Рішення № 10208034, 30.06.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                            Справа №01/1015

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Швидкої О.В., за участю представників сторін:

від позивача – Гребенніков Ю.Г. –адвокат за посвідченням,

від відповідача – Котов О.В. –директор,

розглянувши в приміщенні господарського суду Черкаської області справу за позовом приватного малого підприємства «Інтербуд», м. Канів, Черкаська область

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-Магніт», м. Канів, Черкаська область

про стягнення 35295,75 грн.-

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю інфляційних компенсацій та 3 % річних у розмірі 35295,75 грн.

          Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 30 червня 2010 року.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши доводи представників сторін, вважає за необхідне позов задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду черкаської області від 11 листопада 2008 року по справі №02/4129 з товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-Магніт»на користь приватного малого підприємства «Інтербуд»стягнуто заборгованість по оплаті виконаних робіт, пеню, інфляційні витрти та судові витрати на загальну суму 421883,00 грн.

Апеляційну скаргу ТОВ «Сатурн-Магніт»постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2009 року залишено без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 11 листопада 2009 року набрало чинності.

Господарським судом Черкаської області видано 23 лютого 2009 року наказ для примусового стягнення зазначених коштів на виконання вказаного рішення Господарського суду від 11 листопада 2008 року.

На виконання вказаного судового рішення, Канівським відділом державної виконавчої служби 23 лютого 2009 року було відкрито виконавче провадження.

Сума боргу відповідача перед позивачем складає 421883,00 грн.

За періоди з 15.08.2008 р. по 15.04.2009 р. та з 15.04.2009 р. по 31.08.2009 р. рішеннями Господарського суду Черкаської області, що набрали чинності, з відповідача додатково стягнуто суми інфляційних втрат та 3 % річних.

Внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов’язань за період з 01.09.2009 р. по 31.05.2010 р. позивач поніс втрати, а саме 27250,32 грн. –збитки від інфляції та 8045,43 грн. –3 % річних.

Загальна сума втрат позивача складає 35295,75 грн., які останній просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, з-поміж іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних за весь час прострочення обґрунтованими та законними.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 27250,32 грн. та 3 % річних в розмірі 8045,43 грн. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Також представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 7000,00 грн., які позивачем у справі були сплачені адвокату Гребеннікову Ю.Г.

Суд вважає ці витрати позивача такими, що можуть бути покладені на відповідача.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 49 ГПК України встановлено, що Державне мито покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначає Вищий господарський суд України в постанові від 11.02.2010 року у справі №16/218 визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: ціна позову, встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх встановлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалась в країні або регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Судом встановлено, що матеріали справи містять докази витрат на правову допомогу позивачу, а саме: угода про надання юридичної допомоги від 17 травня 2010 року на зазначену суму, калькуляція витрат на правову допомогу та видатковий касовий ордер від 18 травня 2010 року.

Таким чином, суд вважає правомірною вимогу позивача про покладення на відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 7000,00 грн. згідно з укладеною угодою.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач пояснив, що в даний час господарським судом порушене провадження у справі про банкрутство відповідача і тому нарахування інфляційних та відсотків річних є безпідставними. Суд не приймає до уваги ці заперечення проти позову, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Втрати від інфляції та відсотки річних не відносяться до неустойки та санкцій у розумінні зазначеної вище норми.

На підставі вищевказаного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 27250,32 грн. –донарахування у зв’язку з інфляцією, 8045,43 грн. –3 % річних, 7000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 353,00 грн. –витрат на оплату державного мита і 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Сатурн-Магніт”, вул. Леніна,б.161, м. Канів. Черкаська область, код 35212673, р/р 2600030114934 в АБ “Національні інвестиції”, МФО 300498 на користь приватного малого підприємства “Інтербуд” , вул. Енергетиків,б.28, м. Канів, Черкаська область, код 30941807 27250,32 грн. –донарахування у зв’язку з інфляцією, 8045,43 грн. –3 % річних, 7000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 353,00 грн. –витрат на оплату державного мита і 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя О.В.Чевгуз