Постанова № 10208657, 29.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2010                                                                                           № 25/104

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Кунєц С.В.

від відповідача – Заверуха І.Л.

експерт - Ущаповський І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Перестрахова компанія "Лідер Ре"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.03.2010

у справі № 25/104 ( .....)

за позовом                               Акціонерне товариство закритого типу Страхова компанія "Велта"

до                                                   Публічне акціонерне товариство "Перестрахова компанія "Лідер Ре"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу «Страхова компанія «Велта» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Перестрахова компанія «Лідер Ре» частини страхового відшкодування за договором облігаторного перестрахування у розмірі 96 199,40 грн. та пені в сумі 2 846,45 грн. В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 39 110,92 грн. заборгованості по сплаті перестрахового відшкодування та 11 306,26 грн. пені по страховому випадку з автомобілем TOYOTA CRUISER реєстраційний номер АХ 7744 АК.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.03.2010 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Перестрахова компанія «Лідер Ре» (ідентифікаційний код 32830769, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 40) на користь Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «ВЕЛТА» (ідентифікаційний код 23465084, адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 46, р/р 26506820008300 в Київському відділенні Харківської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016) 50417,18 грн. та судові витрати у сумі 622,18 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Перестрахова компанія «Лідер Ре» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2010 року та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи. Розмір матеріального збитку завданого власникові застрахованого автомобіля, визначено на підставі єдиного документу, звіту оцінювача, що суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 22.04.2010 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перестрахова компанія «Лідер Ре» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.06.2010 року.

15.06.2010 року на адресу Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання в якому останній просить викликати для участі у справі експерта.

Дане клопотання задоволено колегією, у зв’язку з чим розгляд даної справи було відкладено на 29.06.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та судового експерта, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 24.03.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір пропорційного облігаторного перестрахування наземних транспортних засобів на базі ексцедента сум (надалі - договір), яким встановлені умови обов’язкового перестрахування відповідачем ризиків, прийнятих на себе позивачем за Договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту, які позивач укладатиме в подальшому у відповідності до Правилами добровільного страхування наземного транспорту.

Згідно п. 1.2 договору включення позивачем ризиків у договір та відповідальність відповідача по всім ризикам, що підпадають під дію цього договору, здійснюється на облігаторній (обов’язковій) основі, тобто відповідальність відповідача починається відразу після укладення в належній формі позивачем договорів страхування транспортних засобів.

Відповідно п. 2.1 додатку № 1 до договору позивач передає у перестрахування транспортні засоби (легкові автомобілі) за наступними ризиками: дорожньо - транспортні пригоди, крадіжка або незаконне заволодіння, стихійні лиха, протиправні дії третіх осіб.

У відповідності до п. 2.4.1 договору відповідач зобов’язаний в обов’язковому порядку прийняти в перестрахування від позивача частку відповідальності за договорами добровільного страхування, які підпадають під дію цього договору.

Як випливає з п. 4.5 додатку № 1 до договору перелік ризиків, перестрахувальна премія, ідентифікація даних та пропорційний розподіл відповідальності сторін по кожному окремому транспортному засобу вказуються у щомісячному Рахунку – бордеро ризиків.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи 29.12.2007 року між позивачем і Дубровою Людмилою Олексіївною було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 394 (надалі –договір страхування), відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб –автомобіль TOYOTA LAND CRUISER реєстраційний номер АХ 7744 АК.

Позивач передав відповідачу рахунок - бордеро премій № 09 за період з 01.12.2007 року по 31.12.2007 року, в якому в позиції № 17 зазначена інформація про страхування транспортного засобу автомобіль TOYOTA LAND CRUISER за договором страхування № 394, укладеним позивачем з Дубровою Л.О. Відповідачем підписаний вказаний Рахунок-бордеро 04.01.2008 року та скріплений печаткою. Частка відповідальності, яку прийняв на себе відповідач по вказаному договору страхування складає 56 % (140000,00 грн.), а розмір перестрахувальної премії, що належить до сплати перестраховику –3724,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 96 від 15.01.2008 року позивач сплатив 15.01.2008 року відповідачу 58051,78 грн. перестрахувальної премії по рахунку – бордеро № 09 від 04.01.2008 року, в тому числі по позиції № 17 цього рахунку - 3724,00 грн.

Як вбачається з довідки СУ МВС України в Харківській області № 47/ДТП-477 від 18.11.2008 року із застрахованим автомобілем TOYOTA LAND CRUISER 09.07.2008 року сталося дорожньо-транспортна пригода.

Відповідно до умов п. 3.1.1 договору страхування страховим випадком № 394 від 29.12.2007 року, окрім інших, є пошкодження автомобіля внаслідок ДТП.

Позивачем на підставі Страхового акту № 157 ТР від 25.12.2008 року було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в сумі 171784,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2460 від 26.12.2008 року.

Відповідно до п. 2.2.6 договору, в редакції додаткової угоди до нього № 3 від 03.03.2008 року, перестрахувальник (позивач) зобов’язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня, коли йому стало про це відомо, письмово повідомити Перестраховика (відповідача) про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, прогнозована сума страхового відшкодування за яким може перевищити 30000,00 грн., або прогнозована частка Перестраховика у даному збитку складає більш ніж 15000,00 грн., після чого:

- запросити уповноваженого представника Перестраховика на огляд пошкодженого транспортного засобу і надати Перестраховику для огляду, за його вимогою, всі документи, які є в наявності у Перестрахувальника на цей час по даній події;

- сприяти діям Перестраховика по з’ясуванню обставин, причин події та врегулюванню страхового випадку;

- на запит Перестраховика письмово інформувати про всі дії по врегулюванню даного випадку.

Про настання страхового випадку позивачем було повідомлено перестраховика (відповідача) листом № 1152 від 11.07.2008, в якому повідомлялося про значне пошкодження застрахованого автомобіля TOYOTA LAND CRUISER реєстраційний номер АХ 7744 АК.

Відповідач направив позивачу 17.07.2008 року лист №1791, в якому просив надати можливість приймати участь в огляді ТЗ (проведенні експертизи), врегулюванні збитку та погодженні залишкової вартості автомобіля, в разі такої необхідності. Листом № 1329 від 13.08.2008, адресованим відповідачу, позивач додатково зазначив про те, що орієнтовна сума матеріального збитку по вказаному випадку може перевищити 150000,00 грн. та повідомив про те, що огляд автомобіля експертом по визначенню розміру матеріального збитку буде здійснено 19.08.2008 о 10-00 годині за адресою: м. Харків, вул. Бестужева, 32, СТО. Отримання відповідачем листа № 1329 підтверджується його відмітками про присвоєння йому вхідного номеру 3126 від 13.08.2008 року, та про готовність представника відповідача прибути для участі в огляді даного ТЗ.

Позивач 15.08.2008 року листом № 1342 замовив в ТБ «Радар» проведення авто TOYOTA LAND CRUISER внаслідок ДТП 09.07.2008 року.

Як свідчать матеріали справи, представник відповідача був присутній на огляді пошкодженого автомобіля TOYOTA LAND CRUISER, який проводився 19.08.2008 року, що підтверджується Актом огляду транспортного засобу, в якому визначений перелік пошкоджень вказаного автомобіля внаслідок ДТП 09.07.2008 року, з яким погодилися присутні на огляді. На підставі вказаного Акту огляду транспортного засобу від 19.08.2008 року ТБ «Радар» було складено Звіт дослідження спеціаліста – авто товарознавця № 375/2008 від 13.11.2008 року, згідно якого розмір матеріального збитку власника автомобіля TOYOTA LAND CRUISER в результаті його пошкодження 09.07.2008 року складає 174559,64 грн.

11.06.2008 року позивач направив відповідачу пакет документів, що стосуються страхового випадку, в якому зазначалося, що частка відповідача складає 96199,40 грн. Відповідач отримав вказаний лист 15.01.2009 року, що підтверджується ним у відзиві на позовну заяву.

Згідно із п. 2.3.6 договору Перестраховик (відповідач) має право направляти свого представника для участі у проведенні досліджень (експертиз), у розслідуванні страхового випадку та отримання документації за умови письмового повідомлення про це Перестрахувальника.

У відповідності до п. 3.4.2 договору, у редакції додаткової угоди № 3 від 03.03.2008 року, після отримання від позивача повідомлення про настання збитку, прогнозована сума страхового відшкодування за яким може перевищити 30000,00 грн., відповідач має право направляти свого представника для участі і розслідуванні такого страхового випадку та отримання наявних у позивача копій документів, попередньо повідомив про це позивача.

Статтею 979 Цивільного кодексу України, зазначається, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України “Про страхування” перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Як визначено в статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вірно встановлено та зазначено і рішенні судом першої інстанції і підтримується колегією суддів, як слідує із листа № 1329 від 13.08.2008 позивач запрошував представника відповідача для проведення огляду автомобіля експертом з метою визначення розміру матеріального збитку. Представник відповідача був присутній на такому огляді експертом, ним погоджено перелік пошкоджень автомобіля TOYOTA LAND CRUISER, про що свідчить підпис представника відповідача в Акті огляду від 19.08.2008. Інших запитів чи повідомлень відповідач позивачу під час врегулювання страхового випадку і визначення розміру збитку не направляв, отже позивач належним чином виконував обов’язки, визначені п. 2.2.6 договору щодо забезпечення участі Перестраховика у врегулюванні страхового випадку.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів даної справи, з метою визначення розміру матеріального збитку, якого зазнав власник автомобіля TOYOTA LAND CRUISER в результаті ДТП 09.07.2008, зважаючи на необхідність для цього спеціальних знань, а також враховуючи наполягання відповідача на проведенні саме судової експертизи, господарським судом м. Києва була призначена судова авто товарознавча експертиза.

Згідно із Висновком № 5240 судової авто товарознавчої експертизи по справі № 25/104 від 30.11.2009 матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля TOYOTA LAND CRUISER внаслідок ДТП 09.07.2008 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 214 830,43 грн., ринкова вартість працездатних складових (залишків) вказаного транспортного засобу на момент пригоди 09.07.2008 могла складати 123 056,28 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, висновок судового експерта щодо вартості працездатних залишків автомобіля не може бути прийнятий господарським судом. А враховуючи неможливість визначення точної вартості залишків транспортного засобу LAND CRUISER реєстраційний номер АХ 7744 АК станом на час ДТП –09.07.2008 через відсутність у розпорядженні позивача вказаного автомобіля у тому ж стані, що і на момент ДТП, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, що точно б визначали таку вартість залишків, посилання відповідача на необхідність застосування для розрахунку суми страхового відшкодування п. 7.4.1 договору страхування є необґрунтованими.

Отже, Відповідач своїх обов’язків у строк, встановлений договором перестрахування не виконав. Як свідчать матеріали справи, відповідач частково сплатив позивачу суму пере страхового відшкодування в розмірі 57088,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 140 від 09.03.2010. Зважаючи на часткове погашення відповідачем суми страхового відшкодування, на час винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті страхового відшкодування складає 39110,92 грн. (96199,40 грн. –57088,48 грн.) тому висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 39 110,92 грн. заборгованості по сплаті перестрахового відшкодування є правомірним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано не взято до уваги та відхилено висновок судового експерта.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідач порушив взяті на себе зобов’язання за договором перестрахування щодо сплати частини страхового відшкодування в розмірі 96199,40 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.2 Договору перестрахування за порушення строків виконання будь-яких грошових зобов’язань, передбачених цим договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1 % від невнесеної суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 12.01.2009 року по 11.07.2009 року в сумі 11306,26 грн. є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.

Згідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів даної справи, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення допущено описку в літерному розшифруванні розміру судових витрат, а саме: «судові витрати у сумі 622,18 грн. (чотириста сімдесят три гривні 90 копійок)», проте колегія суддів не вважає останнє підставою для зміни рішення, оскільки сторона по справі, має можливість звернутись до суду першої інстанції з заявою про виправлення описки.

Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2010 року у справі № 25/104 колегія суддів не вбачає.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2010 року у справі № 25/104 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 25/104 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.07.10 (відправлено)