Ухвала суду № 102150846, 23.12.2021, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/2711/21

УХВАЛА

Іменем України

23 грудня 2021 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.,

за участі секретаря – Рассказової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа – Акціонерне товариство «ВТБ Банк», про скасування арешту,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що він є власником частини комплексу виробничої бази, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У провадженні відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції у 2012 році на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 31957711 щодо стягнення боргу солідарно з ОСОБА_2 та з нього (позивача) на користь ПАТ «ВТБ Банк». Постановою державного виконавця державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції від 04 липня 2012 року було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 . У подальшому постановою державного виконавця державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції від 07 липня 2014 року виконавчий лист № 2-1169, виданий 12 січня 2012 року Ірпінським міським судом Київської області повернуто стягувачу на підставі заяви ПАТ «ВТБ Банк» про те, що між стягувачем та боржником досягнуто домовленість щодо реструктуризації боргу, у зв`язку із цим, стягувач просив не вчиняти дії щодо звернення стягнення на майно боржника. Пунктом 2 вказаної постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення. 11 березня 2020 року згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, йому (позивачу) стало відомо про те, що арешт з майна, накладений вказаною вище постановою державного виконавця від 04 липня 2012 року у виконавчому провадженні № 31957711, не знято. Звернувшись до відповідача із заявою про зняття арешту, йому (позивачу) відмовлено у її задоволенні у зв`язку із тим, що постановою державного виконавця від 07 липня 2014 року виконавчий лист повернуто стягувачу без подальшого його виконання та порядок звільнення майна з під арешту передбачений ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», а тому необхідно звернутись до суду для вирішення питання про зняття арешту з майна боржника. У зв`язку з тим, що виконавчою службою вчасно не були вжиті заходи щодо скасування арешту та інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, на теперішній час він (позивач) немає можливості розпоряджатися своєю власністю, а саме частиною комплексу виробничої бази, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вважає постанову державного виконавця державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції від 04 липня 2012 року щодо накладення арешту на майно боржника незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Враховуючи наведене, позивач просить зняти арешт та заборону на відчуження майна, накладений постановою державного виконавця державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції від 04 липня 2012 року у виконавчому провадженні № 31957711, реєстраційний номер обтяження: 12890272.

Ухвалою суду від 19 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Давиденко О.В. позов підтримав.

Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Акціонерне товариство «ВТБ Банк» в судове засідання своїх представників не направили, причин неявки суд не повідомили.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 31957711 по виконанню виконавчого листа № 2-1169, виданого 12 січня 2012 року Ірпінським міським судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» боргу в сумі 1 846 703,80 грн, де боржником зазначено ОСОБА_1 .

Як вбачається з відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 04 липня 2012 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції накладено арешт на частину комплексу виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику (позивачу) у вказаному виконавчому провадженні.

07 липня 2014 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції, винесеною в межах виконавчого провадження № 31957711, було повернуто вказаний виконавчий лист стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення постанови).

Звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що, незважаючи на повернення виконавчого листа, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 31957711, в рамках якого було накладено арешт на вказане нерухоме майно позивача, а також на те, що постановою державного виконавця було вирішено припинити чинність арешту майна боржника, державним виконавцем не було вчинено дій направлених на зняття арешту з майна боржника, у зв`язку з чим, позивач не має можливості вільно реалізовувати своє право власності щодо свого майна. Посилаючись на ст. 41 Конституції, ст. 321, 391 ЦК України, якими передбачено право власника на власний розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, позивач вважає, що має право на зняття арешту з належного йому майна відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 19, 20 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 1, 2 постанови від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, вимоги сторони виконавчого провадження про звільнення майна з-під арешту розглядається в порядку, передбаченому для розгляду скарг на дії виконавця. Інші особи, які не є учасниками виконавчого провадження та є власниками або володільцями майна, можуть заявити свої вимоги про звільнення майна з-під арешту в порядку позовного провадження.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого державним виконавцем в порядку виконання рішення суду про стягнення боргу було накладено арешт на його майно, а тому законом для боржника встановлений інший порядок захисту його майнових прав як сторони виконавчого провадження шляхом оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Зазначений висновок підтверджується позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у якій зазначено, що, установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є обґрунтованими, оскільки арешт накладено на майно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Аналогічний за змістом висновок було викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19, а також постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 544/394/18, від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20, від 04 листопада 2020 року у справі № 520/7100/19, від 20 січня 2021 року у справі № 157/298/19 тощо.

Суд відзначає, що в даному випадку між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби.

Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Враховуючи, що за встановлених судом обставин, ОСОБА_1 не може виступати позивачем у цій справі та заявлені ним вимоги до відповідача не підлягають розгляду у позовному провадженні, оскільки законом передбачено іншу форму звернення та порядок оскарження дій, бездіяльності та рішень виконавця, суд вважає, що провадження у цивільній справі слід закрити.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена при зверненні до суду сума судового збору повертається у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Керуючись ст. 19, 255, 256, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа – Акціонерне товариство «ВТБ Банк», про скасування арешту - закрити.

Роз`яснити позивачу право звернутися суду зі скаргою у порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень, сплачений ним 17 листопада 2021 року, квитанція 0.0.2344114376.1 від 17.11.2021.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.261 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складено 23 грудня 2021 року.

СуддяМ. Герасименко