Рішення № 102114544, 21.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/16476/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 25.11.2020;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням базового місяця січень 2008 року в розмірі 80343,18 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по жовтень 2020 року відповідно до вимог п. 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») у розмірі 97601,60 грн з відрахуванням виплаченої суми у розмірі 4205,45 гривень та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за листопад 2020 року відповідно до абзацу 6 ст. 4 Порядку № 1078 у розмірі 2541,71 грн з відрахуванням виплаченої суми у розмірі 188,58 грн та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати з 30.01.2020 позивачу грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати позивачу грошове забезпечення з 30.01.2020 по 25.11.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, з урахуванням виплачених сум.

Також просить стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь позивача витрати на правову професійну допомогу у розмірі 4000,00 грн та витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 2230,90 гривень.

Підставою позову зазначено протиправність, на думку позивача, ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2016 по 25.11.2020. Також вважає, що з урахуванням положень Порядку № 1078 визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної сітки (посадового окладу), яка вперше відбулася у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007, яка набрала чинності 01.01.2008. Вважає, що в період з січня 2008 року по березень 2018 року підвищення тарифних сіток (окладів) військовослужбовців не відбувалося, відтак саме січень 2008 року, на думку позивача є базовим місяцем для нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 01.03.2018. Щодо індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по жовтень 2020 року та за листопад 2020 року зазначив, що, на його думку, нарахування такої здійснювалося відповідачем неправильно, оскільки вважає, що при її нарахування відповідачем не враховано вимог п. 5 та абз. 6 ст. 4 Порядку № 1078. Також вважає, що відповідачем протиправно обраховано посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача, починаючи з 30.01.2020, без урахування вимог постанови № 704, оскільки з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція п. 4 Постанови № 704, яка була чинною до внесення змін. Вважає, що такі дії відповідача порушують права позивача, відтак він звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 04.10.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 18.11.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи № 380/16476/21 у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження відмовлено.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 84227 від 17.11.2021), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного є бюджетною установою і утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України і за відсутності відповідних асигнувань Міністерства оборони (головного розпорядника фонду грошового забезпечення, фактично позбавлена можливості проводити індексацію грошового забезпечення військовослужбовців навіть за умови наявності підстав для її здійснення. Щодо визначення базового місяця для нарахування індексації позивачу та визначення базового місяця вказав, що такі повноваження є дискреційними повноваженнями відповідача. Також стверджує, що вимоги у цій частині є передчасними, оскільки індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалась. Відповідач заперечує також проти позовних вимог ОСОБА_1 в частині нарахування та виплати індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, з огляду на їх передчасність. Вказує, що відповідачем ще не проведено індексації грошового забезпечення позивача на виконання рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у цій частині при здійсненні такого нарахування вже порушені. Заперечуючи позовну вимогу щодо ненарахування та невиплати з 30.01.2020 позивачу грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, відповідач стверджує, що позивачем частково змінено зміст п. 4 Постанови № 704. З огляду на вказане, не погоджується з цією вимогу, оскільки, на думку відповідача, мінімальна заробітна плата не може бути розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат. Відповідач також заперечив проти стягнення витрат на проведення експертизи та витрат на професійну правову допомогу. Так, вказав, що долучений до позовної заяви висновок експерта замовлявся позивачем самостійно та до звернення до суду із позовної заявою, а вартість витрат на професійну правову допомогу є завищеною та неспівмірною із складністю справи та ймовірним обсягом виконаних адвокатських робіт. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

На адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача (вх. № 83915 від 16.11.2021) у якій надано пояснення, аналогічні, викладеним у позовній заяві. Просив відхилити доводи відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Від відповідача на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. № 88220 від 29.11.2021) у якому, крім аргументів, викладених у відзив, надав додаткові заперечення на позовну заяву в частині визначення базового місяця для нарахування індексації. Так, вказав, що у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 змінилися правила обчислення індексу споживчих цін та істотно змінено порядок проведення індексації грошових доходів населення. Зазначив, що визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців у зв`язку з підвищенням його мінімального розміру не передбачалось. Також наголосив на тому, що визначення базового місяця законодавцем віднесено до дискреційних повноважень роботодавця.

Від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 95367 від 16.12.2021) у яких зазначив, що суди при винесенні рішення повинні встановлювати місяць, у якому востаннє було підвищено тарифну ставку (оклад) за посадою позивача.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного.

Згідно з витягом з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного (по стройовій частині) № 285 від 25.11.2020 підполковника ОСОБА_1 викладача кафедри ракетних військ факультету ракетних військ і артилерії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.11.2020 № 406 з військової служби в запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що 25 листопада 2020 року справи та посаду здав.

На заяву позивача, листом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного від 08.06.2021 № 3205 надано картки особового рахунку ОСОБА_1 за період з 2015 по 2020 роки. Відповідно до вказаних карток особового рахунку позивача, йому з 01.01.2016 по 30.11.2018 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась. З 01.12.2018 по 25.11.2020 виплачувалась щомісячно (окрім жовтня 2020 року).

Основні види грошового забезпечення в період з січня 2020 року відповідно до вказаних вище карток, виплачувались у таких розмірах: посадовий оклад – 6340,00 грн щомісячно; оклад за військовим званням – 1410,00 грн.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 16.07.2021 про нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року із урахуванням січня 2008 як базового місяця для нарахування індексації; з березня 2018 року по жовтень 2020 року відповідно до п. 5 Порядку № 1078; за листопад 2020 року – відповідно до абзацу 6 ст. 4 Порядку № 1078.

Листом від 20.07.2021 № 3928 Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного повідомила позивача про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації. Відповідач вказав, що у зв`язку з тим, що величина індексу споживчих цін у квітні – грудні 2018 року не перевищувала порогу індексації у розмірі 103 %, індексація грошового забезпечення в цей період не проводилась. Також відповідач зазначив те, що позивачу проводилась індексація грошового забезпечення з грудня 2018 року по день виключення зі списків академії.

Позивач також подав до відповідача заяву від 16.07.2021 про перерахунок та виплату йому грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2020 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум.

Листом від 20.07.2021 № 3934 Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного повідомила позивача про відсутність підстав для задоволення його заяви з огляду на те, що при визначенні розмірів окладів за військовими званнями та посадових окладів військовослужбовців, слід застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений станом на 01 січня 2018 року.

Разом з цим, представником позивача, адвокатом Матяшуком В. К. на адресу відповідача подано адвокатський запит від 16.07.2021, у якому запитано інформацію щодо розрахункової величини при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача (розмір прожиткового мінімуму чи розмір мінімальної заробітної плати) та щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.11.2020. Листом від 20.07.2021 № 3933 надано відповідь на адвокатський запит представника позивача, в якій повідомлено останнього про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації за період з квітня по грудень 2018 року у зв`язку з тим, що величина індексу споживчих цін у цей період не перевищувала порогу індексації у розмірі 103 %, та про проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з грудня 2018 року по день виключення зі списків академії. Також зазначено, що при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений станом на 01 січня 2018 року.

Позивач звернувся із заявою від 25.08.2021 до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про проведення судово-економічної експертизи.

Судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Сухолитським В. В. проведено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: на яку суму документально підтверджується розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 25.11.2020 відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-VII «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Відповідно до висновку експерта від 08.09.2021 № 3952, за вказаний період підтверджено розмір індексації грошового забезпечення позивача в загальній сумі 184880,52 грн.

Позивачем сплачено 2230,90 грн за проведення зазначеної експертизи.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою-претензією від 14.09.2021, до якої додав копію висновку експерта від 08.09.2021 № 3952, в якій просив забезпечити здійснення нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 25.11.2020 у розмірі 184880,52 грн та відшкодувати останньому вартість проведеної експертизи.

Відповідь на вищезазначену заяву-претензію у матеріалах справи відсутня.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, а також щодо неперерахунку розмірів грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного станом на 01.01.2020, протиправними, відтак звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 9 цього ж Закону грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Абзацом другим ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Із долучених до матеріалів справи карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 в період проходження служби у період з 01.01.2016 по 30.11.2018 індексація грошового забезпечення позивачу відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася.

Щодо наявності у позивача права на проведення індексації його доходів суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону № 1282-XII).

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно з ст. 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів;

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;

6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;

7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів за відсутності затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому урядом України порядку - Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Проте, як уже зазначалося, позивачу за період з січня 2016 року по листопад 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчать долучені до матеріалів справи картки особового рахунку військовослужбовця.

Відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Суд зауважує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Наведене у сукупності свідчить про те, що доводи відповідача щодо відсутності коштів для виплати індексації судом не заслуговують на увагу, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від узятих на себе зобов`язань шляхом невиділення на такі цілі бюджетних асигнувань без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17.

Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є протиправною, а тому відповідача належить зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.

При цьому, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, вважаючи базовий місяць січень 2008 року, задоволенню не підлягають, оскільки визначення базового місяця для його здійснення є виключними дискреційними повноваженнями відповідача. Суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації та здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. У цій справі таке нарахування відповідачем ще здійснено не було, як і не визначено місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Суд погоджується із запереченнями відповідача у цій частині, відтак в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі, коли зросла заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

У редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:

«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».

Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Наведене підтверджується роз`ясненнями Мінсоцполітики, наданими Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом № 78/о/66-17 від 08.08.2017.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідні зміни до Порядку № 1078 було внесено постановою № 1013.

Пунктом 1 вказаної постанови передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015, і включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника залежно від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Ураховуючи положення Порядку № 1078 (у редакції Постанови № 1093 від 09.12.2015), місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування є базовим.

При цьому, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 (далі - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.

Пунктом четвертим цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Отже, ураховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку із прийняттям Постанови № 704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.

Визначення березня 2018 року як базового місяця у межах цієї справи не є спірним.

Згідно із абзацом другим пункту п`ятого Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Водночас, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.

Разом з цим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078.

Так, відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суми індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Відтак, відповідач, не здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2018 року врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Саме тому, з урахуванням зазначених норм, відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Однак, на переконання суду, відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2018 року.

Відтак суд не може брати до уваги твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з березня по листопад 2018 року, оскільки відповідачем не нараховано індексацію грошового забезпечення за попередній період правомірно відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 та не надано доказів виплати таких сум нарахування.

З урахуванням викладеного вище та встановлених обставин справи суд зазначає, що ненарахування позивачу суми індексації грошового забезпечення в період з березня по листопад 2018 року у зв`язку з тим, що індекс споживчих цін не перевищив 103%, не свідчить про належне та у повному обсязі виконання відповідачем свого обов`язку, передбаченого Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078 в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.

В свою чергу, протиправним є нарахування відповідачем індексації грошового забезпечення з грудня 2018 року без урахування норм абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом визнання бездіяльності відповідача щодо неврахування з 01.03.2018 по 25.11.2020 абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 протиправною, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 25.11.2020 з урахуванням абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за листопад 2020 року відповідно до абзацу 6 ст. 4 Порядку № 1078, суд зазначає таке.

Згідно з абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, у разі коли особа працює/служить неповний робочий/службовий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу.

Оцінку діям відповідача за цей період вже надано. Так, судом встановлено, що позивач набув права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 з урахуванням абз. 4 п. 5 Порядку по 25.11.2020, відтак у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (у редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З наведеного слідує, що належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому вищенаведений Порядок в спірному випадку підлягає застосуванню.

Така позиція відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум ПДФО, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми ПДФО за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування резидента, зокрема, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Об`єктом оподаткування військовим збором також є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України.

Підпунктом 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Ставка військового збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Таким чином, податковий агент зобов`язаний утримати військовий збір із сум доходів у вигляді компенсації в тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати з 30.01.2020 позивачу грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплачувати позивачу грошове забезпечення з 30.01.2020 по 25.11.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, з урахуванням виплачених сум, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 18.02.2020 (яка набрала чинності 24.02.2018; далі - Постанова № 103) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII від 27.02.2014 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 06.09.2005 затверджено Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (далі - Правила), які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.

У пунктах 6, 11, 14, 15 цих Правил зазначено, що проект постанови Кабінету Міністрів України готується зокрема у разі затвердження положення або іншого нормативно-правового акта.

Проект постанови складається з назви, вступної та постановляючої частини і у разі потреби додатків.

Постановляюча частина постанови повинна містити: нормативні положення; конкретні доручення суб`єктам суспільних відносин у відповідній сфері; умови та порядок дії інших постанов (окремих норм); посилання на додатки (у разі їх наявності); норми, пов`язані з набранням чинності постановою (окремими нормами). У разі потреби визначаються орган (органи) виконавчої влади або посадова особа (особи), що здійснюють контроль за виконанням постанови.

Структурно постановляюча частина постанови викладається у такій послідовності: пункти, що містять нормативні положення; пункти, що стосуються внесення змін до постанов (розпоряджень) або визнання їх (окремих норм) такими, що втратили чинність; пункти, що містять окремі доручення; пункт, що стосується визначення дати набрання чинності постановою.

У пункті 20 Правил наведені вимоги, які встановлюються до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою.

Так, згідно з абзацом 7 підпункту 2 пункту 20 Правил в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.

Підпунктом 6 пункту 20 Правил передбачено, що додатки до проекту документа повинні містити перелік елементів, включення яких до тексту ускладнило б його сприйняття. Додатки позначаються цифрами.

Відповідно до пункту 24 Правил метою підготовки проекту акта про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України є їх приведення у відповідність з прийнятими законами, актами Президента України, а також забезпечення взаємоузгодження норм окремих актів Кабінету Міністрів України.

Як передбачено пунктом 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 34/5 від 12.04.2005, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.

Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 704 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII встановив види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

Як з`ясовано із структури постанови Кабінету Міністрів України № 704, пунктом 1 її постановляючої частини затверджено нормативні акти, зокрема тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 1), схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 14).

У пункту 4 постановляючої частини Постанови № 704, у якій містяться нормативні положення, наведений порядок визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.

Так, відповідно до норми пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 на час прийняття цієї постанови передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704, у яких у вигляді таблиці зазначено відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням залежно від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 до пункту 4 Постанови №704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 не приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Суд зауважує, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Тому згідно з Постановою № 704 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Разом з цим, суд враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018.

Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, в силу приписів частини 2 статті 265 КАС України пункт 6 Постанови № 103 та зміни до п. 4 Постанови № 704 втратили чинність з 29.01.2020.

Тому з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення вищезазначених змін: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14.11.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2020 рік встановлено у розмірі 2102 грн.

З огляну на вказане та з урахуванням того, що з 01.01.2017 мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, суд дійшов висновку, що Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного протиправно не здійснено перерахунок та виплату розміру грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 по 25.11.2020 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням за відповідною посадою, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного (2020) року.

Отже, аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 30.01.2020 по 25.11.2020 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, діяв протиправно, а тому для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача належить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 25.11.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017.

Щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, в розмірі 2230,90 грн суд зазначає, що у цій справі суд не оцінював висновок експерта як доказ, оскільки дійшов висновку про передчасність вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію з урахуванням базового місяця січня 2008 року та зазначив, що повноваження щодо нарахування та виплати вказаного виду грошового забезпечення відносяться до компетенції відповідача. За таких обставин витрати позивача на проведення судово-економічної експертизи покладаються на нього.

При вирішенні заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн суд враховує таке.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Суд встановив, що 16.07.2021 між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Матяшуком Владиславом Костянтиновичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № ДА-45 (далі - договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору його предметом є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Відповідно до пп. 4.2 п. 4 договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до договору.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 16.07.2021 до договору про надання правової допомоги № ДА-45 від 16.07.2021 сторони встановили форми та розмір оплати послуг, наданих згідно з договором, зокрема, консультація щодо стягнення індексації грошового забезпечення (1 год) – 500,00 грн; консультація щодо стягнення грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня (1 год) – 500,00 грн; підготовка та скерування документа (1 год) – 500,00 грн; скерування адвокатського запиту (1 год) – 500,00 грн; складення та подання позовної заяви (2 год) – 2000,00 грн; складення та подання відповіді на відзив (1 год) – 1000,00 грн; участь у суді першої та апеляційної інстанції (1 год) – 1000,00 грн; складання та подання апеляційної (касаційної) скарги (1 год) – 2000,00 грн.

Відповідно до акта прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 15.09.2021 до договору про надання правової допомоги № ДА-45 від 16.07.2021, додаткової угоди № 1 від 16.07.2021 виконавцем клієнту надано такі послуги:

- консультація щодо стягнення індексації грошового забезпечення (1 год) – 500,00 грн;

- консультація щодо стягнення грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня (1 год) – 500,00 грн;

- підготовка заяви про здійснення нарахування індексації та виплати індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня (1 год) – 500,00 грн;

- складення та скерування адвокатського запиту (1 год) – 500,00 грн;

- складення та подання позовної заяви (2 год) – 2000,000 грн.

Клієнт зобов`язується після підписання цього акта у термін до 30 робочих днів здійснити оплату повної вартості правової допомоги.

Відповідно до наявної у матеріалах справи квитанції № 0.0.2204093576.1 від 20.07.2021 ОСОБА_1 сплатив на рахунок адвоката Матяшука В.К. 5000,00 грн за надання професійної правової допомоги.

З приводу наведених в акті виконаних робіт таких їх видів, як консультація, підготовка заяви про здійснення нарахування індексації та виплати індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня, адвокатський запит суд зазначає, що такі включаються до витрат, пов`язаних із підготовкою та складанням позовної заяви, та охоплюються останніми.

Ураховуючи, що вказана справа була розглянута в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справа незначної складності, з огляду на наявність усталеної судової практики Верховного Суду з цієї категорії спору, а також те, що позовні вимоги задоволено частково суд дійшов висновку, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає можливим стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Ураховуючи викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного (79026 м. Львів вул. Героїв Майдану 32; код за ЄДРПОУ 08410370) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно протиправною.

3. Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

4. Визнати бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного щодо неврахування абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, при нарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 25.11.2020.

5. Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного провести перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахування абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 з 01.03.2018 по 25.11.2020, з урахуванням виплачених сум, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

6. Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати з 30.01.2020 по 25.11.2020 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи з розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням такого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017.

7. Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення, виходячи з розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням такого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 за період з 30.01.2020 по 25.11.2020, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

8. У задоволенні решти вимог відмовити.

9. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Павла Сагайдачного 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.П. Качур