Рішення № 102087285, 20.12.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5979/21

Провадження № 2/210/1932/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"20" грудня 2021 р. м. Кривий Ріг

Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів та просив суд змінити спосіб стягнення аліментів та розмір аліментів, який було встановлено Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг постановлено стягнення на користь ОСОБА_2 аліментів з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частина з всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15.07.2015 року і до повноліття дитини, на стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/8 частини з всіх видів заробітку (доходу) щомісячно і до повноліття дитини. Звільнити від сплати заборгованості за аліментами, які були встановлені Дзержинським районним судом м. Кривого Ріг від 12.10.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 починаючи з липня 2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до виконавчого листа №210/3007/15-ц від 12.10.2015 року, виданого Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу постановлено стягнення на користь ОСОБА_2 аліментів з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15.07.2015 року і до повноліття дитини. Відповідно до виконавчого листа №2-312 від 23.04.2007 року, виданого Апеляційним судом Хмельницької області постановлено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини з всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з квітня 2007 року і до повноліття дитини.

Позивач зазначає, що про те, що у нього існує борг по виплаті аліментів, він дізнався 03.03.2021 року звернувшись до Волочинського районного відділу виконавчої служби. Однак, він не має можливості сплачувати аліменти в визначеному судом розмірі, оскільки він постійно проходити лікування тому не може нормально працювати та влаштуватися на роботу. Для часткового погашення заборгованості 05.02.2021 року він взяв кредит в АТ «Акцент-Банк» на суму 65 000,00 грн. та 35 750,00 грн. він перерахував в рахунок погашення заборгованості по сплаті аліментів.

Позивач у позові стверджує, що оскільки він не працює, в зв`язку з станом здоров`я, єдиним джерелом існування є мінімальна пенсію по інвалідності та з моменту винесення рішення, з нього стягувались аліменти шляхом відрахування з пенсії. Однак, його доходу не вистачає на погашення заборгованості по аліментах. Вважає, що його стан здоров`я, необхідність постійного лікування, фінансовий стан на сьогодні є саме тими випадками, на підставі яких відбувається зміна (зменшення) розміру аліментів та способу стягнення з розміру 1/4 частина з всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на 1/8 частини з всіх видів заробітку (доходу) щомісячно і до повноліття дитини, а також звільнити його від заборгованості по сплаті аліментів починаючи з липня 2015 року.

Ухвалою суду від 03 листопада 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. (а.с. 48)

В ухвалі про відкриття провадження від 03 листопада 2021 року, відповідачці був наданий строк 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Ухвала отримана відповідачкою, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзиву на позовну заяву від ОСОБА_2 до суду не надійшло. Однак, 16 грудня 2021 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій остання зазначила, що просить суд проводити розгляд вказаної справи без її участі, позовні вимоги вона не підтримує та просила суд відмовити у їх задоволенні.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що 04 листопада 2015 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано виконавчий лист за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, суд вирішив: стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер № НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15 липня 2015 року і до повноліття дитини. (а.с. 6)

07 березня 2007 року Воличанським районним судом Хмельницької області видано виконавчий лист за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, суд вирішив: стягнути з ОСОБА_1 , 1968 р.н., уродженця м. Воличанськ Хмельницької області на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 05.02.2007 року. (а.с.7-8)

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах складеного за підписом начальника Воличанського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Галка К.К. та державного виконавця Сапіжук О.О. вих. №4236 від 03.03.2021 року, відповідно до виконавчого листа №2-312 від 23.04.2007 року, виданий Апеляційним судом Хмельницької області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з квітня 2007 року і до повноліття дитини, заборгованість станом на 02.03.2021 року становить 36 065,60 грн. (а.с. 9-13)

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах складеного за підписом начальника Воличанського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Галка К.К. та державного виконавця Сапіжук О.О. вих. №4237 від 02.03.2021 року, відповідно до виконавчого листа №210/3007/15-ц від 12.10.2015 року, виданий Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15 липня 2015 року і до повноліття дитини, заборгованість станом на 02.03.2021 року становить 270,97 грн. (а.с. 14-16)

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах складеного за підписом начальника Воличанського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Галка К.К. та державного виконавця Сапіжук О.О. вих. №15933 від 05.08.2021 року, відповідно до виконавчого листа №210/3007/15-ц від 12.10.2015 року, виданий Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15 липня 2015 року і до повноліття дитини, заборгованість станом на 01.08.2021 року становить 50248,93 грн. (а.с. 28-30)

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах складеного за підписом начальника Воличанського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Галка К.К. та державного виконавця Сапіжук О.О. вих. №15941 від 05.08.2021 року, відповідно до виконавчого листа №2-312 від 23.04.2007 року, виданий Апеляційним судом Хмельницької області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з квітня 2007 року і до повноліття дитини, заборгованість станом на 01.08.2021 року становить 88076,58 грн. (а.с. 31-36)

В позовній заяві позиваючи посилається на погіршення стану його здоров`я, у зв`язку з чим, просить суд зменшити розмір аліментів.

Так, відповідно до висновку рентгенотерапії Хмельницького військового госпіталю №934 від 30.04.2021 року, протоколу магнітно-резонансної томографії від 24.04.2021 року та епікризу при проходженні лікування на стаціонарному лікуванні Волочинській ЦРЛ від 24.09.2021 року вбачається, що у ОСОБА_1 порушення цілісності (хронічна травматизація) медіального підтримувача наколінника, після травматичної медіальної та латеральної меніск опії, лігоментопатії латеральної колатеральної зв`язки. (а.с. 23-25)

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 2 групи загального захворювання. (а.с. 5)

Згідно Довідки № HGMG-R0FD-N1UN-T7ВІ від 11.08.2021 року виданої Акціонерним товариством «Акцент-Банк», ОСОБА_1 уклав 05.02.2021 року кредитний договір №А259СТ155101033086 та отримав в позику від вказаного банку грошові кошти в розмірі 65 000,00 грн. (а.с. 26)

Відповідно до Квитанції № 40028456 від 05.02.2021 року, ОСОБА_1 перерахував на рахунок Воличанського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 35 750,00 грн. (а.с. 27)

У відповідності до ч. 2 ст. 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Відповідно до ч.1 ст.18, ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст.ст. 141,180 СК України, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, тобто такий обов`язок є особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 року №2037-VІІІ) розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ч.ч.8, 9 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч.2 ст.182 СК України).

Згідно з ст. ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів і на момент розгляду даної справи змінився стан здоров`я платника аліментів – позивача по справі ОСОБА_1 , а саме, останній отримав 2 групу інвалідності по загальному захворюванню та з квітня 2021 року проходить курс лікування, а тому наявні підстави для зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

В порушення вищезазначених вимог законодавства, відповідачем не надано доказів, які спростовували надані позивачем докази, або на підтвердження обставин її перебування у скрутному матеріальному становищі.

В даному випадку зменшення розміру аліментів з 1/4 частки до 1/8 частки на утримання неповнолітньої дитини, на думку суду, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між правом позивача та законодавчо встановленим захистом прав неповнолітньої дитини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог в частині зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини на 1/8 частину від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення аліментів у новому розмірі з дня набрання рішенням суду законної сили.

Щодо заявлених позивачем вимог про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, які були встановлені Дзержинським районним судом м. Кривого Ріг від 12.10.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 починаючи з липня 2015 року, суд зазначає, що в цій частині заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною другою статті 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов – повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною восьмою Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

З наведених норм права та практики ЄСПЛ вбачається, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Зазначене узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 723/3193/19 (провадження № 61-11454св20).

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , виникла починаючи з липня 2015 року, а погіршення стану здоров`я у позивача відповідно до наданих суду документів, розпочалося з квітня 2021 року, наведені позивачем обставини: тяжке матеріальне становище та неможливість влаштування на роботу у зв`язку із станом здоров`я, можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, однак не є обставинами, що мають істотне значення для звільнення від заборгованості по аліментам в розумінні частини другої статті 197 СК України.

Суд вважає, що стороною позивача недоведена неспроможність сплати позивачем аліментів у їх мінімальному розмірі, визначеному законом. Звільнення позивача від вказаної заборгованості по аліментах лише з мотивів наявності інвалідності у платника аліментів фактично не буде відповідати інтересам дітей, які також мають право на достатній рівень матеріального забезпечення.

Суд зазначає, що частина перша статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

А тому враховуючи баланс інтересів дитини та матеріальних можливостей батька, суд доходить висновку, про відсутність підстав для звільнення позивача від заборгованості по аліментах, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю ІІ групи, а тому судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 141, 180, 182, 183, 192, 197 СК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 81, 89, 133, 137, 141, 263- 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів – задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються відповідно до Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2015 року №210/3007/17, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) до 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дочкою повноліття.

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н. Ю. Вікторович