Рішення № 102125461, 16.11.2021, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1660/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Марціцкої І.Б.

за участю секретаря судового засідання Пасько І.Б.

представника позивача Колцуняка Ю.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором, визнання припиненим зобов`язання за договором іпотеки та припинення обтяження, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до АТ «Альфа-Банк»,у якому просять визнати припиеними договір кредиту №770/38-27 від 11.05.2005 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк»», правонаступником якого в даний час є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , а також Іпотечний договір від 11.05.2005 року, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого в даний час є АТ «Альфа- Банк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Мешковою Н.Ф., який був зареєстрований в реєстрі №1028;

та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження (заборону) на нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 реєстраційний номер в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 4461406 за Іпотечними договором без номеру від 12 травня 2005 року; стягнути із АТ «Альфа-Банк» в користь ОСОБА_1 2724 грн. судового збору та витрати на професійну правову допомогу в сумі 10150,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 11.05.2005 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа - банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №770/38-27 від 11.05.2005 року. На підставі даного кредитного договору Банком було надано позичальнику кредитні кошти в сумі 12800,00 доларів США із сплатою 12,5% річних за весь строк користування з кінцевим терміном погашення до 01 травня 2012 року. В якості забезпечення виконання зобов`язання за даним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 11.05.2005 року було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Мешковою Н.Ф. у відповідності до п. 1.1. якого в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором кредиту №770/38-27 від 11.05.2005 року ОСОБА_1 передала в іпотеку Іпотекодержателю житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , який належав Іпотекодавцю на праві приватної власності. На даний предмет іпотеки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено заборону на його відчуження, що накладено 11.05.2005 року приватним нотаріусом Мешковою Н.Ф., за реєстровим № 1028, при посвідченні нею іпотечного договору. У зв`язку із несплатою ОСОБА_1 щомісячних платежів в повному обсязі, в 2006 році Банк скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, звернувшись із заявою до Теребовлянського районного суду Тернопільської області про видачу судового наказу про звернення стягнення на заставне майно. 26.10.2006 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області у цивільній справі №2-н-144/2006 винесено судовий наказ, яким було стягнуто із ОСОБА_1 достроково всю суму заборгованості за кредитним договорм №770/38-27 кредити в сумі 17247,36 грн, а також було звернуто стягнення на предмет іпотеки на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 в рахунок погашення цієї заборгованості. На його виконання Банком скеровано до відділу ДВС Теребовлянського районного управління юстиції , яким було відкрито виконавче провадження ВП №6008860. 11.02.2008 року Теребовлянським районним судом винесено судовий наказ №2-н-28/2007, яким було стягнуто із ОСОБА_1 достроково всю суму заборгованості за кредитним договорм №770/38-27 кредити в сумі 18929,78 грн, а також було звернуто стягнення на предмет іпотеки на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 в рахунок погашення цієї заборгованості. На виконання цього наказу Банком скеровано до відділу ДВС Теребовлянського районного управління юстиції , яким було відкрито виконавче провадження ВП №6612246. В ході здійснення виконавчих дій заборгованість праціваниками ДВС впродовж 2006-2021 року була стягнута з ОСОБА_1 та 23.12.2019 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №ВП6008860 у зв"язку із повним погашенням заборгованості за договором кредиту; та 16.06.2021 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №ВП6612246 у зв"язку із повним погашенням заборгованості за договором кредиту. Однак, банк звернувся в суд із позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитом. Рішенням Теребовлянського районного суду від 02.12.2019 року у задоволенні позову АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 відмовлено у з"язу із спливом строку давності. ОСОБА_1 вважає, що вона належним чином виконала свої зобов`язання за договором кредиту № 770/38-27 від 11.05.2005 року та 18.06.2021 року на адресу АТ «Альфа -Банк» ним було надіслано заяву про необхідність визнання припиненими договору кредиту № 770/38-27 від 11.05.2005 року та іпотечного договору від 11.05.2005 року у зв`язку з виконання та просить вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження (заборону) на нерухоме майно. ОСОБА_1 вважає, що Банк безпідставно відмовляє в добровільному порядку визнати факт припинення зобов`язання за договором кредиту №770/38-27 від 11.05.2005 року та Іпотечним договором від 11.05.2005 року з підстав належного виконання основного зобов`язання. Зазначає, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання. При цьому, діюче законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості, припиняється за фактом припинення виконання основного зобов`язання. Отже, вважає, що за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості за договором кредиту та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання, іпотека припиняється. Відтак вважає, що такі дії відповідача порушують права зокрема на користування та розпорядження своїм майном.

Представник АТ «Альфа Банк» подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказує на те, що позивач жодним доказом не доведено, що оплата здійснювалась на погашення винесених судових наказів, а також відповідно до розрахунку заборгованості за спірним договором кредиту станом на 21.09.2021 року заборгованість по тілу кредиту становить 10852,47 долари США, по відсотках 21929,70 доларів США; окрім цього сума заборгованості у судових наказах визначена не станом на дату їх видачі та не на дату звернення з ними до суду, а станом на дату відповідних розрахунків. Тому вважає, що сам факт виконання судових наказів за спірним договором кредиту не припиняє правовідносин між сторонами, оскільки заборгованість за договором кредиту у повному обсязі не виконана, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити.

Представник АТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з"явився, однак надав заяву згідно якої просить справу слухати за їх відсутності, позовні вимоги не визнають та просять відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив.

11.05.2005 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», а в подальшому Акціонерне товариство «Альфа-банк») та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 770/38-27 за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 12800 доларів США, зі сплатою 12,5 процентів річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 01 травня 2012 року.

Пунктами 3.3.8, 3.3.9 статті 3 договору передбачено обов`язок позичальника сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п. 2.4, 2.5. договору, а також своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному, п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 2.4 статті 4 договору в разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п. 2.4. договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1, 2.6.3, 3.2.3, 4.4, 5.4 договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.

Пунктами 7.3, 7.4 спірного договору сторони передбачили, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, з урахуванням пункту 7.5 цього договору. У разі настання обставин, визначених п.п. 3.2.3, 4.4., 4.5, 5.4 цього договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позивальник зобов`язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Крім цього, 11 травня 2005 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладеного нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до п.1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту №770/38-27 від 11.05.2005 року нерухоме майно: АДРЕСА_1 , що належить Іптекодавцю на праві приватної власності. Загальна вартість предмету застави за погодженням сторін становить 80800 грн. Пунктом 6.3 зазначеного договору сторони передбачили, що зазначений договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до припинення основного зобов`язання. Дія договору припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про іпотеку».

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За положеннями частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з частиною 2 статті 1050 ЦК якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Так, у зв`язку із несплатою ОСОБА_1 щомісячних платежів в повному обсязі, в 2006 році Банк скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, звернувшись із заявою до Теребовлянського районного суду Тернопільської області про видачу судового наказу про звернення стягнення на заставне майно

26.10.2006 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області у цивільній справі №2-н-144/2006 винесено судовий наказ, яким було стягнуто із ОСОБА_1 достроково всю суму заборгованості за кредитним договором №770/38-27 в сумі 17247,36 грн, а також було звернуто стягнення на предмет іпотеки на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 в рахунок погашення цієї заборгованості та стягнуто 86 гривень державного мита.

11.02.2008 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області у цивільній справі №2-н-28/2007 винесено судовий наказ, яким було стягнуто із ОСОБА_1 достроково всю суму заборгованості за кредитним договором №770/38-27 в сумі 18929,78 грн, а також було звернуто стягнення на предмет іпотеки на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 в рахунок погашення цієї заборгованості та стягнуто 94,65 гривень державного мита.

Як вбачається з постанови заступника начальника відділу ДВС Теребовлянського районного управління юстиції у Тернопільській області Гадьо Т.Г. від 18.01.2008 року відкрито виконавче провадження №6008860 по виконанні судового наказу №2-н-144.

Як вбачається з постанови заступника начальника відділу ДВС Теребовлянського районного управління юстиції у Тернопільській області Гадьо Т.Г. від 07.03.2008 року відкрито виконавче провадження №6612246 по виконанні судового наказу №2-н-28.

Відповідно до постанови державного виконавця Теребовлянського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області П"ятковського В.І. від 23.12.2019 року закінчено виконавче провадження №6008860, боржником борг у розмірі 17348,36 грн. сплачено згідно платіжних доручень від 30 березня 2016 року.

Відповідно до постанови державного виконавця Теребовлянського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області П"ятковського В.І. від 23.12.2019 року закінчено виконавче провадження №6612246, боржником борг у розмірі 19039,40 грн. сплачено згідно платіжних доручень.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 02.12.2019 року по справі №606/2881/19 у задоволенні позову АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №770/38-27 відмовлено у з"язу із спливом строку давності.

Враховуючи вищезазначене, відповідач ОСОБА_1 18.06.2021 року на адресу АТ «Альфа -Банк» надіслано заяву про необхідність визнання припиненими договору кредиту № 770/38-27 від 11.05.2005 року та іпотечного договору від 11.05.2005 року у зв`язку з виконання та просить вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження (заборону) на нерухоме майно

Представником відповідача до відзиву на позов подано розрахунок боргу позивача за вказаним договором кредиту, відповідно до якого ним зазначено, що станом на 21.09.2021 року заборгованість позивача по тілу кредиту становить 10852,47 доларів США, по відсотках 21929 долар США.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 598 ЦК України,зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідност. 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів ст. 572, 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст. 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно із ч.1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Отже, відповідно до ст. 593 ЦК України, ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека, як забезпечувальне зобов`язання, що має похідний характер від основного зобов`язання, зокрема, припиняється у разі припинення виконанням зобов`язання, виконання якого забезпечене іпотекою.

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в ст. 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Згідно системного аналізу вищезазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання. При цьому, законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання.

За положеннями ч. 1ст. 593 ЦК України, припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Таким чином, суд вважає, що оскільки основне зобов`язання за кредитним договором №770/38-27 від 11.05.2005 року виконано ОСОБА_1 у зв`язку із фактичним повним виконанням судових наказів про стягнення всієї суми заборгованості за цим договором, а отже, таке зобов`язання припинилось на підставі ст. 593 ЦК України, внаслідок чого припинилось право іпотеки. Щодо продовження нарахуванням банком процентів за кредитним договором у розмірі, визначеному в ньому, суд вважає, що, пред`явивши вимоги про стягнення заборгованості до позивача ОСОБА_1 про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, ПАТ «Укрсоцбанк», відповідно до ч. 2ст. 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов`язання. Тому, з моменту пред`явлення вимоги про дострокове погашення всієї суми заборгованості, кредитний договір припинив свою дію, а відповідач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами. З часу, коли основний (кредитний) договір припинив свою дію, іпотека згідно іпотечного договору могла зберігатись виключно щодо невиконаного позичальником основного зобов`язання, а тому твердження банку про наявність боргу у вигляді нарахованих тіла кредиту, відсотків, тощо є необґрунтованими, оскільки дія кредитного договору припинилась, а банк міг лише застосувати своє право, передбачене ч. 2 ст. 625ЦПК. До такого висновку суд прийшов, виходячи з аналізу вищеописаних законодавчих норм, а також роз`яснень, викладених постановах Пленуму ВС України та ВС.

Так, відповідно до положень абзацу 2 та 3 пункту 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другоюстатті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування, і отримання відсотків за кредитним договором. Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2018 № 564/2199/15-ц (провадження №61- 2404св18) зазначив, що згідно зст.611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Пунктом 91 Постанови Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) передбачено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюст. 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 19 вересня 2018 року справа № 643/16336/16-ц (провадження № 61-12848св18), від 12 вересня 2018 року справа № 473/825/16-ц (провадження № 61-3240св18), 12 вересня 2018 року справа № 186/1974/14-ц, (провадження №61-24172св18). Як вбачається зі змісту Постанови Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 500/4127/16-ц (провадження №61-22142св18), правильним є висновок про те, що основне зобов`язання за кредитним договором виконано у зв`язку з повним виконанням судового рішення про дострокове стягнення з боржників всієї суми заборгованості за цим договором, отже, таке зобов`язання припинилось на підставіст. 559 ЦК України, внаслідок чого припинилось право застави (іпотеки). Пред`явивши заяви про видачу судових наказів про стягнення заборгованості, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому нарахування процентів після пред`явлення таких вимог не відповідає вимогам закону.

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 328 ЦК України передбачені підстави набуття права власності, так право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Виходячи з викладеного, суд проаналізувавши, дослідивши та оцінивши докази надані сторонами, приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання припиненими зобов`язання ОСОБА_1 за договором кредиту №770/38-27 від 11.05.2005 року, укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 та визнання припиненими зобов`язання ОСОБА_1 за договором іпотеки від 11.05.2005 року, укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Мєшковою Н.Ф., зареєстрованого в реєстрі за №1028. При цьому, суд вважає, що представник відповідача не довів шляхом подання відповідних доказів свої заперечення щодо наявності невиконаних зобов`язань за кредитним договором. Суд приходить до висновку, що наданими ОСОБА_1 доказами підтверджено виконання ним зобов`язань за договором кредиту від 11.05.2005 року №770/38-27, а відповідач не спростував у спосіб подання відповідних доказів доводи позивача та не підтвердив наявність невиконаних у нього зобов`язань за кредитним договором. У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року зроблено висновок, що за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц). Доводи представника відповідача про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, суд вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини мають значення якщо рішення є невиконаним. Позивач ОСОБА_1 виконала судові накази у повному обсязі, у зв`язку з чим було завершено виконавчі провадження та державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із сплатою боржником боргу. Також суд вважає, що посилання представником банку на наявність у нього права на стягнення з позивача сум, передбаченихстаттею 625ЦК України не вбачає підставними для відмови позивачу у позові, оскільки таке право банк не реалізував, відповідних вимог не заявляв, а компенсація за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, не є складовою основного зобов`язання. Також, суд зазначає, що ВС у своїй постанові від 17.01.2018 року у справі 3910/27064/15 зазначив, що рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником, та яким з боржника стягнуто остаточну заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню в розумінні повноти розміру заборгованості. При цьому, офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватись (зростати або падати), однак дана обставина не дає підстав стороні у зобов`язанні спір щодо якого вже вирішений судом та боржником належним чином виконано рішення суду, пред`являти після цього до іншої сторони додаткові вимоги. Аналогічної позиції дотримується ВС у своїй постанові Великої палати ВС від 30 травня 2018 року у справі №750/8676/15 згідно якої «курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. Кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто із боржника, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов`язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір розмірі 2724,40 грн. підлягає стягненню з відповідача Акціонерного товариства «Альфа Банк» на користь позивача ОСОБА_1 .

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Задовольнити позов ОСОБА_1 Акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором, визнання припиненим зобов`язання за договором іпотеки та припинення обтяження.

Визнати припиненими зобов`язання за Договором кредиту № 770/38-27 від 11.05.2005, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк»» та ОСОБА_1 .

Визнати припиненою іпотеку за Іпотечними договором без номеру від 12 травня 2005 року, що був укладений між ПАТ «Укрсоцбанк»» та ОСОБА_1 посвідченого приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Мешковою Н.Ф., за реєстровим № 1028.

Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження (заборону) на нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 4461406 за Іпотечними договором без номеру від 12 травня 2005 року, що був укладений між ПАТ «Укрсоцбанк»» та ОСОБА_1 посвідченого приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Мешковою Н.Ф., за реєстровим № 1028.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа Банк» в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2724,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.11.2021 року.

Суддя І.Б. Марціцка