Ухвала суду № 10213789, 29.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2010 р. м. Київ К-7734/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Карась О.В., Маринчак Н.Є., Федоров М.О.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Львівської області від 04.10.2006

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007

у справі № 5/41-9/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські акумулятори»(далі –ТОВ «Українські акумулятори»)

до ДПІ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –державної податкової інспекції у місті Львові,

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.09.2005 № 0004841630/0/25891.

Постановою господарського суду Львівської області від 04.10.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007, позов задоволено з тих підстав, що сума ПДВ, за несвоєчасну сплату якої платникові нараховано оспорюваний штраф, не є узгодженим податковим зобов’язанням.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що податкове зобов’язання у сумі 100 293,81 грн. виникло у позивача внаслідок безпідставного декларування ТОВ «Українські акумулятори»бюджетного відшкодування у сумі 100 347 грн. у червні 2004 року та подання в подальшому уточнюючих розрахунків вже після проведення перевірки податковим органом та прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення відповідної суми завищення бюджетного відшкодування.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що:

- у поданій ТОВ «Українські акумулятори»декларації з ПДВ за червень 2004 року позивачем було заявлено до відшкодування 100 347 грн. податку на додану вартість;

- за наслідками проведення контролюючим органом позапланової перевірки ТОВ «Українські акумулятори»з питання відшкодування з бюджету ПДВ за червень 2004 року, оформленої актом від 02.08.2004 № 715/23-416/32894382, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2004 № 0003632320/0/19400 про визначення позивачеві суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 100 347 грн.; за результатами оскарження позивачем цього акта індивідуальної дії в судовому порядку вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін;

- 19.08.2005 (тобто після проведення перевірки контролюючим органом) позивачем було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за червень 2004 року, згідно з яким позивачем було, зокрема, зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ на 100 347 грн.;

- відповідно до уточнюючого розрахунку, поданого ТОВ «Українські акумулятори»26.08.2005 за той самий звітний період, позивачем було зменшено суму податкового зобов’язання з ПДВ на 100 347 грн.;

- згідно з податковим повідомленням-рішенням від 12.09.2005 № 0004841630/0/25891 ДПІ було зобов’язано позивача сплатити штраф у сумі 10 029,38 грн. за порушення строків сплати податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 100 293,81 грн., яке утворилося внаслідок зменшення позивачем бюджетного відшкодування за червень 2004 року згідно з уточнюючим розрахунком до декларації з ПДВ, поданим 19.08.2005.

У розгляді цієї справи судові інстанції дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для нарахування позивачеві штрафу за порушення граничних строків сплати податкового зобов’язання з ПДВ згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Так, згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Однак податковим органом було помилково ототожнено корегування платником відповідних сум бюджетного відшкодування з визначенням податкового зобов’язання.

Адже відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Така сума в силу вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове ж зобов’язання за змістом пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»–це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відтак під час нарахування ТОВ «Українські акумулятори»суми оспорюваного штрафу відповідач неправомірно визнав узгодженим податковим зобов’язанням позивача зменшену ним суму бюджетного відшкодування. А тому висновок попередніх інстанцій про незаконність застосування до ТОВ «Українські акумулятори»штрафних санкцій в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є вірним.

З урахуванням викладеного підстав для скасування правильних по суті та обґрунтованих рішень місцевого та апеляційного судів у справі не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Львівської області від 07.09.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 у справі № 5/41-9/11 залишити без змін, а касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:Г.К. ГолубєваО.В. КарасьН.Є. МаринчакМ.О. Федоров