Рішення № 102107907, 01.12.2021, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

Козіна С.М.

Єдиний унікальний № 374/315/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року Ржищівський міський суд Київської області в складі :

головуючої судді Козіної С.М.,

за участі:

секретаря- Проценко Ю.В.,

представника позивача - Шимченко В.В.(не з`явилась),

відповідача ОСОБА_1 - (не з`явився),

представника відповідача Матюшенкова Д.В. - (не з`явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕТАЛОН" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 20 січня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу BMW 520, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2019 року по справі № 33/824/3131/2019 ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124, 122-4 КУпАП. Згідно зазначеної постанови відповідач під час скоєння ДТП залишив місце ДТП. На момент настання ДТП діяв поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АМ-3649282 від 19 квітня 2018 року, забезпеченим транспортом згідно п. 7 якого є транспортний засіб BMW 520, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . В результаті ДТП потерпілому було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі вартості відновлювального ремонту на суму 43 784,80 грн., що підтверджується ремонтною калькуляцією з визначення вартості матеріального збитку № 14568 від 18 листопада 2019 року. На підставі наданих документів та згідно з умовами полісу, зазначене ДТП ПрАТ "СК "Еталон" визнала страховим випадком та виплатила потерпілому страхове відшкодування у розмірі 43 784,80 грн, що підтверджується розпорядженням та відповідним платіжним дорученням. Таким чином, ПрАТ "СК "Еталон" виконало в повному обсязі зобов`язання за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АМ-3649282 від 19 квітня 2018 року. Враховуючи, що постраждала від ДТП особа отримала страхове відшкодування, то до ПрАТ "СК "Еталон" перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача. Тому, представник позивача просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 43 784,80 грн, а також судові витрати у розмірі 2 102,00 грн.

29 квітня 2021 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_3 в яких останній зазначив, що заявлені вимоги позивача є передчасними, необґрунтованими та в їх задоволенні необхідно відмовити. В матеріалах справи відсутні документи, що зазначені в п. 4.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів про вартість ремонту автомобіля потерпілого та докази того, що відповідача було запрошено для огляду пошкодженого автомобіля потерпілого, тому стягнення з відповідача шкоди в розмірі 43 784,80 грн є безпідставним, оскільки позбавляє останнього дослідити виявлені пошкодження, а також вартість ремонтних та відновлювальних робіт. Верховний Суд у складі суддів палати Касаційного цивільного суду у Постанові № 753/21177/16-4 від 19.09.2018 вказав, що рахунок та акти виконаних робіт надані СТО не є належним, та допустимими доказами. Виходячи з аналізу норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом домазування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідними змінами). Подібну позицію висловили і судді Верховного Суду у складі палати Касаційного цивільного суду у Постанові № 466/9318/14-ц від 27.06.2018. У зазначеній справі судді відкинули, як доказ акт виконаних робіт з СТО та надали перевагу оцінці проведеній страховою компанією на підставі якої здійснено виплату страхового відшкодування. Таким чином, враховуючи практику Верховного Суду, розмір завданого збитку і при настанні страхового випадку повинен визначатися виключно звітом (актом) про оцінку майна. Однак, позивачем не було дотримано вимог законодавства та відразу після дорожньо-транспортної пригоди не було замовлено незалежну оцінку. Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про страхування", страховик зобов`язаний протягом двох, робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплата або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Тому, посилання позивача на ремонтну калькуляцію, не може прийматися судом як належний засіб доказування. До того ж, оцінка шкоди заподіяної ТЗ у ДТП повинна відображати реальну вартість пошкодженого майна та враховувати його фізичний знос на момент заподіяння такої шкоди потерпілому (ВГСУ у справі № 917/468/16 від 14 грудня 2016 року) Крім того, згідно відкритих джерел (мережа Інтернет), вартість аналогічного

автомобіля складає близько 50 000,00 грн, а тому його ремонт є економічно не

доцільним, оскільки ремонт автомобіля складає 100 985,22 грн. (арк. 4 Калькуляції). У зв`язку із цим представник відповідача вважає, що до відповідача може бути заявлена вимога, як різниця між ринковою вартістю автомобіля без урахування пошкоджень, отриманих в ДТП та його ринковою вартістю з урахуванням пошкоджень отриманих в ДТП. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду 19 вересня 2018 року справа № 643/4161/15-4, провадження № 61-13692св18.

18 травня 2021 року до суду надійшли заперечення на письмові пояснення представника відповідача, в яких останній просив долучити до матеріалів справи Звіт про оцінку № 52 від 10 лютого 2020 року автомобіля Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 від 10 лютого 2020 року.

Представник позивача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

У судове засідання відповідач та представник відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, щодо відмови в задоволенні позову. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 січня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу BMW 520, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2019 року по справі № 33/824/3131/2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП та, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП (а.с. 7-9).

Відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ "СК "Еталон" відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за полісом № АМ/3649282 від 19 квітня 2018 року. Згідно з договором ліміт відповідальності за спричинену шкоду становить 100 000 грн., життю і здоров`ю становить 200 000 грн., франшиза 0,00 грн. (а.с. 6).

На підставі розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № 712-14568 від 17 січня 2020 року, ремонтної калькуляції № 14568 від 18 листопада 2019 року, загальний розмір страхового відшкодування склав 43 784,80 грн, яке позивачем сплачено ОСОБА_2 за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу згідно платіжних доручень № 2760 від 17 січня 2020 року, № 2784 від 27 січня 2020 року та № 2797 від 28 січня 2020 року (а.с. 11, 12, 14-19, 20, 21, 22).

Згідно ремонтної калькуляції № 14568 від 18 листопада 2019 року вартість ремонту Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 100 985,22 грн. (а.с. 14-19).

Суд не може прийняти до уваги цей доказ відповідно до вимог ст. 83, 126 ЦПК України. Так, згідно ч. 9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Тобто вищевикладене не перешкоджає суду долучити до матеріалів справи докази, подані із порушенням ст. 83 ЦПК України, оскільки не містить імперативної вимоги щодо їх повернення тощо, однак при ухваленні остаточного судового рішення у справі суд не бере до уваги такі докази.

Крім того, ч. 2 ст. 83 ЦПК України закріплено обов`язок позивача подати докази разом з поданням позовної заяви. В силу ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. В запереченні на письмові пояснення представник позивача клопоче про поновлення строку для подання доказів, однак суд приходить до висновку, що представником позивача не обгрунтовано неможливість подання цього доказу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України, шляхом приєднання до позовної заяви.

Але в той же час, суд розцінює такі дії позивача як намагання ввести суд в оману, оскільки відповідно до звіту № 52 від 10 лютого 2020 року, оцінювач прийшов до висновку про економічну недоцільність проведення відновлювального ремонту, оскільки його вартість перевищує ринкову вартість аналогічного автомобіля.

До позовної заяви додано страховий акт № 712-14568 від 17 січня 2020 року, згідно якого сума страхового відшкодування розрахована у відповідності до звіту оцінювача, але замість звіту оцінювача додано ремонтну калькуляцію, яка не містить реквізитів особи (підпис, печатка), що її склала.

Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» в Україні здійснюються обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як передбачено ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у складі суддів палати Касаційного цивільного суду у Постанові №753/21177/16-4 від 19.09.2018 вказав, що рахунок та акти виконаних робіт надані СТО не є належним, та допустимими доказами.

Виходячи з аналізу норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідними змінами).

Подібну позицію висловили і судді Верховного Суду у складі палати Касаційного цивільного суду у Постанові № 466/9318/14-ц від 27.06.2018.

Таким чином, враховуючи практику Верховного Суду, розмір завданого збитку і при настанні страхового випадку повинен визначатися виключно звітом (актом) про оцінку майна.

Тому, посилання позивача на ремонтну калькуляцію, яка, як вже зазначалося вище, не містить реквізитів особи (підпис, печатка), що її склала, не може прийматися судом як належний засіб доказування.

Однак, позивачем не було дотримано вищевказаних вимог законодавства.

Крім того, відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів". Транспортний засіб уважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно не обґрунтованим. Ремонт вважається економічно не обґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. На залишки транспортного засобу отримує право страховик чи Моторне транспортне страхове бюро України.

Відповідно до наданого позивачем страхового акту (а.с. 11-12) вартість КТЗ Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , до та після ДТП страховиком не визначалась

Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про страхування", страховик зобов`язаний протягом двох, робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплата або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди, а тому стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає виключні випадки, за яких страховик може подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 464/9091/15-ц, від 17 січня 2020 року у справі № 463/5839/16-ц, від 25 лютого 2020 року у справі № 910/7825/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Матеріали справи свідчать, що факт і обставини дорожньо-транспортної пригоди зафіксовані правоохоронними органами; провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» сплатило страхове відшкодування потерпілій особі, розмір страхового відшкодування, сплачений страховиком, не перевищує ліміту відповідальності страховика, але в той же час право регресного позову переходить до страховика в разі належного виконання останнім своїх зобов`язань по договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як передбачено ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

До того ж, оцінка шкоди заподіяної ТЗ у ДТП повинна відображати реальну вартість пошкодженого майна та враховувати його фізичний знос на момент заподіяння такої шкоди потерпілому (ВГСУ у справі № 917/468/16 від 14 грудня 2016 року).

Згідно наданої представником відповідача інформації з відкритих джерел (мережа Інтернет), вартість аналогічного автомобіля складає близько 50 000-70 000 грн, а тому його ремонт є економічно не доцільним, оскільки ремонт автомобіля складає 100 985,22 грн.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду 19 вересня 2018 року справа № 643/4161/15-4, провадження № 61-13692св18.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Виходячи із вищенаведеного, обґрунтування позовних вимог не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, тому такі не підлягають до задоволення

Керуючись ст. 22, 978, 988, 990, 993, 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕТАЛОН" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя