Ухвала суду № 102148598, 21.12.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

"21" грудня 2021 р. Справа № 489/2478/15-ц

Провадження №6/489/468/21

У Х В А Л А

21 грудня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – Бодюл А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву представника заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В:

Представник заявниці звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа № 489/2478/15, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 11 січня 2020 року, таким, що не підлягає виконанню та стягнення з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно одержані стягувачем за виконавчим документом витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 5865,40 грн. Посилаючись на те, що Додатковою постановою Миколаївського апеляційного суду іфд 04.10.2019 по цивільній справі № 489/2478/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АТ «УкрСиббанк» витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 20200,00 грн., з кожного по 10100,00 грн. На підставі цієї постанови, Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист, який було направлено стягувачем на примусове виконання приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Булахевічу С.В. 08 травня 2020 року приватним виконавцем Булахевічем С.В. відкрито виконавче провадження № 62029545 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АТ «УкрСиббанк» витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 20200,00 грн., з кожного по 10100,00 грн. Постанову про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 не отримувала та про факт відкриття виконавчого провадження їй відомо не було. На виконання Додаткової постанови Миколаївського апеляційного суду, ОСОБА_1 сплачено стягувачу АТ «УкрСиббанк» 20200,00 грн. витрат пов`язаних з проведенням експертизи, що підтверджується квитанцією № 4 від 23.09.2020. Але, як зясувалося пізніше, касир банку помилково вказав призначення платежу як погашення судового збору згідно платіжного доручення № 17031923 від 11.03.2019. Про добровільне виконання боржником 23.09.2020 у повному обсязі виконавчого листа № 489/2478/15-ц у виконавчому провадженні, стягувач приватного виконавця не повідомив. Боржниця про відкриття виконавчого провадження повідомлена не була, у зв`язку з чим виконавче провадження залишається відкритим та заборгованість, зазначена у виконавчому листі продовжує стягуватися приватним виконавцем на користь АТ «УкрСиббанк».

Від представника заявниці надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності заявниці. Просить заяву задовольнити в повному обсязі.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.10.2018, в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним, здійснення взаєморозрахунків, відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03.09.2019, рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту скасовано, ухвалено у справі нове судове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11048583000 від 28 вересня 2006 року в загальному розмірі 56 914.53 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 03 квітня 2015 року становить 1 393 354 грн. 15 коп., яка складається з основного боргу - 55 348 швейцарських франків, що еквівалентно 1 355 003 грн. 11 коп., заборгованості за процентами - 1 566.53 швейцарських франків, що еквівалентно 38 351 грн. 03 коп., а також пеню в сумі 11 273 грн. 01 коп.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі 9 135 (дев`ять тисяч сто тридцять п`ять) грн. за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій, тобто з кожного по 4 567 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят сім) грн. 50 коп.

Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитного договору, додаткових угод до договору, іпотечного договору та договору поруки – залишено без змін.

Додатковою постановою Миколаївського апеляційного суду від 04.10.2019, стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» витрати, пов`язані із проведення експертизи у розмірі 20 200 (двадцять тисяч двісті) грн., тобто з кожного по 10 100 (десять тисяч сто) грн.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2019, постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у частині вирішення первісних позовних вимог акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 28 вересня 2006 року у загальному розмірі 56 095,88 (п`ятдесят шість тисяч дев`яносто п`ять) швейцарських франків, яка складається з основного боргу – 55 348 (п`ятдесят п`ять тисяч триста сорок вісім) швейцарських франків та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 747,88 (сімсот сорок сім) швейцарських франків, а також пеню у розмірі 9 851,12 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят одна) грн. В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2018 року у нескасованій під час апеляційного перегляду частині та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 вересня

2019 року залишено без змін.

11 січня 2020 року Ленінським районним судом м. Миколаєва по вищевказаній справі видано виконавчі листи, зокрема, щодо стягнення в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» витрати, пов`язані із проведення експертизи у розмірі 20 200 (двадцять тисяч двісті) грн., тобто з кожного по 10 100 (десять тисяч сто) грн.

08 травня 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. відкрито виконавче провадження № 62029545 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 10100,00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В від 26.07.2020, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які отримує від Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області та які відраховуються у розмірі 20 % від виплати загальної суми боргу 11610,00 грн.

Представник заявниці зазначає, що постанову про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 не отримувала та про факт відкриття виконавчого провадження їй відомо не було. На виконання Додаткової постанови Миколаївського апеляційного суду, ОСОБА_1 сплачено стягувачу АТ «УкрСиббанк» 20200,00 грн. витрат пов`язаних з проведенням експертизи, що підтверджується квитанцією № 4 від 23.09.2020

Як вбачається з квитанції № 4 від 23 вересня 2020 року ОСОБА_1 сплачено в рахунок погашення судового збору відповідно до платіжного доручення № 17031923 від 11.03.2019 згідно кредитного договору № 0000011048583 за позичальником ОСОБА_1 .

Представник заявника зазначає, що касир банку помилково вказав призначення платежу як «погашення судового збору згідно платіжного доручення № 17031923 від 11.03.2019».

Судом встановлено, що АТ «УкрСиббанк» додатково надано до апеляційного суду платіжне доручення за №0017031923 від 11 березня 2019 року, згідно з яким останнім сплачено за проведення судової експертизи 20 200 грн.

Згідно листа Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.12.2021 за вих. № 15779-15873/К-02/8-1400/21, стягнення з ОСОБА_1 пенсійної виплати проводяться на підставі постанови від 26.07.2020 ВП № 62029545, направленої приватним виконавцем Булахевічем С.В., починаючи з вересня 2020 року. стягнення проводиться по 20 % від суми пенсії, що належить до виплати до погашення заборгованості починаючи з вересня 2021 року. початковий борг становить – 11610,00 грн. Залишок боргу станом на 01.01.2022 становить 5865,40 грн. Стягнуті кошти перераховуються на рахунок приватного виконавця Булахевіча С.В., що підтверджується довідкою про відрахування з пенсійної виплати 02.12.2021 за вих. № 1400-0403-8/80730.

За результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 17.11.2021, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. перебуває виконавче провадження № 62029545 за боржником – ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначений принцип закріплений і у статті 18 ЦПК України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Статтею 18 ЦПК України, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розділом VI ЦПК України врегулювано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах.

Згідно частин першою, третьою статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин .

Таким чином, враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статті 18 ЦПК України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 432 ЦПК України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.

Процесуальним законодавством передбачено підстави, за якими виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Разом з тим, поняття «обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням» за своїми правовою природою та змістом не слід ототожнювати з передбаченим Цивільним кодексом України поняттям «припинення зобов`язань», оскільки йдеться про принципово різні сфери правового регулювання: в першому випадку - про публічно-правові відносини, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, в другому - про відносини цивільні.

Застосування такого способу припинення зобов`язання, щодо якого існує рішення суду, яке набрало законної сили і перебуває на стадії примусового виконання, має відбуватись з урахуванням приписів ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження».

Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

З урахуванням приписів ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає, що право на стягнення заборгованості, яке підтверджене судовим рішенням і виконавчим листом від 11.01.2020, який з 08.05.2020 перебуває на примусовому виконанні, повинне бути реалізоване у формах і у спосіб, встановлений законодавством про виконавче провадження.

Тому, зважаючи на те, що виконання судового рішення є невід`ємною стадією судового процесу та цивільний процес по справі повинен завершуватись виконанням рішення суду, що набрало законної сили, то домовленості сторін щодо зміни способу виконання або припинення виконання судового рішення повинні відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до положень статті частини 2 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Питання затвердження мирової угоди, укладеної сторонами в процесі виконання судового рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення, як і питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, встановлення або зміни способу або порядку виконання вирішується виключно судом в порядку, передбаченому статтями 434, 435 ЦПК України.

Статей 39 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав, які надають виконавцю право закінчити виконавче провадження, до таких випадків, зокрема, належить, визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Наведене свідчить, що чинне законодавство не забороняє сторонам досягти домовленості щодо припинення зобов`язання після прийняття судового рішення та відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання. Разом з цим, вищевказаний Закон України «Про виконавче провадження» містить вимоги, дотримання яких є обов`язковим для закінчення виконавчого провадження у тих випадках, коли судове рішення виконано у спосіб інший, ніж зазначено у виконавчому документі.

З огляду на наведене та враховуючи, що припинення обов`язку боржника ОСОБА_1 відбулося після початку примусового виконання судового рішення, суд вважає відсутніми правові підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у розумінні вимог статті 432 ЦПК України, а тому заява не підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно одержаних за виконавчим документом грошових коштів у розмірі 5865,40 грн., суд приходить до наступеного.

З наданих суду документів вбачається, що станом на час розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, залишок боргу, з загальної суми 11610,00 грн. – станом на 01.01.2022 становить 5865,40 грн., тобто стягнуто з пенсії ОСОБА_1 суму у розмірі 5744,60 грн., які перераховано на рахунок приватного виконавця Булахевіча С.В.

Згідно ч. 4 ст. 432 ЦПК України про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

У зв`язку з тим, що заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, залишена без задоволення, а тому вимога про стягнення з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно одержаних за виконавчим документом грошових коштів у розмірі 5865,40 грн. також не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 432 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Суддя Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «21» грудня 2021 року.