Ухвала суду № 102150460, 22.12.2021, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2206/19

Провадження № 1-кп/935/87/21

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2021 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Рибнікової М.М.

суддів Василенко Р.О., Щербаченко І.В.

за участю секретаря судового засідання Бондаренко Н.С.

з участю прокурора Сагадіна В.В.

представника потерпілого Ткачука А.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

захисників Поліщука М.Г., Поліщука Р.М., Києнка Д.О.,

перекладача Гасанова І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростишеві у режимі відеоконференції кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.27, п.12,13 ч.2 ст.115 КК України ,-

встановив:

У провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває вказане кримінальне провадження. Ухвалою суду від 28.10.2021 обвинуваченим продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, включно по 24.12.2021.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу, оскільки завершити судовий розгляд до спливу строків тримання під вартою не можливо. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив про наявність істотних ризиків ухилення обвинувачених від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, продовження вчинення кримінальних правопорушень, з огляду на особи обвинувачених, а також на ступінь тяжкості вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу. Клопотання у письмовому вигляді долучено до матеріалів справи, завчасно вручено обвинуваченим.

Обвинувачений ОСОБА_2 , захисник Поліщук М.Г. заперечували проти клопотання, зазначили про недоведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, відсутність належних доказів наявності цих ризиків, на яких наполягає прокурор, а також значна тривалість перебування під вартою, просять відмовити у задоволенні клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Поліщук Р.М заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, зазначаючи його безпідставність, просять відмовити прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_3 , захисник Києнко Д.О. не заперечували проти продовження строку тримання під вартою .

Представник потерпілого вважає клопотання прокурора обґрунтованим, просить його задовольнити.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 9 ч.2 ст.131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч.1 ст.177 КПК України).

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, судом встановлено, що даний запобіжний захід обирався обвинуваченим під час досудового розслідування, надалі неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 28.10.2021, яка набрала законної сили, є чинною.

Згідно з частинами 1, 2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч.5 ст.131 КПК України).

Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст.199 КПК України слідує, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст.178 КПК України.

З огляду на зазначене вище, колегії суддів належало вирішити, чи довели сторони кримінального провадження обставини, на які вони посилаються, і вирішуючи це питання, суд виходив із такого.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

На переконання колегії суддів, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачені обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі.

Обвинувачений ОСОБА_2 не працює, постійного джерела доходу не має, неодружений, утриманців не має, на території України не має родинних та інших міцних соціальних зв`язків, раніше судимий за вчинення на території України умисного тяжкого злочину проти власності за ч.2 ст.186 КК України, за що реально відбував покарання, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, не пов`язаних з даним кримінальним провадженням, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, у рамках якого перебував у розшуку – обвинувальний акт перебуває у провадженні Богунського районного суду м.Житомира.

Обвинувачений ОСОБА_3 не працюючий, постійного джерела доходів не має, на утриманні має малолітню дитину, раніше не судимий, разом з тим, намагався втекти від поліції на мотоциклі, який використовувався під час вчинення злочину, допускав порушення умов перебування у місцях попереднього ув`язнення, зокрема, у нього було вилучено мобільний телефон, який зберігав в умовах СІЗО ДУ «УВП №8», який міг використовуватись для перешкоджання кримінальному провадженню.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, міра покарання за найтяжчий з яких, у разі визнання їх винуватими, передбачає довічне позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, міра покарання за який, у разі визнання його винуватим, передбачає довічне позбавлення волі.

Кримінальне правопорушення за п.12 ч.2 ст.115 КК України, що інкримінується обвинуваченим, вчинене проти життя людини, яке відповідно до ст.3 Конституції України визнається найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що наразі продовжують існувати ризики переховування обвинувачених від суду, а також високої ймовірності вчинення ними інших кримінальних правопорушень, що оцінюється судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Про це говорять особи обвинувачених, характеризуючи дані на яких зазначалось судом вище, враховуючи також наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 громадянства іншої держави, перебування останніх на території України без законних підстав, наявність у ОСОБА_3 зареєстрованого місця проживання в АР Крим (територія непідконтрольна Україні).

Перевіряючи наявність ризику впливу обвинувачених на свідків, оскільки потерпілого вже було допитано у судовому засіданні, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, зокрема, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст.23, ст. 224 КПК України). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом.

На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Оскільки судовий розгляд кримінального провадження ще не завершено, а свідки сторони обвинувачення судом не допитані, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинувачених такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.

Крім цього, вирішуючи питання необхідності продовження запобіжного заходу, слід виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не лише права обвинувачених, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як потерпілого, так і суспільства вцілому.

Щодо посилання захисників на утримання обвинувачених тривалий час під вартою, а також стосовно ґрунтування обвинувачення виключно на припущеннях, то суд вкотре вважає за необхідне зазначити наступне.

Тривалість судового розгляду викликана об`єктивними чинниками, такими як складністю кримінального провадження, кількістю учасників судового провадження (троє обвинувачених, потерпілий, прокурор, троє захисників та представник потерпілого, які мають власні робочі графіки, потерпілий), відповідною процесуальною поведінкою учасників провадження, заміна захисників, яка відбувалась неодноразово протягом судового розгляду, надання можливості обвинуваченим укласти угоди із новими захисниками та ознайомлення їх з матеріалами кримінального провадження, участь у судовому засіданні перекладача, який також має власний робочий графік, приймає участь в інших судових засіданнях в інших судах, та необхідність здійснення тривалого усного перекладу, що призводило до того, що у судовому засіданні лише оголошувались клопотання захисника та здійснювався їх переклад. Крім того, судовий розгляд кримінального провадження здійснюється колегією суддів, які відправляють правосуддя в інших провадженнях, не пов`язаних з цим.

Питання встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості обвинувачених у зазначених в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки під час судового розгляду доказів, суд буде вирішувати у нарадчій кімнаті згідно вимог ст.368 КПК України.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Прокурором доведено, що жоден з альтернативних запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тому обвинуваченим необхідно продовжити обрану міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Наявність достатніх стримуючих факторів, у разі застосування до обвинувачених менш суворих запобіжних заходів, а також наявність будь-яких застережень, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою, суду не надано та стороною захисту не доведено.

Тому, суд дійшов висновку про відсутність передумов у застосуванні щодо обвинувачених менш суворого виду запобіжного заходу та про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на які вказує прокурор. Продовження строку тримання під вартою не є значним в розумінні встановлення балансу інтересів судового розгляду й обмежень прав особи на вільне пересування. Такий строк тримання під вартою суд вважає прийнятним і виправданим для втручання в права і свободи обвинувачених.

Керуючись ст.331 КПК України суд,

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 19.02.2022 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 19.02.2022 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 19.02.2022 включно.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя М.М.Рибнікова

Судді Р.О. Василенко

І.В.Щербаченко