Ухвала суду № 102111402, 21.12.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-з/760/1415/21

Справа № 760/33211/21

УХВАЛА

про забезпечення позову

21 грудня 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі судді Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

09.12.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 07.12.2021, за підписом позивача, в якій він просить суд здійснити поділ майна, а саме грошових коштів на рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 від 06.08.2020 та в АТ «АЛЬФА-БАНК» № НОМЕР_4 від 13.11.2020, відкритими на ім`я ОСОБА_2 (інн НОМЕР_5 ), що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя в рівних частинах між ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_1 (позивач, інн НОМЕР_1 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 14.12.2021.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла 17.12.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.12.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.04.2021.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складі суду суддю Зуєвич Л.Л. також визначено для розгляду заяви про забезпечення позову, яка подана ОСОБА_1 разом з позовом.

Заява про забезпечення позову та її обґрунтування

В заяві про забезпечення позову, позивачем у порядку ст.ст. 149-159 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ставиться питання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 від 06.08.2020 та АТ «АЛЬФА-БАНК» № НОМЕР_6 від 13.11.2020, відкритих на ім`я ОСОБА_2 .

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована, зокрема, необхідністю недопущення в подальшому закриття депозитних рахунків за спірними депозитами.

Вбачається, що заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

За вказаних обставин заявник вважає, що існує нагальна необхідність у вжитті заходів забезпечення позову визначеним шляхом.

Мотиви суду

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст. 153 ч. 1 ЦПК України.

Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 № 911/949/20 арешт, накладений судом для забезпечення позову лише на майно, що належить або підлягає передачі відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб, не розповсюджує свою дію на відповідні грошові кошти, оскільки для їх арешту суд має вжити окремий захід забезпечення позову, передбачений цією нормою.

Суд враховує, що ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23.12.2020 №756/2609/20 (провадження № 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою:

«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Разом з тим, як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18 (провадження № 61-5051св19) накладення судом арешту на рахунки чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

У справі, що переглядається вимоги позивача мають майновий характер, між сторонами виник спір щодо поділу спільної сумісної власності подружжя - грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках в банках.

Суд погоджується із доводами заявника про існування підстав для накладення арешту на грошові кошти на відкритих на ім`я відповідача рахунках в банківських установах, про поділ яких подано позов, з огляду на те, що вони є предметом спору.

З огляду на викладене вбачається, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на кошти, співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову буде спроможній забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Отже, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках в даному випадку є співрозмірним з заявленими позивачем вимогами.

При цьому суд також враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд погоджується з обґрунтованим припущенням заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до створення додаткових труднощів у виконанні судового рішення, запобігти яким можливо шляхом накладення арешту на спірні кошти, розміщені на банківських рахунках, відкритих на ім`я відповідача.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд також звертає увагу на те, що у разі задоволення позову, рішення суду виконуватиметься в порядку передбаченому для виконання судових рішень з урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких стягнення за виконавчими документами звертатиметься в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Отже, зважаючи на те, що забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів і задоволених вимог позивача (заявника), які носять тимчасових характер, та з огляду на зазначені обставини, суд доходить висновку, що в майбутньому рішення суду може утруднитись чи взагалі бути неможливим, що є підставою для забезпечення такого позову.

Разом з зазначеним, суд вважає за необхідне вказати, що доводи, наведенні в даній ухвалі про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, жодним чином не свідчать про доведеність позовних вимог, що в цілому підлягає перевірці та оцінці під час розгляду та вирішення справи по суті.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову, зокрема, за вмотивованим клопотанням учасника справи, якщо останній заперечуючи в ході розгляду справи спростує підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківській установі, зазначивши, яким чином накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківській установі порушує його права, та/або інші обставини, що свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Підсумки

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що з урахуванням предмету та підстав позову, з якими позивач звернувся до суду, мети забезпечення позову, заяву позивача в частині накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках, відкритих на ім`я відповідача, слід задовольнити.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За змістом ч. 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Аналогічна норма міститься у п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України за змістом якої окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти на рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 від 06.08.2020 та АТ «АЛЬФА-БАНК» № НОМЕР_6 від 13.11.2020, відкритих на ім`я ОСОБА_2 .

Зазначити дані заявника (позивача): ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Зазначити дані відповідача: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення (ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів, в т.ч. учасникам судового процесу та АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570; адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, факс: НОМЕР_7 ) та АТ «АЛЬФА-БАНК» (код ЄДРПОУ: 23494714; 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 11 ст. 153 ЦПК).

Суддя Л. Л. Зуєвич