрафа в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6 800 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, в сумі 19 040 грн. 07 коп.

Скасувати арешт з автомобіля марки Chery Sor, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , що накладений згідно ухвали слідчого судді Котелевського районного суду Полтавської області від 28.01.2020.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки Chery Sor, д.н.з. НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ОСОБА_2 повернути власнику ОСОБА_3 ,

- велосипед білого кольору, марки «Либідь», який зберігається у внутрішньому дворі СПД № 1 ВП № 4 Полтавського РУП, повернути володільцю ОСОБА_1 ,

- куртку зимового типу «пуховик», чорного кольору та шарф бежевого кольору, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів СПД № 1 ВП № 4 Полтавського РУП повернути ОСОБА_1 .

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду та роз"яснити право на звернення до суду із позовом в порядку цивільного судочинства.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченій.

Головуюча Л.Є.Петренко