Рішення № 102114545, 21.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/13000/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) код ЄДРПОУ 14321653, місцезнаходження: 79019, м.Львів, вул.Личаківська, 74, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, визначеними розпорядженням Адміністрації державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №Р-13/0/10-21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації»;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу компенсацію за належне, але не отримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, визначеними розпорядженням Адміністрації державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №Р-13/0/10-21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».

Ухвалою від 09.08.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на момент звільнення та виключення позивача зі списків особового складу не провів з ним усіх необхідних розрахунків, а саме не повністю виплатив грошову компенсацію за неотримане речове майно, право на яке позивач набув у зв`язку з виконанням військової служби. Таким чином, наголошує, що на день звільнення з позивачем не проведено повного розрахунку, зокрема, в частині виплати компенсації за неотримане речове майно.

07.09.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132 визначено, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане, згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно, їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Зазначає, що позивач на момент виключення зі списків особового складу військової частини проведений при звільненні розрахунок не оспорював. Посилається на те, що відповідач є бюджетною установою, фінансується за рахунок бюджетних коштів, а тому невиплата відповідних сум не може вважатися протиправною. Також звертає увагу суду, що позивач пропустив строк звернення до суду.

27.09.2021 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній позовні вимоги підтримав повністю. Відповідь обґрунтована тим, що відповідач протиправно застосував до спірних правовідносин акт нижчої юридичної сили. Вважає, що строк звернення до суду позивач не пропустив.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28.01.2021 №30-ОС позивача звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №30-ОС позивача виключено зі списків особового складу Західного регіонального управління та всіх видів забезпечення.

25.06.2021 відповідач виплатив на користь позивача компенсацію за неотримане речове майно згідно з розрахунком за довідкою №18/21 від 29.01.2021 про вартість речового майна, що належить до видачі у сумі 23403,79 грн.

Позивач вважаючи, що при звільненні з військової служби відповідач не виплатив йому належну компенсацію за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України станом на 01.01.2021, звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються в Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон України №2011-ХІІ).

Згідно зі статтею 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

22.03.2016 набув чинності Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок №178).

Відповідно до пункту 2-3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія вказаного Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Суд встановив, що представник позивача звертався до відповідача із адвокатським запитом від 09.03.2021.

До відповіді на вказаний адвокатський запит від 09.03.2021 відповідач додав копію розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №Р-13/0/10-21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».

25.06.2021 відповідач виплатив на користь позивача компенсацію за неотримане речове майно згідно з розрахунком за довідкою №18/21 від 29.01.2021 про вартість речового майна, що належить до видачі у сумі 23403,79 грн., що підтверджується випискою про картці/рахунку з цільовим призначення «заробітна плата».

Суд зазначає, що відповідно вимог Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

У довідці №18/21 від 29.01.2021 на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна, право на яке набув позивач при проходженні військової служби, здійснено нарахування вартості речового майна пропорційно термінів його носіння, тим самим зменшено розмір грошової компенсації за неотримане під час служби речове майно, а також у вказаному документі, всупереч встановленому Порядку №178 застосовано при розрахунку компенсації ціни на речове майно станом не на 01.01.2021, що призвело до порушення права на отримання компенсації у розмірі, визначеному законодавством, у той час як пунктом 5 Порядку № 178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня поточного року.

Розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №Р-13/0/10-21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» визначено вартість предметів обмундирування для визначення розміру компенсації за речове майно при звільненні військовослужбовців у 2021 році.

Порівнюючи ціни на предмети обмундирування, зазначені у довідці №18/21 від 29.01.2021, на виплату позивачу при звільненні компенсації за неотримане речове майно, вбачається невідповідність цін, визначених розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №Р-13/0/10-21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».

Із огляду на зазначене, розрахунок проведений відповідачем з порушенням пункту 5 Порядку №178, оскільки вказаним пунктом визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком до вказаного Порядку № 178.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що згідно з Інструкцією про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132 визначено, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається у їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Проте, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки саме Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, встановлено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони саме станом на 1 січня поточного року.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування під час звільнення позивача компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України станом на 01.01.2021, а також протиправність бездіяльності відповідача щодо невиплати компенсації за неотримане речове майно позивачу до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що фінансування відповідача за рахунок бюджетних коштів виключає протиправність дій останнього при проведенні розрахунків з позивачем, оскільки відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, відсутні кошти на проведення відповідних компенсацій військовослужбовцям при звільненні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Пунктом 23 рішення у вказаній справі Європейського суду з прав людини вказано, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У пункті 54 постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16, суд виклав правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зазначивши, що з боку військової частини порушено право позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату. Аналогічні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 та у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №809/1488/16.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). За приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

ЄСПЛ тлумачить поняття "якість закону" так: національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. аnd Others v. Bulgaria") від 24 липня 2008 року, заява № 1365/07, п. 39, "Олександр Волков проти України" від 29 січня 2013 року, заява № 21722/11, п. 170).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. А роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France") від 11 листопада 1996 року, заява № 17862/91, п. 31-32, "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року, заява № 20372/11, п. 65).

Надаючи оцінку доводами представника відповідача стосовно дотримання позивачем строку звернення із відповідним позовом, суд вказує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).

Отже, на спірні правовідносини поширюється місячний строк звернення, оскільки спір стосується проходження позивачем публічної служби.

Водночас суд зауважує, що за змістом частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Суд з`ясував, що відповідач провів з позивачем розрахунок 25.06.2021, тому з 26.06.2021 починається перебіг місячного строку звернення до суду.

Відповідно до частини 3 статті 120 КАС України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку, тобто останнім днем місячного строку у цій справі є 26.07.2021.

Разом з цим, з фактичних обставин справи вбачається, що позивач звернувся до суду засобами поштового зв`язку. Згідно з трекінгом поштового відправлення №7900065283650 таке здане у поштове відділення 26.07.2021, тобто в межах місячного строку звернення до суду.

Таким чином, суд висновує, що позивач строк звернення до суду не пропустив.

Системний аналіз викладеного дозволяє суду стверджувати, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому з метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Мінстрів України від 13.03.2016 №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, за цінами предметів обмундирування, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України станом на 01.01.2021.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, визначеними розпорядженням Адміністрації державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №Р-13/0/10-21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за належне, але не отримане речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01.01.2021 розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №Р-13/0/10-21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 21 грудня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик