Рішення № 102113944, 21.12.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2021 р. справа № 300/5914/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Микитюка Р.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також, позивач, ОСОБА_1 ), 07.10.2021 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також, відповідач), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати та зобов`язати відповідача здійснити розрахунок та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 по справі №876/233/18, за період з травня 2018 по 30.06.2021 включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є протиправною, оскільки таке право передбачено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Відповідач направив відзив на позов, який надійшов на адресу суду 08.11.2021 за вих. №0900-0802-8/41109 від 03.11.2021. У даному відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, зазначив, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 по справі №876/233/18 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 , в проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268» починаючи з 1 січня 2016 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов Кабінету України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268» з врахуванням проведених виплат. Виплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 здійснювалась відповідно до постанови КМУ №103 від 21.02.2018. Зазначив, що Головним управлінням виконано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018, оскільки Постанова КМУ №103 була чинною, тому відповідачем не було порушено жодної норми права при виконанні рішення суду. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.26-30).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с. 20-21).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив таке.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Городенківським РВ УМВС в Івано-Франківській області 03.04.1997 (а.с.7-8).

З травня 2008 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 18.06.2008 (а.с.10).

Судом встановлено, що постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.12.2017 у справі №346/5150/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності та протиправними дій та зобов`язання провести перерахунок пенсії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 , в проведенні перерахунку пенсії відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей №900 від 23.12.2015 року, ст.63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов КМ України №988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови КМ України від 9.03.2006 року №268» починаючи з 8.05.2017 року. Зобов`язано ГУ ПФ України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 8.05.2017 року відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей №900 від 23.12.2015 року, ст.63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов КМ України №988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови КМ України від 9.03.2006 року №268» з врахуванням проведених виплат. Позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії з 1.01.2016 року по 7.05.2017 року включно залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 по справі №876/233/18 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 , в проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268» починаючи з 1 січня 2016 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов Кабінету України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268» з врахуванням проведених виплат.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії, сума доплати до пенсії позивача за період з січня 2016 по квітень 2018 складала 46268,32 грн.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.08.2021 №6018-5604/Т-8-0900/21 на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 по справі №876/233/18 ОСОБА_1 у травні місяці 2018 року проведено перерахунок пенсії (а.с.12-13).

10.08.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати інформацію щодо нарахування та виплати йому у добровільному порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії (а.с.14).

Листом №0900-0202-8/29339 від 12.08.2021 Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів відмовлено, мотивуючи тим, що виплата пенсії позивача здійснювалась своєчасно, без порушення строків чи затримки на один і більше календарних місяців (а.с. 15).

Позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не були враховані та виконані вимоги п.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де вказано, що "Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом".

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Строки виплати пенсії встановлені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2013 року №1058-IV.

Згідно з ч.1 ст.47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до ст.1, 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Відповідно до п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати” та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а.

Відповідно до п.5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійних виплат передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.

Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Як встановлено судом вище, що постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.12.2017 у справі №346/5150/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності та протиправними дій та зобов`язання провести перерахунок пенсії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 , в проведенні перерахунку пенсії відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей №900 від 23.12.2015 року, ст.63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов КМ України №988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови КМ України від 9.03.2006 року №268» починаючи з 8.05.2017 року. Зобов`язано ГУ ПФ України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 8.05.2017 року відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей №900 від 23.12.2015 року, ст.63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов КМ України №988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови КМ України від 9.03.2006 року №268» з врахуванням проведених виплат. Позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії з 1.01.2016 року по 7.05.2017 року включно залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 по справі №876/233/18 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 , в проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268» починаючи з 1 січня 2016 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов Кабінету України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268» з врахуванням проведених виплат.

Матеріалами справи стверджується, що у відповідності до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії, сума доплати до пенсії позивача за період з січня 2016 по квітень 2018 складала 46268,32 грн (а.с.16).

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.08.2021 №6018-5604/Т-8-0900/21 на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 по справі №876/233/18 ОСОБА_1 у травні місяці 2018 року проведено перерахунок пенсії. Крім того у листі зазначено, що дана виплата проведена згідно постанови КМ України №103 по 30.06.2021 включно у зв`язку з забезпеченням повної виплати розрахунку суми (а.с.12-13).

Враховуючи те, що відповідачем у період з січня 2016 року по квітень 2018 року пенсія позивачу виплачувалася у меншому розмірі, що встановлено судовими рішеннями у справі №346/5150/17, і суму утриманої та невиплаченої пенсії відповідач виплатив ОСОБА_1 лише 30 червня 2021 року, тому позивач має право на отримання компенсації, передбаченої ст.2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати”.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визначені повноваження суду при вирішенні справи. Так, зазначеною нормою законодавства передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

За приписами ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень (п.1); визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4); встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень (п.5); прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача – суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п.6); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10).

Приписами ч. 3 зазначеної норми передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, згідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові № 9/175-04 від 24.01.2006 р., суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192 від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є протиправна відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оформлена листом №0900-0202-8/29339 від 12.08.2021 у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 по справі №876/233/18, за період з січня 2016 року по квітень 2018 року в розмірі 46268,32 грн. по день фактичної виплати пенсії, а саме по 30.06.2021, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ, яка була нарахована та виплачена на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 по справі №876/233/18, за період з січня 2016 року по квітень 2018 року в розмірі 46268,32 грн. по день фактичної виплати пенсії, а саме по 30.06.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позов на постанову Верховного Суду у справі Пз/9901/1/19, то суд вказує на те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2019 за результатом розгляду справи №240/6263/18, стосуються іншого правового регулювання спірних правовідносин. За обставин цієї справи позивач просить суд визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлену у вигляді листа №0900-0202-8/29339 від 12.08.2021 щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати та зобов`язати відповідача здійснити розрахунок та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 по справі №876/233/18, за період з січня 2016 року по квітень 2018 року в розмірі 46268,32 грн. по день фактичної виплати пенсії.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області 908,00 грн. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією від 06.10.2021 №ПН215600426655 (а.с.1).

Крім того, позивачем заявлено клопотання про відшкодування судових витрат по справі.

Дослідивши матеріали клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також наявні у матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Зі змісту клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також доданих до клопотання доказів, вбачається, що позивачем понесені витрати за вивчення адвокатом законодавства та консультація клієнта, а також складання позовної заяви на суму 3000 грн.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходив зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, суд зазначає, що вивчення адвокатом законодавства та консультація клієнта, а також складання позовної заяви не потребує значного часу, такі послуги не є послугами значного обсягу, через що суд дійшов висновку про те, що клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 1500 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 по справі №876/233/18, за період з січня 2016 року по квітень 2018 року в розмірі 46268,32 грн. по день фактичної виплати пенсії, а саме по 30.06.2021 включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) нарахувати та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини грошових доходів, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України "про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" від 21.02.2001 №159, у зв`язку з порушенням строків виплати належних сум пенсійного забезпечення за період часу з місяця травня 2018 року по 30 червня 2021 включно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області код ЄДРПОУ – 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень та частину витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088.

Суддя Микитюк Р.В.