Ухвала суду № 102093846, 21.12.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Номер провадження 1-кс/711/2584/21

Справа № 711/8330/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі представників власника майна - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси клопотання прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 , подане у кримінальному провадженні №12021250000000962 від 15.12.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України про арешт майна, -

встановив:

Прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому просив накласти арешт на самохідний гусеничний екскаватор моделі JCB JS290LC, 2011 р.в., серійний номер якого НОМЕР_1 з ковшем, гідравлічним навантажувачем, трубкою; щокову дробарку марки «Metso», модель «NORDBERG LT 95», 2004 р.в., серійний номер НОМЕР_2 ; навантажувач «Volvo L120C», самохідний, колісний, фронтальний з дизельним двигуном, шасі НОМЕР_3 .

Клопотання обґрунтовує тим, що 15.12.2021 року до ГУНП в Черкаській області звернувся з заявою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що на території ТОВ «Аграрно-інвестиційна група», що знаходиться за адресою вул. Колгоспна, 2-А, с. Мельники, Канівського району Черкаської області, директором якого він являється, невідомі особи з використанням техніки здійснюють знищення майна, яке належить ТОВ «Аграрно інвестиційна група», чим заподіяли матеріальну шкоду у великих розмірах.

В ході досудового розслідування допитано ОСОБА_7 , який пояснив, що 15.12.2021 о 15 год. 30 хв. він дізнався про те, що на території ТОВ «Аграрно-інвестиційна група» розміщена сільськогосподарська техніка, яка займається переробкою будівельного матеріалу зовні схожого на червону цеглу та будівельного матеріалу, зовні схожого на асфальт, однак на виконання даних робіт будь-яких договорів укладено не було та даний будівельний матеріал було реалізовано згідно договору купівлі-продажу, однак будівельний матеріал було пошкоджено, чим завдано матеріальну шкоду ТОВ «Аграрно-інвестиційна група» та будівельний матеріал став непридатним для передачі покупцю згідно договору.

Під час проведення досудового розслідування було проведено огляд місця події за адресою: с. Мельники, вул. Колгоспна, 2-А на території ТОВ «Аграрно-інвестиційна група» де виявлено 5 насипів будівельного сміття зовні схожого на червону цеглу, а також 4 насипи будівельного матеріалу зовні схожого на асфальт, а також сільськогосподарську техніку, а саме: самохідний гусеничний екскаватор моделі JCB JS290LC, 2011 р.в., серійний номер якого НОМЕР_1 з ковшем, гідравлічним навантажувачем, трубкою; щокова дробарка марки «Metso», модель «NORDBERG LT 95», 2004 р.в., серійний номер 72644; навантажувач «Volvo L120C», самохідний, колісний, фронтальний з дизельним двигуном, шасі НОМЕР_3 .

В ході допиту осіб, що являються робітниками та займались виконанням робіт по переробці будівельного матеріалу на території ТОВ « Аграрно-інвестиційна група», що за адресою: с. Мельники, вул. Колгоспна, 2-А було встановлено, що останні виконували роботу по переробці будівельного сміття за адресою: с. Мельники, вул. Колгоспна 5-А, згідно договору на виконання робіт № 22-10 від 22 жовтня 2021, що укладений між ТОВ «СП «Мельники» та ТОВ «СІРІУС ІНВЕСТ» та після виконання робіт керівником робіт ОСОБА_8 було прийнято роботу, про що складено відповідний акт та надано вказівку про переміщення сільськогосподарської техніки за адресою: с. Мельники, вул. Колгоспна 2-А, для переробки будівельного сміття. Сільськогосподарську техніку було переміщено за вищевказаною адресою, про що складено лист за підписом ОСОБА_8 та останнім було вказано на матеріал, який підлягає переробці. Після виконання робіт по переробці будівельного матеріалу ОСОБА_8 частково прийняв виконану роботу та на зв`язок не виходить, місцезнаходження його невідоме.

Згідно допиту ОСОБА_7 , договору на виконання робіт на території ТОВ «Аграрно-інвестиційна група» ним укладено не було.

В ході огляду місця події від 16.12.2021 було вилучено сільськогосподарську техніку, а саме: самохідний гусеничний екскаватор моделі JCB JS290LC, 2011 р.в., серійний номер якого НОМЕР_1 з ковшем, гідравлічним навантажувачем, трубкою; щокову дробарку марки «Metso», модель «NORDBERG LT 95», 2004 р.в., серійний номер НОМЕР_2 ; навантажувач «Volvo L120C», самохідний, колісний, фронтальний з дизельним двигуном, шасі НОМЕР_3 .

Вищевказану техніку опечатано та залишено на зберігання за тією ж адресою, де її було виявлено, а саме: АДРЕСА_1 .

Вказану техніку відповідною постановою визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

В ході досудового розслідування встановлено, що відсутні реєстраційні документи на вказану техніку.

Про важливість вказаних речових доказів свідчить те, що вказані речові докази зберегли на собі сліди, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, вилучена сільськогосподарська техніка є важливим речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, адже за допомогою даної техніки було перероблено будівельні матеріали, чим завдано матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 .

З урахуванням вищевикладеного, з метою забезпечення кримінального провадження, недопущення зміни, перетворення, знищення, а також збереження речових доказів, вважає за доцільне накласти арешт на самохідний гусеничний екскаватор моделі JCB JS290LC, 2011 р. в., серійний номер якого НОМЕР_1 з ковшем, гідравлічним навантажувачем, трубкою, щокову дробарку марки «Metso», модель «NORDBERG LT 95», 2004 р. в., серійний номер НОМЕР_2 , навантажувач «Volvo L120C», самохідний, колісний, фронтальний з дизельним двигуном, шасі НОМЕР_3 .

Встановлено, що гусеничний екскаватор моделі JCB JS290LC, щокова дробарка марки «Metso», належать ТОВ «МАГНУМ», а навантажувач «Volvo L120C» належить ТОВ «ІФ-10 Лайнер».

Згідно п. 1 ст. 98 КПК України, встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержавними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Також, згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, вважає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою збереження речового доказу та запобіганню відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Прокурор в судове засідання не з`явився.

Разом з тим, 21.12.2021 року на адресу Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання начальника відділу управління обласної прокуратури ОСОБА_9 про перенесення розгляду справи, у зв`язку із завантаженістю прокурорів у судових засіданнях за межами м. Черкаси.

У зв`язку з цим слідчий суддя вважає вказати на наступне.

Згідно витягу з ЄРДР за №12021250000000962 від 15.12.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України, досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснюється ГУНП в Черкаській області. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюють прокурори ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . При цьому, жоден із вказаних прокурорів в судове засідання не з`явився та не надав доказів участі в судових засідання поза межами м. Черкаси, щоб було б підставою для відкладення розгляду справи.

Разом з тим, відповідно до ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У зв`язку з цим слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання про арешт майна у відсутності прокурора.

Представники ТОВ «МАГНУМ» та ТОВ «ІФ-10 Лайнер» в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Оскільки до клопотання про арешт майна додано митні декларації, які не є документом, які підтверджують право власності, слідчим суддею, відповідно до ч. 4 ст. 172 КПК України постановлено ухвалу про дослідження матеріалів, що мають значення для вирішення питання про арешт майна, а саме документів, які підтверджують право власності ТОВ «Магнум» та ТОВ «ІФ-10 Лайнер» на майно, на яке прокурор просить накласти арешт.

Так, згідно довідки ТОВ «ІФ-10 Лайнер» від 21.12.2021 року, фронтальний навантажувач «Volvo L120C», рік випуску 1997, шасі № НОМЕР_3 , знаходиться на балансі ТОВ «ІФ-10 Лайнер» (ЄДРПОУ 25634036) з 01.10.2016 року.

Згідно довідки ТОВ «Магнум» від 21.12.2021 року, щокова дробарка Metso «NORDBERG LT 95», 2004 р.в., серійний номер 72644, знаходиться на балансі ТОВ «Магнум» (ЄДРПОУ 32047909) з 13.02.2020 року.

Згідно довідки ТОВ «Магнум» від 21.12.2021 року, гусеничний екскаватор моделі JCB JS290LC, 2011 р.в., серійний номер якого НОМЕР_1 , знаходиться на балансі ТОВ «Магнум» (ЄДРПОУ 32047909) з 12.12.2016 року.

У зв`язку з цим. слідчий суддя приходить до висновку про те, що щокова дробарка Metso «NORDBERG LT 95», 2004 р.в., серійний номер 72644, гусеничний екскаватор моделі JCB JS290LC, 2011 р.в., серійний номер якого НОМЕР_1 належать на праві власності ТОВ «Магнум» (ЄДРПОУ 32047909), а фронтальний навантажувач «Volvo L120C», рік випуску 1997, шасі № НОМЕР_3 належить на праві власності ТОВ «ІФ-10 Лайнер» (ЄДРПОУ 25634036).

При розгляді вказаного клопотання, суд виходить із наступного.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Окрім того, ч. 2 ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, положеннями ст.ст. 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до положень з ч.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч.ч.3-5 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження..

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з аналізу положення ч.1 ст.98 КПК випливає, що лише після того, як слідчий, прокурор встановить належність певних матеріальних об`єктів до кримінального провадження (вони були знаряддям вчинення злочину, зберегли або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій), він складає вмотивовану постанову про визнання їх та приєднання до кримінального провадження як речових доказів.

Відповідно до ч. ч.10,11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно ч.2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно приписів ч.1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

У відповідності до п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, згідно матеріалів провадження, 15.12.2021 року о 19:47 год. до ЄРДР внесено відомості за №12021250000000962 з правовою кваліфікацію ч.1 ст. 194 КК України стосовно того, що 15.12.2021 року до ГУНП в Черкаській області звернувся з заявою гр. ОСОБА_7 , 1979 року народження про те, що на території ТОВ «АІГ», що знаходиться за адресою вул.. Колгоспна, 2А с. Мельники Канівського району Черкаської області, директором якого він являється, невідомі особи з використанням техніки здійснюють знищення майна, яке належить ТОВ «Аграрно Інвестиційна група», чим заподіяли матеріальну шкоду у великих розмірах.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється слідчими СУГУНП в Черкаській області. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюються групою прокурорів Черкаської обласної прокуратури, до якої входить ОСОБА_6 .

Так, обґрунтовуючи клопотання про арешт, прокурор вказує, що підставою для арешту стало те, що вказану в клопотанні техніку відповідною постановою визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

В ході досудового розслідування встановлено, що відсутні реєстраційні документи на вказану техніку.

Про важливість вказаних речових доказів свідчить те, що вказані речові докази зберегли на собі сліди, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, вилучена сільськогосподарська техніка є важливим речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, адже за допомогою даної техніки було перероблено будівельні матеріали, чим завдано матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 , а тому з метою забезпечення кримінального провадження, недопущення зміни, перетворення, знищення, а також збереження речових доказів на неї слід накласти арешт.

Так, ч.1 статті 194 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.

Основним безпосереднім об`єктом злочину є право власності. Додатковими факультативними об`єктами можуть виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя і здоров`я людини. Предметом злочину може бути будь-яке майно, як рухоме, так і нерухоме, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено КК як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна. Предметом знищення чи пошкодження у злочині, передбаченому ст. 194, може бути тільки чуже майно. Об`єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечними діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинним зв`язком між вказаними діями і наслідками.

Знищення чи пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб.

За своєю конструкцією склад злочину, передбачений ст. 194, є матеріальним. Обов`язковими ознаками його об`єктивної сторони є заподіяння цим діянням великої шкоди і причинний зв`язок між діянням та заподіяною шкодою.

Шкода у великих розмірах - ознака оціночна. Вирішення питання про те, чи є заподіяна шкода великою, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи (вартості майна, обсягу, кількості предметів, значущості його для власника, матеріального становища потерпілого тощо).

Цей злочин є закінченим з моменту, коли чуже майно пошкоджено або знищено і шкода від цього є великою.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів, які додані до клопотання вбачається, що 15.12.2021 року було прийнято заяву про кримінальне правопорушення в якій ОСОБА_15 зазначив про крадіжку матеріалів. В своїх поясненнях (без дати їх надання) він зазначає про те, що невстановлені особи нанесли матеріальних збитків ТОВ «АІГ», директором якого він являється на суму близько 2700000 грн. Також, в клопотанні прокурор зазначає, що матеріальної шкоди завдано потерпілому ОСОБА_7 , хоча відомості до ЄРДР внесені за фактом знищення майна, яке належить ТОВ «Аграрно інвестиційна група».

Також до клопотання не додано доказів, які б підтверджували суму збитків, та те, що майно, яке було знищене належить ТОВ «АІГ»

Отже, слідчий суддя приходить до висновку про те, що на момент звернення до суду із вказаним клопотанням органом досудового розслідування не встановлено кому саме завдані збитки та в яких розмірах.

Таким чином, в клопотанні слідчого відсутнє обгрунтування правової кваліфікації кримінального правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України, обставин його вчинення, безпосередніх дій, а також настання тяжких наслідків.

Окрім того, прокурором, всупереч п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК України, не було доведено, що арешт майна може виконати будь-яке завдання, для виконання якого прокурор звернувся з клопотанням.

Також, у випадку збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, в постанові від 17.12.2021 року слідчий вказує на те, що вході огляду місця події 16.12.2021 року було самохідний гусеничний екскаватор моделі JCB JS290LC, 2011 р.в., серійний номер якого НОМЕР_1 з ковшем, гідравлічним навантажувачем, трубкою; щокову дробарку марки «Metso», модель «NORDBERG LT 95», 2004 р.в., серійний номер НОМЕР_2 ; навантажувач «Volvo L120C», самохідний, колісний, фронтальний з дизельним двигуном, шасі НОМЕР_3 . Беручи до уваги, що оглянуті предмети та речі в даному кримінальному провадженні мають значення речового доказу слідча визнала вказану техніку в якості речового доказу

Разом з тим, в постанові слідчого взагалі не було обґрунтовано та доведено, що вказане майно відповідає критерію речового доказу. Також у вказані постанові відсутні відомості про власника вказаного майна.

Отже, у клопотанні прокурора відсутнє зазначення підстави арешту майна та зазначення конкретних ознак речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, а також обґрунтування необхідності арешту такого майна.

Слідчий суддя, застосовуючи такий вид обтяження, як арешт майна, повинен неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

На підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Так, і у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи. У судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання не містить законних правових підстав для арешту майна, вказівок на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості можливого правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для власника майна, адже однозначно порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власників майна»

Також слідчий суддя зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).що слідчий не довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власників майна, що такий арешт є необхідним.

За таких обставин, слідчий суддя, враховуючи вказану у клопотанні правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.132, 169, 170, 173 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалив:

В задоволенні клопотання прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 , подане у кримінальному провадженні №12021250000000962 від 15.12.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України про арешт майна - відмовити.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено 21.12.2021 року о 17 год.15 хв.

Слідчий суддя: ОСОБА_1