Ухвала суду № 102094661, 29.08.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 509/304/18

Провадження № 1-кп/520/201/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2019 року м.Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді Тонконоженка М.М., суддів Галія С.П., Войтова Г.П.,

за участю секретаря Чебан О.О., прокурорів Сакала С.В., Захарченко І.Ю., Боднара М.М., захисника Маркова О.С.

розглянувши у судовому засіданні матеріали об`єднаного загального кримінального провадження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , , уродженця м. Нижньокамськ, Татарстан, РФ, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 187 ч.2, 187 ч.3, 152 ч.1, 263 ч.1 КК України

ВСТАНОВИВ:

Обвинуваченому ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого був продовжений до 08.09.2019 року.

Згідно до ст.331 ч.3 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурори просили продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою.

Захисник та обвинувачений, заперечуючи проти продовження строку тримання під вартою, звернулися з клопотанням про зміну вказаного запобіжного заходу.

Вислухавши думку прокурора, захисника і обвинуваченого, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 331 ч.2 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри належить прийняти до уваги дані, які містяться в наданих суду матеріалах.

Крім того, при вирішенні цього питання також належить прийняти до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення.

А також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов`язково мають такий саме рівень з`ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального провадження, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.

Крім того, слід врахувати правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою розгляду провадження, досягнення цілей якого і є тримання під вартою.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 не працює, не має постійного джерела прибутку, не одружений, тобто враховуючи міцність соціальних зв`язків обвинуваченого за місцем мешкання, раніше судимий, суд вважає, що існують ризики того, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

В зв`язку з викладеним суд вважає ризики, передбачені п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, доведеними.

При вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд також враховує, що питання розумності строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Питання чи розумно залишати обвинуваченого під вартою повинно оцінюватися в кожному конкретному випадку у відповідності до його особливостей. Тримання під вартою є виправданим лише у разі наявності чітких ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості (рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі Нечипорук і Йонкало проти України).

Крім того, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистості, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладених в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

В зв`язку з викладеним, суд вважає, що в даній кримінальній справі, на час вирішення вказаного питання, з урахуванням викладених в ухвалі обставин кримінального провадження, у тому числі даних, які характеризують особу обвинуваченого, суспільний інтерес переважає над особистим інтересом обвинуваченого.

Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.

Враховуючи вказані обставини кримінального провадження, а також обставини, які характеризують особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, і крім того, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання винуватим, суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

При цьому колегія суддів приймає до уваги практику ЄСПЛ, відповідно до якої ризик втечі або уникнення правосуддя зменшується з часом, про те, зважаючи на викладені обставини, зокрема на наявність вказаних чітких ознак справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистості, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи, що такий суспільний інтерес в даному провадженні переважає над особистими інтересами обвинувачених, колегія суддів вважає, що вказана обставина сама по собі не може бути достатньою для зміни відносно обвинуваченого вказаного запобіжного заходу.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, з погрозою застосування насильства, суд вважає, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Щодо процедури розгляду вказаного питання, суд зазначає, що згідно до вимог діючого національного законодавства України, зокрема ч.3 ст.331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незалежно від наявності клопотань. Тобто, згідно до вказаних вимог КПК України, відсутність відповідного клопотання не позбавляє суд від обов`язку розглянути та вирішити вказане питання.

У зв`язку з чим, суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до двох місяців, та в задоволенні клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-317, 331 ч.3, 372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотань захисника і обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ДУ «ОСІ» МЮ України до двох місяців, а саме на 60 днів, тобто до 28.10.2019 року.

Ухвала припиняє свою дію 28.10.2019 року та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Суддя Тонконоженко М. М.

Суддя Галій С.П.

Суддя Войтов Г.П.