Ухвала суду № 10208005, 25.06.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА                                                   №01-16/9655- 07-62

Суддя господарського суду Черкаської області Дорошенко М.В., розглянувши матеріали за позовом Христинівської міської ради до Верхнячської сільської ради про визнання незаконним і скасування рішення та про прийняття нового рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання незаконним і скасування рішення Верхнячської сільської ради від 29.03.2010р. №33-4/V “Про розгляд клопотання Христинівської міської ради” та про прийняття нового рішення щодо зменшення території Верхнячської селищної ради на 50,1000 га, у тому числі на: 40,6000 га земель сільськогосподарського призначення, 0,1000 га лісів та інших лісовідкритих площ, 3,8000 га забудованих земель, 5,6000 га відкритих заболочених земель, в розрізі власників землі і землекористувачів з включенням цих земель в межі міста Христинівка відповідно до опису межі цього міста по суміжності з Верхнячською селищною радою, відповідно до проекту землеустрою щодо встановлення і зміни межі м. Христинівка Христинівського району Черкаської області.

Даний спір виник у відносинах між органами місцевого самоврядування у зв’язку з встановленням межі м. Христинівка. Ці відносини регулюються розділом VІІ Земельного кодексу України, який називається “Управління в галузі використання і охорони земель”.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 Земельного кодексу України межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

Статтею 46 Закону України “Про землеустрій” встановлено, що для встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. Проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації. Порядок розробки проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень установлюється законодавством України.

Стаття 12 Земельного кодексу України до повноваження сільських, селищних, міських рад, як до органів місцевого самоврядування, у галузі земельних відносин відносить, зокрема: організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, питання регулювання земельних відносин вирішуються сільськими, селищними та міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях.

З огляду на предмет і підстави позову та вказані вище норми законодавства господарський суд прийшов до висновку, що даний спір виник між двома органами місцевого самоврядування з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Отже, на даний спір поширюється компетенція адміністративних судів, тому позовна заява Христинівської міської ради не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у прийняття позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню у випадку відмови у прийнятті заяви. При цьому поверненню підлягають і сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, у прийнятті позовної заяви Христинівської міської ради до Верхнячської сільської ради про визнання незаконним і скасування рішення та про прийняття нового рішення слід відмовити і видати Христинівській міській раді довідки на повернення із Державного бюджету України сплачених її виконавчим комітетом за платіжними дорученнями від 17.06.2010р. №698 і №700 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн і державного мита у сумі 85грн.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті позовної заяви Христинівської міської ради до Верхнячської сільської ради про визнання незаконним і скасування рішення та про прийняття нового рішення.

Повернути позовні матеріали Христинівській міській раді.

Видати Христинівській міській раді (вул. Леніна, 30, м. Христинівка, Черкаська область, 20000, ідентифікаційний номер 33319218) довідки на повернення із Державного бюджету України сплачених її виконавчим комітетом за платіжними дорученнями від 17.06.2010р. №698 і №700 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн і державного мита у сумі 85грн.

Ця ухвала може бути оскаржена.

Суддя М. В. Дорошенко