Ухвала суду № 102108935, 14.12.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6616/21

Провадження 2/711/2885/21

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого: суддді Кондрацька Н.М.,

при секретарі: Мелещенко О.В.,

за участі представника позивача - адвоката Гаврилова Д.О.,

представника відповідача - Волкович Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Гаврилова Дмитра Олексійовича до Черкаської міської ради про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гаврилов Д.О. звернувся до Придніпровського районного суду міста Черкаси з позовом до Черкаської міської ради про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відзив до суду подано не було.

У судовому засіданні адвокат Гаврилов Д.О. пояснив, що позивач зареєстрований у м. Горлівка, Донецької області, до Придніпровського районного суду м. Черкаси звернулися помилково, оскільки на той час він перебував як внутрішньо переміщена особа за адресою, вказаною у позові, проте доказів цього надати не може. А тому, враховуючи, що відповідач знаходиться на території Соснівського району м. Черкаси, заявив клопотання про передачу вказаної справи за територіальною підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси за місцезнаходженням відповідача.

Представник відповідача Волкович Ю.О. у судовому засіданні не заперечувала проти передачі справи за територіальною підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд доходить до висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд іншого загального місцевого суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.

Відповідно до правил загальної підсудності, які встановлені в статті 27 ЦПК України, зокрема ч. 2, - позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, вказаною правовою нормою передбачено підсудність справ за місцезнаходженням відповідача.

Як встановлено у судовому засіданні позивач зареєстрований у м. Горлівка, Донецької області, до суду звернувся з позовом про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді недоотриманої пенсії у ГУ ПФУ в Полтавській області. Доказів того, що позивач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою, що належить до Придніпровського району м. Черкаси суду не надано.

Нормами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження. Відповідно до статті 3 даного Закону, - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання - це паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона саме проживає постійно або тимчасово.

Наведене визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.

Натомість відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV (надалі - Закон № 1382-ІV).

У статті 3 вказаного Закону надано визначення, зокрема, таких термінів: місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документами, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи є - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з ч. 1, 10 ст. 6 Закону № 1382-ІV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

Системний аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок, що місце проживання - це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання/перебування підтверджується вичерпним переліком документів, зокрема, паспортом громадянина України.

Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.

Процесуальним законодавством передбачено наступні види підсудності: загальна (стаття 27 ЦПК України), альтернативна (стаття 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29 ЦПК України) та виключна (стаття 30 ЦПК України).

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду позовної заяви Придніпровський районний суд міста Черкаси суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких правил підсудності, встановлених ЦПК.

За усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справіLeo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справахJorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).

У рішенні ЄСПЛ "Сокуренко і Стригун проти України" суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні раніше згадуваної справи "Занд проти Австрії", зазначено, що термін "судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

У рішенні у справі "ТОВ "Базальт-Імпекс" проти України" від 1 грудня 2011 року, ЄСПЛ зауважив, що всупереч ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Верховний Суд України проігнорував висновки Європейського суду, викладені у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України", яке на час провадження у справі заявника вже було перекладено українською мовою і надруковано в офіційному юридичному виданні, тому визнав порушення ст.6 Конвенції.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Виходячи з положень статей 28, 30 ЦПК справа не віднесена до підсудності за вибором позивача та виключної підсудності

Отже, суд констатує, що територіальна підсудність визначається за місцезнаходженням відповідача згідно зареєстрованого у встановленому законом порядку місця її проживання або перебування.

Частиною 9 ст. 187 ЦПК України передбачено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо страва належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За таких обставин, дана справа не може бути розглянута Придніпровським районним судом м. Черкаси, оскільки її вирішення належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Соснівського районного суду м. Черкаси, який знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 316.

Суд звертає увагу, що суд не може надавати привілеї будь-якому учаснику справи та має здійснювати судочинство в межах, й порядку визначеному процесуальним законом, щоб у стороннього, розсудливого спостерігача не виникало сумнівів в його необ`єктивності.

Тому, позивач не має сприймати постановлення цієї ухвали, як перешкоду у розгляді його справи, а як необхідність виконання вимог закону для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного подальшого вирішення цієї справи.

Адже, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Таким чином, що за наведених обставин, наявні правові підстави для направлення справи для розгляду до Соснівського районного суду м. Черкаси, оскільки розгляд справи Придніпровським районним судом м. Черкаси, може бути приводом у подальшому для скасування судового рішення винесеного судом не уповноваженим законом, який не є судом в розумінні частини 1 статті 6 Конвенції.

Суд наголошує, що відповідно до положення ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст.31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 28, 31, 32, 187, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Гаврилова Дмитра Олексійовича до Черкаської міської ради про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини передати за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси, який знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 316 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги – не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Головуючий: Н. М. Кондрацька