Ухвала суду № 10211812, 15.06.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2010 р.Справа № 22-а-7557/08 Категорія:2.11.3Головуючий в 1 інстанції: Задорожна Н.О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Милосердного М.М.,

суддів Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі Харченко К.В.,

за участю: представника позивача Плесняєва-Іващенко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову господарського суду Херсонської області від 05 лютого 2008 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2007 року відкрите акціонерне товариство (далі ВАТ) "Херсонський комбінат хлібопродуктів" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними, в зв'язку з невідповідністю вимогам податкового законодавства, податкові повідомлення-рішення:

- №0006412301/0 від 22 листопада 2007 року про нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 5864,25 грн., у тому числі 3926,25 грн. за основним платежем та 1938,00 грн. за штрафною санкцією;

- №0006422301/0 від 22 листопада 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний період лютий 2007 року на 17417,83 грн.;

- рішення №0006432301 від 22 листопада 2007 року про застосування до підприємства штрафних санкцій у сумі 375 грн.

Постановою господарського суду Херсонської області від 05 лютого 2008 року позовні вимоги задоволено.

Визнано нечинними, у зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства, прийняті ДПІ у м. Херсоні податкові повідомлення-рішення№0006412301/0 від 22 листопада 2007 року, №0006422301/0 від 22 листопада 2007 року та рішення №0006432301 від 22 листопада 2007 року.

Не погоджуючись з постановою господарського суду Херсонської області, ДПІ у м. Херсоні подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у м. Херсоні не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 27 вересня 2007 року по 07 листопада 2007 року відповідачем була проведена планова документальна перевірка ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами проведеної перевірки складено акт "Про результати виїзної планової документальної перевірки ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" (код 00952367) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 30 червня 2007 року" від 14 листопада 2007 року №3130/23-4/952367.

Акт перевірки став підставою для винесення податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні:

- №0006412301/0 від 22 листопада 2007 року, яким позивачу за порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року. №334/94-ВР (далі Закон №334) на підставі підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 та п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-III нараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 5864,25 грн., у тому числі 3926,25 грн. за основним платежем та 1938 грн. за штрафною санкцією;

- №0006422301/0 від 22 листопада 2007 року, яким за порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний період лютий 2007 року на 17417,83 грн.;

- рішення №0006432301 від 22 листопада 2007 року про застосування до підприємства штрафних санкцій у сумі 375 грн. за порушення п.2.11 ст.2 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року із змінами і доповненнями.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з необґрунтованого застосування до позивача фінансових санкцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки, підставою для застосування до відповідача податкового повідомлення-рішення №0006412301/0 від 22 листопада 2007 року про нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 5864,25 грн., у тому числі 3926,25 грн. за основним платежем та 1938,00 грн. за штрафною санкцією, стало завищення валових витрати на суму 15705 грн., у т.ч. за 2006 рік - на суму 15370 грн., та за 1-ше півріччя 2007 року - на суму 335 грн.

Згідно акту перевірки підприємством безпідставно включено суми винагороди ПП ОСОБА_3 відповідно до договору від 08 вересня 2006 року на підставі первинних документів, оформлених з порушеннями.

Крім того, відповідно до авансового звіту від 29 січня 2007 року №67, працівник ОСОБА_4 звітує про використання коштів у сумі 320 грн. на проживання у готелях та 15 паркування автомобіля квитанціями, які виписані на ім'я Катюра.

Відповідно до договору від 08 вересня 2006 року, який діє з 11 вересня 2006 року, ПП ОСОБА_3 надає консультаційні послуги по питанням бухгалтерського та податкового обліку та складанню квартальної бухгалтерської та податкової звітності.

ПП ОСОБА_3 наданий підприємству акт виконаних робіт (послуг) від 30 вересня 2006 року на суму 15370 грн. за надання юридичних послуг по погашенню дебіторської заборгованості ВАТ "Херсонрибхоз" у сумі 25390 грн.

Згідно з рахунком від 11 вересня 2006 року №1, наданого ПП ОСОБА_3, підприємством перераховано платіжним дорученням від 14 вересня 2006 року №4837 кошти в сумі 15370 грн.

Від ВАТ "Херсонрибхоз" грошові кошти по погашенню дебіторської заборгованості надійшли до каси підприємства 06 вересня 2006 року у розмірі 24000 грн. та 07 вересня 2006 року у сумі 1390 грн.

Факт виконання ПП ОСОБА_3 послуг згідно договору від 08 вересня 2006 року підтверджено, крім договору, актом прийому-передачі виконаних робіт, розшифровкою послуг, рахунками і платіжними документами, які підтверджують факт понесених витрат і на думку колегії суддів є достатніми для реалізації права підприємства на віднесення цих витрат до валових відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання апелянта на порушення підприємством п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або магнітних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити визначені цією правовою нормою є недоведеним, оскільки акт перевірки не містить конкретних відомостей щодо того, яким реквізитам не відповідають досліджені на підтвердження валових витрат документи та які саме документи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій щодо порушення підприємством норм Закону №334.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді працівник ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" ОСОБА_4 направлявся у службове відрядження на підставі наказу керівника №20 від 25 січня 2007 року для виконання доручення, пов'язаного з господарською діяльністю підприємства. Після відрядження працівником були надані всі документи, які підтверджують його витрати у відряджені. Але в рахунках із готелів вказане призвище Катюра замість ОСОБА_4.

На думку колегії суддів описка у призвищі на одну літеру не може бути підставою для висновків відносно порушення діючого законодавства у вигляді завищення валових витрат на суму 335 грн. у 1-ому півріччі 2007 році., оскільки разом із цими документами надано фіскальні чеки реєстраторів розрахункових операцій, які підтверджують витрати фізичної особи на вказану суму. Затверджений керівником авансовий звіт, який є зведеним бухгалтерським документом, також підтверджує витрати працівника.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідстане застосування до позивача нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток за порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, а також рішення про застосування до підприємства штрафних санкцій у сумі 375 грн. за порушення п.2.11 ст.2 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року.

Податкове повідомлення - рішення №0006422301/0 від 22 листопада 2007 року було сформовано внаслідок порушення підприємством на думку відповідача п.п.7.2.1. 7.2.4 п.7.2 та пп..7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі Закон №168). Позивачем у лютому 2007 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 17418 грн., по податковим накладним, отриманим від ПП ОСОБА_2.

Зменшення суми бюджетного відшкодування було наслідком отриманих відділом податкової міліції ДПІ у м.Херсоні від громадянина ОСОБА_2 відомостей щодо того, що він не мав відношення до господарської діяльності з ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів".

З огляду на цю обставину контролюючий орган дійшов висновку, що виписана ним податкова накладна видана не уповноваженою особою та є недійсною і не може бути підставою для віднесення сплаченого у ціні проведеної операції суми ПДВ до податкового кредиту.

Задовольняючи вимоги в цій частині позову, суд першої інстанції виходив з наступного. ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2, дата проведення реєстрації 30 травня 2006 року номер запису 2 482 000 0000 001329, 15 вересня 2006 року ОСОБА_2 зареєстровано в якості платника ПДВ, що підтверджено наданим у справу свідоцтвом НОМЕР_3 про реєстрацію платника ПДВ, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

Зазначений суб'єкт господарювання знаходиться на обліку в ДПІ у Білозерському районі, що підтверджується відповідною довідкою від 10 жовтня 2006 року №2788/28-007.

Факт одержання позивачем від суб'єкта господарювання ПП ОСОБА_2 сільгосппродукції підтверджено видатковою накладною №Рі1 -0000003 від 27 лютого 2007 року, податковою накладною №1 від 27 лютого 2007 року, оплату продукції проведено на підставі платіжного доручення №941 від 27 лютого 2007 року.

Зазначену господарську операцію в установленому порядку недійсною не визнано.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168 суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; -або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Виходячи з наведенного, колегія суддів вважає, що право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку, а факт його сплати у складі ціни придбання контролюючим органом не спростовано і не заперечується, висновок щодо порушення підприємством положень Закону при формуванні податкового кредиту по господарській операції з ПП ОСОБА_2 не грунтується на фактичних доказах (у розумінні ч.1 ст.69 КАС України).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанцій ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів надходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 05 лютого 2008 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: