Рішення № 102121632, 21.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 грудня 2021 року справа №640/26400/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СЮФ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «СЮФ»)доКиївської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач, Київська митниця)провизнання протиправною та скасування картки відмови від 03 липня 2021 року №UA100040/2021/00009В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 липня 2021 року №UA100040/2021/00009, виданої Київською митницею.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в оскаржуваній картці відмови не наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, а саме не зазначено яким чином повинна бути заповнена графа 47 митної декларації.

На думку позивача, ТОВ «СЮФ» правомірно не заповнювало графу 47 митної декларації, у зв`язку із тим, що має місце негативна різниця між сумами митних платежів, нарахованих на продукти переробки, та сумами митних платежів, які б підлягали сплаті у разі імпорту відповідних товарів, які були вивезені за межі митної території України для переробки.

Ухвалою від 21 вересня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №640/26400/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про відповідність оскаржуваної картки відмови вимогам чинного законодавства, у зв`язку із тим, що така картка видана через неправильне заповнення ТОВ «СЮФ» митної декларації, а саме: декларант не заповнив графу 47 основного аркушу митної декларації та не заявив до сплати відповідні митні платежі, хоча в доповненні до графи 47 декларант зробив відповідний розрахунок.

На думку відповідача, різниця між платежами, які заявлені декларантом до винесення карти відмови та платежами, які повинні бути сплачені у зв`язку з винесенням рішення, становить 67 449,38 грн., тобто має місце позитивна різниця.

Відповідач також звертає увагу, що позивач оскаржує картку відмови №UA100040/2021/00009, у якій причина відмови аналогічна за змістом відмові у картці №UA100040/2021/00005, хоча останню позивач не оскаржує.

Як зазначає відповідач, ТОВ «СЮФ» припустилось помилки при розрахунку різниці між сумами митних платежів на продукти переробки та сумами митних платежів на товари, що вивозились на переробку, тому що необхідно окремо прораховувати різниці між сумами мита та окремо різниці між сумами податку на додану вартість.

Крім того, відповідач зазначив, що після винесення картки відмови №UA100040,/2021/00009 декларант подав митну декларацію від 04 липня 2021 року №UA100040/2021/00042 із заявленням та сплатою позитивної різниці між сумою митних платежів, нарахованої на продукти переробки, та сумою митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі імпорту відповідних товарів, які були вивезені за межі митної території України для переробки, а саме позитивної різниці по податку на додану вартість у розмірі 67 449,38 грн., що також підтверджує правомірність оскаржуваної вимоги.

У відповіді на відзив позивач вказав про безпідставність доводів відповідача та звертав увагу, що у межах спірних правовідносин існує законодавча наявність і мита, і податку на додану вартість, які, в силу підпункту 27 пункту 1 статті 4 Митного кодексу України, є митним платежами. Тому позивач розраховував суму митних платежів, нарахованої на продукти переробки, та суму митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі імпорту сировини, різниця між якими виявилась негативною, що дало підстави не заповнювати графу 47 митної декларації.

Позивач також звертав увагу на неоднозначне трактування і застосування норм Податкового і Митного кодексів України, що є підставою для прийняття рішення на користь підприємства.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ТОВ «СЮФ» подало до Київської митниці електронну митну декларацію від 03 липня 2021 року №UA100040/2021/319047 щодо повернення готової продукції після переробки «Вироби із золота 585 проби, ланцюжки…»; відправник-експортер Ferrari s.p.a. Arezzo, Італія. При цьому декларант не заповнив графу 47 митної декларації.

Згідно з карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100040/2021/00009 Київська митниця повідомила про відмову у прийнятті митної декларації від 03 липня 2021 року №UA100040/2021/319047, поданої 03 липня 2021 року ТОВ «СЮФ», з таких причин:

«У відповідності до 256, 257, 264, 268 Митного кодексу України митна декларація не може бути оформлена, оскільки незаповнена графа 47, так як відповідно до частини третьої статті 168 МКУ до продуктів переробки (крім зазначених у частині другій цієї статті) застосовується часткове звільнення від оподаткування митними платежами, відповідно до якого сплаті підлягає позитивна різниця між сумою митних платежів, нарахованою на продукти переробки, та сумою митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі імпорту відповідних товарів, які були вивезені за межі митної території України для переробки. Відповідно до ч. 13 ст. 286 МКУ до продуктів переробки (крім зазначених у частині другій статті 168 цього Кодексу) застосовується часткове звільнення від оподаткування ввізним митом, відповідно до якого сплаті підлягає позитивна різниця між сумою ввізного мита, нарахованою на продукти переробки, та сумою ввізного мита, яка підлягала б сплаті в разі імпорту відповідних товарів, що були вивезені за межі митної території України для переробки. Згідно пункту 206.2.3 статті 206.2 Податкового кодексу України часткове звільнення від оподаткування ПДВ застосовується до операцій із ввезення товарів, що були поміщені у митний режим переробки за межами митної території України (крім зазначених у пункті 206.2.2 цієї статті) та в межах визначеного Митним кодексом України строку повертаються на митну територію України. Сплаті підлягає позитивна різниця між сумами податку, розрахованими виходячи із бази оподаткування продуктів переробки та бази оподаткування товарів, вивезених за межі митної території України для переробки, визначеними за правилами, встановленими пунктом 190.1 статті 190 цього Кодексу. Згідно наданих до митного оформлення документів сума у графі 22 не відповідає ціновому документу, який надано виробником на виконані роботи та фактичної вартості вивезених товарів. Відповідно до глави 4 МКУ дане рішення може бути оскаржено до спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику або до судових органів».

У картці відмови відповідач роз`яснив, що для прийняття митної декларації необхідне подання нової митної декларації, заповненої з дотриманням вимог частини третьої статті 168 Митного кодексу України, статті 206 Податкового кодексу України та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651.

Відповідно до частини першої статті 264 Митного кодексу України митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з частиною другою статті 264 Митного кодексу України митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Частина п`ята статті 264 Митного кодексу України визначає, що з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації.

За правилами частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Як встановлює частина дев`ята статті 264 Митного кодексу України, митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта (частина десята статті 264 Митного кодексу України).

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Аналіз наведених норм Митного кодексу України свідчить, що відмова у прийнятті митної декларації можлива з виключних підстав: коли митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу або електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів або митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної картки відмови, подана ТОВ «СЮФ» митна декларація №UA100040/2021/319047 не може бути оформлена, оскільки не заповнена графа 47.

На думку відповідача, у межах спірних правовідносин різниця між платежами, які заявлені декларантом до винесення карти відмови та платежами, які повинні бути сплачені у зв`язку з винесенням рішення, становить 67 449,38 грн., тобто має місце позитивна різниця, яку слід зазначити у графі 47 митної декларації.

У свою чергу позивач зазначив про відсутність підстав для заповнення графи 47 митної декларації, у зв`язку із тим, що має місце негативна різниця між сумами митних платежів, нарахованих на продукти переробки, та сумами митних платежів, які б підлягали сплаті у разі імпорту відповідних товарів, які були вивезені за межі митної території України для переробки.

Суд встановив, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із різним підходом сторін до обчислення суми митних платежів, а саме: позивач розраховував різницю між сумою митних платежів, нарахованої на продукти переробки, та сумою митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі імпорту сировини, вважаючи, що митні платежі - це загальна сума мита та податку на додану вартість; відповідач обчислював окремо різницю між відповідними сумами мита та окремо різницю між відповідними сумами податку на додану вартість.

Вирішуючи спір між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.

Наявні у справі докази свідчать, що ТОВ «СЮФ» (замовник) уклало із підприємством «VA-LOR S.p.A.», Італія (виконавець), зовнішньоекономічний договір №3003/2018 на переробку давальницької сировини та надання послуг по виготовленню готової продукції від 30 березня 2018 року, за умовами якого на підставі замовлення виконавець по завданню та із сировини замовника надає послуги по виготовленню готової продукції; виконавець взяв на себе зобов`язання виготовити готову продукцію із сировини замовника та зобов`язався зберігати необхідну сировину для виготовлення готової продукції та саму готову продукцію з подальшим відправленням готової продукції по узгодженню із замовником.

Позивач подав 08 червня 2021 року до митного посту «Бориспіль» Київської митниці заяву про надання дозволу на поміщення товарів у митний режим «переробки за межами митної території України». Митний орган поставив на заяві відмітку про надання дозволу

З метою митного оформлення вивезення сировини з метою переробки за межі митної території України позивач подав митну декларацією №UA100290/2021/319047 на товар «Дорогоцінний метал, золото в зливках 585 проби».

Як встановлено вище, ТОВ «СЮФ» подало до Київської митниці електронну митну декларацію від 03 липня 2021 року №UA100040/2021/319047 щодо повернення готової продукції після переробки «Вироби із золота 585 проби, ланцюжки…»; відправник-експортер Ferrari s.p.a. Arezzo, Італія, без заповнення графи 47 митної декларації.

Відповідно до частини першої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Як визначає частина восьма статті 257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться зокрема відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів.

Порядок митного оформлення та оподаткування продуктів переробки визначений у статті 168 Митного кодексу України.

Так, за правилами частини третьої статті 168 Митного кодексу України до продуктів переробки (крім зазначених у частині другій цієї статті) застосовується часткове звільнення від оподаткування митними платежами, відповідно до якого сплаті підлягає позитивна різниця між сумою митних платежів, нарахованою на продукти переробки, та сумою митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі імпорту відповідних товарів, які були вивезені за межі митної території України для переробки.

Згідно з пунктом 3.2 розділу І Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651 (далі по тексту - Порядок), відомості, заявлені у митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою (далі - Декларант), є відомостями, необхідними для митних цілей.

Пункт 3.5 розділу І Порядку встановлює, що необхідність заповнення певної графи митної декларації Декларантом визначається згідно з правилами заповнення граф, наведеними в розділі II цього Порядку, виходячи з напрямку переміщення, обраного митного режиму, наявності чи відсутності опису цієї графи у відповідній главі розділу II цього Порядку та наявності застережень у тексті опису цієї графи. Графа не повинна заповнюватись Декларантом, якщо умови переміщення товарів відповідають зазначеним в описі цієї графи застереженням або глава розділу II цього Порядку, що відповідає напрямку переміщення товарів, не містить опису цієї графи.

Наведені норми Митного кодексу України та Порядку вказують, що у митній декларації декларант має зазначити усі відомості, у тому числі відомості про нарахування митних платежів, згідно з правилами заповнення граф, наведеними в розділі II цього Порядку, якщо це необхідно.

У свою чергу відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку в частині заповнення графи 47 митної декларації «Нарахування платежів» ця графа заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за митною декларацією єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України (далі - єдиний збір), та/або сплати плати.

У графі наводяться відомості про нарахування митних платежів.

Якщо товар не є об`єктом оподаткування відповідним митним платежем, відомості про нараховування такого платежу в графі не наводяться.

При декларуванні продуктів переробки товарів за межами митної території України (із застосуванням часткового звільнення від оподаткування митними платежами), в окремих полях електронної митної декларації або електронної копії митної декларації без наведення в паперовому примірнику зазначається розрахунок позитивної різниці між сумами митних платежів, нарахованих на продукти переробки, та сумами митних платежів, які підлягали б сплаті у разі імпорту відповідних товарів, які були вивезені за межі митної території України для переробки. В графі 47 митної декларації при цьому наводяться відомості про митні платежі, що підлягають сплаті за цією митною декларацією.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що при декларуванні продуктів переробки товарів за межами митної території України (із застосуванням часткового звільнення від оподаткування митними платежами) у графі 47 митної декларації зазначаються виключно розрахунок позитивної різниці між сумами митних платежів, нарахованих на продукти переробки, та сумами митних платежів, які підлягали б сплаті у разі імпорту відповідних товарів, які були вивезені за межі митної території України для переробки. В інакшому випадку - коли має місце негативна різниця між вказаними митним платежами, - графа 47 митної декларації не заповнюється.

Вище суд встановив, що декларант розрахував різницю між сумою митних платежів, нарахованої на продукти переробки, та сумою митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі імпорту сировини, з позиції, що митні платежі - це загальна сума мита та податку на додану вартість.

Як свідчить зміст позовної заяви, ТОВ «СЮФ» наводить такий розрахунок різниці між сумою митних платежів, нарахованої на продукти переробки, та сумою митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі імпорту сировини:

1) розрахунок суми митних платежів, нараховані на продукти переробки:

митна вартість - 24 682 586,05 грн.

митний платіж - мито: (0% - преференція 410) - 0 грн.;

митний платіж - податок на додану вартість: (20%) - 4 936 517,21 грн.

сума митних платежів (мито+податок на додану вартість): 0+4 936 517,21 грн. = 4 936 517,21 грн.

2) розрахунок суми митних платежів, нараховані на давальницьку сировину:

митна вартість - 23 867 979,58 грн.

митний платіж - мито: (2%) - 477 359,59 грн.;

митний платіж - податок на додану вартість: (20%) - 4 869 067,83 грн.

сума митних платежів (мито+податок на додану вартість): 477 359,59 грн. + 4 869 067,83 грн. = 5 346 427,42 грн.

Різниця між сумою митних платежів, нарахованою нарахованої на продукти переробки, та сумою митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі імпорту сировини, складає: - (мінус) 409 901,21 грн. (4 936 517,21 грн. - 5 346 427,42 грн.).

Відповідач у свою чергу обчислив окремо різницю між відповідними сумами мита та окремо різницю між відповідними сумами податку на додану вартість, і наводить такий розрахунок:

різниця між сумою мита: - негативна різниця - 477 359,59 грн. (0 - 477 359,59 грн.)

різниця між сумами податку на додану вартість: 67 449,38 грн. (4 936 517,21 грн.-4 869 067,83 грн.),

з урахуванням чого відповідач вважає, що у графі 47 митної декларації мала бути зазначена сума позитивної різниці між сумами податку на додану вартість у розмірі 67 449,38 грн.

Вирішуючи цю справу, суд звертає увагу, що за визначенням пункту 27 частини першої статті 4 Митного кодексу України митні платежі складають: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Згідно з частинами першою - третьою статті 270 Митного кодексу України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», окремим законом щодо встановлення додаткового імпортного збору.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Особливості оподаткування митними платежами товарів, поміщених у відповідний митний режим, визначені у статті 286 та розділі V цього Кодексу, а також у розділах V і VI Податкового кодексу України.

Тобто, Митний кодекс України розглядає митні платежі у широкому сенсі - це не тільки мито, митні платежі включають у себе також акцизний податок та податок на додану вартість. При цьому правила оподаткування певним видом митного платежу мають свої особливості та встановлюються різними законами, зокрема правила оподаткування митом визначені Митним кодексом України, а правила оподаткування податком на додану вартість регулюються Податковим кодексом України.

Суд звертає увагу, що Митний кодекс України не ототожнює поняття «мито» і «митні платежі» та визначає окремо питання оподаткування митними платежами та окремо питання оподаткування митом в залежності від обраного митного режиму.

Отже, на думку суду, у контексті частини третьої статті 168 Митного кодексу України позитивною різницею між сумою митних платежів, нарахованою на продукти переробки, та сумою митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі імпорту відповідних товарів, які були вивезені за межі митної території України для переробки, вважається позитивна різниця саме між загальною сумою митних платежів, зокрема мита та податку на додану вартість.

Суд відхиляє посилання відповідача на частину тринадцяту статті 286 Митного кодексу України, згідно з якою до продуктів переробки (крім зазначених у частині другій статті 168 цього Кодексу) в частині питання звільнення від оподаткування ввізним митом та на підпункт 206.2.3 пункту 206.2 статті 206 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість, оскільки вказані норми визначають особливості оподаткування окремими видами митних платежів.

При вирішенні цього спору суд також враховує, що відповідно до частини четвертої статті 3 Митного кодексу України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств, які переміщують товари через митний кордон України, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств.

У зв`язку із викладеним суд приходить до висновку, що ТОВ «СЮФ» правомірно обчислювало різницю між сумою митних платежів, нарахованої на продукти переробки, та сумою митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі імпорту відповідних товарів, які були вивезені за межі митної території України для переробки, та правомірно не заповнило графу 47 у митній декларації від 03 липня 2021 року №UA100040/2021/319047.

Крім того, суд погоджується із доводами позивача про те, що оскаржувана картка відмови не містить вичерпних роз`яснень вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, а саме не зазначено яким чином повинна бути заповнена графа 47 митної декларації.

Таким чином, Київська митниця відмовила позивачу у прийнятті митної декларації за відсутності правових підстав, що є підставою для скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 липня 2021 року №UA100040/2021/00009.

В частині доводів відповідача про те, що після винесення картки відмови №UA100040,/2021/00009 декларант подав митну декларацію від 04 липня 2021 року №UA100040/2021/00042 із заявленням та сплатою позитивної різниці між сумою митних платежів у розмірі 67 449,38 грн., суд зазначає, що вказані обставини не спростовують неправомірність оскаржуваної картки відмови та не позбавляють позивача права на звернення до суду.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваної картки відмови з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «СЮФ» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЮФ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці Держмитслужби у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 липня 2021 року №UA100040/2021/00009.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЮФ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЮФ»» (07021, Київська обл., Іванківський район, вул. смт. Іванків, вул. Поліська, буд. 23; ідентифікаційний код 40938832;

Київська митниця Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А; ідентифікаційний код 43337359).

Суддя В.А. Кузьменко