Рішення № 102150505, 21.12.2021, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року, місто Новоград-Волинський Житомирської області

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Медяної І. В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника позивача Семеньки В. М.

(Справа № 285/6167/21, провадження у справі № 2/0285/1400/21)

розглянув у судовому засіданні у спрощеному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держаного навчального закладу “Новоград-Волинське вище професійне училище” про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ДНЗ “Новоград-Волинське вище професійне училище” де просила: визнати незаконним та скасувати наказ №116-к від 09.11.2021 р. про її відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 09.11.2021 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначає, що вона 01.09.2008 року згідно наказу №98-ВК призначена на посаду викладача німецької мови ДНЗ Новоград-Волинське вище професійне училище” з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

09 листопада 2021 року наказом №116-ВК, з якім вона ознайомлена цього ж числа, її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з неподанням COVID – сертифікату або висновку про протипоказання до вакцинації проти COVID-19, на час відсутності щеплення.

Позивачка посилаючись на те, що оскільки вона має проблеми із здоров`ям, робота є єдиним джерелом її доходів, а внаслідок відсторонення від роботи вона позбавлена засобів для існування, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Крім того, позивачка також вважає, що вакцинація від COVID-19 в Україні є добровільною та в перелік обов`язкової вакцинації не входить, а тому працівника не може бути примушено до вакцинації шляхом відсторонення від роботи.

Представник відповідача відзив не подав, але ним було подано заперечення на позовну заяву, в якій він просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача та позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

Вислухавши усні пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та давши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 наданий час перебуває в трудових відносинах з відповідачем ДНЗ “Новоград-Волинське вище професійне училище”, де вона працює на посаді викладача німецької мови.

Наказом №116-ВК від 09.11.2021 року ОСОБА_1 , відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством, а саме: у випадках, перелічених у вказаній статті або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року N 1645-III обов`язкові і такі, що включені до календаря щеплень, визначені профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Але, працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У пункті 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року N 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. N 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. N 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

З вищенаведених норм права, які наданий час не скасовано та не визнано неконституційними, вбачається, що на керівників установ, підприємств законодавством покладено обов`язок про відсторонення працівників які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. При цьому зазначені норми права не надають їм повноважень, виходячи з окремих випадків та ситуацій, на власний розсуд приймати рішення щодо відсторонення чи не відсторонення працівника від роботи.

Зі змісту оскарженого наказу вбачається, що він був виданий керівником на підставі вищезазначених норм права, в зв`язку з чим відсутні підстави для визнання його незаконним та скасування.

Щодо доводів позивачки про порушення її права на працю в наслідок відмови від вакцинація яка не є обов`язковою, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на це, не право на працю, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

Індивідуальне право працівника відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву інших працівників, які зробили щеплення з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я.

Отже, держава, встановивши правило про те, що працівники які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відстороняються від роботи, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників навчального закладу, а й захищає таким чином самого працівника, якій не отримав щеплення.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відсторонення позивачки від роботи фактично тягне за собою втрату заробітної плати, а відповідно і засобів для існування. Разом з тим, такі наслідки, позивачка для себе обрала свідомо, коли прийняла рішення про відмову від щеплення проти COVID-19 та маючи наданий час можливість працювати, як особа яка перехворіла на COVID-19, про що вона повідомила в судовому засіданні, надавши керівнику відповідний висновок сімейного лікаря.

Отже виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 проживаючої АДРЕСА_1 ) до Держаного навчального закладу “Новоград-Волинське вище професійне училище” (ЄДРПОУ02543437, вул. Пушкіна, 47/37, м. Новоград-Волинський, Житомирської області) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 23 грудня 2021 року.

Головуючий