Рішення № 102142470, 22.12.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6583/18

Провадження № 2/185/72/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Гаврилова В.А.,

при секретареві Вакула В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 115789,72 грн, 1762,00 грн судові витрати. Позов мотивував тим, що 13.04.2012 року з відповідачем укладено кредитний договір. Договір оформлено підписом заяви. Вона отримав кредит ліміт. Відповідач прийняті на себе зобов`язання не виконав. Заборгованість становить: 115789,72 грн кредиту.

Ухвалою суду від 26.03.2019 року було зупинено провадження у цій цивільній справі, до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 185/6583/18.

Ухвалою суду від 05.05.2020 року було поновлено провадження у справі.

15.03.21 року позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог. Просив стягнути 23547, 29 грн. з яких 6998,97 грн тіло кредиту, 14 807 грн прострочені відсотки.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Про час розгляду справи повідомлений належним чином. Просив суд розглянути справу у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомила. Проте на адресу суду від ОСОБА_1 ) надійшов письмовий відзив на позов з додатками/а.с. 56-63/, відповідно до яких остання просила суд застосувати строк позовної давності до вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з неї кредитної заборгованості за договором від 13.04.2012 року, та відмовити у задоволенні позову.

Суд, за вказаних обставин, вважає можливим розглянути справу без участі сторін, на підставі доказів , що є в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до такого .

Між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір шляхом подачі відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 13.04.2012 року. Вказаною заявою умови користування та повернення кредиту не визначені /а.с.9/.

На підставі вказаної анкети-заяви ОСОБА_1 отримала кредитні картки з кредитним лімітом 7000 грн. Позивач за даним договором отримував інші кредитні картки. Строк дії останньої кредитної картки діяв до 06/17 року. Вказаний факт підтверджено довідкою /а. с.122/.

На підставі вказаного договору відповідач отримував грошові кошти та користувався ними, частково повертаючи отримані кошти.

Позивач вважає, що станом на 15.03.2021 року відповідач не виконав свої обов`язки за договором та має заборгованість за кредитним договором в розмірі 23547, 29 грн. з яких 6998,97 грн тіло кредиту, 14 807 грн прострочені відсотки, 1740,39 заборгованість за пенею. Вказане підтверджено наданим банком розрахунком /а.с.157-160/.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України, встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України, встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними коштами та пеню посилаючись на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку.

Позивачем не надано доказів про те, що запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку щодо процентів та пені за користування кредитом були ним погоджені. Наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може розцінюватися як доказ цього оскільки не підписана відповідачем.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку не можна вважати складовою кредитного договору якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені. Заява, яка безпосередньо підписана відповідачем може свідчити тільки про прийняття позичальником пропозиції приєднання до них як другої сторони до запропонованого договору.

Викладене приводить суд до висновку про те, що у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Без наявності доказів про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність домовленості сторін про надані банком банківських послуг в Приватбанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13.04.2012 року шляхом підписання анкети -заяви.

Викладене приводить суд до висновку, що при укладенні договору з відповідачем банк не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пені у зв`язку з відсутністю передбаченого обов`язку відповідача щодо їх сплати.

Фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Викладене приводить суд до висновку про те, що АТ КБ «Приватбанк» має право на стягнення з відповідача 6998,97 грн – заборгованість за тілом кредиту.

Відповідач заявила про необхідність застосування строків позовної давності.

Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Останній раз відповідач здійснив оплату за договором 12.07.2014 року у сумі 200,00 грн. /а.с.146/.

Тобто з цієї дати почався перебіг строку позовної давності, який збіг 12.07.2017 року.

Позивач звернувся до суду з позовом у даній справі 08.08.2018 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не надано доказів поважності пропуску ним строку позовної давності.

Викладене приводить суд до висновку про те, що вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення основної заборгованості за кредитом не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки сплив строк позовної давності, передбачений ст. 267 ЦК України.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 258,259,263, 264, 265, 280, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Сторони та учасники:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місце реєстрації: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя В. А. Гаврилов