Рішення № 102146962, 21.12.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4072/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Малинівка" (63525, Харківська область, смт. Малинівка, вул. Соїча, 5) до Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області (63525, Харківська область, смт. Малинівка, вул. Соїча, 5 А) про визнання права власності за участю представників:

позивача - Михайленко А.В., самопредставництво,

відповідача - Лисенко Ю.Ю., самопредставництво,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Малинівка" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, в якому просить суд визнати за Малинівською територіальною громадою Чугуївського району Харківської області в особі комунального підприємства "Малинівка" права комунальної власності на мостовий перехід через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2021, для розгляду справи № 922/4072/21 визначено головуючого суддю: Гребенюк Т.Д.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.10.2021 по справі № 922/4072/21 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 01.11.2021 о 10:00.

22.10.2021 в системі документообігу суду від відповідача - Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. № 24779), в якому відповідач проти позовних вимог не заперечив.

Вказаний відзив приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.11.2021 у справі № 922/4072/21 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 08.11.2021 до 09:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2021 у справі № 922/4072/21 відкладено підготовче засідання на 11.11.2021 на 10:30.

09.11.2021 із посиланням на норми статей 35, 38 ГПК України, та для усунення у сторін будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді-доповідача у цій справі, суддею Гребенюк Т.Д. зроблено заяву про самовідвід у справі № 922/4072/21, яку ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.11.2021 задоволено із посиланням на необхідність повного та всебічного розгляду даної справи.

Повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями, для розгляду справи № 922/4072/21 визначено головуючого суддю: Жиляєва Є.М., про що керівником апарату суду складено та підписано відповідний Витяг від 09.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.11.2021 у справі № 922/4072/21 прийнято справу №922/4072/21 до свого провадження та призначено у справі підготовче засідання на 23.11.2021 о 10:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.11.2021 у справі № 922/4072/21 відкладено підготовче засідання на 07.12.2021 о 10:00.

03.12.2021 в системі документообігу суду від відповідача - Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області зареєстровано заяву (вх. № 28556) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі № 922/4072/21 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.12.2021 о 12:00.

Позивач в судове засідання 21.12.2021 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та визнати за Малинівською територіальною громадою Чугуївського району Харківської області в особі комунального підприємства "Малинівка" права комунальної власності на мостовий перехід через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області.

Відповідач в судове засідання 21.12.2021 з`явився, проти задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Малинівка" не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Рішенням позачергової XI сесії VI скликання Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 28.10.2011 утворено КП "Малинівка" у зв`язку з необхідністю забезпечення життєдіяльності 18-ти багатоповерхових будинків і структури водопостачання, водовід ведення, вивезення ТБО та інше.

Вищеозначеним рішенням також затверджено Статут КП "Малинівка", відповідно до умов п. 2.1 якого, Підприємство функціонує з метою надання послуг по ремонту, експлуатації та утриманню житлового фонду, очисних споруд, водозабору, а також утримання, та ремонт об`єктів благоустрою, збору платежів за надання послуг, а також отримання прибутку. Діяльність Підприємства спрямована на забезпечення населення, селища та юридичних осіб питною водою та відведення стоків, експлуатацію та утримання житлового фонду, надання послуг з вивезення твердих та рідких побутових відходів, а також утримання та ремонт об`єктів благоустрою (п. 61.1. Статуту).

Рішенням X сесії VIII скликання Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 24.06.2021 № 45/Х доручено КП "Малинівка" прийняти на баланс мостовий перехід через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, а також вжити вичерпних заходів щодо оформлення права власності на об`єкт.

Позивач звернувся з даним позовом, в якому зазначає про те, що обов`язки щодо утримання володіння, користування та розпорядження мостовим переходом через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, з метою задоволення суспільних потреб не кореспондують відповідне право та охоронюваний законом інтерес позивача щодо реалізації цих прав на спірне майно, оскільки КП "Малинівка" з незалежних від неї причин не є титульним власником цього майна.

Водночас відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" таке майно належить Малинівській територіальній громаді в особі Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області та враховуючи рішення X сесії VIII скликання Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 24.06.2021 № 45/Х КП "Малинівка" має оформити право власності на спірний об`єкт.

Вищевказане, на переконання позивача, створює правову невизначеність у здійсненні управлінням об`єктом комунальної власності (ділянкою автомобільної дороги), який має важливе значення для забезпечення прав та інтересів громадян в частині безпечних умов пересування та руху транспортних засобів, що, в свою чергу, шкодить інтересам територіальної громади та перешкоджає виконанню КП "Малинівка" своїх завдань та функцій.

Позивачем у позові наголошено про те, що у відповідності до норм чинного законодавства позивач зобов`язаний здійснювати утримання відповідних дорожніх об`єктів як цілісних лінійних комплексів, а не їх окремих елементів, забезпечувати організацію будівництва, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами. Однак, зазначену функцію, відносно ділянки дорожнього об`єкту мостовий перехід через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, позивач належним чином здійснювати не може з огляду на юридичну невизначеність належності зазначених складових автомобільної дороги та відсутністю правовстановлюючих документів на них.

Таким чином, позивачем зазначено про те, що згідно з нормами законодавства, мостовий перехід через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області є невід`ємною частиною дорожнього об`єкту, а тому має перебувати у комунальній власності. Тобто, без визнання майнового інтересу позивача щодо володіння, розпорядження та управління цим майном позивач позбавлений права здійснювати утримання цієї ділянки автомобільної дороги як цілісного єдиного об`єкту та відшкодовувати збитки учасникам дорожнього руху.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту в судовому порядку шляхом визнання права комунальної власності на мостовий перехід через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області за Малинівською територіальною громадою Чугуївського району Харківської області в особі Комунального підприємства "Малинівка".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи установлено, що проїзна частина, яка прилягає до мостового переходу через р. Сіверський Донець (на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області) знаходиться в управлінні та на експлуатаційному утриманні Малинівської селищної ради.

Рішенням X сесії VIII скликання Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області рід 24.06.2021 № 45/Х доручено КП "Малинівка" прийняти на баланс мостовий перехід через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, а також вжити вичерпних заходів щодо оформлення права власності на об`єкт.

Згідно з вимогами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності позивачем на спірний мостовий перехід не оформлено.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, то передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим за іншими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України" право комунальної власності це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Також, згідно з ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування України" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, то належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Частиною першою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування України" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні тепловімережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги", який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг, наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів;

- інженерне облаштування - спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, технологічного зв`язку, вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху тощо);

- штучні споруди - інженерні споруди, призначені для руху транспортних засобів і пішоходів через природні та інші перешкоди, а також сталого функціонування автомобільної дороги (мости, шляхопроводи, естакади, віадуки, тунелі, наземні та підземні пішохідні переходи, наплавні мости та поромні переправи, розв`язки доріг, підпірні стінки, галереї, уловлювальні з`їзди, снігозахисні споруди, протилавинні і протисельові споруди тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про автомобільні дороги" зазначено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України "Про дорожній рух" автомобільні (позаміські) дороги загального користування поділяються на дороги державного та місцевого значення.

Із обставин справи слідує, що мостовий перехід через р. Сіверський Донець є складовою позаміської дороги, яка знаходиться на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області.

Водночас Малинівська селищна рада Чугуївського району Харківської області здійснює управління функціонуванням та експлуатаційне утримання проїзної частини (яка знаходиться на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області), яка прилягає до мостового переходу через р. Сіверський Донець.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про автомобільні дороги" зазначено, що складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв`язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Згідно з приписами ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04.06.2014 № 163 (п 3.9) лінійний об`єкт інженерно-транспортної інфраструктури - це наземні, надземні або підземні лінійні об`єкти для пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів, передачі електроенергії тощо.

Відповідно до п. 3.8 ДБН А.2.2-3:2014 комплекс (будова) - сукупність будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, об`єднаних цільовим призначенням, зведення яких здійснюється, як правило, за єдиною проектною документацією. Зазначене узгоджується з визначенням автомобільної дороги як комплексу інженерних споруд, призначених для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Частинами першою та другою статті 187 ЦК України визначено, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

При цьому, згідно зі статтею 1 Закону "Про автомобільні дороги" проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів.

Відповідно до приписів абз. 74 пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів.

З урахуванням вищенаведеного, мостовий перехід через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, розташований на території Малинівської територіальної громади за межами населеного пункту, є складовою позаміської дороги загального користування, яка знаходиться у віданні Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області та згідно імперативних вимог ЦК України не підлягає відокремленню.

Згідно з пунктом 1 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30.03.1994 № 198 зазначені Правила поширюються на автомобільні (позаміські) дороги, міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди (далі - дорожні об`єкти) в межах смуги їх відчуження та червоних ліній і є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів (далі - дорожньо-експлуатаційні організації) і користувачів.

При цьому, відповідно до п. 5 зазначених Правил передбачено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Також, згідно з п. 2 Правил встановлено, що ремонт і утримання - дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у комунальній власності, здійснюється відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції сільських, селищних рад, їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху належить. у тому числі, сприяння діяльності по утриманню у безпечному для дорожнього руху стані автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та їх облаштуванню об`єктами сервісу.

Отже, чинне законодавство передбачає обов`язок Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області та підвідомчих їй організацій здійснювати утримання відповідних дорожніх об`єктів як цілісних лінійних комплексів, а не їх окремих елементів.

При цьому, згідно з п. 11 Правил власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху:

- постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;

- контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями: вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху:

- аналізувати стан аварійності на дорожніх об`єктах, виявляти аварійно - небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння:

- забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт:

- відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Аналогічні положення містяться у ст. 13 Закону "Про автомобільні дороги", відповідно до якої орган управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за:

1) стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування;

2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування;

3) відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом;

4) відповідність нормативно-правовим актам розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв;

5) цільове використання бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування.

Приписи статей 9, 24 Закону України "Про дорожній рух" містять аналогічні вимоги, обов`язки та компетенцію власників автомобільних доріг.

Рішенням позачергової XI сесії VI скликання Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 28.10.2011 утворено КП "Малинівка" у зв`язку з необхідністю забезпечення життєдіяльності вісімнадцяти багатоповерхових будинків і структури водопостачання, водовідведення, вивезення ТБО та інше. Цим же рішенням затверджено Статут КП «Малинівка».

Згідно з п. 2.1 Статуту Підприємство функціонує з метою надання послуг по ремонту, експлуатації та утриманню житлового фонду, очисних споруд, водозабору, а також утримання, та ремонт об`єктів благоустрою, збору платежів за надання послуг, а також отримання прибутку.

Відповідно до п. 6.1 Статуту діяльність Підприємства спрямована на забезпечення населення, селища та юридичних осіб питною водою та відведення стоків, експлуатацію та утримання житлового фонду, надання послуг з вивезення твердих та рідких побутових відходів, а також утримання та ремонт об`єктів благоустрою.

Згідно з п. 1.5 Статуту Підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, має самостійний баланс, майно, яке належить територіальній громаді смт. Малинівка і перебуває в його оперативному управлінні, печатку зі своїм найменуванням, штамп, розрахункові рахунки в банківських установах.

Відповідно до п. 3.1 Статуту Підприємство є самостійним господарюючим суб`єктом і набирає прав юридичної особи з моменту державної реєстрації його в органах державної реєстрації.

Частиною 2 ст. 81 ЦК України визначено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права, створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Як зазначалося судом вище, КП "Малинівка" створено рішенням позачергової XI сесії VI скликання Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 28.10.2011.

Водночас рішенням X сесії VIII скликання Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 24.06.2021 № 45/Х доручено КП "Малинівка" прийняти на баланс мостовий перехід через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, а також вжити вичерпних заходів щодо оформлення права власності на об`єкт. При цьому, обов`язки щодо утримання володіння, користування та розпорядження мостовим переходом через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, з метою задоволення суспільних потреб не кореспондують відповідне право на охоронюваний законом інтерес Позивача щодо реалізації цих прав на спірне майно, оскільки КП "Малинівка" з незалежних від неї причин не є титульним власником цього майна.

У відповідності до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" таке майно належить Малинівській територіальній громаді в особі Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області та враховуючи рішення X сесії VIII скликання Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 24.06.2021 № 45/Х КП "Малинівка" має оформити право власності на спірний об`єкт, оскільки вказане створює правову невизначеність у здійсненні управлінням об`єктом комунальної власності - ділянкою автомобільної дороги, який має важливе значення для забезпечення прав та інтересів громадян в частині безпечних умов пересування та руху транспортних засобів, що, в свою чергу, шкодить інтересам територіальної громади та перешкоджає виконанню КП "Малинівка" своїх завдань та функцій, про що позивачем неодноразово було наголошено під час розгляду справи.

Під час розгляду справи відповідачем також було зазначено про те, що наявність правової невизначеності у здійсненні управлінням об`єктом комунальної власності ділянкою автомобільної дороги, який має важливе значення для забезпечення прав та інтересів громадян в частині безпечних умов пересування та руху транспортних засобів, шкодить інтересам територіальної громади та перешкоджає позивачу виконанню своїх завдань та функцій, у зв`язку з чим, Малинівська селищна рада проти позову не заперечила.

Загальні способи захисту права власності визначені ч. 2 ЦК України і ч. 2 ст. 20 ГК України. Так, зокрема частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, визначальною ознакою для захисту права на підставі зазначеної норми є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю.

При цьому, позивачем за позовом про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку інших осіб, претензіями на майно цих осіб, необхідністю одержати правовстановлюючі документи. У свою чергу, відповідачем такого позову має бути особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду У країни від 07.12.2016 у справі № 920/607/15.

Верховним Судом України у постановах від 07.11.2012 у справі № 6- 107цс 12, від 04.12.2012 у справі № 26/133 та від 29.04.2015 у справі № 903/134/13-г було висловлено аналогічну правову позицію щодо застосування статті 392 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього майна сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, права такої особи підлягають захисту шляхом визнання права власності на належне цій особі майно. Від такої правової позиції не відступив Верховний Суд та підтримав її у Постанові від 05.07.2018 у справі № 910/16594/15.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного суду від 04.06.2019 у справі № 54 112-Б-10.

Згідно з ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому, норма ст. 392 ЦК України не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Вищевказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16 та від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності насувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути, протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених за кодом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового. або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Згідно з ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Також, відповідно до ст. 317 ЦК України зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Абзацом другим частини 2 ст. 331 ЦК визначено, що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії Інвентарної карточки убачається, що міст через р. Донець введено в експлуатацію у 1952 році. Вказане дає підстави дійти висновку, що спірне майно існувало ще до 01.01.2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з абз. З ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" будь-які дії особи, спрямовані на набуття речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті,

Між тим, згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

При цьому, ЦК УРСР 1963 року не встановлював виливу реєстрації або її відсутності на право власності на нерухоме майно.

Крім цього, у вказаний період (до 01.01.2013 року) діяли Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 № 56 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 за № 31/1056; інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 № 121 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за № 399/2839; Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18.02.2002 р. за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на відповідні будинки і споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом про реєстрацію прав.

З урахуванням вищенаведеного, право власності на спірне майно не залежало від його державної реєстрації та виданих у зв`язку із нею правовстановлюючих документів.

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом про реєстрацію прав та відсутності правовстановлюючого документа, особа яка правомірно володіє цим об`єктом в силу Закону, вправі визнати своє право власності в судовому порядку згідно ст. 392 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалося судом вище, з урахуванням норм чинного законодавства саме позивач зобов`язаний здійснювати утримання відповідних дорожніх об`єктів як цілісних лінійних комплексів, а не їх окремих елементів, забезпечувати організацію будівництва, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами.

Однак, в частині ділянки дорожнього об`єкту мостовий перехід через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, свої зобов`язання з утримання цих об`єктів як цілісних лінійних комплексів, а також забезпечувати організацію будівництва, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами, позивач позбавлений можливості здійснювати належним чином через юридичну невизначеність належності зазначених складових автомобільної дороги, відсутність правовстановлюючих документів на них.

Отже, з урахуванням норм законодавства, за висновками суду, мостовий перехід через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, є її невід`ємною частиною дорожнього об`єкту та повинен перебувати у комунальній власності.

Враховуючи приписи статей 29, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування України" позивач є особою, якій від імені територіальної громади належить право реалізації правомочностей власника на проїзну частину дороги (яка знаходиться на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області), яка прилягає до мостового переходу через р. Сіверський Донець.

Як зазначалося судом вище, проїзна частина, яка прилягає до мостового переходу через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, знаходиться в управлінні та на експлуатаційному утриманні Малинівської селищної ради. При цьому, Рішенням X сесії VIII скликання Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області рід 24.06.2021 № 45/Х доручено КП "Малинівка" прийняти на баланс мостовий перехід через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, а також вжити вичерпних заходів щодо оформлення права власності на об`єкт.

Вимогами статті 137 ГК України визначено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Згідно з вимогами ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, і а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. З аналізу вказаної норми убачається, що потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем, оскільки справу доведено до суду не з вини відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Малинівською територіальною громадою Чугуївського району Харківської області в особі Комунального підприємства "Малинівка" (63525, Харківська область, смт. Малинівка, вул. Соїча, 5, код ЄДРПОУ 37943554) права комунальної власності на мостовий перехід через р. Сіверський Донець на території Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "22" грудня 2021 р.

Суддя Є.М. Жиляєв