Постанова № 10209575, 31.03.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2010 р.справа № 2а-1837/08 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Коршуна А.О.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю.

при секретарі судового засідання:          Гулій О.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 16.12.2008р. у справі №2а-1837/08

(категорія статобліку –2.11.17)

за позовом:Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг

до:

про:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії ВСТАНОВИЛА:

          18.03.2008р. Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»(далі –ВАТ «Південний ГЗК») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі (далі –СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії / а.с.2-5 том 1/.

          Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2008р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1837/08 за вищезазначеною позовною заявою та справа призначена до судового розгляду /а.с.11 том 1/.

          Позивач, посилаючись у позовній заяві з урахуванням остаточної заяви про уточнення позовних вимог / а.с. 121-126 том 2/ на те, що визначені відповідачем податкові зобов’язання ВАТ «Південний ГЗК»по податку на додану вартість, у тому числі зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які визначені податковими повідомленнями-рішеннями СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі №0001302330/0 та №0001292330/0 від 17.09.2004р. у зв’язку з їх оскарженням у судовому порядку та тривалим розглядом справи з приводу оскарження цих податкових повідомлень-рішень і відсутністю судового рішення на користь податкового органу набули статус неузгоджених податкових зобов’язань і не підлягають відображенню як донарахування у особовому рахунку позивача по податку на додану вартість, тому відповідач 24.07.2007р., тобто з дати прийняття ухвали Вищого адміністративного суду України у справі №17/200(36/10), повинен був поновити в особовому рахунку позивача по податку на додану вартість переплату за рахунок сум податку на додану вартість, заявлених позивачем до відшкодування, у розмірі 31064594,65 грн. , оскільки відповідачем це не було зроблено просить суд визнати бездіяльність відповідача щодо поновлення, шляхом відповідного збільшення, в особовому рахунку позивача по податку на додану вартість, переплати за рахунок сум податку на додану вартість, заявлених позивачем до відшкодування, у розмірі 31064594,65 грн. протиправною, зобов’язати відповідача поновити, шляхом відповідного збільшення, в особовому рахунку позивача по податку на додану вартість, переплати за рахунок сум податку на додану вартість, заявлених позивачем до відшкодування, у розмірі 31064594,65 грн.

                    Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2008р. у справі №2а-11837/08 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі щодо не вчинення відповідних дій, пов’язаних із обліком у картці особового рахунку ВАТ «Південний ГЗК»по податку на додану вартість суми такого податку на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.07.2007р. у справі №17/200(36/10) к/с №К-22766/06, зобов’язано СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі у встановленому порядку облікувати у картці особового рахунку ВАТ «Південний ГЗК»по податку на додану вартість суми такого податку на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.07.2007р. у справі №17/200 (36/10) к/с №К-22766/06, в іншій частині позову відмовлено (суддя Верба І.О.) /а.с. 208-215 том 2/.

          Відповідач –СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі, не погодившись з вищезазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу /а.с. 227-231 том 2/, у якій з урахуванням доповнень до апеляційної скарги / а.с. 6-9 том 3/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 16.12.2008р. у даній адміністративній справі скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач –ВАТ «Південний ГЗК», у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 18-20 том 3/, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив у даній справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2008р. у даній адміністративній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні:

-          представників відповідача, які підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 16.12.2008р. у даній справі скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі;

-          представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях позивача на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції від 16.12.2008р. у даній справі залишити без змін,

перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що позивач у даній справі зареєстрований платником податку на додану вартість (далі –ПДВ) та позивач перебуває на податковому обліку у СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі.

Також судом встановлено, що відповідачем у справі проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за 2003р., за результатами перевірки складено акт №67-23-116/00191000 від 17.09.2004р. у якому зазначено, що у ході перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1,7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення:

- №0001302330/0 від 17.09.2004р., яким визначено податкове зобов’язання позивача з податку на додану вартість у загальному розмірі 16943783,95 грн., у тому числі основний платіж –11295855,97 грн., штрафні санкції –5647927,98 грн.;

- №0001292330/0 від 17.09.2004р. яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість: у розмірі 11537477,37 грн. за листопад 2003р. , 2583333,33 грн. –за грудень 2003р.

Прийняті відповідачем за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення №0001302330/0 та №0001292330/0 від 17.09.2004р. були надіслані на адресу позивача 18.09.2004р. та отримані ним згідно поштового повідомлення 20.09.2004р. / а.с. 40 том 1/.

Позивач у даній адміністративній справі не погодившись з прийнятими відповідачем за результатами перевірки податковими повідомленнями-рішеннями №0001302330/0 та №0001292330/0 від 17.09.2004р. звернувся 05.01.2005р. до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень- рішень/ а.с. 41 том 3/, та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2005р. за цією позовною заявою було відкрито провадження у справі №36/10 / а.с. 42 том 3/.

Справа №А23/493 (17/200(36/10)) за позовом ВАТ «Південний ГЗК» до СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001302330/0 та №0001292330/0 від 17.09.2004р. протягом тривалого часу перебувала в провадженні судів різних інстанцій. Так рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2005р. у справі №36/10 , яке було залишено буз змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2005р., позовні вимоги було задоволено. Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2005р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2005р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2005р. у справі №36/10 скасовані, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області, у подальшому рішенням Господарського суду Дніпропетровської області віл 16.02.2006р. у справі №17/200 (36/10), яке залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2006р. у справі №17/200 (36/10) в позові було відмовлено / а.с. 34-37, 38-41 том 1/.

Але ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.07.2007р. у справі №17/200(36/10) к/с №К-22766/06 касаційна скарга ВАТ «Південний ГЗК»задоволена частково, ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2006р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області віл 16.02.2006р. у справі №17/200 (36/10) скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції /а.с. 42-45 том 1/.

На думку позивача саме з дати прийняття вищезазначеної ухвали Вищим адміністративним судом України –з 24.07.2007р. відповідач повинен був поновити в особовому рахунку позивача по податку на додану вартість переплату за рахунок сум податку на додану вартість, заявлених позивачем до відшкодування, у розмірі 31064594,65 грн., оскільки за наявності триваючого судового оскарження донарахованих відповідачем сум податкових зобов’язань і відсутності судового рішення ці нарахування набули статусу неузгоджених податкових зобов’язань і не підлягають відображенню у особовому рахунку позивача з податку на додану вартість як донараховані на підставі п. 4.1. Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням який здійснюється органами державної податкової служби», яка затверджена наказом ДПА України №276 від 18.07.2005р., та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123 (далі – Інструкція).

Крім цього, в обґрунтування заявлених позивачем позовних вимог, позивачем разом з позовною заявою було надано копію постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2007р. у справі №А23/493 (17/200(36/10)) якою позовні вимоги ВАТ «Південний ГЗК»до СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001302330/0 та №0001292330/0 від 17.09.2004р. задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі №0001302330/0 та №0001292330/0 від 17.09.2004р. /а.с. 6-8 том 1/

Порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначення процедури оскарження дій органів стягнення встановлені нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та іншими державними цільовими фондами»(далі - Закон).

Так, відповідно до ст. 1 Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов’язання—зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1 Закону) податковий борг (недоїмка)—податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання ( п. 1.3 ст. 1 Закону).

Відповідно до абз. 3 пп. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону у разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах “а"—“в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення №0001302330/0 та №0001292330/0 від 17.09.2004р. отримані позивачем у даній справі згідно поштового повідомлення 20.09.2004р., будь-яких доказів наявності процедури апеляційного узгодження цих податкових повідомлень рішень у порядку, який встановлено ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та іншими державними цільовими фондами», позивачем суду під час розгляду даної адміністративної справи не було надано, що свідчить про те, що з 30.09.2004р. податкові повідомлення-рішення №0001302330/0 та №0001292330/0 від 17.09.2004р. набули статус узгоджених, а визначені ними податкові зобов’язання відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону визнані сумою податкового боргу і відповідно до вимог Інструкції на підставі цих податкових повідомлень-рішень на зворотному боці облікової картки платника податку на додану вартість, позивача у справі, зроблено запис про нарахування сум податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування.

Аналіз ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та іншими державними цільовими фондами»дає можливість зробити висновок про те, що у разі звернення платника податку до суду поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов’язання, але в межах строків давності, як це передбачено пп. 5.2.5 п. 5.2. ст. 5 Закону, несплачене податкове зобов’язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною перетворюється на податковий борг платника податків в силу прямого припису пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону, при цьому порядок погашення податкового боргу регулюється нормами ст. ст. 6-15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та іншими державними цільовими фондами», а ці норми не передбачають зупинення процедур погашення податкового боргу, у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов’язання.

Отже аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та іншими державними цільовими фондами» дає можливість зробити висновок про те, що оскарження платником податків до суду суми узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов’язання поза межами строку сплати такого податкового зобов’язання не надає такому податковому зобов’язанню статусу неузгодженого, тому зазначена сума залишається податковим боргом платника податків і підлягає відображенню в особовому рахунку платника податку по податку на додану вартість в порядку, який встановлено Інструкцією «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням який здійснюється органами державної податкової служби», яка затверджена наказом ДПА України №276 від 18.07.2005р., та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123.

Крім цього постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009р. у справі №А23/493 (17/200(36/10)) постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2007р. у справі №А23/493 (17/200(36/10)) скасовано, ВАТ «Південний ГЗК»відмовлено у задоволені позовних вимог до СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001302330/0 та №0001292330/0 від 17.09.2004р. / а.с. 11-13 том 3/.

Враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної справи, та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи зробив висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення ним рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального права, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити та скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2008р. у справі №2а-1837/08.

Вирішуючи по суті заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги, колегія суддів враховуючи вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та спростовуються зібраними судом під час розгляду справи належними письмовими доказами які були досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної справи, а тому позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог необхідно відмовити у зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі –задовольнити.

          Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2008р. у справі №2а-1837/08 –скасувати.

В позові відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст виготовлено –13.05.2010р.

Головуючий суддя           А. О. Коршун                              

суддя           Н.А. Бишевська          

суддя І.Ю. Добродняк