Рішення № 102150678, 15.12.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8666/21

2/357/3803/21

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя – Цукуров В.П.,

секретар судового засідання – Чайка О.В.,

за участю відповідача – ОСОБА_1 , представника відповідача – адвоката Сологуба А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Біла Церква Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2021 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що в жовтні 2017 року позивач запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank з встановленим кредитним лімітом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрат у розстрочку.

Позивач зазначив, що умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www/ monobank.ua/terms. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг monobank. Датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Платіжна карта передається клієнту неактивованою. Платіжна картка активується банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використанням картки, при активації картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя платіжної картки.

09.07.2019 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 09.07.2019 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 15 000 грн.

Проте, відповідачем зобов`язання за договором належним чином не виконуються, існує заборгованість за наданим кредитом в розмірі 19 898,01 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09.07.2019 року в розмірі 19 898,01 грн., що складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 19 898,01 грн., а також стягнути судові витрати у розмірі 2 270,00 грн.

Ухвалою суду від 10.09.2021 року було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження ( а.с.41).

22.10.2021 року у на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення на позовну заяву у яких він зазначив, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини, в задоволенні позову АТ «Універсал банк» про стягнення заборгованості просив відмовити повністю ( а. с.51-55).

15.11.2021 року ухвалою суду визнано явку представника позивача - АТ «Універсал банк» у всі наступні судові засідання у даній справі обов`язковою, а також витребувано належним чином завірену копію паспорту споживчого кредиту на ім`я ОСОБА_1 та довідку про встановлений кредитний ліміт ( а.с.61-62). Вказану ухвалу суду було отримано уповноваженим представником позивача 22.11.2021 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим поштовим повідомленням (а.с. 66).

03.12.2021 року до суду надійшла заява позивача про надання доказів, до якої приєднано копію довіреності на представника позивача, довідку про розмір встановленого кредитного ліміту, довідку про рух коштів по картці ОСОБА_1 , паспорт споживчого кредиту «Картка monobank» (а.с.87-90, 91, 92, 93-94, 95-97).

При ухваленні рішення суд не враховує довідку про рух коштів по картці ОСОБА_1 , оскільки такий письмовий доказ судом не витребовувався, а позивачем він поданий з власної ініціативи з порушенням встановленого ч.2, ч.4, ч.9 ст.83 ЦПК України порядку.

Незважаючи на визнання судом явки представника позивача у судові засідання обов`язковою, представник банку до суду не з`явився, направив суду клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.100).

У судових засіданнях представник відповідача - адвокат Сологуб А.М. надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових пояснення, які приєднані до матеріалів справи, заперечував проти задоволення позову, оскільки позивачем незаконно включено до тілу кредиту проценти та штрафні санкції. Чітко встановити розмір заборгованості ані за тілом, ані за процентами, ані за штрафними санкціями із наданих позивачем доказів неможливо. Також зазначив, що в наданій позивачем анкеті-заяві не встановлено розмір процентів. Із наданих позивачем доказів убачається, що розмір кредитного ліміту був 15 000 грн., а позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту у сумі 19 898,01 грн. Вважав, що позовні вимоги є необґрунтованими та просив у їх задоволенні відмовити.

У судових засіданнях відповідач ОСОБА_1 підтримав позицію свого представника, у задоволенні позову просив відмовити повністю. Наполягав на тому, що йому було встановлено банком максимальний кредитний ліміт у розмірі до 15 000 гривень і більшу суму ніж вказана він отримував.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача та представника відповідача, приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.07.2019 року між сторонами по справі укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети - заяви до Договору про надання банківських послуг, відповідачу ОСОБА_1 в АТ «Універсал банк» відкрито поточний рахунок у гривні (а.с.6).

Відповідно до наданої Позивачем суду довідки, максимальний кредитний ліміт встановлено 09.07.2019 року – 15 000,00 грн., 10.08.2019 року – 15 000,00 грн. ( а.с.92)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як встановлено судом, в анкеті-заяві до договору, яка підписана відповідачем ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена (а.с.6).

Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її розміру.

При вирішенні справи суд виходить з того, що в даному випадку до правовідносин з нарахування відсотків, комісії (пені) не можливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач погоджувалася на конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, оскільки відповідна домовленість сторін не зафіксована в анкеті-заяві, відповідачем не підписувалася.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з яких би вбачалось, що даним кредитним договором передбачено сплату процентів та штрафні санкції за порушення строку повернення одержаних коштів, сам строк, до якого мають бути повернуті такі кошти.

Крім того, банк, пред`являючи вимоги, обґрунтовує їх наявністю заборгованості, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 19898,01 грн., що не відповідає фактичним обставинам. Як убачається із наданої позивачем суду довідки від 30.11.2021 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт на 09.07.2019 року - 15 000,00 грн., на 10.08.2019 року – 15 000,00 грн. (а.с.92).

При цьому суд наголошує на тому, що такі платежі як тіло кредиту (ст.1054 ЦК України), проценти (ст.1056-1 ЦК України) та неустойка (ст.549 ЦК України) у законодавстві України мають окреме правове регулювання.

Втім, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б давали суду можливість встановити дійсний розмір заборгованості відповідача по тілу кредиту, яке згідно з текстом позовної заяви є предметом спору. Тобто, переконливих і обґрунтованих розрахунків розміру заборгованості відповідача по тілу кредиту позивачем суду не надано.

У той же час, статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що позивачем не надано належних, достатніх та достовірних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог. При цьому, суд відкладав розгляд справи та визнавав явку представника позивача обов`язковою, витребовував у нього докази, повно, об`єктивно та всебічно досліджував обставини у справі. Втім, позивач не скористався такою процесуальною можливістю та свого представника до суду не направив, а тому справу було розглянуто у його відсутності за наявними доказами.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі поданих сторонами та витребуваних судом доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог. У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог, у стягненні з відповідача на його користь судових витрат необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг від 09.07.2019 року – відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»: код ЄДРГПОУ: 21133352, місцезнаходження: вул. Автозаводська, 54/19 м. Київ, 04114.

Відповідач - ОСОБА_1 : РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 20.12.2021 року.

Суддя Білоцерківського міськрайонного

суду Київської області В.П. Цукуров