Ухвала суду № 10210307, 17.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2605/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" червня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Данилової М.В.

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2009 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Укрнафта»звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 06.11.2008 р. № 0001874120/0, 18.12.208 р. № 0001874120/1, від 20.02.2009 № 0001874120/2.

Під час судового розгляду позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та крім вищенаведених податкових повідомлень-рішень просив визнати недійсним ще й податкове повідомлення-рішення від 18.03.2009 № 0001874120/3.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2009 р. позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 06.11.2008 р. № 0001874120/0, 18.12.208 р. № 0001874120/1, від 20.02.2009 № 0001874120/2, від 18.03.2009 № 0001874120/3.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2009 р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.10.2008 р. СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено невиїзну документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»код за ЄДРПОУ 00135390 з питань правильності нарахування та повноти перерахування до бюджету податку на додану вартість при правових відносинах з ТОВ «Етрекс-1»за період з 01.05.2008 р. по 31.05.2008 р., за результатами якої складено Акт № 568/41-20/00135390 від 24.10.2008 р.

На підставі Акта перевірки № 568/41-20/00135390 від 24.10.2008 р. СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків винесла податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0001874120/0 від 06.11.2008 р., яким позивачу визначила податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 341,00 грн. (у т.ч. 171,00 грн. за основним платежем та 170,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

У звязку з несплатою визначеної суми зобовязання у встановлений строк, відповідачем було винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»18.12.2008 р. № 0001874120/1 на суму 341,00 грн., 20.02.2009 р. № 0001874120/2 та 18.03.2009 № 0001874120/3.

Перевіркою встановлено порушення пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2008 року на загальну суму 171,00 грн. та пп. 2.11 п.2, пп.3.1 п.3 Постанови Правління національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні».

07.05.2008 р. водієм ВАТ «Укрнафта»було придбане пальне марки А-80 у кількості 190 літрів загальною вартістю 1026 грн. (з ПДВ) на заправній станції ТОВ «Етрекс-1». На підтвердження сплачених за пальне коштів ТОВ «Етрекс-1»видало фіскальний чек 07.05.2008 р. № 2602109731. Сума сплаченого при придбанні пального була включена ВАТ «Укрнафта»до складу податкового кредиту у декларації за травень 2008 року.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП повідомлень-рішень від 06.11.2008 р. № 0001874120/0, 18.12.208 р. № 0001874120/1, від 20.02.2009 № 0001874120/2, від 18.03.2009 № 0001874120/3, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 даного Закону підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є, зокрема, касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника).

Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Вимоги до форми і змісту розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків субєктами підприємницької діяльності для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, встановлені у Положенні про форму та зміст розрахункових документів, затвердженому наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614. Відповідно до п.3.2 зазначеного Положення належним чином вважатиметься оформлений той фіскальний чек, який містить наступні реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СПД, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ; вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ; позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) на суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг); порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій та логотип виробника.

За таких обставин є правильними висновки суду, що документ є розрахунковим документом та виконує всі передбачені для нього законодавством функції, в т.ч. і функцію документа, що підтверджує право на податковий кредит, якщо документ, що підтверджує розрахунки між сторонами, містить усі передбачені для нього законодавством реквізити.

Відповідно пп. 7.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 зазначеного Закону.

Чинне законодавством не зобовязує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність прийняття СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП повідомлень-рішень від 06.11.2008 р. № 0001874120/0, 18.12.208 р. № 0001874120/1, від 20.02.2009 № 0001874120/2, від 18.03.2009 № 0001874120/3

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2009 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2009 р. - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2009 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі 18.06.2010 р.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді: <Текст >