Рішення № 102114467, 20.12.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6406/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління держаної міграційної служби України в Луганській області та Держаної міграційної служби України про визнання протиправною відмови та зобов`язання визнати паспорт у формі книжечки,

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління держаної міграційної служби України в Луганській області (далі відповідач – 1 або УДМС України в Луганській області) та Держаної міграційної служби України ( відповідач – 2 або ДМС України), в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (відповіді №4401.3-6308/44.1-21 від 07.05.2021, №Л-68/6/4401- 21/4401.3/181-21 від 07.05.2021) щодо збирання, обробки, внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних (прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифроване обличчя, відцифрований підпис), присвоєння унікального номеру запису у реєстрі за №20001231-01985 (скорочено - УНЗР) та відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного для користування паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 та у зв`язку з закінченням строку його дії стосовно позивачу;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного для користування паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID -1 та у зв`язку закінченням строку його дії позивачу;

- визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру щодо невжиття заходів із вилучення (знищення, видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповіді №4401.3- 6308/44.1-21 від 07.05.2021, №Л-68/6/4401-21/4401.3/181-21 від 07.05.2021), яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвища, ім`я, по батькові, дати народження, статі, ідентифікаційного номеру, місця народження, місця проживання, відцифрованого обличчя, відцифрованого підпису, у тому числі знищення (вилучити) унікального номеру запису у реєстрі за №20001231-01985 (скорочено - УНЗР) у зв`язку з відкликанням згоди на збір та обробку персональних даних, непридатністю для користування паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID -1 та закінченням строку його дії;

- зобов`язати Державну міграційну службу України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру вилучити (знищити, видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищити (вилучити) унікальний номер запису у реєстрі за №20001231-01985 (скорочено - УНЗР), у зв`язку з відкликанням згоди на збір та обробку персональних даних, непридатністю для користування паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID -1 та закінченням строку його дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у зв`язку з незгодою з діями органів ДМС України в Луганській області при оформленні паспорта громадянина України у вигляді пластикової карти типу ID -1 №000325443 його непридатністю для користування, закінченням строку його дії у квітні 2021 року звертався до Сєвєродонецького міського відділу УДМС України в Луганській області, Управління Державної міграційної служби України в Луганській області з проханням про оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року. У заяві позивачем також вказано про відкликання згоди на збір та обробку персональних даних та витребування заяви-анкети, яка стала підставою для оформлення паспорта громадянина України у вигляді пластикової карти типу ID -1.

УДМС України в Луганській області надано відповіді про відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, вказаний документ, що посвідчує особу не оформлено та не видано, а також зазначено про правомірність дій органу ДМС України.

З третім екземпляром заяви у квітні 2021 року з цього ж питання та з питання видалення персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру позивач також зверталася до ДМС України.

Від Державної міграційної служби України як Розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру відповідь не надійшла.

Разом з тим, позивачу не надано заяви-анкети, яка стала підставою для оформлення паспорта громадянина України у вигляді пластикової карти типу ID -1, Положення про УДМС України в Луганській області та Сєвєродонецькій міській відділ УДМС України в Луганській й області, які він також просив надати, та досі цих документів не надано.

Вважає, що такі дії органів ДМС України, у т.ч. Державної міграційної служби України, порушують права позивача.

Разом з тим зазначив, що при оформленні та отриманні паспорта у вигляді пластикової картки типу ID -1 у січні-лютому 2017 року позивачу в порушення пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503 (із змінами) (далі - постанова ВРУ № 2503) територіальним підрозділом міграційної служби не було повідомлено про можливість оформлення та видачі позивачу паспорта зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, такого права не було забезпечено та зараз не забезпечується, оскільки у цьому законодавчому акті передбачено, що «бланки паспортів виготовляються не лише у вигляді паспортної книжечки, також у вигляді паспортної картки, у зв`язку з чим вважає, що при оформленні (обміні) такого паспорта було порушено її права.

Порушення прав позивача відбулося, коли вона подала заяву про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року замість непридатного для користування паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID -1.

Зважаючи, що позивач має право на паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки, вона звернулася до підрозділу ДМС України, у т.ч. зв`язку з тим, що паспорт громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID -1 нещодавно (у квітні 2021 року) став непридатним для користування.

Позивач отримала відповіді про відмову в оформленні та видачі паспорта громадянин України зразка 1994 року (лише у вересні 2021 року) за №4401.3-6308/44.1-21 від 07.05.2021 (відповідь з питання вилучення персональних даних та знищення УНЗР та відмова про обміну паспорта), та №Л-68/6/4401-21/4401.3/181-21 від 07.05.2021, тому позивачем заявлені вимоги про визнання протиправними дій органів ДМС України щодо збирання, обробки, внесення та вилучення (знищення, видалення, анулювання) з Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних, зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року замість непридатного для користування паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID -1.

Зазначив, що перед тим, як їй було видано паспорт у вигляді пластикової картки типу ID-1 у січні-лютому 2017 року, вона заповнювала заява-анкета, за формою, яка затверджена наказом МВС України №1279 від 26.11.2014.

Надаючи згоду на збір та обробку персональних даних, в порушення ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» позивача не було поінформовано про мету обробки персональних даних, її наслідки, засоби обробки персональних даних, спосіб обробки персональних даних, який би відповідав цілям такої обробки, володільця (розпорядника) персональних даних, їх місцезнаходження; відкритість і прозорість при цьому була відсутня.

Вважає, що оскільки інформація до ЄДДР щодо її даних вносилася з порушеннями закону, паспорт став непридатним для користування. Позивачем до Сєвєродонецького міського відділу ГУ ДМС України в Луганській області 29.04.2021 подано заяву про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (замість непридатного для користування паспорта у вигляді пластикової картки типу ID-1), відкликання згоди на збір та обробку персональних даних. Однак відповідь цього територіального органу міграційної служби свідчить про те, що вказані дії не виконано, в обміні, оформленні та видачі паспорта відмовлено.

Оскільки персональні дані оброблялись з порушенням законодавства України, а також позивачем було відкликана згода на збір та обробку персональних даних на підставі п. 6 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», ч. 6 ст. 10 Закону України «Про ЄДДР», а також те, що паспорт у вигляді пластикової картки типу ID-1 став непридатним для користування, паспорт громадянина України зразка 1994 року не оформлено та не видано, вона за цим позовом пред`явила вимогу щодо визнання протиправними дій органів ДМС України про збирання, обробку та внесення персональних даних, відмови в їх вилученні (видаленні, знищенні, анулюванні) з Єдиного державного демографічного реєстру, присвоєння унікального номеру запису у реєстрі та зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

З врахуванням наведеного та посилаючись на зразкове рішення Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 01.11.2021 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Управління держаної міграційної служби України в Луганській області та Держаної міграційної служби України про визнання протиправною відмови та зобов`язання визнати паспорт у формі книжечки до розгляду та відкрити провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (арк.спр.40-42).

Відповідач Управління держаної міграційної служби України в Луганській області заявлених вимог не визнав, про що надав відзив на позовну заяву від 15.11.2021 за Вх.№39533/2021 (арк.спр.48-54; 92-99).

В обґрунтування якого зазначив, що відповіді УДМС у Луганській області від 07.05.2021 № 4401.3-6308/44.1-21, від 07.05.2021 № Л-68/6/4401-21/4401.3/181-21 та від 11.05.2021 № Л-4316-21/4401.3/182- 21 містять роз`яснення щодо підстав та переліку документів, необхідних для обміну паспорта, зокрема, у разі закінчення строку дії паспорта; порядку анулювання та знищення паспорта, строк дії якого закінчився; порядку внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) та присвоєння унікального номеру запису реєстру (УНЗР) тощо, тобто носять виключно інформаційний характер, не містять відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже, відсутні законні підстави для визнання протиправними дії та відмову УДМС у Луганській області.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Сєвєродонецького відділу УДМС у Луганській області, УДМС у Луганській області та ДМС із одним зверненням з одного і того ж питання, в якій виразила своє бажання оформити паспорт громадянина України зразка 1994 року, та на яке УДМС у Луганській області було надано у строк три відповіді позивачу відповідно до норм чинного законодавства в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Зазначив, що абзацами першим та другим частини першої, частиною третьою статті 10 Закону про ЄДДР, визначено, що внесення інформації до Реєстру (ЄДДР) здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

Під час заповнення заяви-анкети від 24.01.2017 № 312130 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, у зв`язку з оформленням на ім`я ОСОБА_1 паспорта громадянина України, про позивача була внесена достовірна інформація, згідно відповідних документів, наданих нею особисто, перевірена позивачем, про що свідчить її підпис, та яка відповідає дійсності.

Оскільки Закон не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру (ЄДДР), УНЗР не може бути видалено з Реєстру (ЄДДР), якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус, із застосуванням засобів Реєстру, як не можуть бути видалені інші дані про особу з ЄДДР.

Позивач ОСОБА_1 при досягненні нею 14 років до Сєвєродонецького відділу УДМС у Луганській області особисто подала документи, на підставі яких сформовано заяву-анкету від 24.01.2017 № 312130, у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України, та за її згодою до ЄДДР про неї внесено наступні відомості: ПІБ, стать, дата народження, РНОКПП, місце народження, місце проживання тощо.

Тобто, саме на підставі даної заяви-анкети було внесено до ЄДДР персональні дані позивача, які вона перевірила та підтвердила особистим підписом (даний факт позивачем не заперечується, про що нею зазначено в позові), та саме на підставі згаданої заяви-анкети позивач 09.02.2017 отримала паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , строком дії до 09.02.2021, тобто із застосуванням засобів Реєстру (ЄДДР).

Також відповідач зазначив, що під час оформлення позивачем паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм у формі ID-картки у 2017 році співробітники Сєвєродонецького відділу УДМС у Луганській області не могли знати, що майже через два роки, у 2019 році, будуть прийняті відповідні нормативно-правові акти щодо оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Вважає, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17, слід зазначити, що дане посилання є безпідставним та необґрунтованим, оскільки у вказаній постанові надано правову оцінку спірним правовідносинам, які не є тотожними спірним правовідносинам по даній справі.

На підставі вищезазначеного вважає, шо жодне перелічене право позивача порушено не було і оформлення паспорта громадянина України встановленого зразка ніякого відношення не має до свободи сповідувати свою релігію чи здійснювати релігійні обряди, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

13.12.2021 за Вх.№44189/2021 та від 16 12.2021 за Вх.44972 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача - Управління держаної міграційної служби України в Луганській області, в яких зазначив, що вона та її батьки не надавала зрозумілу та однозначну згоду на збір та обробку персональних даних, однак дані було внесено до Єдиного Державного демографічного реєстру, всі дії співробітників УДМС України в Луганській області щодо збору персональних даних є незаконними. Крім того, в порушення ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» мене не було поінформовано про мету обробки персональних даних, її наслідки, засоби обробки персональних даних, спосіб обробки персональних даних, який би відповідав цілям такої обробки, про володільця (розпорядника) персональних даних, їх місцезнаходження, відкритість і прозорість при цьому була відсутня.

На підставі чого вважає, що оскільки персональні дані оброблялись з порушенням законодавства України, а також позивачем відкликана згода на збір та обробку персональних даних на підставі п. 6 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», ч. 6 ст. 10 Закону У країни «Про ЄДДР», за цим позовом пред`явлено законну вимогу щодо визнання протиправними дій щодо внесення персональних даних до ЄДДР, вилучення персональних даних, яка ґрунтується виключно на законі.

Крім того, пункт 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ встановлено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються КМУ України, на момент оформлення позивачці паспорта картки був чинним наказ МВС №320 від 13.04.2012, який передбачав можливість оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Вважає, що відповідачі допускають неправильне тлумачення Закону України про ЄДДР, Закону України №1474-VIII, Постанови КМУ №302 та те, що відповідачем не враховано ст. ст. 6, 7 КАС України, ст. 8 Конституції України, за якими в Україні діє принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, є І необхідним та пріоритетним у демократичному суспільстві, однак відповідач не застосував принцип верховенства права як міру справедливості для такої категорії громадян як позивач, практику Європейського суду з прав людини, адже у випадку відмовив в задоволенні позову, зрозуміло, що це призведе до обмежень у сфері реалізації її і конституційних прав на освіту, медичну допомогу, праві на труд, праві на вступ у шлюб, купівлі нерухомого майна, участі у виборах органів влади та референдумі.

13.12.2021 за Вх.44192/2021 та від 16 12.2021 за Вх.№ 44547/2021 за клопотанням позивача судом додатково витребувано з Управління ДМС України в Луганській області та долучено до матеріалів справи документи, а саме копію заяви – анкети № 312130 від 24.01.2017 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) на ім`я позивача ОСОБА_1 , у зв`язку із оформленням нею паспорта громадянина України (арк.спр.80; арк.спр._159).

Позивач судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав у повному обсязі про що надав відповідну заяву (арк.спр. 170).

Відповідачі у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд зауважує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом встановлено.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 17.01.2001 (арк.спр.30;64).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 24.01.2017 особисто звернулась до Сєверодонецького МВ УДМС України в Луганській області та подала заяву-анкету №312130 щодо внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про себе з підстав оформлення паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, (арк.спр. 80 арк.спр. 159).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала вперше паспорт громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки, термін дії якого закінчився 09.02.2021 (арк.спр.31;60).

29.04.2021 за № 2277/4439.39-21, 05.05.2021 за № Л-68/6/4401-21 до Управління Державної міграційної служби України у Луганській області та 06.05.2021 за № Л-4316-21 до Державної міграційної служби України позивач звернулася з заявами щодо оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного для користування (обмін), відкликання згоди на збір та обробку персональних даних. Зазначивши досягнення 16 –річного віку, непридатністю користування паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки ID-1, закінчення строку його дії та необхідністю отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року відповідно до Положення № 2503-ХІІ (арк.спр.17-21; 55-57; 61-63; 72-74).

Однак листами про розгляд звернення від 07.05.2021 № 4401.3- 6308/44.1-21 (рекомендований лист № 9340103326298 від 07.05.2021) , від 07.05.2021 №л-68/6/4401-21/4401.3/181-21 та (рекомендований лист № 9340103328274) та від 12.05.2021 які було направлено на адресу заявниці ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , відмовлено в оформленні і видачі позивачці паспорта громадянина України зразка 1994 року, з посиланням на Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Тимчасового порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" та повідомив, що згідно постанови Кабінетом Міністрів України від 3 квітня 2019 року прийнято постанову №398 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (набрала чинності 07.06.2019), якою передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (арк.спр.22,28,68,71;78).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Щодо видачі паспорту у вигляді "книжечки".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом ч. 1 ст. 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Частиною 1 ст. 13 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визначено, що до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, та що посвідчує особу і підтверджує громадянство України відноситься, зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 14 № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частинами 1 та 2 ст. 21 Закону 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 1, 3, 5, 8, 9, 10, 11 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій.

На виконання положень ч. 2 ст. 15 та абзацу 2 ч. 2 ст. 21 Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України 25.03.2015 прийняв Постанову № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом п. 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п. 2 Положення № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови № 302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

В даному випадку позивачка звернулася з заявами про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (Додаток 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорту громадянина України) із долученням переліку документів передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302.

Суд зазначає, що з врахуванням положень ст. 19 Конституції України відповідачем як суб`єктом владних повноважень дотримано передбачений законодавством порядок видачі паспортів, тому підстави для визнання протиправною відповідної бездіяльності відсутні.

В той же час, питання відповідності законодавству відмови органу міграційної служби у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у зразковій справі №806/3265/17 (постанова від 19.09.2018) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76822787, проаналізувавши положення Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI, практику ЄСПЛ, дійшла наступних висновків.

...принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Велика Палата Верховного Суду вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У ст. 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …".

.... Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі "Groppera Radio AG and Others v. Switzerland" від 28 березня 1990 року).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Вказане стало підставою для висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови органу міграційної служби у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.

Станом на час розгляду справи Міністерством внутрішніх справ України наказом від 06.06.2019 № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Управління Державної міграційної служби України в Луганській області щодо збирання, обробки, внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних, присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, визнання протиправною бездіяльності Державної міграційної служби України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру щодо невжиття заходів із вилучення (знищення, видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі та зобов`язання вилучити (знищити, видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних, суд зазначає наступне.

Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Єдиний державний демографічний реєстр (далі - Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.

За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України (підпункт "а" пункту 1 ч. 1 ст. 13 Закону ).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 та абзацу 2 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 302, якою затвердив, зокрема, Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок).

Відповідно до п. 24, 25 та 26 Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта приймає від заявника документи для оформлення (обміну) паспорта, перевіряє повноту поданих документів, а також із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви анкети-відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

На виконання вимог вказаного Порядку, 24.01.2017 при оформленні ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі ID-картки, працівниками УДМС у Луганській області була надана можливість перевірити правильність внесення до заяви-анкети персональних даних.

Таким чином, факт видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі ID-картки та наявність його підпису на заяві-анкеті свідчить про його згоду на внесення інформації до Реєстру та надання згоди на отримання відцифрованого образу обличчя, відцифрованого підпису та відцифрованих відбитків пальців рук.

Відповідно до статті 21-1 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" визначено, що доведення до відома населення законів України та інших нормативно-правових актів здійснюється шляхом їх офіційного опублікування відповідно до закону державними друкованими засобами масової інформації та офіційними друкованими виданнями (офіційними виданнями), висвітлення аудіовізуальними засобами масової інформації, оприлюднення на офіційних веб-сайтах органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також в інший спосіб, визначений законом.

Закон, так само як і Порядок вважаються доведеними до відома населення та є загальнодоступними, оскільки розміщенні на офіційному веб-сайті Верховної Ради України та були надруковані в офіційних виданнях "Голос України" та "Урядовий кур`єр".

Під час підписання заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 була надана можливість з нею ознайомитися, де у самій назві заяви-анкети уже прослідковується куди інформація відносно особи буде вноситися (зразок заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджено наказом МВС України від 26.11.2014 № 1279 із змінами).

Жодних заперечень, пропозицій та зауважень під час зазначеної процедури від позивача не надходило, а всі дії щодо нього здійснювалися на добровільній основі.

Таким чином, відповідачі діяли правомірно.

Що стосується позовної вимоги в частині вилучення (знищення, видалення, анулювання) інформації про персональні дані на ім`я ОСОБА_1 , що зберігаються в Реєстрі суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 26.04.2013 № 5543-0- 33-13/6.1 зазначено про те, що відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.

Відповідно до абзацу 4 ст. 2 Закону України "Про захист персональних даних" визначено, що згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

Абзац 8 ст. 2 Закону України "Про захист персональних даних" передбачає, що обробка персональних даних - це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

У контексті зазначеного, суд зазначає, що на чинне законодавство у сфері захисту персональних даних, зокрема, ст. 15 Закону України "Про захист персональних даних", яка встановлює, що персональні дані видаляються або знищуються в порядку встановленому відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог п .6 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про захист персональних даних" суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

При цьому, доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 обробляються незаконно чи є недостовірними суду не надано.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Тобто, позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, у зв`язку з релігійними переконаннями.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року по справі № 260/99/19.

Крім того, стаття 8 Закону встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління держаної міграційної служби України в Луганській області.

Керуючись ст.ст.77, 90, 139,241-246,250,257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до Управління держаної міграційної служби України в Луганській області (код ЄДРПОУ 37851432, 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 12) та Держаної міграційної служби України (код ЄДРПОУ 37508470, 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9) про визнання протиправною відмови та зобов`язання визнати паспорт у формі книжечки задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління держаної міграційної служби України в Луганській області щодо неоформлення та невидачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління держаної міграційної служби України в Луганській області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Тихонов