Вирок № 102082875, 17.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/10319/21

Провадження №1-кп/522/1974/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Єршової Л.С.,

за участю секретарів судового засідання Тончевої П.В., Бондаревої Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі об`єднанні кримінальні провадження, які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12021163510000311 від 15.05.2021 року та №12020161500001017 від 28.05.2020 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, не працевлаштованого, не одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,

- 13.12.2011 Малиновським р/с. м. Одеси за ч. 2 ст. 187, ст. 69 КК України до 3-х років п/в. Звільнився 03.01.2014 на підставі ст. 107 КК України, невідбутий строк 10 місяців та 2 дні;

- 18.10.2016 Малиновським р/с. м. Одеси за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців п/в. Звільнився 29.05.2019 у зв`язку з відбуттям строку покарання;

- 07.07.2016 Приморським р/с. м. Одеси за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України на 1 рок та 6 місяців обмеження волі;

- 27.02.2020 Київським р/с. м. Одеси за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки п/в, ст. 75, ч. 1 ст. 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

- 18.11.2020 Овідіопільським р/с Одеської області за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 на 2 роки п/в; ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

- 11.12.2020 Київським р/с м. Одеса за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України на 1 рік6 місяців п/в, ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Атаманенко І.В.,

захисника Пугача М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 08 травня 2021 року о 21 годині 33 хвилин, знаходячись у торгівельному залі магазину ТОВ «Сільпо-Фуд» (код ЄДРПОУ 40720198), розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 39, помітив на полицях драже, торгової марки «M&Ms» вагою 125 г. в кількості 5 упаковок, вартістю 25 гривень 40 копійок за одну упаковку, що в сумі складає 127 гривень. При виді вказаного товару у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння вказаним майном.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу переслідуючи ціль незаконного збагачення, впевнившись що його дії залишаються непомітними для оточуючих, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_1 весь вище вказаний товар на загальну суму 127 гривень, помістив до внутрішньої лівої кишені одягнутої на ньому куртки, та утримуючи при собі вказане майно попрямував до виходу з магазину.

Надалі, ОСОБА_1 , не розрахувавшись за вищевказаний товар, пройшов повз лінію контролю. Почувши як спрацював першочерговий сигнал лінію контроля ОСОБА_1 продовжив свій рух, покидаючи місце вчинення злочину. Побачивши дані дії, охоронець магазину ОСОБА_2 вибіг з магазину в слід за ОСОБА_1 , з вимогою повернути викрадений товар. ОСОБА_1 , розуміючи що його злочинні дії викриті ОСОБА_2 , незважаючи на його не однократні вимоги повернути викрадений товар, розуміючи що вчинена ним крадіжка викрита, продовжив вчиняти правопорушення, а саме утримуючи при собі викрадений товар з місця вчинення правопорушення зник, тим самим розпорядившись ним на власний розсуд, та спричинивши «Сільпо-Фуд», матеріальний збиток на загальну суму 127 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Окрім того, ОСОБА_1 14 травня 2021 року приблизно о 15 годині 58 хвилин, знаходячись у торгівельному залі магазину ТОВ «Сільпо-Фуд» (код ЄДРПОУ 40720198), розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 39, шляхом вільного доступу, взяв з холодильної камери магазину, вершкове масло «Селянське», вагою 200 г. в кількості 6 упаковок, вартість однієї упаковки 41 гривня 75 копійок за упаковку, що в сумі складає 250 гривень 50 копійок.

Маючи намір на вчинення крадіжки чужого майна та переслідуючи ціль незаконного збагачення, впевнившись що його дії залишаються непомітними для оточуючих, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, ОСОБА_1 помістив весь товар до пакету, білого кольору, який тримав в правої руці.

Надалі, ОСОБА_1 не розрахувавшись за вищевказаний товар на касі магазину, пройшов повз лінію контролю та намагався покинути місце вчинення кримінального правопорушення, тим самим таємно викрасти майно і спричинити ТОВ «Сільпо-Фуд» матеріальну шкоду на загальну суму 250 гривень 50 копійок, однак, довести свій злочинний намір до кінця не зміг по незалежним від його волі обставинам, так як був зупинений співробітником магазину при виході з нього.

Окрім того, 28.05.2020 року ОСОБА_1 , перебував в вечірній час в приміщенні магазину ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС», який розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Маршала Говорова, 10/5.

В цей час, у ОСОБА_1 з корисливих мотивів, виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, 28.05.2020 року приблизно о 19 годині 30 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_1 перебуваючи в приміщенні магазину ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС», який розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Маршала Говорова, 10/5, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаться непомітними, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав з вітрини магазину шоколад торгової марки «Мілка» з арахісом та карамеллю в кількості 4-х штук (вартість за одну штуку становить 71 гривня 98 копійок) та шоколад торгової марки «Мілка» з шматочками печива «Орео» в кількості 4-х штук (вартість за одну штуку становить 71 гривню 99 копійок), що належить ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС», представником якого є ОСОБА_3 .

Таємно викравши майно ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС», представником якого є ОСОБА_3 загальною вартістю 575 гривень 88 копійок, ОСОБА_1 намагався покинути місце скоєння ним злочину, але був затриманий працівником магазину.

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах, якщо особа виконала усі дії які вважала за необхідне для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчене з причин, які не залежали від її волі на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні вищевказаних злочинів у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини, при яких він викрав у потерпілих майно, у вчиненому розкаялася.

Представник потерпілого ТОВ «Сільпо-Фуд» Чавдарян А.А. надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, цивільний позов не надавав, зазначив, що матеріальні збитки потерпілому відшкодовані у повному обсязі.

Представник потерпілого ПП «Таврія Плюс» Іляшенко Т.А. надала до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, цивільний позов не надавала, зазначила, що матеріальні збитки потерпілому відшкодовані у повному обсязі.

Під час судового засідання встановлено, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності позицій обвинуваченого та інших учасників судового розгляду.

З урахуванням заяв потерпілих про розгляд провадження за їх відсутності, думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Беручи до уваги вище вказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України повністю доведена та його дії правильно кваліфіковані:

-за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - закінчений замах, якщо особа виконала усі дії які вважала за необхідне для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчене з причин, які не залежали від її волі на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно;

-за ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України суд враховує щире каяття та відшкодування обвинуваченим завданої шкоди потерпілим.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

При визначенні мотивів призначення покарання суд керується наступним.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Суд, при визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд враховує, що одне зі скоєних обвинуваченим кримінальних правопорушень є тяжким злочином.

Суд бере до уваги визнання ОСОБА_1 провини, що виразилося у щирому осуді своєї поведінки, добровільних показах щодо вчинених злочинів та усуненню завданої шкоди, що пом`якшує міру покарання. На наркологічному чи психіатричному обліку обвинувачений не перебуває. Обтяжуючих обставин не встановлено. Вказані факти суд бере до уваги при обранні міри покарання. Крім того, суд при призначенні покарання крім іншого бере до уваги кількість епізодів злочинної діяльності обвинуваченого та ступінь суспільної небезпечності вчиненого. В той же час, ОСОБА_1 вчинив нові умисні злочини під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання останнього буде призначення виключно найсуворішого покарання, пов`язаного із ізоляцією від суспільства.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України - у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі; ч. 2 ст. 186 КК України – 4 (чотири) роки позбавлення волі, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України при призначенні покарання за сукупністю злочинів, шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Окрім того, суд встановив, що вироком Київського районного суду міста Одеси від 27.02.2020 року, який набрав законної сили, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.11.2020 року, який набрав законної сили, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Вироком Київського районного суду міста Одеси від 11.12.2020 року, який набрав законної сили, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Отже остаточне покарання обвинуваченому повинно бути призначено на підставі ч. 5 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання частин не відбутих покарань за вироками Київського районного суду м.Одеси від 27.02.2020 року, Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.11.2020 року, Київського районного суду міста Одеси від 11.12.2020 року.

Суд також встановив, що у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_1 перебуває під вартою з 24.05.2021 року у зв`язку із застосуванням до нього ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2021 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому в силу положень ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_1 слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд враховуючи ризики, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, що були підставою для застосування відносно ОСОБА_1 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, не вбачає підстав для зміни або скасування обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільні позови у кримінальному проваджені не заявлявся.

Судові витрати – відсутні.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

-за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України при призначенні покарання за сукупністю злочинів, шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 71 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до призначеного покарання шляхом часткового складання приєднати частини не відбутих покарань за вироками Київського районного суду м.Одеси від 27.02.2020 року, Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.11.2020 року, Київського районного суду міста Одеси від 11.12.2020 року та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки та 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12021163510000311 від 15.05.2021 року, тобто з 24.05.2021 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 24.05.2021 року по 17.12.2021 року (включно), із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази: диск з відеозаписом з камери, розміщеної у торгівельному залі магазину ТОВ «Сільпо-Фуд», розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 39; паперовий пакет білого кольору, у якому знаходиться лазерний диск, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази: шоколад марки «Мілка» з арахісом та карамеллю в кількості 4-х штук; шоколад торгової марки «Мілка» з шматочками печива «Орео» в кількості 4-х штук; 6 упаковок вершкового масла «Селянське», - вважати переданими власникам.

Вирок може бути оскаржений сторонами судового провадження з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його оголошення, а для особи, яка утримується під вартою - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії такого рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги у випадку її відсутності.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Л.С. Єршова