Постанова № 10208539, 29.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2010                                                                                           № 10/61

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився.

від відповідача - не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Виробничо-харчовий комбінат "Нивки"

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.04.2010

у справі № 10/61 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Профі-Прес"

до                                                   ТОВ "Виробничо-харчовий комбінат "Нивки"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 10813,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

З Товариство з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес» звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-харчовий комбінат «Нивки», в якому просить суд стягнути з Відповідача 10813,42 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.04.2010 року в забезпеченні позову відмовлено. Позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо харчовий юм6інат"Нивки" (вул. Інструментальна, 30, м. Чернігів, 14037, р/р 26009001000132 у Чернігівській філії ВАТ банк «Біг Енергія». МФО 353508, код 31691408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Профі -Прес" (юридична адреса: вул. Леніна, 95. м. Макіївка, Донецька область, 86125,поштова адреса: вул. Тайожна, 1, м. Макіївка, Донецька область. 86123, п/р 26004301530167 у філії ЦМВ «Промінвестбанк», м. Макйвка, МФО 354516, код ЄДРПОУ 32698336) пені в сумі 8276,04 грн., 3 % річних в сумі 2537,38 грн., державного мита 108,13 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-харчовий комбінат «Нивки» подало апеляційну скаргу в якій просить змінити рішення господарського суду м Чернігівської області від 20.04.2010 року в частині стягнення пені та зменшити розмір пені.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права. Суд, порушуючи ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 258 Цивільного кодексу України, не врахував, що позивач склав позовну заяву 24.11.2009 року, а нарахування пені позивачем було проведено починаючи з 26.09.2008 року, а тому суд прийшов помилкового висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 26.05.2010 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.06.2010 року.

В судовому засіданні представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 15.06.2010 року оголошено перерву до 29.06.2010 року.

В засідання суду, призначене на 29.06.2010 року позивач та відповідач не з’явилися, повноважних представників не направили та не повідомили суд про причини їх неявки, хоча про час та дату слухання справи були повідомлені судом належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами враховуючи, що останні повідомлені судом належним чином про час та дату слухання справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи апеляційної скарги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 18 липня 2008р. між сторонами був укладений договір на виготовлення поліграфічної продукції №10965, відповідно до якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 901925,46грн., що підтверджується копіями видаткових накладних за № 1302 від 18.08.2008 року на суму 117526,50 грн., № 1320 від 21.08. 2008 року на суму 136299,20 грн. № 106 від 22.08.2008 року на суму 11800 грн., № 1338 від 26.08.2008 року на суму 35386,91 грн.. № 1470 від 22.09. 2008 року на суму 130221.36 грн., № 1684 від 31.10.2008 року на суму 117526,50 грн., № 1917 від 11.12.2008 року на суму 173933,66 грн., № 55 від 26.01.2009 року на суму 150059,36 грн., № 59 від 27.01.2009 року на суму 29171,88 грн. та довіреностями на отримання товару відповідачем в матеріалах справи.

Згідно із п. 3.3 договору, відповідач зобов'язаний сплатити 10% часткової попередньої оплати на протязі 5 календарних днів з моменту пред’явлення рахунку до сплати. 15 % по факту виготовлення, залишок 75% на протязі 35 календарних дні з моменту підписання сторонами накладної.

Згідно із п. 5.4 договору, за несвоєчасну оплату вартості отриманої продукції. відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи Відповідачу, з метою досудового врегулювання спору надсилались претензії від 03.04.2009 року за № 180, яка була отримана відповідачем 08.04.2009 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням за № 2078 та фіскальним чеком; 17.04.2009 року за № 195, яка була отримана відповідачем 21.04.2009 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням за № 155604 та фіскальним чеком від 17.04.2009 року; від 30.04.2009 року за № 220, яка була отримана відповідачем 08.05.2009 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням за № 151226 та фіскальним чеком від 30.04.2009 року та від 21.07.2009 року за № 356. яка була тримана відповідачем 27.11.2009 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням за № 167335 та фіскальним чеком від 23.07.2009 року в матеріалах справи.

Проте, Відповідач вартість отриманого товару сплатив, але с порушенням встановлених договором строків сплати, що підтверджується копіями банківських виписок в матеріалах справи.

Як визначено в статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З врахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, оскільки нарахування пені було здійснено згідно вимог чинного законодавства, тобто не більше ніж за шість місяців, та звернення до суду з позовною заявою не припиняє строк нарахування пені, тому твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими.

Твердження апелянта щодо позовної давності, також є неправомірним, оскільки до винесення рішення судом першої інстанції, апелянтом будь-які заяви з приводу позовної давності не висувались та не подавались.

З огляду на викладене, колегія суддів, перевіривши розрахунки пені та 3 % річних, дослідивши банківські виписки, суми сплати заборгованості та призначення платежів, зазначених відповідачем у банківських документах, вважає, що суд прийшов правомірного та обґрунтованого висновку, про те що позовні підлягають задоволенню в заявленій позивачем до стягнення сумі пені 8276,04 грн. та 3% річних в сумі 2537,88 грн.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2010 року у справі № 10/61 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-харчовий комбінат «Нивки» без задоволення.

          2. Справу № 10/61 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

30.06.10 (відправлено)