Рішення № 102099269, 14.12.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4667/21

Провадження № 2/210/1679/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"14" грудня 2021 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Чайкіної О.В.,

за участі секретаря судового засідання: Перог Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 25 серпня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – Позивач) до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі – Відповідач), третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. 1-3).

Позов пред`явлено за правилами альтернативної підсудності - за місцем виконання виконавчого напису (частина 12 статті 28 ЦПК України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ від 25 серпня 2021 року визначено головуючого - суддю Чайкіну О.В.

Ухвалою судді 27 серпня 2021 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.21).

Ухвалою судді 06 жовтня 2021 року витребувано від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни завірені належним чином копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис 16.08.2018 року реєстр № 7109 про стягнення з ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 на користь АТ «ПУМБ», ЄДРПОУ 14282829 заборгованості по кредитному договору. Витребувано у АТ «ПУМБ», ЄДРПОУ 14282829 завірені належним чином копії кредитної справи ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 в тому числі документи, на підставі яких відповідачем отримано право вимоги за кредитним договором, укладеним між позивачем та АТ «Банк ренесанс капітал» та підтверджуючі дату останнього добровільного платежу по кредиту. (а.с. 30).

На виконання вимог статей 178, 191, 278 ЦПК України Відповідач відзив на позов не надав. В матеріалах справи міститься докази отримання Відповідачем ухвали про призначення судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду 02 листопада 2021 року. На виконання ухвали суду від 06 жовтня 2021 року завірені належним чином копії кредитної справи ОСОБА_1 надано не було.

Від третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни на виконання ухвали суду від 06 жовтня 2021 року завірені належним чином копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис 16.08.2018 року реєстр № 7109 надано не було. Пояснень на позов не надходило.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стислий виклад позовних вимог позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що у лютому 2019 року не змогла отримати заробітну плату у повному обсязі, керівництво ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» її повідомило, що до них надійшла постанова приватного виконавця Павелків Т.Л. про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 . Згідно даної постанови, приватним виконавцем було відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ПАТ «ПУМБ».

В подальшому було здійснено адвокатські запити до приватного виконавця, згідно відповіді приватного виконавця 16.08.2018 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис № 7109 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» не сплаченої в строк заборгованості за кредитним договором № 26250019063213 від 20.06.2013 року, укладеного з АТ «Банк Ренесанс капітал», правонаступником якого є АТ «ПУМБ». Відповідно до вказаного виконавчого напису стягнення здійснюється за період 03.08.2017 року по 03.08.2018 року. Сума що підлягає стягненню становить 16074,04 грн., в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту 6189,11 грн., прострочена заборгованість за відсотками 8655,44 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту 544,89 грн., строкова заборгованість за відсотками 254,60 грн., за вчинення виконавчого напису 430,00 грн.

Як видно з тексту виконавчого напису нотаріуса кредитний договір було укладено 20.06.2013 року і на момент вчинення виконавчого напису пройшло більше п`яти років, тоді як ЦК України встановлена позовна давність у три роки. Отже приватний нотаріус вчинила виконавчий напис поза строками позовної давності. Крім того, необхідно встановити чи надав стягувач нотаріусу документи, підтверджуючі набуття всіх прав і обов`язків кредитора ОСОБА_1 . Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки при вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевірив безспірність заборгованості боржника перед стягувачем та умови, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Крім того просила суд стягнути з АТ «ПУМБ» безпідставно стягнуті кошти в сумі 16074,04 грн., а також судові витрати.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву.

Приватний нотаріус Хара Н.С. заяв клопотань не подавала.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судом.

16 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною був вчинений виконавчий напис № 7109 від 16.08.2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором № 26250019063213 від 20.06.2013 року, за період 03 серпня 2017 по 03 серпня 2018 року в розмірі 16074,04 грн., яка складається з: 6189,11 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 8655,44 грн. – прострочена заборгованість за відсотками, 544,89 грн. строкова заборгованість за сумою кредиту, 254,60 грн. - строкова заборгованість за процентами, 430,00 грн. – за вчинення виконавчого напису (а.с.6).

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною, 01 вересня 2018 року відкрито виконавче провадження № 57114127 про стягнення з позивача (боржника) – ОСОБА_1 , на користь відповідача (стягувача) – Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 16074,04 грн. (а.с.7).

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 01.09.2018 року, сума заборгованості, згідно з Виконавчим написом, становить 16074,04 грн., в тому числі: основна винагорода – 1607,40 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 03.01.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 (а.с.8).

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій: шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Разом з тим нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною – стягувачем.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.

Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом розділом ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Для правильного застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).

Висновки за результатами розгляду матеріалів справи

На суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, цією статтею; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як встановлено статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов`язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

До матеріалів справи не долучено Кредитний договір № 26250019063213 від 20 червня 2013 року. Отже не зрозуміло який строк кредитування за договором, дата повернення кредиту, чи позичальник (позивач) ознайомлена з умовами кредитування банку.

Відповідач не скористався правом надання доказів безспірності заборгованості та до суду не представлено розрахунок заборгованості та його складових.

Суд враховує, що договори на отримання кредиту як правило є договорами приєднання, та передбачають погодження Умов та правил банківського обслуговування, кредитування тощо, та такі умови є мінливими, тому для доведення безспірності заборгованості Відповідач зобов"язаний довести, які саме Умови кредитування діяли на момент укладання договору та довести що позичальник обізнаний та ознайомлений з такими умовами.

Відповідачем в підтвердження безспірності заборгованості не представлено та не надано до відзиву на позовну заяву.

Також суду не представлено доказів, що Відповідач мав право вимоги до Позивача за кредитним договором № 26250019063213 від 20 червня 2013 року та саме за цим договором відбулося відступлення Прав Вимоги за кредитним договором за ланцюгом: АТ «Банк Ренесанс Капітал» - ПАТ «ПУМБ» (Відповідач).

Так само і не представлено доказів належного сповіщення боржника про зміну кредитора у зобов"язанні відповідно до положень ст.ст.516-518 ЦК України.

Крім того, суд зауважує, що кредитний договір між АТ «Банк Ренесанс Капітал» та Позивачем, за яким за твердженням Відповідача відбулася зміна кредитора у зобов"язанні, був укладений 20 червня 2013 року, а виконавчий напис вчинено 16 серпня 2018 року, в той час як строк позовної давності становить 3 роки. Доказів пролонгації дії договору, а так само і доказів переривання позовної давності Відповідачем не надано.

За таких обставин суд погоджується з твердженнями позивача, про те що кредитний договір № 26250019063213 від 20 червня 2013 року не є доказом наявності безспірної заборгованості, а складові заборгованості, строки її погашення, мають встановлюватися за позовом правонаступника до боржника про стягнення заборгованості, а тому виконавчий напис вчинено за відсутності безспірної заборгованості.

Крім того, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед Відповідачем є безспірним.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинено за відсутності доказів безспірності вимог банку.

Оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та доведеними, в розумінні вказаних норм, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з АТ «ПУМБ» сплачену суму за виконавчим написом № 7109, вчиненим 16.08.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в розмірі 16074,04 грн. суд зазначає наступне.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. за ВП №57114127 від 01.09.2018, звернуто стягнення на доходи боржника, шляхом здійснення відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу в розмірі 16074,04 грн. (а.с.8).

Враховуючи те, що цим рішенням суд визнав оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, між сторонами виникли також спірні правовідносини, які регулюються нормами статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року в справі №753/15556/15-ц, від 23.01.2020 року в справі №910/3395/19.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що із заробітної плати ОСОБА_1 утримано суму у розмірі 16074,04 грн., яка була отримана відповідачем АТ «ПУМБ» в рахунок погашення заборгованості, а тому до цих коштів положення ст.1212 ЦК України застосовуватися не можуть.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно стягнутих коштів.

Що стосується розподілу судових витрат.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною (постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі 755/9215/15-ц).

Як вбачається із матеріалів справи спільно із позовною заявою до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги № 12/01/01/21 від 12 січня 2021 року, укладений між адвокатом Новак Артуром Михайловичем та ОСОБА_1 (а.с. 14).

Розділом 4 даного договору сторонами обумовлено, що за послуги що надаються клієнт сплачує адвокату гонорар.

Відповідно до Акту № 01 від 12.01.2021 року оплата юридичних послуг становить 20 000,00 грн. (а.с.15)

Згідно квитанції № 01 від 14.04.2021 року адвокат Новак А.М. отримав згідно Акту № 01 від 12.01.2021 року 20000,00 грн. від ОСОБА_1 (а.с.16).

Від відповідача клопотань про зменшення розміру витрат на правову допомогу не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню із відповідача на користь позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання позову, вказані витрати мають бути стягненні з відповідача у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7109, вчинений 16.08.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 16074,04 грн. (шістнадцять тисяч сімдесят чотири гривні чотири копійки) на підставі Кредитного договору № 26250019063213 від 20.06.2013 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 908,00 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Відповідачу, який не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2021 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 );

- відповідач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4);

- третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (01054, м. Київ, вул. Січових стрільців, 37/41).

Суддя: О. В. Чайкіна