Вирок № 102094963, 22.12.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/10846/20

Провадження №1-кп/523/768/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Шурупова В.В.

за участю: секретаря судового засідання - Смокіної Н.І.

прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси - Горячева Ю.Ю.

захисника - Сокол Т.В.

обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об`єднане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020160490001968 від 16.06.2020 року, №12020160490002708 від 24.09.2020 року, №12021162490000587 від 24.04.2021 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого та офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, у тому числі востаннє:

- 04.03.2020 року Суворовським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.185, ст.ст.75, 76 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за означеним вироком суду та маючи не зняту й не погашену у встановленому законом порядку судимість, 15.06.2020 року, приблизно о 05:55 години, перебуваючи біля приміщення ПТ «Климчук і Компанія «Ломбард Капітал» по вул.Генерала Бочарова 43 в м.Одесі, діючи умисно й повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, переконавшись у відсутності уваги за його діями з боку сторонніх осіб, таємно викрав шляхом демонтажу з фасаду будівлі належну зазначеному підприємству камеру відеоспостереження марки «DH-HDW1200MP», вартістю 600 гривень, заволодівши якою вказаний підсудний з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд та спричинивши таким чином означеному підприємству матеріальну шкоду у наведеному розмірі.

Крім того, 22.09.2020 року, приблизно о 22:49 години, підсудний ОСОБА_1 , знаходячись неподалік від приміщення ТОВ «Копійка-центр» по пр.Добровольського 147/1 в м.Одесі, діючи умисно і повторно, спільно й за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, пересвідчившись у відсутності уваги за їх діями з боку сторонніх осіб, таємно викрав шляхом демонтажу з фасаду будівлі належний означеному підприємству світлодіодний прожектор «OSRAM_FLOOD_LED 30W/4000K BK 100DEG_IP65», вартістю 497,45 гривень, заволодівши яким вказаний підсудний спільно з іншою особою та разом з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись в подальшому викраденим за власним розсудом та спричинивши таким чином зазначеному підприємству матеріальну шкоду у наведеному розмірі.

Окрім того, 24.04.2021 року, приблизно о 16:00 години, підсудний ОСОБА_1 , перебуваючи неподалік від будинку №149/4 по пр.Добровольського в м.Одесі, після попереднього й спільного з потерпілим ОСОБА_2 вживання алкогольних напоїв, внаслідок виниклого словесного конфлікту з останнім, наніс тому декілька ударів руками в область голови, від яких той впав на землю і в нього з кишені куртки випав мобільний телефон марки «Samsung J530FM Galaxy J5 Duos» імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , вартістю 1700 гривень, з сім-картою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_3 , а вказаний підсудний діючи умисно й повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, відкрито викрав зазначений і належний потерпілому мобільний телефон, заволодівши яким підсудний з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд і спричинивши таким чином потерпілому матеріальну шкоду у наведеному розмірі.

26.04.2021 року, приблизно о 17:00 години, підсудний ОСОБА_1 , знаходячись неподалік від будинку АДРЕСА_2, діючи умисно й повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, переконавшись у відсутності уваги за його діями з боку сторонніх осіб, шляхом вільного доступу таємно викрав запаркований біля будинку належний потерпілому ОСОБА_3 велосипед марки «Comanche» синього кольору, номер рами GO81119218 , вартістю 2000 гривень, заволодівши яким, вказаний підсудний з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд та спричинивши таким чином зазначеному потерпілому матеріальну шкоду у наведеному розмірі.

В судове засідання жодний з представників потерпілих ПТ «Климчук і Компанія «Ломбард Капітал» чи ТОВ «Копійка-центр» та потерпілі ОСОБА_2 й ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, - не з`явилися, надавши до суду відповідні заяви щодо розгляду справи без їх участі, у зв`язку з чим, суд, заслухавши позицію сторін процесу та з метою дотримання розумності строків судового розгляду, вирішив провести розгляд об`єднаного кримінального провадження за відсутністю означених осіб.

Підсудний ОСОБА_1 , повністю визнавши свою провину по пред`явленому у об`єднаному кримінальному провадженні й викладеному в обвинувальних актах обвинуваченню, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини скоєних кримінальних правопорушень.

Згідно з ч.3 ст.349 КПК України, суд за результатами попереднього обговорення з учасниками судового провадження змісту цієї норми закону та наслідків її застосування, визнав недоцільним за клопотанням прокурора дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, з`ясувавши, що зазначені учасники провадження правильно розуміють зміст цих положень закону, а також роз`яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин об`єднаного кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.

Разом із тим, суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, фактичні обставини яких ним та ніким із учасників процесу не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджується наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не проводилось в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що підсудний ОСОБА_1 своїми умисними діями:

- за епізодом від 15.06.2020 року - скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно;

- за епізодом від 22.09.2020 року - скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб;

- за епізодом від 24.04.2021 року, - скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно;

- за епізодом від 26.04.2021 року, - скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно,

а відтак його дії вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, відповідно.

Так, з огляду на ч.2 ст.185 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за скоєння таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно або за попередньою змовою групою осіб, що карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, а з огляду на п.1 примітки ст.185 цього ж Кодексу, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або ст.187, 262 цього Кодексу.

Положення ж ч.2 ст.186 означеного Кодексу регламентують, що кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, що карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.

Відповідно до ч.1 ст.33 наведеного Кодексу, сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено.

Зі змісту ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 вказаного Кодексу слідує, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань (ч.1 ст.70 КК України), а якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує частину покарання за попереднім вироком та остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, та остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так й від невідбутої частини покарання за попереднім вироком (ч.ч.1, 4 ст.71 КК України).

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним, кількісний склад та суспільну небезпечність усіх епізодів інкримінованих протиправних діянь, які в силу ст.12 КК України відносяться до категорії нетяжких й тяжких злочинів корисливої спрямованості, відповідно, а також судом ураховується у певній мірі висновки досудової доповіді органу з питань пробації, відсутність матеріальних претензій у зв`язку з поверненням потерпілій стороні викраденого майна, стан здоров`я підсудного та його особа - на диспансерному обліку в КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради» і у «Міський психіатричний диспансер» не перебуває, страждає певними захворюваннями та потребує оперативного лікування і дієти, забезпечений місцем реєстрації та проживання в м.Одесі, але неодружений і офіційно не працевлаштований, є неодноразово судимим і раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні корисливі злочини, а інкриміновані йому кримінальні правопорушення у даному об`єднаному кримінальному провадженні за усіма епізодами мали місце в період строку випробування за вироком суду від 04.03.2020 року, сукупність чого свідчить про стійку схильність підсудного до протиправної поведінки, його небажання стати на шлях виправлення та про доцільність його виправлення лише в умовах ізоляції від суспільства.

За приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання підсудного ОСОБА_1 , суд відносить щире каяття, активне сприяння у розкритті злочинів та повернення викраденого майна, а обставин, що обтяжують покарання вказаного підсудного, як визначено у обвинувальних актах та з чим також погоджується й суд, протягом розгляду кримінального провадження не встановлено.

Втім, зважаючи на позицію сторін та досліджуючи питання застосування положень статті 69 КК України при призначенні покарання у даному об`єднаному кримінальному провадженні, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві розкрито у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.02.2018 року (справа №634/609/15-к), яке охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст.66, ст.67 КК України), визначення «інші обставини справи», або ж «інші обставини кримінального провадження», можливості призначення більш м`якого покарання або виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.ст.69, 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Проте, суд вважає, що наявність у кримінальному провадженні пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання підсудного ОСОБА_1 обставин, з урахуванням його особи (зокрема, попередні судимості й вчинення інкримінованих діянь в період іспитового строку протягом нетривалого часу (майже 3 місяця) після звільнення від відбування покарання з випробуванням за попереднім вироком, стан здоров`я, перебування у розшуку під час досудового розслідування та повернення викраденого майна лише після встановлення правоохоронним органом причетності підсудного до скоєного, відсутність у суду даних щодо зайняття останнім суспільно-корисною працею протягом досліджених подій), у контексті приписів ст.69 КК України не містять даних, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених вказаним підсудним кримінальних правопорушень, а лише обумовлюють неможливість призначення йому покарання на строк або у розмірі, що перевищує дві третини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України (ст.69-1).

Тотожну позицію за аналогічних обставин справи висловив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 15.03.2018 року (№51-1118км18), яким сформульовано, що призначення за правилам ст.69 КК України більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції відповідної норми, можливе лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом`якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції відповідної статті було б явно несправедливим.

На підставі сукупності викладеного, при визначенні виду та міри покарання у даному об`єднаному кримінальному провадженні, приймаючи до уваги досліджені під час судового розгляду обставини інкримінованих підсудному ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, їх кількісний склад та ступінь тяжкості, наявність пом`якшуючих і відсутність обтяжуючих покарання обставин, наведені вище характеризуючи дані про особу останнього, суд у контексті ст.ст.50, 65-68 КК України доходить висновку про те, що виправлення вказаного підсудного і недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень має відбуватися лише в умовах ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді позбавлення волі в межах строків, встановлених відповідними санкціями та з урахуванням ст.69-1 означеного Кодексу, а остаточне покарання слід визначити за правилами ст.ст.70-71, ч.3 ст.78 цього Кодексу, тобто за сукупністю кримінальних правопорушень і вироків, яке має бути більшим як від строку покарання, призначених за нові кримінальні правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 04.03.2020 року.

Аналогічну правову позицію визначив Пленум Верховного Суду України в п.п.2, 10, 25, 26 Постанови №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», зі змінами і доповненнями.

Положення ст.63 КК України встановлюють, що покарання у виді позбавленні волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.100, ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, призначивши покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяця;

- за ч.2 ст.186 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст.70 КК України, при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_1 визначити у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

В порядку ст.71 КК України, при призначенні покарання за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання за цим вироком частини невідбутого покарання за вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 04.03.2020 року, остаточне покарання ОСОБА_1 визначити у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 2 (два) місяця, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», - залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст.ст.72, 63 КК України, строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з часу набрання вироком законної сили, зарахувавши у цей строк в силу ч.5 ст.72 КК України термін попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні в період з 02.08.2021 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Згідно зі ст.100 КПК України, речові докази у об`єднаному кримінальному провадженні:

-добровільно видану ОСОБА_1 камеру відеоспостереження марки «DH-HDW1200MP», яка передана на зберігання під розписку представнику ПТ «Клімчук і Компанія «Ломбард Капітал» Єршову О.В. , - вважати повернутим за належністю вказаній особі, а диск з відеозаписом за 15.06.2020 року камери відео спостереження «Ломбарду Капітал», який згідно реєстру матеріалів досудового розслідування перебуває в розпорядженні слідчого СВ Суворовського ВП Хомич О.В., - продовжити зберігати в матеріалах досудового розслідування;

-добровільно виданий ОСОБА_1 світлодіодний прожектор «OSRAM_FLOOD_LED 30W/4000K BK100DEG_IP65», який переданий на зберігання під розписку представнику ТОВ «Копійка Центр» Бронецькій А.В. , - вважати повернутим за належністю вказаній особі, а диск із записом камери відеоспостерження ТОВ «Копійка-Центр», який за даними реєстру матеріалів досудового розслідування зберігається в цих матеріалах, - продовжити зберігати у означених матеріалах;

-добровільно видані ОСОБА_1 мобільний телефон марки «Samsung J530FM Galaxy J5 Duos» імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , та велосипед марки «Comanche» синього кольору, номер рами GO81119218 , передані на зберігання під розписки потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно, - вважати повернутим за належністю власникам.

Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_1 , а також направити до ВП №3 ОРУП №1 (Суворовського ВП в м.Одесі) ГУНП в Одеській області та до ДУ «Одеський слідчий ізолятор», - для виконання в частинах, що стосується їх відповідних повноважень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.

С у д д я: В.В.Шурупов