Рішення № 102107860, 22.12.2021, Миронівський районний суд Київської області

22.12.2021 Єдиний унікальний № 371/856/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. Миронівка

ЄУН 371/856/18

Провадження № 2/371/305/21

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Сахненко О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що 30 квітня 2016 року на автодорозі «Київ-Знамянка» сталася дорожньо – транспортна пригода за участі транспортного засобу: автомобіля марки «Fiat Tempra», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 . В результаті ДТП автомобіль «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень.

Вина відповідача у дорожньо-транспортній пригоді встановлена постановою Миронівського районного суду Київської області від 1 серпня 2016 року у справі № 371/837/16-п.

За даними звіту № МТСБУ/35481/16 від 1 вересня 2016 року, відновлювальний ремонт автомобіля «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , є недоцільним з економічної точки зору, оскільки витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо – транспортної пригоди. Розрахунком вартості колісного транспортного засобу в пошкодженому стані від 21 вересня 2016 року встановлено, що вартість пошкодженого транспортного засобу до дорожньо – транспортної пригоди становить 75572,65 грн., а після – 28960,00 грн.

Цивільно – правова відповідальність відповідача перед третіми особами на момент дорожньо – транспортної пригоди не була застрахована, в зв?язку з чим МТСБУ за зверненням потерпілого ОСОБА_2 сплатило на його користь страхове відшкодування в сумі 46612 грн. 52 коп.

Виплата була здійснена згідно платіжного доручення № 9249рв від 28 листопада 2016 року, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 19 серпня 2016 року, звіту № МТСБУ/35481/16 від 1 вересня 2016 року та розрахунку вартості колісного транспортного засобу в пошкодженому стані від 21 вересня 2016 року.

Крім того, для визначення розміру заподіяння шкоди МТСБУ було залучено суб?єкта оціночної діяльності, вартість послуг якого склала 1064,00 грн.

22 березня 2018 року МТСБУ на адресу відповідача направило вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди, заподіяної в результаті дорожньо – транспортної пригоди в загальному розмірі 47676, 52 грн., в тому числі 46612,52 грн. виплачених потерпілому та 1064,00 грн. вартості послуг суб?єкта оціночної діяльності. На вказану вимогу відповідач не відреагував, кошти не сплатив.

Посилаючись на правила пункту 30.2 статті 30, підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38, пункту 40.3 статті 40, підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1191 ЦК України, просив стягнути з відповідача 47676,52 грн. сплаченого страхового відшкодування, з урахуванням вартості послуг залученого суб?єкта оціночної діяльності, та 1921,00 грн. судових витрат у виді сплаченого судового збору.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. від 08 серпня 2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 26 вересня 2018 року закрито підготовче провадження, за клопотанням відповідача призначено судову автотоварознавчу експертизу, зупинено провадження у справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29 жовтня 2018 року, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату Миронівського районного суду від 29 жовтня 2018 року № 75, визначено склад суду у складі головуючого судді Капшук Л.О.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 03 лютого 2021 року поновлено провадження у справі, справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

04 вересня 2018 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, що не оспорює право позивача на стягнення виплаченого страхового відшкодування з винної особи, проте позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували ним суму заявлених позовних вимог.

Вважає, що експертом, під час огляду та оцінки пошкодженого автомобіля, було порушено пункт 5.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів». Копія повідомлення від 27 серпня 2016 року про проведення огляду та експертизи пошкодженого автомобіля, яка наявна в додатках до звіту, не відповідає вимогам законодавства. Телеграма не була йому вручена, відсутні відомості про повідомлення її вручення адресату. В наданій до позовної заяви копії телеграми про повідомлення його про проведення огляду відсутня графа отримав, а також відсутні дата, підпис та прізвище відповідача, що свідчить про неотримання ним телеграми. Таким чином, його не було належним чином повідомлено про проведення оцінки автомобіля «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , на предмет відновлювального ремонту, участі в оцінці автомобіля він не приймав.

В зв?язку з порушенням під час проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу пункту 5.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» вважає, що висновок суб?єкта оціночної діяльності про недоцільність відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з економічної точки зору судом братися до уваги не може.

Крім того, зазначив, що розмір страхового відшкодування має визначатися за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від заподіювача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику з порушенням умов договору страхування. Договір страхування до позовної заяви не додано. Вимогу МТСБУ від 22 березня 2018 року про відшкодування завданої майнової шкоди він не отримував.

Заперечує також проти вимоги про відшкодування в порядку суброгації вартості послуг суб?єкта оціночної діяльності, оскільки така виплата не є страховим відшкодуванням, а пов?язана з його внутрішньогосподарською діяльністю.

19 вересня 2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Обґрунтовуючи заперечення проти доводів, наведених відповідачем у відзиві, представник позивача зазначила, що факт відправлення 27 серпня 2016 року телеграми - повідомлення на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком.

Вважає, що відносини, що склалися між сторонами регламентуються нормами Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідач на момент настання ДТП не мав чинного договору обов?язкового страхування, а тому стягнення виплаченого страхового відшкодування повинне відбуватися в порядку регресу відповідно до підпункту 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 вказаного Закону та статті 1191 ЦК України.

25 вересня 2018 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

У запереченнях відповідач просив суд не брати до уваги пояснення представника позивача щодо належного повідомлення про проведення огляду транспортного засобу та направлення йому телеграми 27 серпня 2016 року, оскільки вказані пояснення не підтверджені доказами і не обґрунтовані нормами законодавства.

Крім того, зазначив, що розрахунок вартості відновлювального ремонту за звітом № МТСБУ/35481/16 від 01 вересня 2016 року був проведений без: обґрунтування оцінювачем велечини коефіцієнту ринку регіону; визначення утилізаційної вартості, яка визначається як сума ринкової вартості працездатних складових та вартості металобрухту складових, що лишилися; зазначення про видимість за зовнішніми пошкодженнями, що автомобіль безумовно мав внутрішні пошкодження чи проведення огляду в розібраному стані.

Також звернув увагу на те, що з фототаблиці, що додана до звіту, видно, що характер пошкоджень не є таким, що власник не міг використовувати свій автомобіль за призначенням, тобто їздити на ньому, а також не мав коштів на його відновлення до отримання страхового відшкодування у листопаді 2016 року.

Визначення ринкової вартості транспортного засобу вважає поверхневим, що призвело до того, що і коефіцієнт фізичного зносу, а в результаті і величина матеріального збитку, визначена з похибкою, в зв?язку з чим звіт про оцінку викликає сумнів у його правильності.

В судове засідання представник позивача не з?явився, до суду направив заяву в якій просив справу розглядати без його участі.

Відповідач неодноразово повідомлявся про день та час розгляду справи телефонограмою за номером телефону, зазначеним особисто відповідачем у заявах по суті справи (063-624-73-52).

За змістом статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Повідомлень про поважність причин неявки в судове засідання від відповідача не надходило.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено такі фактичні обставини.

30 квітня 2016 року близько 10 години на 103 кілометрі автомобільної дороги сполученням «Київ - Знам?янка» трапилася дорожньо – транспортна пригода за участі транспортних засобів : автомобіля марки «FIAT Tempra», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля марки «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок зіткнення автомобіль «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , зазнав механічних ушкоджень.

За даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 є власником автомобіля «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 10).

Постановою Миронівського районного суду Київської області від 01 серпня 2016 року у справі № 371/837/16-ц ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите в зв?язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 6-7).

Цивільно – правова відповідальність відповідача перед третіми особами на момент дорожньо – транспортної пригоди не була застрахована, за даними перевірки наявності чинного договору страхування від 30 квітня 2016 року, даних про чинний поліс на транспортний засіб з д.н.з. НОМЕР_1 не знайдено (а.с. 13).

17 серпня 2016 року ОСОБА_2 подав до МТСБУ повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до вказаного повідомлення, 30 квітня 2016 року о 10 – 00 год. на 103 км автомобільної дороги сполученням «Київ - Знам?янка» трапилася дорожньо – транспортна пригода за участі транспортних засобів автомобіля марки «FIAT Tempra», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ПП «Вальтер – Авто», під керуванням відповідача ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 9).

19 серпня 2016 року ОСОБА_2 подав до МТСБУ заяву про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо – транспортної пригоди, що сталася 30 квітня 2016 року на 103 км автомобільної дороги сполученням «Київ - Знам?янка» за участі транспортного засобу автомобіля марки «IAT Tempra», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля марки «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував він (а.с. 11).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу, була застрахована ПрАТ «СК`Страховий капітал» відповідно до договору АЕІ7036202, термін дії з 31 березня 2016 року по 30 березня 2017 року (а.с. 12).

МТСБУ 26 серпня 2016 року було надано доручення ТОВ «СОС Сервіс Україна» № 3/1-05/35481/вих/1 на виконання робіт по справі № 35481, яким доручено провести огляд ТЗ із фотографічною фіксацією, скласти протокол огляду, надати фотографії на електронному носії, визначити ринкову вартість ТЗ на момент ДТП, вартість відновлювального ремонту ТЗ, коефіцієнт фізичного зносу складників, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників (а.с.14).

Даними звіту № МТСБУ/35481/16 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу ТОВ «СОС Сервіс Україна» від 01 вересня 2016 року, складеного на підставі звіту суб?єкта оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_3 », визначено ринкову вартість автомобіля у розмірі 75572,52 грн., вартість відновлювального ремонту у розмірі 208670,18, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу (визначеного у розмірі 0,70) та вартість матеріального збитку визначено у розмірі 77572,65 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали пофарбування), вартість нормо-годин робіт визначено у розмірі 180,00 грн. за 1 годину проведення ремонтних робіт та 185,00 грн. за 1 годину малярних робіт. За результатами висновку, отриманого в результаті оцінки, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 75572,52 грн. Відновлювальний ремонт є недоцільним з економічної точки зору (а.с. 15,16-30).

На підставі складеної МТСБУ довідки № 1 від 22 листопада 2016 року та документів справи МТСБУ № 35481, бюро видано наказ про сплату ОСОБА_2 шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, у розмірі 46612,52 грн. Вказані кошти перераховані на картковий рахунок ОСОБА_2 .

Вказані обставини підтверджуються даними довідки МТСБУ № 1 від 22 листопада 2016 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (а.с. 32), даними наказу МТСБУ № 9249 від 25 листопада 2016 року (а.с.31), даними платіжного доручення № 9249рв від 28 листопада 2016 року (а.с. 39).

МТСБУ на користь ТОВ «СОС Сервіс Україна» було сплачено 1064,00 грн. в рахунок оплати послуг аварійного комісара.

Вказана обставина підтверджується даними рахунку на оплату послуг № 1963 від 12 вересня 2016 року, акту наданих послуг № 1963 від 12 вересня 2016 року, платіжного доручення № 1963рв від 22 вересня 2016 року (а.с. 34-36).

22 березня 2018 року МТСБУ на адресу відповідача направило вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди, заподіяної в результаті дорожньо – транспортної пригод в загальному розмірі 47676, 52 грн. в тому числі 46612,52 грн. виплачених потерпілому та 1064,00 грн. вартості послуг суб?єкта оціночної діяльності (а.с. 37).

На час розгляду справи, даних про компенсацію позивачу витрат по сплаті страхового відшкодування до суду не надходило.

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частиною 3 вказаної статті визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі статтею 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 999 ЦК України визначено, що законом може бути встановлений обов?язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров?я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов?язкове страхування). До відносин, що випливають із обов?язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров?ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застраховував свою щільно-правову відповідальність.

Згідно з пунктом 36.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов?язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

За правилами підпункту 38.2.1. пункту 38.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ, після сплати страхового відшкодування, має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Докази того, що відповідач відноситься до осіб, визначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в матеріалах справи відсутні.

Статтею 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

МТСБУ сплатило страхове відшкодування ОСОБА_2 , а тому, відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України, має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов`язану з використанням транспортних засобів.

Як встановлено у пунктах 1 та 3 частини 1 статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. Шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постанова судді Миронівського районного суду від 01 серпня 2016 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності набрала чинності та є обов`язковою для суду з питань чи мали місце дії, наслідком яких було настання страхового випадку та сплата страхового відшкодування, та чи вчинені вони саме відповідачем. Факти, встановлені постановою судді з вказаних питань, не можуть бути оспорені при розгляді даної справи.

Відповідач суму виплаченого ОСОБА_2 МТСБУ страхового відшкодування в добровільному порядку не відшкодував, чим порушив права позивача.

Відомості про відшкодування відповідачем витрат по виплаті страхового відшкодування на момент розгляду справи відсутні.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у заявах по суті не заперечує право позивача на стягнення виплаченого страхового відшкодування з нього, як з винної особи. Разом з цим, зазначає про неналежність та допустимість доказів, наданих на підтвердження суми заявлених позовних вимог в зв?язку з проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу з порушенням пункту 5.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», оскільки така оцінка проведена без його участі, належних доказів про повідомлення відповідача про дату, місце та час проведення оцінки позивачем не надано.

Дослідивши зміст телеграми, доданої до звіту суб?єкта оціночної діяльності, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність прибути 31 серпня 2016 року на експертизу автомобіля «Форд», р.н. НОМЕР_2 , на 09 годину 30 хвилин за адресою: м. Миронівка, вул. Бузницького, 27. Телеграма містить відмітку відділення поштового зв?язку про відправлення 27 серпня 2016 року (а.с. 92).

Суд критично оцінює вказані доводи відповідача щодо проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу з порушенням пункту 5.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 розділу 5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки. У разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.

Суд зауважує, що положеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, не встановлено такої обов`язкової умови для оцінки транспортного засобу як участь заінтересованих осіб, оскільки питання про необхідність їх повідомлення та участі вирішується суб`єктом оціночної діяльності самостійно. За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача у названій частині та зауважує, що саме лише посилання у відзиві на позовну заяву на проведення оцінки автомобіля без повідомлення відповідача за відсутності взагалі будь-яких інших доводів щодо невідповідності наданого позивачем звіту вимогам чинного законодавства, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заявлених Моторним страховим бюро позовних вимог.

Відповідно до частин 1,2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України становлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, за вимогами ЦПК України, забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

На підтвердження розміру матеріального збитку позивачем надано звіт № МТСБУ/35481/16 від 1 версеня 2016 року, виготовлений на замовлення Моторного (транспортного) страхового бюро України суб?єктом оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_3 ».

Дослідивши вказаний звіт суд дійшов висновку, що він складений у відповідності до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24 липня 2009 року, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою № 724/16740 Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2009 року.

Сприяючи відповідачу в реалізації його прав, судом ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 26 вересня 2018 року за клопотанням відповідача призначено судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: 1) яка вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику автомобіля «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо – транспортної події, що відбулася 30 квітня 2016 року на дату проведення експертизи. На вимогу експерта позивачем для проведення експертизи надано фотознімки пошкодженого автомобіля «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , в електронному вигляді в оригінальному цифровому форматі.

Проте, відповідач ухилився від проведення експертизи, оскільки не оплатив її вартість згідно надісланого йому 19 серпня 2020 року рахунку. Вказане підтверджується даними повідомлення Київського науково – дослідного інституту судових експертиз № 17489/20-54 від 12 листопада 2020 року (а.с. 161).

Відповідно до статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Суд зауважує, що відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб?єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об?єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає (постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року по справі № 450/2488/16-ц).

Заперечуючи проти розрахунку вартості матеріального збитку, викладеного у наданому позивачем звіті, відповідач висновків суб?єкта оціночної діяльності не спростував належними доказами. Заперечення відповідача щодо розміру матеріального збитку ґрунтуються на припущеннях, тому судом до уваги не приймаються.

Щодо вимог про стягнення витрат за послуги врегулювання справи, суд зазначає, що згідно пункту 8. «Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків», затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 23 лютого 2006 року № 5417, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків МТСБУ здійснює оплату послуг представників МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду. Аварійний комісар діє як виконавець за договором про виконання робіт, що укладається з МТСБУ, та на підставі письмового доручення МТСБУ, тобто тут мають місце договірні зобов`язання між МТСБУ та аварійним комісаром. Право МТСБУ після сплати страхового відшкодування подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, стосується саме виплаченої суми страхового відшкодування (пункти 38.2,38.2.1 статті 38 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а не інших витрат, понесених позивачем при здійснені своїх повноважень.

Отже, можливість стягнення МТСБУ в порядку регресу витрат на послуги аварійного комісара не передбачена чинним законодавством.

Таким чином, виплати вартості послуг з врегулювання справи не підлягають відшкодуванню, у зв`язку з тим, що такі виплати страховика не є страховим відшкодуванням, а пов`язані з його внутрішньогосподарською діяльністю, а також не є витратами, що підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.

Висновки за результатами розгляду

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що всі обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, підтверджені матеріалами справи, суд дійшов висновку, що з відповідача, як з водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та цивільно-правова відповідальність якого при цьому не була застрахована, на користь позивача підлягає стягненню сума витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 46612 гривень 52 копійки.

Вартість послуг з врегулювання справи у розмірі 1064,00 грн. не підлягає відшкодуванню у зв’язку з тим, що такі виплати страховика не є страховим відшкодуванням, а пов’язані з його внутрішньогосподарською діяльністю, та не є витратами, що підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.

Щодо розподілу судових витрат

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1762,00 гривні.

Відповідно до правил частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі пропорційно задоволеним вимогам.

Ціна позову становить 47676,52 гривні. Виходячи з того, що позовні вимоги задоволено в частині стягнення 46612,52 гривень, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1722 гривні 68 копійок (46612,52х1762/47676,52).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України шкоду в розмірі 46612 гривень 52 копійки та понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1722 гривні 68 копійок, всього 48 335 (сорок вісім тисяч триста тридцять п?ять) гривень 20 копійок.

Відмовити Моторному (транспортному) страховому бюро України в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 вартості послуг з врегулювання справи в сумі 1064 гривні.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро, ідентифікаційний код 21647131, адреса місцезнаходження: будинок під номером 8, Русанівський бульвар, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук