Рішення № 102090345, 17.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року Справа № 160/19069/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради

про визнання протиправною відмову, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову Центрального Управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення Центрального Управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 16.07.2021 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Центральне Управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачену ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

В обґрунтування позову вказано, що позивач зареєстрована та проживала на тимчасово окупованій території України у м. Донецьк, ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дитину, ОСОБА_2 . В квітні 2021 року позивач оформила належним чином свідоцтво про народження Серії НОМЕР_1 від 17.04.2021 року та у травні 2021 року позивач разом з дитиною була взята на облік, отримала статус внутрішньо перемішеної особи та звернулась до відповідача із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач отримала повідомлення про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини від 16.07.2021 року оскільки на момент звернення за призначенням допомоги, дитині виповнилося 3 роки та строк 12 місяців сплинув. Позивач вважає вказане рішення відповідача щодо відмови в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просила задовольнити позовні вимоги.

22.10.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160,161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 22.10.2021 року позивачем усунено недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

17.11.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито строщене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

14.12.2021 року від Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що надана позивачу відмова в наданні державної допомоги при народженні дитини є правомірною та такою, що винесено у відповідності вимог чинного законодавства, оскільки відповідно до пункту 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини, при цьому позивач звернулась про надання такої допомоги після спливу 12 календарних місяців після народження дитини. Щодо вимог в частині зобов`язання призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини відповідач вказав, що такі вимоги є дискреційними повноваженнями відповідача. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьк. У даному Свідоцтві батьком зазначено ОСОБА_3 , а матір`ю ОСОБА_1 . Орган державної реєстрації актів цивільного стану, що видав свідоцтво - Волноваський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Відповідно до довідки від 19.05.2021 року №1241-5000360078 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , законний представник, що супроводжує малолітню дитину - ОСОБА_1 .

27.05.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою про призначення допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повідомленням вих.№07.1-14/1-1898 від 16.07.2021 року Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради повідомило позивача про відмову у наданні державної допомоги сім`ям з дітьми, оскільки відсутні підстави відповідно до пункту 12, 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1751 виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Допомога при народжені дитини не призначена, так як на момент звернення за призначенням допомоги, дитині виповнилося 3 роки та строк 12 місяців для звернення сплинув.

Позивач вважає вказане рішення відповідача від 16.07.2021 року щодо відмови в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров`я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч.3 ст.113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Частинами 1 та 2 ст.1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (далі - Закон - №2811-XII) визначено, що громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 3 вказаного Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: 1) допомога у зв`язку з вагітністю та пологами; 2) допомога при народженні дитини; 2-1) допомога при усиновленні дитини; 4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 5) допомога на дітей одиноким матерям; 5-1) допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об`єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім`ям з дітьми.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» встановлено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 11 вказаного України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» визначено умови призначення допомоги при народженні дитини, згідно якої допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі - Порядок №1751), згідно з яким також допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Згідно з п.13 Порядку №1751 передбачено, що допомога при народженні дитини, яка народилася після 30 червня 2014 р., надається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами.

Так, відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини, на доньку, відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Разом з тим, приймаючи таке рішення, відповідачем не враховано наступне.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.7 ст.7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14 лютого 2018 року по справі №591/610/16-а (№К/9901/12622/18).

Так, у пункті 35 зазначеної постанови Верховний Суд зазначив, що неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Отже, суд вважає, що передбачене ч.7 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та п.12 Порядку №1751, положення, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, не дає підстав стверджувати, що даний термін є присічним та не може бути поновленим при наявності поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що дитина ОСОБА_2 , у зв`язку із народженням якої позивач звернулась за отриманням допомоги, народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьк, а звернення до відповідача про призначення допомоги надійшло - 27.05.2021 року, тобто після спливу 12 місяців від дня народження дитини.

Відповідно до Довідки від 19.05.2021 року №1241-5000360078, позивач став на облік, як внутрішньо переміщена особа.

Таким чином, з огляду на вказане, суд враховує, що позивач з об`єктивних причин був позбавлений можливості вільно звертатися до відповідача щодо отримання допомоги при народженні дитини, оскільки у позивача були підстави, які перешкоджали своєчасному зверненню за отриманням допомоги при народженні дитини, оскільки як зазначено в свідоцтві про народження дитини ОСОБА_2 місцем народження є місто Донецьк Донецької області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. №1085 (із змінами та доповненнями) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого серед іншого входить і місто Донецьк Донецької області.

Отже, оскільки дитина народилася на території тимчасово непідконтрольній органам державної влади України, що безумовно встановлює певні труднощі у своєчасному отриманні державної допомоги при народженні дитини, які пов`язанні з не функціонуванням державних органів, які мають право вирішувати питання на зазначеній території, певних складнощів у пересуванні по лінії зіткнення з новонародженою дитиною, отримання статусу переміщеної особи, а також у відсутності свідоцтва про народження дитини, яке має юридичну силу на підконтрольній території України.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів для не призначення соціальної допомоги позивачу, тому суд вважає таке втручання не виправданим, з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним захистом прав позивача є визнання протиправною відмову Центрального Управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 , визнання протиправним та скасування рішення (повідомлення) Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 07.1-14/1-1898 від 16.07.2021 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у даному випадку, саме це є рішенням (тобто, є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України) про відмову в наданні державної допомоги сім`ям з дітьми, яке і слід визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Центральне Управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачену ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що задоволення повністю вказаних позовних вимог буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов слід задовольнити частково, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо призначення допомоги при народжені дитини, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2326450466.1 від 03.11.2021 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 454,00 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246,257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, вул.Василя Жуковського, 39/41, код ЄДРПОУ 42788347) про визнання протиправною відмову, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення (повідомлення) Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 07.1-14/1-1898 від 16.07.2021 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2021 року про призначення допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачену ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв