Ухвала суду № 10209902, 26.05.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2010 р.справа № А27/259-08 (А36/84-08) Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Коршуна А.О.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю.

при секретарі судового засідання:          Резнікові Ю.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області

від 29.01.2009 року у справі №А27/259-08(А36/84-08)

(категорія статобліку –2.11.3)

за позовом:Відкритого акціонерного товариства «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»

до:

про:Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИЛА:

14.12.2007р. Відкрите акціонерне товариство «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»(далі –ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –Оржонікідзевська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000132340/3, №0000302340/3, №0000122340/3 від 27.11.2007р. / а.с. 5-11 том 1/.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2008р. відкрито провадження в адміністративній справі №А36/84-08 за вищезазначеною позовною заявою та справа призначена до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2008р. у справі №А36/84-08 даній адміністративній справі присвоєно номер №А27/259-08(А36/84-08) / а.с. 118 том 1/.

Посилаючись у позовній заяві на те, що відповідачем було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.12.2006р., за результатами перевірки було складено акт №102/23-118/01374435 від 16.04.2007р., але позивач вважає що податковим органом ця перевірка проведена з перевищенням повноважень, які надані відповідачу чинним законодавства, та зроблені відповідачем висновки за результатами перевірки суперечать фактичним обставинам та нормам чинного податкового законодавства, у зв’язку з чим результати перевірки були позивачем оскаржені в порядку адміністративного оскарження, але скарги позивача були розглянуті з порушенням встановленого законом строку на розгляд скарги та за результатами перевірки та за результатами розгляду скарг позивача , відповідачем у справі прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000132340/3 від 27.11.2007р. яким визначено податкове зобов’язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 702636,3 грн., у тому числі основний платіж –566288,50 грн., штрафні (фінансові) санкції –136347,80 грн.; №0000302340/3 від 27.11.2007р. яким визначено податкове зобов’язання позивача з податку на прибуток приватний підприємств у розмірі 283144,25 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції – 2831445 грн.; №0000122340/3 від 27.11.2007р. яким визначено податкове зобов’язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 159574,17 грн., у тому числі основний платіж –106382,77 грн., штрафні (фінансові) санкції –53191,40 грн., оскільки позивач вважає, що він не порушував норми чинного податкового законодавства, а висновки відповідача за результатами перевірки суперечать фактичним обставинам, та нормам чинного податкового законодавства і перевірка проведена відповідачем з порушенням норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні, позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Орджонікідзевської ОДПІ №0000132340/3, №0000302340/3, №0000122340/3 від 27.11.2007р..

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2009р. ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»відмовлено у задоволенні позовних вимог до Орджонікідзевської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000132340/3, №0000302340/3, №0000122340/3 від 27.11.2007р.. (суддя Татарчук В.О.) /а.с. 36-42 том 2/.

Позивач - ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів», не погодившись з вищезазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу / а.с. 51-67 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи не було з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам, що призвело до ухвалення судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову суду від 29.01.2009р. у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач –Орджонікідзевська ОДПІ, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу /а.с. 87-89 том 2/ посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було об’єктивно та повно з’ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановлено рішення у даній справі відповідно до норм чинного законодавства, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 29.01.2009р. у даній справі залишити без змін.

Представник позивача –ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»у судове засідання о 15 годин 30 хвилин 26.05.2010р. не з’явився. Позивач про день, годину та місце розгляду даної адміністративної справи повідомлений судом належним чином /а.с. 102,103 том 2/, про поважність причин неявки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомила. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача – ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів».

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача, які заперечували проти доводів апеляційної скарги позивача, підтримали доводи викладені у письмових запереченнях Орджонікідзевської ОДПІ на апеляційну скаргу та просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2009р. у даній адміністративній справі залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у даній адміністративній справі у період з 14.03.2007р. по 10.04.2007р. було проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.12.2006р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №102/23-118/01374435 від 16.04.2007р. / а.с. 33-78 том 1/.

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем, зокрема, в порушення пп. 8.1.2 п.8.1, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»неправомірно віднесено до складу валових витрат виробництва витрати на проведення ремонту та інших видів поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, що призвело до завищення валових витрат виробництва на суму 2265154,17 грн., в тому числі ІІІ квартал 2006р. - 923602,57 грн., ІV квартал –1341551,60 грн., та крім цього в порушення пп. 7.2.3, пп.7.2.4 п. 7.2., пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено суму податкового кредиту на суму вартості товару, який отримано від ТОВ «Компанія Селіон»на суму 106382,77 грн.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у даній справі у період з 01.10.2005р. по 31.12.2006р. були придбані товарно-матеріальні цінності на суму 3067734,17 грн., які були використані позивачем на поточні ремонти обладнання, яке використовується ним у господарській діяльності, при цьому ця сума коштів була позивачем віднесена до складу валових витрат виробництва у відповідних звітних періодах з відображенням у журналах-ордерах №6, №10 і головній книзі підприємства.

Як вбачається з акту перевірки акт №102/23-118/01374435 від 16.04.2007р. в ході перевірки податковим органом були використані журнали-ордери №6, №10, головна книга підприємства позивача, а також накладні, податкові накладні, книга складського обліку, книга обліку основних фондів, та інші первинні документи позивача, на підставі яких здійснювався облік товарно-матеріальних цінностей на суму 3067734,17 грн., які були використані позивачем на поточні ремонти обладнання, а також лист позивача за вих. №5/04 від 05.04.2007р. / а.с. 144-146 том 1/ і саме на підставі аналізу цих первинних документів і документів бухгалтерського обліку позивача, які є підставою для подальшого формування фінансового обліку та податкової звідності, та з урахуванням балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітних періодів, відповідачем у справі зроблено висновок про завищення валових витрат підприємства на суму 2265154,17 грн.

Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи позивачем у справі, в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності віднесення ним до складу валових витрат виробництва у відповідних звітних періодах операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей на суму 3067734,17 грн., які були використані позивачем на поточні ремонти обладнання, окрім тих що були досліджені податковим органом під час проведення перевірки і на підставі яких відповідачем зроблено висновок про завищення валових витрат виробництва на суму 2265154,17 грн.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з метою підтвердження або спростування висновків відповідача за результатами перевірки, оскільки вирішення цих питань потребує спеціальних знань, судом у справі було призначено судово-економічну експертизу / а.с. 96-97 том 1/, але саме з ініціативи позивача у даній справі ця експертиза не була проведена, оскільки позивач вважав проведення такої експертизи недоцільним / а.с. 110-111 том 1/.

Отже вищенаведені обставини дають можливість зробити висновок про те, що позивачем під час розгляду даної справи не було доведено правомірність віднесення ним до складу валових витрат виробництва у відповідних звітних періодах операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей на суму 3067734,17 грн., які були використані позивачем на поточні ремонти обладнання, і не було спростовано висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає у неправомірному віднесені до складу валових витрат виробництва витрати на проведення ремонту та інших видів поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, що призвело до завищення валових витрат виробництва на суму 2265154,17 грн., в тому числі ІІІ квартал 2006р. - 923602,57 грн., ІV квартал –1341551,60 грн., і колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи зробив правильний висновок стосовно необґрунтованості та безпідставності заявлених позивачем вимог у цій частині..

Щодо висновків відповідача за результатами перевірки про порушення позивачем пп.7.2.3, пп.7.2.4 п. 7.2., пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завищено суми податкового кредиту на суму вартості товару, який отримано від ТОВ «Компанія Селіон»на суму 106382,77 грн., то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно обґрунтованості цього висновку податкового органу з огляду на наступне.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що в березні 2006р. ТОВ «Компанія Селіон»було здійснено поставку позивачу товарів на загальну суму 638296,64 грн., у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) –106382,77 грн., зазначені обставини підтверджуються накладною №310306 від 31.03.2006р. та податковою накладною, які були досліджені відповідачем у справі під час проведення перевірки. При цьому позивач у справі на підставі податкової накладної суму податку на додану вартість 106382,77 грн. включив до складу податкового кредиту березня 2006р..

Але у судовому засіданні було встановлено, що позивачем у справі оплата за поставлені ТОВ «Компанія Селіон»товари загальну суму 638296,64 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 106382,77 грн., не проводилась, і станом на 07.04.2007р. на підприємстві рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «Компанія Селіон»на суму 638296,64 грн..

Крім цього рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006р. у справі №2-4262 визнано недійсними статут, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Компанія Селіон»з моменту реєстрації, свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість / а.с. 141-142 том 1/ , що свідчить відсутність у ТОВ «Компанія Селіон»права на нарахування податку на додану вартість і складання податкових накладних.

Враховуючи те, що нормами чинного податкового законодавства, зокрема пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, які зареєстровані у встановлений чинним законодавством спосіб платниками податку на додану вартість, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем пп.7.2.3, пп.7.2.4 п. 7.2., пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завищення суми податкового кредиту на суму вартості товару, який отримано від ТОВ «Компанія Селіон»на суму 106382,77 грн.

Щодо посилань позивача як під час розгляду даної адміністративної справи так в апеляційній скарзі про порушення відповідачем норм чинного законодавства під час проведення перевірки в частині проведення перевірки у строки триваліші ніж це передбачено законом та несвоєчасне направлення позивачу рішення про продовження строків розгляду скарг позивача, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що під час розгляду даної адміністративної справи ці обставини не знайшли свого підтвердження, оскільки судом було встановлено, що перевірка була проведена податковим органом у строки передбачені ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» - 20 днів з виключенням з цього строку вихідного дня –09.04.2007р. / а.с. 143 том 1/, тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про продовження термінів проведення перевірки, рішення відповідача про продовження розгляду скарг позивача за вих. №2809/с/23-120 та за вих.. №2808/с/23-120 від 29.05.2007р. / а.с. 12-13 том 1/ були надіслані поштою на адресу позивача у справі 29.05.2010р. / а.с. 140 том 1/ тобто в межах встановленого Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строку , при цьому необхідно враховувати, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які встановлюють порядок та строки розгляду контролюючим органом скарг платників податків та порядок повідомлення платників податків про результати розгляду скарг, не передбачають обов’язку контролюючого органу вручати рішення безпосередньо платнику податків або направляти їх рекомендованими листами з зворотнім повідомленням про отримання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду даної справи норм матеріального та процесуального права не було встановлено, тому рішення суду першої інстанції від 29.01.2009р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду першої інстанції у даній справі, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Підстепнянський завод будівельних матеріалів –залишити без задоволення.

          Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2009р. у справі №А27/259-08(А36/84-08) –залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст виготовлено –21.06.2010р.

Головуючий суддя           А. О. Коршун                    

суддя           Н.А. Бишевська          

суддя І. Ю. Добродняк