Рішення № 102112694, 22.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 р. Справа№200/11366/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

02.09.2021 на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Національної поліції України в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані щорічну чергову основну оплачувану відпустку за 2015 рік у кількості 3 діб, додаткові оплачувані відпустки за 2019 та 2020 роки у кількості 17 діб, відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки у кількості 84 діб;

- стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні відпусток: щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб в сумі 2 290, 98 грн. (дві тисячі двісті дев`яносто гривень дев`яносто вісім копійок), додаткової оплачуваної відпустки за 2019 та 2020 роки у кількості 17 діб в сумі 12 982, 22 грн. (дванадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві гривні двадцять дві копійки); додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки у кількості 84 діб в сумі 64 147, 44 грн. (шістдесят чотири тисячі сто сорок сім гривень сорок чотири копійки);

- стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з дати звільнення по день винесення рішення у справі;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що йому протиправно відмовлено в нарахуванні та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб в сумі 2 290, 98 грн. (дві тисячі двісті дев`яносто гривень дев`яносто вісім копійок), додаткової оплачуваної відпустки за 2019 та 2020 роки у кількості 17 діб в сумі 12 982, 22 грн. (дванадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві гривні двадцять дві копійки); додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки у кількості 84 діб в сумі 64 147, 44 грн. (шістдесят чотири тисячі сто сорок сім гривень сорок чотири копійки) та в обґрунтування позовних вимог посилався на приписи ч.10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію»; ч.1 ст.83 Кодексу законів про працю України; ч.1 ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України надав на адресу суду відзив на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що довідкою відділу кадрового забезпечення Департаменту від 13.09.2021 в період із 07.11.2019 по 21.06.2021 ОСОБА_1 під час проходження служби в УСР в Донецькій області до керівництва Департаменту із рапортом про надання щорічної додаткової чергової оплачуваної відпустки не звертався І відповідно її не отримував. Залишок невикористаної ним чергової додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік становить 08 діб.

Відповідно до витягу з наказу від 14.06.2021 № 189 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 21.06.2021 із виплатою компенсації за 13 діб щорічної чергової основаної оплачуваної відпустки та 09 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році.

Також, позивач мав право на додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення, передбачену статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 12 Закону України «Про відпустки», як учасник бойових дій -14 діб за 2019 рік, 14 діб- за 2020 рік, 14 діб - за 2021 рік.

Водночас з рапортами про надання додаткової відпустки, як учаснику бойових дій - 14 діб за 2019 рік, 14 діб - за 2020 рік, 14 діб - за 2021 рік позивач до керівництва Департаменту не звертався.

Зазначає, що ОСОБА_1 проходив службу в управлінні стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на посаді старшого оперуповноваженого 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) з 07.11.2019 по 21.06.2021, але позивач звертає позовні вимоги про стягнення компенсації за невикористані календарні дні відпусток і за попередні роки (з 2015 по 2019 роки) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Зауважує, що Департамент було створено у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2019 року № 867 «Про утворення територіального органу Національної поліції», а позивача було призначено до управління стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту з 07.11.2019. А отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині нарахування та виплати компенсації за невикористані календарні дні відпусток, а саме: щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 доби в сумі 2 290, 98 грн., додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018 роки не можуть бути звернені до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Зважаючи на вищевикладене, позивач не має права на грошову компенсацію за невикористані відпустки у 2019 та 2020 роках, адже виплаті підлягає компенсація за невикористану відпустку саме в році звільнення.

Отже, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій та бездіяльності Департаменту щодо ненарахування та невиплати на користь позивача грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки та зобов`язання Департаменту нарахувати та виплатити на його користь компенсацію - не підлягають задоволенню.

Національна поліція України надала на адресу суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначає, позивач проходив службу в Департаменті захисту економіки, який утворений як юридична особа публічного права міжрегіональний територіальний орган поліції постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 830 (ЄДРПОУ 40111732), на посаді заступника начальника відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки управління захисту економіки в Донецькій області.

В подальшому, наказом Департаменту захисту економіки від 05.11.2019 № 342 о/с ОСОБА_1 з 07.11.2019 переведено для подальшого проходження служби до Департаменту стратегічних розслідувань.

Наказом Департаменту стратегічних розслідувань від 14.06.2021 № 189 о/с ОСОБА_1 з 21.06.2021 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.

Звертаємо увагу, що Департамент стратегічних розслідувань діє як юридична особа публічного права міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, утворений постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №867 (ЄДРПОУ 43305056).

Вказане свідчить, що саме Департамент стратегічних розслідувань у спірних правовідносинах є самостійним суб`єктом владних повноважень та, відповідно, належним відповідачем у публічно-правовому спорі, що виник між позивачем та ДСР з приводу неповного, на його думку, розрахунку з при звільненні зі служби в поліції.

Вказане підтверджується і тим, що зі змісту позову не вбачається вимог до Національної поліції України зі сторони позивача.

Ухвалою суду від 03.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.09.2021.

21.09.2021 розгляд справи відкладено на 18.10.2021.

Ухвалою суду від 18.10.2021 продовжено на тридцять днів строк проведення підготовчого провадження у справі. Залучено до участі у справі другого відповідача - Національну поліцію України (вул. Богомольця, 10, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108578). Розгляд справи відкладено на 03.11.2021.

03.11.2021 розгляд справи відкладено на 01.12.2021.

Ухвалою суду від 01.12.2021 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 15.12.2021.

Позивач та представник відповідача до судового засідання не з`явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Одночасно з позовними вимогами позивач заявив клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

У відповідності до вимог частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 ./а.с.42-44/

Позивач, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 16.05.2016, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій./а.с.35/

Рішенням комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 11.02.2016 № 2/І/V/17 позивачу надано статус учасника бойових дій./а.с.34/

Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.06.2021 №189о/с майора поліції ОСОБА_1 на підставі п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) з 21.06.2021.

Листом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 19.08.2021 № 25аз ОСОБА_1 надана відповідь у якій роз`яснено механізм призначення грошової компенсації за невикористані дні відповідних відпусток. Зазначено, що залишок невикористаної щорічної основної чергової оплачуваної відпустки за 2015 рік становить 3 доби; залишок невикористаної додаткової відпустки за 2019 рік- 8 діб. За період з 2016 по 2019 роки відпустка як учаснику бойових дій не надавалася./а.с.31-33/

Листом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 30.07.2021 №Є-990 повідомлено ОСОБА_1 , що залишок невикористаної відпустки за 2020 рік становить 9 діб./а.с.36-37/

Здійснивши юридичну кваліфікацію спірних відносин, суд виходить з такого.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2016-2021 роках суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію».

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про Національну поліцію», проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.

Згідно зі ст. 92 цього Закону, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Статтею 93 Закону України «Про Національну поліцію» та пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено наступні види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 16-2 ЗУ «Про відпустки», учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 2 жовтня 1993 року, учасники бойових дій мають пільгу у вигляді одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою № 988 танаказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» № 988 від 11 листопада 2015 р., грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Порядку № 260 передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами пункту 8 розділу III Порядку № 260 визначено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Положеннями Закону України «Про Національну поліцію» визначені підстави та умови отримання відпустки поліцейськими. Наведеним законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому положеннями цього закону не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.

Вказані вище норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.

З огляду на зміст пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, державою гарантується надання учасникам бойових дій пільг, зокрема, додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, строком 14 календарних днів на рік.

Тобто, зазначеною вище нормою фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

Положення Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

В даному випадку до правовідносин, що виникли між сторонами, пріоритетному застосуванню підлягають спеціальні норми Закону № 3551-ХІІ, які не обмежують право особи-учасника бойових дій на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 7 травня 2020 року у справі № 360/4127/19.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність в позивача права на отримання грошової компенсації за невикористану ним додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки тривалістю 84 календарних днів.

За таких обставин позов у цій частині вимог підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб та дні додаткової оплачуваної відпустки за 2019 та 2020 роки у кількості 17 діб.

Відповідно достатті 45 Конституції Україникожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено ЗакономЗакону України "Про Національну поліцію".

Відповідно достатті 1 Закону України "Про Національну поліцію"національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно зістаттею 60 Закону України "Про Національну поліцію"проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Листом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 19.08.2021 № 25аз ОСОБА_1 надана відповідь у якій зазначено, що залишок невикористаної щорічної основної чергової оплачуваної відпустки за 2015 рік становить 3 доби; залишок невикористаної додаткової відпустки за 2019 рік- 8 діб./а.с.31-33/

Листом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 30.07.2021 №Є-990 повідомлено ОСОБА_1 , що залишок невикористаної відпустки за 2020 рік становить 9 діб./а.с.36-37/

Виходячи з відомостей зазначених у цих листах залишок невикористаної щорічної основної чергової оплачуваної відпустки за 2015 рік становить 3 доби; залишок невикористаної відпустки за 2020 рік становить 17 діб.

Відповідно до частин 10, 11статті 93 Закону України "Про Національну поліцію"за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частиною 1статті 24 Закону України "Про відпустки"передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок №260) за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки"передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України(справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників -КЗпП України.

Суд погоджується з неврегулюванням положеннями Закону України "Про Національну поліцію"та Порядком №260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України,Закону України "Про відпустки", Порядку № 100.

Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 згідно якої здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду, сформованого в судових рішеннях у справах № 818/1276/17, № 820/5122/17, № 808/2122/18, № 825/1038/16 та висловлено позицію, що правильним є правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі № 826/8185/18.

За таких обставин позов у цій частині вимог підлягає задоволенню.

Щодо розрахунків заборгованості з компенсації за невикористані дні відпусток суд зазначає, що відповідачем не спростовано наведені суми розрахунків у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин суд приймає як неспростований розрахунок заборгованості, здійснений позивачем.

Відтак, з відповідача належить стягнути суми: грошової компенсації за невикористані календарні дні відпусток: щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб в сумі 2 290, 98 грн. (дві тисячі двісті дев`яносто гривень дев`яносто вісім копійок), додаткової оплачуваної відпустки за 2019 та 2020 роки у кількості 17 діб в сумі 12 982, 22 грн. (дванадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві гривні двадцять дві копійки); додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки у кількості 84 діб в сумі 64 147, 44 грн. (шістдесят чотири тисячі сто сорок сім гривень сорок чотири копійки).

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з дати звільнення по день винесення рішення суду, суд зазначає наступне.

Великою палатою верховного Суду неодноразово висловлювалась наступне правова позиція: «Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи. Зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Певні намагання віднайти такий баланс простежуються у судових рішеннях Верховного Суду України (зокрема у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16).

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних при звільненні незначних сум тривалий час не звертається до суду, а у позовній заяві зазначає мінімальну суму простроченої роботодавцем заборгованості, яку, на думку позивача, суд точно стягне у повному обсязі. Проте метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього. Вказане є наслідком застосування підходу щодо неможливості суду зменшити розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, суд, вирішуючи це питання як виключну правову проблему і за можливості відступу від правової позиції ВСУ, зробила такий висновок.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення із ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України, така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549-552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати працівник.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України».

У справі, що розглядається, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування, враховуючи, що питання нарахування виплат, про які йдеться у справі, є спірним, з позивачем при звільненні проведено розрахунок з інших видів грошового забезпечення. Суд також враховує тривалий час затримки розрахунку при звільненні (протягом якого позивач не звертався до суду з відповідним позовом), що, в разі застосування загального порядку обчислення компенсації призведе до значного перевищення розміру компенсації над сумою заборгованих виплат.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15000 грн.

Разом з тим, як раніше зазначалося, ОСОБА_1 у спірний період проходив службу в ГУ МВС України в Донецькій області, ГУ НП в Донецькій області, Національній поліції України.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону (ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію», п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ).

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що компенсація за всі невикористані дні відпустки, зокрема і додаткової, виплачується у разі звільнення зі служби. Нарахування і виплата такої компенсації здійснюється за останнім місцем служби незалежно від місця її проходження на час набуття права на відпустку.

Відтак, враховуючи, що позивач у 2016-2021 роках був переведений по службі з ГУ МВС України в Донецькій області та ГУ НП в Донецькій області, і саме Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України був звільнений зі служби в поліції, то і виплату компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», повинен був здійснити саме Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, не зважаючи на те, що право на частину відпустки позивач набув у період проходження у ГУ МВС України в Донецькій області та ГУ НП в Донецькій області.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до положень статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", доказів понесення ним інших судових витрат, матеріали справи не містять, отже судові витрати розподілу не підлягають. Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Позивачу надавалась правнича допомога на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.08.2021 №02/08-2021 укладеного між адвокатом Тамбулатовим Олександром Олександровичем та Єгоровим Миколою Івановичем.

Особу адвоката встановлено на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №6057 від 25.06.2021 та ордеру №1042286 від 04.08.2021 /а.с.28-30/

Суд зазначає, що станом на день розгляду справи позивачем та його представником не додано жодного документу (розрахунку, акту приймання-передачі, прас, платіжного доручення) на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

Виходячи з наведеного розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ 43305056, вул.Академіка Богомольця,10, м.Київ, 01601), Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108578) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані щорічну чергову основну оплачувану відпустку за 2015 рік у кількості 3 діб, додаткові оплачувані відпустки за 2019 та 2020 роки у кількості 17 діб, відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки у кількості 84 діб.

Стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ 43305056, вул.Академіка Богомольця,10, м.Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні відпусток: щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб в сумі 2 290, 98 грн. (дві тисячі двісті дев`яносто гривень дев`яносто вісім копійок), додаткової оплачуваної відпустки за 2019 та 2020 роки у кількості 17 діб в сумі 12 982, 22 грн. (дванадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві гривні двадцять дві копійки); додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки у кількості 84 діб в сумі 64 147, 44 грн. (шістдесят чотири тисячі сто сорок сім гривень сорок чотири копійки).

Стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ 43305056, вул.Академіка Богомольця,10, м.Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку з дати звільнення по день винесення рішення у справі в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено і підписано 15 грудня 2021 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв