Ухвала суду № 102151084, 23.12.2021, Іванківський районний суд Київської області

справа № 366/1270/19

провадження № 2/366/16/21

УХВАЛА

23 грудня 2021 року Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гончарука О.П.,

при секретарі Онищенко В.В.,

за участю прокурора Левченко Р.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні позовну заяву Вишгородської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м.Києву управління лісового господарства та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області, звернувся до суду в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м.Києву управління лісового господарства та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Провадження у справі відкрито 26.11.2019 року та призначено до підготовчого засідання на 02.03.2020 року.

У підготовчому засіданні представники відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (адвокат Старовойтова та Горецький) заявили клопотання про зупинення провадження до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи по аналогічному спору з приводу застосування судами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»,тобто, право прокурора на звернення до суду з аналогічними позовами.

Згідно ухвали суду від 02.03.2020 року зупинено провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18, провадження №12-194гс19.

26.05.2020р. Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову, яка набрала законної сили з моменту прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Розпорядженням № 70 від 21.09.2020 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, згідно рішення Вищої ради правосуддя № 2641/0/15-20 від 17.09.2020 року «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Іванківського районного суду Київської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» та наказу голови суду № 2-к від 18.05.2020 року «Про відрахування від штату судді ОСОБА_4 » відраховано суддю зі штату Іванківського районного суду Київської області.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 року, головуючим по даній справі призначено суддю Гончарука О.П.

02.03.2021р. до суду надійшло клопотання представника ДП «Іванківське лісове господарство» про заміну у справі первісного відповідача - Іванківську районну державну адміністрацію, належним відповідачем – Вишгородською районною державною адміністрацією.

Ухвалою від 22.03.2021р. поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

25.05.2021р. суду подано клопотання від керівника Вишгородської окружної прокуратури М. Василенка про залучення правонаступника Броварської місцевої прокуратури Київської області - Вишгородську окружну прокуратуру Київської області.

Ухвалою від 23.12.2021р. залучено до участі у справі правонаступника Броварської місцевої прокуратури Київської області – Вишгородську окружну прокуратуру Київської області.

До початку судового засідання, призначеного на 23.12.2021р. представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , - адвокат Шевченко М.М. звернувся до суду з заявою про залишення без розгляду позовної заяви керівника Вишгородської окружної прокуратури з посиланням на те, що позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

В судовому засіданні прокурор Левченко Р.М. просив відмовити в задоволенні клопотання, зазначив що в нього є повноваження на ведення справи.

Представник позивача ДП «Іванківського лісового господарства» заперечувала проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду.

В судове засідання представник відповідача Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, про час та місце розгляду справи повідомлявся, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без представника.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в їх інтересах діє адвокат – Шевченко М.М.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання представника відповідачів - адвоката Шевченка М.М. підлягає задоволенню з наступних підстав.

В травні 2019 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Іванківське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до Іванківської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в якому просив:

-визнати недійсними та скасувати розпорядження Іванківської районної державної адміністрації від 24.12.2008 р. №1571 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність» та від 13.09.2010 р. №1693 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність»;

-визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: Серія ЯГ №245990 від 25.12.2008 р., що посвідчує право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3222080300:07:007:0011; Серія ЯГ №245991 від 25.12.2008 р., що посвідчує право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3222080300:07:007:0010; Серія ЯИ №442344 від 12.10.2010 р., що посвідчує право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,0 га з кадастровим номером 3222080300:07:007:0048; Серія ЯИ №442645 від 12.10.2010 р., що посвідчує право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,0 га з кадастровим номером 3222080300:07:007:0047;

-Витребувати на користь держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером 3222080300:07:007:0011 та площею 1,0 га з кадастровим номером 3222080300:07:007:0048 та ОСОБА_3 земельні ділянки 0,99 га з кадастровим номером 3222080300:07:007:0010 та площею 1,0 га з кадастровим номером 3222080300:07:007:0047, які знаходяться в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області.»

Як вбачається з матеріалів, розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації Київської області №1571 від 24.12.2008 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність, згідно із додатком до вказаного розпорядження ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,99 га та ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,99 га на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області, за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯГ № 245990 від 25.12.2008 р. на право власті на земельну ділянку площею 0,99 га, з кадастровим номером 3222080300:07:007:0011, та ОСОБА_3 отримав державний акт серії ЯГ № 245991 від 25.12.2008 р. на право власності на земельну ділянку площею 0,99 га, з кадастровим номером 3222080300:07:007:0010.

В подальшому, розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації Київської області №1693 від 13.09.2010 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність, згідно із додатком до вказаного розпорядження ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1,0 га та ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 1,0 га на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області, за межами населеного пункту, за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯИ № 442344 від 12.10.2010 р. на право власті на земельну ділянку площею 1,0 га, з кадастровим номером 3222080300:07:007:0048 та ОСОБА_3 отримав державний акт серії ЯИ № 442645 від 25.12.2008 р. на право власності на земельну ділянку площею 1,0 га, з кадастровим номером 3222080300:07:007:0047.

Прокурор не погодився із зазначеними розпорядженнями, стверджуючи, що земельні ділянки, які були передані у власність відповідачам, накладаються на землі лісогосподарського призначення, які в силу положень ст.ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, використовується для ведення лісового господарства в порядку визначеному лісовим кодексом України та знаходиться у віданні Державного підприємства «Іванківське лісове господарство», яке будь-яких дозволів на вилучення даних земельних ділянок лісового фонду, зміну цільового призначення земель лісового фонду не надавало, втрати лісогосподарського виробництва при вилучені спірних земельних ділянок не відшкодовувались.

Частинами 1, 3, 4 статті 56 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру» (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Положенням частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини 3 статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 провадження 12-20гс21).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 23.11.2021 №359/3373/16-ц (14-2цс21) зазначила, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ у частині таких вимог.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Іванківське лісове господарство» з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство», тому позовні вимоги в цій частині слід залишити без розгляду.

Щодо правових підстав для представництва прокурора інтересів держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, слід зазначити наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у частинах 1, 3, 4, 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки таке питання буде вирішуватись за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Отже, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва, тому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ЦПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень підпункту 1 частини 2 статті 200 ЦПК України (залишення позову без розгляду).

Аналогічні висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження 12-194гс19).

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Іванківське лісове господарство» звернулось до прокурора у 2015 році за допомогою у вирішенні питання повернення в їх користування спірних земельних ділянок.

Як, додатково зазначалось у позовній заяві, прокуратура з липня 2016 року була обізнана про порушення земельного законодавства під час відведення земельних ділянок лісового фонду на території Блідчансьої сільської ради Іванківського району Київської області.

Підставою на звернення до суду з позовом, прокуратурою надано листи від 10.05.2019 № 3718 вих.19 про повідомлення ДП «Іванківське лісове господарство» та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства про подачу Броварською місцевою прокуратурою цивільного позову про визнання недійсними державних актів та витребуванням земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Однак, прокурором в обґрунтування власної процесуальної правомірності звернутись до суду в інтересах держави в особі відповідних органів, докази попереднього повідомлення даних органів про необхідність звернутись до суду за захистом інтересів держави, суду не представлені та матеріали даної судової справи даних доказів не містять, при цьому в інтересах ДП «Іванківське лісове господарство» прокурор представником у справі виступати не має повноважень.

Разом з тим, матеріали справи не містять також доказів звернення Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до суду з позовами для відновленого порушеного права держави в особі суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, прокурором не виконано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і не надано компетентному органу протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави, в свою чергу прокурор самостійно повідомив суб`єкта владних повноважень про подачу до суду даного позову, не надаючи йому можливості вирішити питання в порядку передбаченому нормами діючого законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року визначено, що якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Вказана позиція узгоджується постановою Київського апеляційного суду від 22.09.2021р. (унікальний номер справи №366/1866/17, апеляційне провадження №22-ц/824/8527/2021).

Судом достовірно встановлено, що прокурором не доведено підстав для представництва суб`єкта владних повноважень в суді, на підставі підпункту 1 частини 2 статті 200 ЦПК України, тому наявні підстави для залишення позову без розгляду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 257, 258-261 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позов Вишгородської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м.Києву управління лісового господарства та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: О.П. Гончарук