Ухвала суду № 102089124, 22.12.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/4090/20

провадження №2/489/434/21

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

22 грудня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Єлишевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком,

встановив:

У вересні 2020 року позивач, через свого представника адвоката Разумовського О.А., звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03.09.2020 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21.09.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 14.12.2021, про яке сторони повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, сторони не з`явилися.

Від представника позивача – адвоката Разумовського О.А. надійшла письмова заява, в якій він просить залишити позовну заяву без розгляду та повернути позивачу судовий збір.

Представник відповідача – адвокат Іванова Т.В. надала до суду письмову заяву про стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, в якій просить стягнути з останнього на користь відповідача витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 8000,00 грн.

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частин п`ятої, дев`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Вивчивши клопотання представників сторін, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи, що представник позивача просить залишити позов без розгляду, суд вважає можливим залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Що стосується заяви представника позивача про повернення судового збору, сплаченого при подачі до суду зазначеного позову, суд вважає, що така заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 133 ЦПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Випадки повернення особі за її заявою (клопотанням) суми сплаченого судового збору передбачені у статті 7 вказаного вище Закону.

Згідно із пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи той факт, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком, залишено без розгляду відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України за заявою позивача (його представника), правові підстави для повернення сплаченого при подачі до суду позову судового збору відсутні.

Розглянувши клопотання представника відповідача про стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, суд приходить до наступного висновку.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами (постанова Верховного Суду від 14 січня 2021 року справа № 521/3011/18, провадження № 61-10254св20).

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

- подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

- необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

- укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі;

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

В обґрунтування свого клопотання представник відповідача посилається на те, що заяву про залишення позову без розгляду позивачем було подано безпосередньо перед допитом свідків та опитуванням доньки, та ним не надано відповіді на відзив, відповідно, своїми діями позивач фактично визнав факт пред`явлення заздалегідь необґрунтованого позову, що свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальними правами та необґрунтованість його дій.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням представника відповідача, оскільки воно ґрунтується на припущеннях та не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

Наведені представником відповідача дії позивача при зверненні до суду з вказаним позовом, не свідчать про їх недобросовісність, оскільки в даному випадку позивач скористався своїми процесуальними правами та ознак зловживання ними судом не встановлено. За таких обставин відсутні підстави для задоволення заяви представника відповідача про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 14, 81, 141, 142, 257, 260, 261 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком залишити без розгляду.

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Разумовського О.А. про повернення сплаченого судового збору відмовити.

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Іванової Т.В. про стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 22.12.2021.

Суддя І.В.Коваленко