Рішення № 10208026, 23.06.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2010 р. Справа № 03/391

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1;

від відповідача не зявився;

від ІІІ особи: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Свидівок, Черкаський район, Черкаська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс", м. Черкаси

ІІІ особа приватне акціонерне товариство виробниче обєднання «Одеський консервний завод», м.Одеса,

про стягнення 2 261 грн. 86 коп., -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2010 заявлено позов про стягнення з відповідача 2 261 грн. 86 коп., в тому числі 1800 грн. основного боргу; 320 грн. 47 коп. пені; 1941 грн. 39 коп. втрат внаслідок інфляції за невиконання зобовязань по розрахунках за заявкою-договором від 13.03.2009 № 198 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом м. Одеса м. Черкаси.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позов заявлених вимог не визнав, посилаючись на те, що позивач не надав суду товарно-транспортних накладних і подорожніх листів та просив суд застосувати позовну давність.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Від ІІІ особи надійшло письмове пояснення, з якого вбачається, що 22.01.2010 закрите акціонерне товариство виробниче обєднання «Одеський консервний завод»було перейменоване у приватне акціонерне товариство «Одеський консервний завод»та підтвердило факт придбання товарно-матеріальних цінностей відповідачем і виписку податкової та видаткових накладних 13.03.2009.

09.06.2010 позивач надав «Уточнення позовної заяви», в якій по суті збільшив позовні вимоги і просив суд стягнути:

- пеню з 01.02.2010 по 07.06.2010 у розмірі 128,39 грн.;

- втрати внаслідок інфляції за період з 01.01.2010 по 01.06.2010 у розмірі 84,02 грн.;

- витрати повязані з розглядом справи (за отримання довідки з держреєстру щодо місцезнаходження відповідача).

Суд розглядає справу на підставі ст. 75 ГПК України, за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Позивач у встановленому порядку зареєстрований як підприємець і займається діяльністю повязаною з перевезенням вантажів автомобільним вантажним транспортом.

13 березня 2009 р. сторони уклали заявку-договір № 198 на вантажоперевезення (далі - заявка), за якою позивач зобовязався в строк з 13 березня 2009 р. по 14 березня 2009 р. виконати перевезення вантажу відповідача за маршрутом м. Одеса м. Черкаси.

П.11 договору передбачено, що вартість перевезення становить 1800 грн.

Форма оплати: безготівковий розрахунок на протязі 5-ти банківських днів з моменту прийому товару на складі замовника.

Позивач виконав перевезення вантажу відповідача, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні:

-заявкою-договором № 198 від 13.03.2009, підписаного представниками сторін і завіреного їх печатками, де зокрема, зазначено автомобіль DAF НОМЕР_4; водій ОСОБА_2;

-свідоцтвом про реєстрацію в органах ДАІ УМВС України в Черкаській області автомобіля DAF за ОСОБА_1, реєстраційний номер (далі - р.н.) НОМЕР_4;

-дорожнім листом № 42 вантажного автомобіля НОМЕР_1 за 1-31 березня 2009 р., в якому в якості водія значиться ОСОБА_2 з відмітками про маршрут руху Одеса-Черкаси за 13.03.2009;

-податковою накладною № 85 від 14.03.2009;

-витратною накладною № 1220 від 13.03.2009, в якій зазначено, що ТОВ «Альфа-Етекс»13.03.2009 отримало у ЗАТ ВО «Одеський консервний завод»товарно-матеріальні цінності через водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_2;

-актом виконаних робіт від 14.03.2009.

Товарно-транспортну накладну сторони суду не надали. Проте, вищенаведеними доказами підтверджується як факт господарської операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей між відповідачем і третьою особою, так і факт перевезення цих товарно-матеріальних цінностей водієм позивача 13 березня 2009 р.

З акту виконаних робіт № 85 від 14.03.2009, підписаного представниками сторін і завіреного печатками, вбачається, що перевезення вантажу було закінчено і прийнято відповідачем 14.03.2009.

У відповідності з умовами п.12 заявки-договору № 198 від 13.03.2009 відповідач зобовязався здійснити оплату на протязі 5 «банківських»днів з моменту отримання товару у безготівковій формі, тобто до 20.03.2009 включно.

Відповідач взятих на себе зобов”язань не виконав ні 20.03.2009 ні на день розгляду справи і не розрахувався з позивачем за виконані перевезення вантажу.

Згідно ст.925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Позивач заявив позов 02.03.2010, тобто до 20.03.2010, а тому у суду немає підстав для застосування строку позовної давності.

Зобовязання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статті 230, 232 ГК України містять зокрема такі положення:

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави.

Ст.1, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок розміру пені заявлений до стягнення позивачем зроблено невірно.

Так, звертаючись із вимогою про стягнення пені позивач конкретного періоду не вказав, а її розмір вираховував, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ 20,5%.

Проте, за умовами договору відповідальність відповідача за невиконання грошових зобовязань настає з 20.03.2009, а розмір облікової ставки НБУ з дня виникнення у відповідача зобовязань по розрахунках неодноразово змінювався.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи вимоги вищеназваних норм ГК України, суд вважає, що нарахування пені має бути припинено через шість місяців після 20.03.2009.

Розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за шість місяців становить:

-із 20.03.2009 по 14.06.2009 = 101,70 грн. (облікова ставка НБУ 12%);

-із 15.06.2009 по 12.08.2009 = 61,86 грн. (облікова ставка НБУ 11%);

-із 12.08.2009 по 19.09.2009 = 39,45 грн. (облікова ставка НБУ 10,25%),

а всього 203 грн. 01 коп.

Перевіряючи розмір втрат внаслідок інфляції, суд приходить до наступного.

Відповідальність за невиконання грошових зобовязань у відповідача настала з 20.03.2009 (остання декада березня). Отже при підрахунку розміру інфляції необхідно враховувати індекс інфляції не за березень місяць, а за квітень 2009 100,9.

Суд приходить до висновку, що втрати внаслідок інфляції за період з 20.03.2009 по 01.06.2010 (437 днів) становлять 221 грн. 99 коп.

Ст.44 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Через незявлення представника відповідача у судове засідання, суд був вимушений зобовязати позивача зявитись до держреєстратора та отримати відомості про місцезнаходження відповідача.

З поданих позивачем доказів оглянутих у судовому засіданні вбачається, що розмір його витрат по отриманню Витягу з держреєстру склав 62 грн. 40 коп., що підлягають стягненню з відповідача, як інші витрати.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1800 грн. основного боргу; 203 грн. 01 коп. пені; 221 грн. 99 коп. втрат внаслідок інфляції за невиконання зобовязань по розрахунках за заявкою-договором від 13.03.2009 № 198 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом м. Одеса м. Черкаси.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 102 грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 62 грн. 40 коп. витрат, повязаних з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути 1800 грн. основного боргу; 203 грн. 01 коп. пені; 221 грн. 99 коп. втрат внаслідок інфляції, 62 грн. 40 коп. витрат, повязаних з розглядом справи, а також 102 грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс", бульв. Шевченко,208,, к.5 м. Черкаси, код 25208241 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, іден. номер НОМЕР_3.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СУДДЯ В.В.Єфіменко

Рішення оформлено і

підписано 29.06.2010